Игорь ЯВОРСКИЙ: «Канадский футбол специфический»

Відомий у минулому футболіст та тренер Ігор Яворський на початку року вирушив завойовувати канадські горизонти. Його запросили очолити команду The Atomic Selects Toronto, яка виступає у вищій лізі цієї країни

У серпні канадський етап тренерської кар’єри Яворського закінчився. Він залишив команду, яка  зараз перебуває на 5-му місці у турнірній таблиці з 20 очками після п’ятнадцяти матчів. Чемпіонат за схемою весна-осінь вже підходить до завершення. Команда з найбільшого міста Канади мала амбіції поборотися за медалі.

Новим наставником команди став також українець Василь Іщук, який раніше виступав в одеському «Чорноморці», а пізніше перебрався до Країни кленового листя.

Після повернення в Україну Ігор Яворський розповів про роботу в The Atomic Selects Toronto.

— Пане Ігоре, чому покинули «Торонто Атомік»?
— Через сімейні причини. Мій брат помер, я в сім’ї — найстарший син, тому повинен брати відповідальність за своїх рідних. Батьки старенькі, потрібно за ними доглядати, адже вони часто хворіють. Хлопці приходили перед самим від’їздом, просили, щоб я не їхав. Однак пояснив їм, яка ситуація, бо, крім футболу, грошей, є щось дорожче в житті. От тому я вважав за потрібне поїхати додому для того, щоб бути на місці зі своєю мамою, зі своєю сім’єю.

— Які враження від канадського футболу?
— Безперечно, він специфічний. У моїй команді було дуже багато українців. Також були й іноземці, але основну роль відігравали наші земляки. Щодо організації футбольних змагань, то в Україні краще налагоджено процес, ніж в Канаді. Скажімо, в нас судді та команди повинні прибути на стадіон за півтори години до початку матчу. В них же арбітри можуть приїхати за півгодини до гри, тому часто запізнюються із складанням протоколу матчу. Для мене це було дивно.
Ще однією відмінністю канадського футболу від українського є те, що там більшість полів є штучними, а в нас — натуральні. Розмітку полів зроблено  для американського футболу, і це, звичайно, збиває футболістів з пантелику, навіть інколи гравці плутали ці лінії: для американського футболу вони білі, а для європейського футболу — зелені, проте й поле зелене. Ще вони наносять розмітку фіолетовим, і незрозуміло, де поле закінчується, а де  починається. Для нас перші ігри доволі складно проходили. Ну й ще з глядачами в Канаді є проблеми.

— А з глядачами які можуть бути проблеми?
— У Канаді люди ходять тільки на матчі елітного дивізіону — MLS. А на ігри нижчих ліг приходить дуже мало глядачів.  У Торонто велика діаспора українців, але й на наші ігри ходило не більше ніж 200-300 уболівальників. Я працював в Україні в різних лігах чемпіонату й звик до іншого. Навіть у нижчих дивізіонах на матчі моїх команд приходило 5-6 тисяч глядачів. Тому в Канаді було сумно спостерігати за порожніми трибунами.

— А який рівень канадського футболу?    
— 5-6 команд Ліги сокеру Канади доволі пристойні, вони в нашій першій лізі були би міцними середняками. Інші команди слабші. Наша команда деякий час була серед лідерів: була на 2 місці, відстаючи лише на одне очко.

— В яких умовах працює команда?
— Інфраструктура в Канаді дуже розвинута, й значно дешевше її винаймати, ніж будувати самому, що й робить керівництво клубу. Неподалік від стадіону, на якому грає команда, є басейн, спортзал та школа. Тобто всі умови для розвитку.

— Футболісти, яких ви привезли з України в Торонто, залишилися в команді?
— Так, усі вони виступатимуть далі.

— Розкажіть, будь ласка, про керівництво найбільш українського футбольного клубу Канади?
— Президентом клубу є Ігор Прокіпчук. Він колись виступав за львівський «Сокіл», був воротарем. Виїхав у Канаду, після того приїздив у Тернопіль, брав участь у чемпіонаті світу серед діаспори. Так ми познайомилися, почали спілкуватися. Прокіпчук мені запропонував цю роботу, я довго не думав і погодився.

— Новий тренер The Atomic Selects Toronto Василь Іщук - чия креатура?
— Він уже деякий час живе в Канаді. Коли я починав там працювати, постало питання про наставника другої команди. Було вирішено, що з цією роботою найкраще впорається Василь Іщук. Коли ж я подав у відставку, керівництво команди призначило Василя на моє місце. Повністю схвалюю їхнє рішення, адже Іщук добре знає менталітет українських футболістів, знайомий із сильними та слабкими сторонами наших виконавців.

— У побутовому плані проблем не виникало?
— Ні, зовсім. У Канаді зустрів чимало людей, з якими був знайомий ще в Україні, вони мені в усьому допомагали. За це всім вдячний. У передмісті Львова є містечко Винники. Нам у схожому містечку в передмісті Торонто орендували особняк. Мені та ще кільком футболістам керівництво клубу виділило автомобілі. В Канаді немає такого, як у нас, що команда на матч добирається організованою групою на одному автобусі. Там кожен їде на своєму авто. В них дуже хороші дороги, тому подорожувати комфортно, нарікань жодних немає. У Торонто також пересувався в основному на автомобілі. Місто величезне й на громадському транспорті там складніше дістатися до цілі.         

— Як взагалі оціните канадський досвід?
— У Канаді я зрозумів, що довго жити на чужині не зможу. Не знаю, можливо, річ у вихованні, менталітеті. Там усвідомив, наскільки важливими в моєму житі є друзі, рідні, і як це добре, коли вони тебе оточують у повсякденному житті. Кожному своє, але я не хочу жити десь інде, тільки в Україні. Загалом же канадський досвід оцінюю позитивно: відкрив для себе багато нового, побачив, як живуть люди в цій далекій країні. Дечому нам потрібно в них повчитися, у чомусь вони від нас відстають, хоча би в організації футбольних змагань. Так, у них провідними видами спорту є хокей, американський футбол та баскетбол. Але на аматорському рівні чимало канадців займаються європейським футболом, багато команд має українська діаспора, причому і молодих, і ветеранських. У них у моді здоровий спосіб життя.
Зазначу також, що наш клуб, наші футболісти та особисто я допомагали українським воїнам АТО, а також дітям із східних регіонів. Українська громада в Канаді ніколи не залишалася осторонь, допомагала, чим могла. І президент клубу також усіляко підтримує такі заходи й сам ініціює відповідну підтримку. Загалом, цікаво було попрацювати у нових для себе умовах.

Ігор МУЦ