Поддержать украинских военных и людей, пострадавших из-за войны

Другие новости
| Обновлено 06 апреля 2018, 22:22
4874
3

Олексій НОВИКОВ: «Перемога на «Арнольді» - шлях у «профі»

Дворазовий володар титулу «Найсильніша людина України» розповів про перемогу на престижному турнірі

| Обновлено 06 апреля 2018, 22:22
4874
3
Олексій НОВИКОВ: «Перемога на «Арнольді» - шлях у «профі»
Sport.ua. Алексей Новиков

Дворазовий володар титулу «Найсильніша людина України» Олексій Новиков, який цієї весни вразив яскравою перемогою на турнірі Arnold Amateur World Championship, у рубриці Sport.ua «Особистості спорту» розповів у подробицях про перебіг напруженої боротьби на турнірі та про майбутню конкуренцію у когорті найсильніших професіоналів планети.  

– Олексію, виграш титулу на аматорському чемпіонаті світу серед стронгменів у США – це, на даний момент, найбільш вагома твоя перемога у кар’єрі, чи не так?
– Справді, це так. Цей тріумф - найбільш значущий і для мене особисто, і  для українського  стронгмену. Я відчув це по підтримці та відгукам. Було дуже приємно: вітали не лише знайомі, а й люди, яких я раніше не знав.

– Минулого року ти дебютував на турнірі, який носить назву чемпіонату світу серед аматорів на фестивалі Арнольда Шварценеггера. Торік ти став другим, відставши лише на бал від переможця. Що ти змінив у собі для того, аби цього разу стати першим?
– Я зрозумів суть змагань на «Арнольді». Тут не так важливо вигравати кожну вправу і показувати максимально кращий результат, б’ючи  рекорди у  кілограмах  та секундах. Важливо -  «не просадити» жодну вправу. Якщо зароблятимеш бали за місця з першого по п’яте  у кожній дисципліні, будеш мати гарні шанси виграти у загальному заліку. Аж  50 осіб бере участь у цьому змаганні. Якщо припустишся помилки -  «завалиш» вправу, опинишся внизу. А відіграти, скажімо,  15-20 балів у першої сімки  - майже неможливо. Отож, я з «холодною головою» поставився до змагання, підійшов спокійно, підготував  кожну вправу досконально. У цьому й секрет!

– Справді, для досягнення результату у стронгмені важлива стабільність. Фіналу чемпіонату світу передували два дні кваліфікації. Після першого ти ділив лідерство, а після другого - вже був одноосібним лідером  із п’ятьма очками переваги, які у фіналі трансформувалися в 1,2 балу. Запас  додавав впевненості під час виступу у фіналі? 
– Якщо відверто, я краще себе почував торік, коли у фінал вийшов на другому місці,  із мінімальним відставанням від лідера. А на цих змаганнях перше місце на мене, навпаки, тиснуло: начебто уже досяг лідерства, йду першим, але можу його втратити. Відтак відчував велику відповідальність. Тому цього року мені було важче. Всі мене відправляли з України в Америку зі словами - «ти повинен виграти», «без перемоги не повертайся». Не лише вдома очікували виграшу – навіть самі американці писали, що я маю виграти цьогорічний турнір. З одного боку, це приємно, але з іншого - це сильний психологічний тиск. Ти усвідомлюєш, що можеш оступитися: секундна втрата часу може вилитися у десяток балів програшу. У змаганні на «Арнольді» -  дуже щільний графік і не завжди все може залежати лише від мене.

– Як ти даєш собі раду у  моменти такого психологічного тиску? Відволікаєшся, думаєш про щось інше, абстрагуєшся? Як ти виходиш із ситуації?
– Під час підготовки до змагань я переживаю і  усвідомлюю, що це – природнє хвилювання. І я не «тікаю» від цього відчуття. А на самих змаганнях,  почуваю себе «як риба у воді». На майданчику я знаю, що є  професіоналом  своєї справи,  знаю як робити кожну  вправу «від» і «до»: я ж до цього спеціально готувався. На цьогорічному турнірі я  не помилився у жодній вправі, однак паузи між дисциплінами були доволі великі, тому психологічна й фізична втома накопичилися.  Через це,  у перший день кваліфікації,  на «Кулі» я виходив без настрою й агресії. Мабуть,  навіть трохи  з лінощами – абсолютно не хотів  ті кулі підіймати. Перед змаганням, «на підготовці» нам оголосили, що вага куль становитиме 158 кг, а, насправді, поставили  177 кг. Плюс інші нюанси. Наприклад,  у всіх американців були рукавички та спеціальні пристосування, а у нас всі підіймали кулі  «на магнезії». Можливо, трохи клею хтось використовував, не більше. Дуже допоміг наш американець українського походження Джонні Васічко:  подарував рукавички та накладки на передпліччя, за що йому велике дякую. Він вклав свою вагому частку у мій успіх.

– За допомогою рукавичок та накладок на передпліччя підіймати кулі стало легше, починаючи вже з кваліфікації?  
– Так, я спробував всі варіанти підйому куль – з амуніцією і без. І за допомогою  згаданих пристосувань це було робити відчутно зручніше. Зростало зчеплення з кулею! Американці знають,  що  роблять,  і що вони використовують для підйому куль!

– Так, є такі хитрощі в атлетів! Першою вправою фіналу була естафета – «Лог-ліфт» і тяга «Акселя».  Однак ця вправа мала назву  «Mystery Event», тобто ви не знали до змагань, з чого саме складатиметься естафета. Наскільки це було складно?
– У тязі 300 кг для категорії атлетів абсолютної ваги це небагато. Але що таке тягнути це навантаження  без відповідної  розминки я відчув. До старту я прикинув, що зможу підняти вагу від 5 до 8 разів. Думав, п’ять тяг – це мінімум, який я зроблю, однак «по факту» вийшло лише 4 підйоми. І спина тоді просто «стала»: такого болю я вже давно не відчував. Це був саме м’язовий біль. Дякую Володі Рекші та дівчатам – Олі Лящук та Ліді Гунько, вони одразу мене розтирали, робили масаж, щоби спина відійшла:  «затейпували» і стало легше. Але,  все одно,  перед заключним стартом, я не міг нахилитися і розтягував м’язи. Виходив на сцену, вже розминаючись, бо варто було простояти хвилинку і спина знову затікала, її знову треба було розминати.

 У «Mystery Event» троє  американців змогли підняти на один раз більше за тебе, а ще  один - на два. Це скоротило твою перевагу над другим місцем до мінімуму. Перед останньою вправою ти розумів, що треба і американця Рейнольдса  в очній дуелі перемогти,  і показати кращий час, ніж в іншого претендента на золото – росіянина Маркова. Психологічний тиск досяг максимальної позначки, плюс ти щойно сказав про проблеми зі спиною. Розкажи детально що ти відчував у цей момент?

Це було наче відчуття Дежавю. Торік все так само вирішувалося на «Кулях» і я програв саме через переживання. Під час тієї дуелі з поляком Матеушем Осташевським,  я поступився  буквально півтори-дві секунди, ставши у підсумку другим. Цього року  уже  сам Осташевський підходив до мене й давав поради як краще підняти, щоби було швидше. Так само й росіянин Шевляков підійшов -  розмовляли. Перед заключною вправою моя перевага над Євгеном Марковим становила 1,2 балу: з росіянином у нас була «рубня» у кожній дисципліні, з самого початку змагання. Розумів, що в останній вправі можу навіть програти йому одне місце і все одно у підсумку зберегти загальне перше. Аж ось тут між нами «влазить» американець Джош Рейнольд, який відстає від мене на 0,8 балу. А це вже означає, якщо я програю Рейнольдсу бодай бал, то програю змагання. Отож, з’явилися нові тактичні розмірковування. Перед вирішальним стартом я перевірив кожну кулю: припідняв, щоби не сталося так,  як минулого року, коли я підіймав кулю, а вона викручувалася через дисбаланс.

– Ти встиг кожну кулю «спробувати»? Тому що по трансляції було видно, що рефері тебе підганяв: «Давай - давай, старт!»
– Я почав з другої кулі  і до останньої, а в самому кінці ще «спробував» першу. Тож я все встиг! (сміється). Всі кулі поставив так, як має бути, всі   перевірив по балансу, по дистанції від постаменту. Поставився до найдрібніших деталей  дуже серйозно. А під час самої вправи не став підіймати кулю 130 кг «у протяжку» (одним рухом), хоча це й легка вага для мене. По тренуваннях знав, що досконально підіймати цю кулю не можу. Відтак я закладав  кулю у два рухи – закинув на ноги  і видав на постамент.  І тому після перших двох куль  трохи програвав американцеві по часу. Але я, як почав з однією швидкістю, так і закінчив, а американець почав швидко, а закінчив повільно. І на цьому я й зумів обіграти його.

– Це правильно спланований темп, розподіл сил, щоби не «задихнутися»…
– У цій вправі важко «задихнутися», бо всі кулі підіймаєш за 20 секунд.

– Але чомусь американець спочатку був першим, а потім програв?
– Вся справа у тому, що він почав підіймати у «протяжку». Він робив одразу – «через живіт» протягував на гору. А я – на коліна, перехват і поставив. У мене - два рухи, а в нього - один.

– І потім у «протяжку» важчі кулі не піднімеш так швидко…
– Так, він почав змінювати техніку і це, мабуть, його збило. Швидкість уже була не та.

– В результаті  він по часу і росіянину програв…
–Так, у мене – 17.40 секунди, у росіянина 19,39, а в американця – 20,56 секунди.

– Ці емоції, коли ти заклав – це шалена радість. Ти розумів у цей момент: «Так, я це зробив!»?
– Так, я усвідомлював, адже здолавши  американця в очному протистоянні, я забезпечив собі загальний тріумф. З одного боку,  наче  усе було реально: я досяг того,  до чого  йшов стільки років! А з іншого боку, не вірилося, начебто це був сон. Мене це трохи збивало. То й нібито не повірив, що здійснилося. Зайшов за сцену й думаю: «І  що тепер з усім цим  робити?!». Але потім згадав, що в Україні  за мене вболівають  так багато людей! У нас  вдома був цілий фан-сектор: зібралися друзі, знайомі, всі мої рідні! І я добре знаю їхню реакцію. Через це я навіть розчулився і трохи сплакнув. Вийшов на нагородження вже зі сльозами на очах. Дуже приємно було, всі вітали, дуже багато емоцій!  Велика подяка Володимиру  Рекші – підтримка була шалена, я бачив як він сильно переживав, як за себе. Це дуже приємно і важливо. Дякую всім хлопцям,  які виступали на Арнольді і підтримували мене. Дівчатам також - велике дякую!

– Хто ще доклався до твоєї підготовки? Адже те, що ти показав на «Арнольді»,  побудовано на фундаменті твоєї наполегливої роботи, яку підтримали інші люди.
– Мені дуже допомогли назальні бустери «Whirl», я дуже радий, що співпрацюю з цією компанією. Вони допомагали мені саме під час підготовки. Дякую Федерації стронгмену України, членом якої я є. І особисто – президенту Федерації Сергію Конюшку.

– Ну,  і особистий тренер у тебе є, наскільки я знаю.
– Так, це Сергій Осипчук - саме він мені дуже допоміг у психологічному плані. Дав зрозуміти як підійти до змагань, як налаштувати голову: одне слово, як правильно змагатися. Дуже грамотний тренер і я радий, що співпрацюю з ним. Дуже дякую йому!

– Що далі? Наступного року – десятка професіоналів на «Арнольді». Але ж тепер  для тебе - відкритий шлях на інші престижні турнірі стронгменів-професіоналів …
– Вже цього року я буду  виступати на турнірах  «Арнольд-ПРО» в Африці, Європі  та Азії. На цих турнірах решта хлопців, за винятком переможця цьогорічного «Арнольд Класик» Хафтора Бйорнссона,  будуть відбиратися до десятки найсильніших на наступний «Арнольд Класик». Мені ж  кваліфікуватися не потрібно, бо я отримав це право, вигравши аматорський чемпіонат світу. Однак Діон  Весcелс (президент  Strongman Corporation) повідомила, що виступати у про-лізі необхідно,  аби набувати досвіду конкуренції серед професіоналів. Я люблю змагатися, а тому попросив максимальну кількість стартів. Австралія вже була цього тижня – від неї відмовився, бо не готовий ані фізично, ані психологічно. А от на Європі, Африці  та Азії  буду виступати.

– Передчуваючи боротьбу  з такими атлетами, на що ти можеш претендувати? Чи, щоби сказати це,  тобі треба  спочатку відчути їхню силу, змагаючись пліч-о-пліч?
– Я знаю результати всіх професіоналів,  бо стежу за їхніми виступами вже тривалий час. Але мені потрібно знати,  які будуть вправи на конкретному змаганні. Щороку дисципліни  дещо змінюються. Тож,  якщо у програмі буде «Аксель» – найгірша моя вправа цього року -  це для мене «не дуже», як і «Вага на висоту».  А якщо буде «Йок», «Дамбл», «Лог-ліфт» і «Тімбер» -  це для мене супер. Ну, і тяга на цих турнірах  завжди є.

– З такими вправами можна поборотися за призову трійку?
– За призову  буде складно, але за четверте місце, якщо буде зручний для мене підбір вправ, можна змагатися з грізними «профі». «Дамбл», ти знаєш, я роблю добре,  «Лог-ліфт»  204 кг – можливо на час змагань буде підіймати,  і не на раз.  Тяга на турнірах «Арнольда» – з триметровим  грифом, який прогинається. Я дуже люблю хоча би трішки, але вищу тягу: я тягну одразу значно більше,  ніж звичайно. «Тімбер» також добре ношу. Тож,  можна змагатися з тими, хто входить у «топ». Я розумію, що напруга буде більшою і, в першу чергу,  психологічна. Однак будемо цілеспрямовано готуватися. Я потрапив на рівень «ПРО», тому не можна падати обличчям в грязюку! Треба змінювати невтішну статистику переможців попередніх «Arnold Amateur World Championship»: Зак Гейдж виграв «аматорів»  і став останнім у «ПРО», Матеуш Осташевський - так само. Необхідно виправляти  невеселу тенденцію. Буду до цього прагнути!  

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ

Оцените материал
(3)
Сообщить об ошибке

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите

Настроить ленту
Настройте свою личную ленту новостей

ВАС ЗАИНТЕРЕСУЕТ

Комментарии 3
Введите комментарий
Вы не авторизованы
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
tanok75
Удачи Алексею. Наша надежда после Васи. Видел его на чемп Украины. Очень перспективный. Молодой, сильный. Респект.
SASHOKAS8
модець😜😜😜😜
Андрей Штогрин
красный ирокез