Киев ждет Платини

У вівторок, 14 квітня, розпочнеться дводенний робочий візит до України президента Європейського футбольного союзу Мішеля Платіні. Зірковий у минулому футболіст, а нині − глава однієї з найвпливовіших спортивних організацій приїжджає до нашої країни у якості футбольного менеджера вже вп'яте.

 

 

Мішель Платіні став найіменитішим іноземним гостем на першому Меморіалі Валерія Лобановського, який відбувся 12-14 травня 2003 року. До Києва француз привіз Рубіновий орден УЄФА «За заслуги», присуджений великому українському тренерові роком раніше, вручивши високу нагороду доньці Валерія Васильовича − Світлані. «Лобановський був легендарною особистістю, − сказав Мішель у своєму виступі на стадіоні «Динамо». − Він показав, у якому напрямку розвиватиметься футбол у майбутньому».

 

5-6 листопада 2003 року в Києві відбулося виїзне засідання Виконкому УЄФА − перший подібний захід на території колишнього СРСР. Мішель Платіні, обраний у найвищий виконавчий орган Європейського футбольного союзу в 2001-му, разом із колегами брав участь в обговоренні комплексу нагальних питань. Зокрема, члени Виконкому заслухали звіт про підготовку до фінального турніру Євро-2004 і визначили розміри виплат командам-учасницям. Тодішній голова УЄФА Леннарт Йоханссон на зустрічі з Президентом України Леонідом Кучмою підтримав ідею про спільну українсько-польську заявку на участь у тендері Євро-2012.

 

Третє «пришестя» мсьє Платіні в нашу столицю відбулося 26 листопада 2006 року. Разом із іншими впливовими діячами світового футболу Мішель, який тоді готувався до чергових виборів президента УЄФА, взяв участь у церемонії відкриття київського Будинку футболу, визнавши його однією з найсучасніших штаб-квартир, що їх мають національні федерації.

 

Нарешті, 3 липня 2008 року, в рамках візиту делегації УЄФА, вже в якості голови Європейського футбольного союзу Платіні зустрівся з Президентом України Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко. За підсумками спілкування з першими особами держави та переговорів із представниками організацій, відповідальних за підготовку Євро-2012, був складений звіт для Виконкому УЄФА. На підставі цього документу у вересні минулого року виконавчий комітет підтвердив свою довіру Україні та Польщі як організаторам континентального форуму. «Ми вам довіряємо», − таким було резюме президента УЄФА після його останнього відвідування нашої країни.

 

 

Утім, знайомство Мішеля з Україною розпочалося задовго до цього. Знаменита «десятка» французької збірної п'ять разів зустрічалася на полі з радянською командою, у складі якої тоді, як правило, домінували представники клубів тодішньої УРСР.

 

 

Франція − СРСР − 0:0 (08.10.1977, товариський матч, Париж),

СРСР − Франція − 1:0 (23.05.1980, товариський матч, Москва),

Франція − СРСР − 1:1 (23.03.1983, товариський матч, Париж),

Франція − СРСР − 1:1 (05.06.1986, чемпіонат світу, Мексика),

Франція − СРСР − 0:2 (11.10.1986, відбірний матч Євро-88, Париж).

 

У цих зустрічах Платіні та його партнери були настільки галантними, що не здобули жодної перемоги.

 

Свій шлях від талановитого новачка «триколірних» до вожака команди Мішель долав на очах наших земляків Бессонова (5 матчів проти Платіні), Блохіна (4), Дем'яненка (3), Буряка, О.Кузнєцова, Яковенка, Раца, Заварова, Бєланова (по 2), Дегтярьова, Конькова, Колотова, Веремеєва, Родіна, Балтачі, Баля, Яремчука (по 1).

 

До речі, у трьох матчах з п'яти нашою командою керував Валерій Лобановський. Забитими м'ячами у ворота збірної Франції вдалося відзначитися українським футболістам Василю Рацу (двічі) та Ігорю Бєланову. Цікаво, що обидва голи, проведені французами в присутності на полі Платіні, забив Луїс Фернандес, який в 1987-му прийняв від Мішеля капітанську пов'язку «триколірних».

 

...А 5 червня 2004 року в Сен-Дені в товариському матчі зустрічалися вже збірні Франції та України. Господарі влаштували для своїх улюбленців урочисті проводи на Євро-2004, сполучивши їх зі святкуванням 100-річчя своєї національної збірної. Спарингу передував вихід на поле «Стад де Франс» зірок попередніх поколінь французького футболу, в їх числі − і Мішеля Платіні.

 

Ще один українець залишив свій слід в біографії Мішеля − івано-франківський рефері Мирослав Ступар. На ЧС-1982 він судив матч Франція − Кувейт (4:1), який досі залишається одним із найскандальніших на планетарних першостях. Поки радянський служитель Феміди пояснював кувейтському шейху тонкощі правил, переконуючи його повернути команду на поле і дограти 10 хвилин, автора одного з голів − Платіні − було замінено.

 

 

Було й таке. У різних збірних ФІФА та УЄФА, що комплектуватися до знаменних дат і подій, наші земляки час від часу зустрічалися з нинішнім президентом УЄФА. Так, 7 серпня 1982 року Платіні опинився в одній команді з Олегом Блохіним, у складі збірної Європи обігравши у Нью-Йорку збірну світу − 3:2 (благодійний матч в актив ЮНІСЕФ).

 

Восьмого серпня 1987 року на лондонському «Уемблі» збірна планети, в якій, зокрема, виступали Мішель Платіні, Ігор Бєланов та Олександр Заваров, поступилася команді англійських зірок − 0:3.

 

На свій прощальний матч 24 травня 1987 року французький футболіст запросив тих же Бєланова і Заварова, які змінили один одного на полі стадіону в Нансі. Той поєдинок зі збірною Франції приніс нічию − 2:2, причому на останніх хвилинах радянський голкіпер Дасаєв врятував команду світових зірок від поразки, ліквідувавши вихід сам на сам... Лорана Платіні − сина великого Мішеля.

 

 

До речі, у кожному з клубів, де свого часу виступав Мішель Платіні, згодом грали українські футболісти. «Хрещеником» француза став Заваров. Восени 1988-го він перейшов із київського «Динамо» до італійського «Ювентуса», отримавши десятий номер Платіні. А після світової першості 1990 року Олександр опинився у «Нансі» − першому клубі в ігровій кар'єрі Мішеля, і також не без протекції останнього.

 

Кольори одного з найулюбленіших французами клубів − «Сент-Етьєнна» − в 2000-му році захищав воротар збірної України Максим Левицький. Утім, його перебування в столиці Луари, на жаль, більше запам'яталося довгим паспортним скандалом, ніж захистом воріт «зелених».

 

Платіні − другий снайпер збірної Франції. Лише в 2007-му за кількістю голів у складі національної команди його обійшов Тьєррі Анрі. Зі своїм 41 голом на рівні збірних Мішель йде у другій півсотні міжнародних голеадорів. Стільки ж, наприклад, має португалець Еусебіу. А ось у рекордсмена збірної України Андрія Шевченка − 40 м'ячів, забитих у складі першої команди країни. Ще крок − і він зрівняється з незрівняним Мішелем.

 

 

Форвард київського «Динамо» та збірної СРСР Ігор Бєланов, якого Мішель Платіні відзначав за майстерність і наполегливість, у 1986 році змінив француза на п'єдесталі тижневика France Football. Після трьох років безроздільного домінування нинішнього президента УЄФА «Золотий м'яч» здобув уродженець Одеси Бєланов.

 

Опитування-86 було останнім, в якому згадувалося прізвище Платіні (він тоді розділив 11-ю позицію з бельгійським голкіпером Пфаффом). До цього француза за підсумками референдуму не вдавалося обійти жодному з наших футболістів.

Sport.ua