СОБОЛЕНКО: «Заставили думать, что нападение на Украину – моя вина»

Яке ж воно морально й інтелектуально вбоге. Почуття провини взагалі найнеприємніше для переживання почуття, крім сорому, бо воно змушує нас діяти, якось компенсувати його. Ці вбогі на болотах і болотечках бояться його, як чорт ладану, аби лиш сидіти на попі рівненько, зигувати сталіну і нічого не робити. Кілька поколінь моральних дегенератів, які з трусів ладні вистрибувати аби лиш їх всі навколо поважали і за людей вважали. І не вистачає інтелекту зрозуміти, що Людина в першу чергу - це її вчинки і виражені в них моральні цінності. 
Гидко від цієї сабалєнки в рази більше, ніж від жаби в болоті. 
Але хай більше вякають, може в світі трохи цих моральних дегенератів роздивляться і кинуть спроби шукати там людей. 

Только не прикидывайся дурой .Отстранение от турниров это наказание белоруссии за то что их государство помогает убивать мирных людей .Убирайте Лукашенко и не будет никаких санкций 

Ах ти ж моя радість! А хто називав Лукашенка членом своєї команди? А хто листа на підтримку узурпатора підписував? Якби тоді диктатора скинули, так і війни б не було.         На білоруському Youtube-каналі ЧестнОК влучно зауважили: "Як отримувати плюшки від режиму, так залюбки. А як потім за це відповідати, так одразу "спорт поза політикою".        А ось журналіст Дмитро Навоша: "В Беларуси был поставлен чистый лабораторный эксперимент. Арина Соболенко выиграла АО, из чего устроили очередной шабаш. А Екатерина Снытина, принесшая Беларуси сенсационные медали чемпионата Европы по баскетболу, последовательно и гласно выступающая против диктатуры и войны с Украиной, выиграла Кубок Великобритании. Про что в государственных медиа молчок, просто ноль упоминаний. Снытину и сотни свободных белорусских спортсменов велено не замечать."

Про що мова коли для неї страдання українського народу, "якісь різні речі", невинна ти наша.

З початку війни нормальних білорусів я бачив тільки в украінських новинах. 
Навіть білоруські іммігранти тут на заході кінчені. 

Є три види боротьби зі злом:
1) силою, зброєю, тілом, фізично - це найважче - тут шанси виграти маленькі.
2) словом, голосом, письмом - це легше - тут шанси виграти середні.
3) думками, ставленням, аналізом, розумом - це найлегше - тут шанси перемогти завжди є, потрібно лише розібратися в питанні, глибоко проаналізувати, звернути увагу на деталі.
Ніхто не може заборонити людині думати правильно, чесно, порядно. Розумом людини керує лише сама людина. І лише від людини (її зусиль) залежить - чи буде в розумі мухи та гівно, чи буде там мед та бджоли. 
Насправді ситуація з війною в Україні доволі нескладна для загального розуміння. Потрібно сісти та розібратися. І зробити доволі очевидні висновки щодо того, хто агресор-нападник, а хто захисник-жертва.
На те, щоб озвучити реальність потрібно сміливість. А вона далеко не у всіх є. Одне діло сказати слова підтримки Україні у Львові. Інша справа висловити підтримку Україні в Мінську чи Москві. 
Навіть якщо Соболенко заборонено висловлювати публічно слова підтримки в Білорусі, в Мінську, то, якщо вона порядна та чесна людина, вона завжди може підійти до Цуренко чи Костюк та висловити чесно свою підтримку, якщо звісно вона є. А якщо її нема, то теж таке буває. 
Всі люди грішні, але найбільш небезпечні для людини - це гріхи свідомі, коли людина чітко усвідомлює, що вчиняє зло і робить це далі.  

Та всі вони нічого не рішають, ні в чому не винні... кріпаки, одним словом.

А в чім вина Українського народу який бомбить і знищує росія з території білорусі і з мовчазної згоди вашого старого маразматика з яким ти так обіймалася і мило спілкувалася.