Марис ВЕРПАКОВСКИС: «Непонятен негатив в сторону Хацкевича»

Членоповских,я тебе обьясню: Игры нет,тактики нет,физики у игроков нет

На 100% можна погодитися з Марісом, що не на того гонять хвилю вболівальники, не на того. Свій рівень тренера Хац показав в роботі тренера Динамо-2, тобто навіть рівню першої ліги він не відповідав, маючи в своєму розпорядженні більшу половину молодих талантів України(хто не пам'ятає успіхи тих років Динамо-2, хай звернеться до статистики, команда три сезони пленталася внизу таблиці, правда як і при Гусину, але Хацкевичу на відміну від Андрія дозволили забрати самих талановитих хлопців з молодіжки. Доречі, рішення розпустити Динамо-2 було якраз принято по підсумкам роботи Хацкевича і що потім побачила в ньому ФФБ цікавого при призначені тренером збірної знають лише вони, але вже через рік з ним розірвали котракт під приводом пониження з/п по результату ігор за збірної за рік, на яку Хац не пішов..І тут на арену виходить футбольний сліпець з Монако Ігор Суркіс... Вболівальник Динамо повинен пам'ятати, що після появи слухів про призначення тренером Хацкевича, значна більшість вболівальників і не лише їх, не вірили в таку можливість якраз із-за невідповідності рівня тренера рівню Динамо, але ж суркісу з віптрибуни видніше, тим паче що він уже мав досвід при підборі тренерів влучанням пальцем в небо. Маємо те що маємо, Динамо продовжило успішно деградувати , суркіс в перервах між поїздками в Монако - "мудрувати"... Що ж , політ продовжуєтья, і судячи по настроям вболівальників на футбольних форумах, багато хто вже зрозумів, що того Динамо, за яке ми вболівали десятки років вже давно немає, а є диномочко суркісів і вболівати за нього - це продовжувати собі краяти серце, хоча надія колись побачити НАШЕ Динамо ще жевріє. І наостанок, відносно того, хто вболівальник Динамо справжній, а хто суркісу не указ - не йому і його апологетам це визначати, це справа кожного окремо взятого вболівальника особисто і тільки його.Хто ще пам'ятає справжнє Динамо, той підтвердить, що навіть знаходячись в заповненій чаші Республіканського стадіону, кожен відчував себе не стотисячною часткою вболівальників, а багатомільйонною, бо не було розподілу на тих, хто на стадіоні, а хтоза межами стадіону. Ми всі, незалежно від місцезнаходження були на стадіоні, всі, але навіть цього суркісу не дано зрозуміти.