БОЛЬШАКОВ: «У нас єдиний організм»

У заголовку немає жодних натяків на титанів старовини, але наставник баскетболісток «Дніпра», справді, пройшов дуже своєрідним колом — за неповні два сезони роботи з жіночою командою вивів її в чемпіони країни, а в розпалі нинішньої першості, в якій підопічні Кирила Большакова лідирують, отримав зворотне призначення на чоловічий колектив.

Відпустивши ветеранів, не плачуть?

— Ви почуваєтеся людиною, яка увійшла в історію дніпропетровського баскетболу, адже дамський титул став першим у новому тисячолітті, хоча колишня «Сталь» вигравала чемпіонати тодішньої УРСР?
— Будь-який успіх у спорті вимагає підтвердження та повторення.  Перед «Дніпром» сезону-2007/08 стояло три завдання: вийти з групи Кубка Європи, змусити вболівальників забути невдачу, причому домашню, в Кубку України, нарешті, втримати «золото» національного зразка. З одним таким рубежем ми не впоралися — маю на увазі єврокубок. Тож говорити про особливу роль не варто, швидше про те, що в попередньому чемпіонаті створили команду з характером переможця.

— Багато хто вважає, що втримавши більшість тих гравців-лідерів, ви б не зайняли останнього місця в своєму квартеті слідом за клубами Туреччини, Ізраїлю, Кіпру...
— Готувалися ми на совість, і ніхто не сміявся з «Дніпра» навіть у програних зустрічах. Згадані вами команди не просто пручалися, аби нас перемогти, а вживали неймовірних зусиль і на майданчику, й поза ним. Ваша газета чесно написала про наш домашній матч з «Елітцуром», за що ми вдячні. Та нашою була й гра в Рамле, де за три хвилини до кінця безпардонним чином «прибрали» з поля Яхіну та Покойову, в яких вже було по чотири зауваження. Плюс припинили судити явні фоли з боку господарок. Юля та Аня — ввімкніть відео — перебували метра за півтора до епізоду. Ну а коли арбітри з Македонії та Росії ще не зарахували водночас із сиреною влучання Ольги Ляшкової, так навіть місцеві фахівці визнали, що ми заслужили ті двоє очок. Ну а те, що лише Покойова, Яхіна, а також Ольга Дубровіна й Наталія Жиракова — це всі, хто залишився з «основи»-2006/07, незаперечний факт. Останню ми відпустили, як і Валентину Воронову, яка не розкрилася в новоствореному ансамблі. Довкомплектовуватися же змушені були по ходу п'єси.

— Невже Хасбулатова, Лапшинова та Письменник пішли в якісь суперзаможні зарубіжні клуби?
— Перші двоє отримали достойні умови в команді Павлодара. Це Казахстан, однак клуб виступає в російській Суперлізі-Б. Оксана Письменник пояснила своє рішення бажанням пограти в Італії. Щодо корінних вихованців дніпропетровського баскетболу Вікторії Сообцокової, Ірини Скирди, Яни Кошляк (Панченко), то вони завершили кар'єру. Розумієте, існують певні нюанси, які лишаються в діапазоні «гравець — керівництво БСК». Якщо ті чи інші вимоги спортсменок не можуть бути вмить виконані в міжсезоння, то тренер працює далі з тими, хто під рукою. Хто б заперечував, що капітан команди Скирда потрібна й надалі? Але той варіант «на гражданці» з її медичним дипломом, який нагодився тепер, — чи з'явився б завтра? Дубровіна здебільшого була дублеркою Скирди, а зараз ви гадаєте, просто так, де-факто, вийшла на авансцену? Та вона пролила тонни поту, й у цьому її найголовніший талант. Або візьміть Марину Сазоненко. У списках нашої селекційної служби вона, чесно кажучи, йшла третьою на свою позицію. Проте, два інших прізвища зникли з різних причин з порядку денного. Упевнений, що Сазоненко здатна грати краще від тих років, які провела в Польщі та Південноукраїнську, й майстерніше, ніж досі в нас.

Пташенята з рідного обійстя

— Кириле Вадимовичу, чи є вірною теза, що для міжнародних здобутків мало перемогти в чемпіонаті України?
— Звичайно, але тут є два шляхи. Як «Елітцур», так і «Галатасарай» з «Імперіалом» розв'язують проблеми насамперед за рахунок легіонерок. Навіть якщо вони європейки, то це переважно «збірниці» своїх держав, обкатані в тій же Росії, а присутність двох американок — аксіома. Чи вправі я докоряти 19-річній Оксані Кисільовій, якій треба тримати Чесіті Мелуїн, котра її переважає масою на пуд з гаком, зростом на 6 см, а досвідом — самі знаєте? Тим не менше, дівчина билася на всі сто. Користуючись нагодою, відзначу Ірину Нагорну, в якої виховувалася і ця наша дебютантка, й Мар'яна Комарняк, а раніше Анна Покойова. В мене, зізнаюся, взагалі є звичка дякувати наставницям дівчат за ґрунтовну школу. У цьому сенсі спасибі одеситці Ірині Щипакіній за Діану Матвєєву, яка до нас приєдналася лише в середині листопада. Ви не дивіться тільки на статистичні звіти. Діна ще себе покаже. Якщо ми хочемо швидких дивідендів, варто йти першим шляхом. Другий — набратися терпіння на два-три роки, й створювати суто українську команду. В нашому баскетболі є юнки, які при відповідній роботі спроможні перевершити варягів з тих же балканських країн. А піднімати рівень нашого чемпіонату — це взагалі найспекотніша тема.

— Тоді необхідно комусь коригувати відтік резерву!
— За моєю інформацією, нині за межами України грає добрих два десятки наших землячок. І, зрозуміло, не найгірших. Така ситуація навряд чи є нормальною, але клуби настільки обмежені коштами, що рух переважно однобічний. Повернення з Росії Ляшкової та Матвєєвої скоріше виняток. Але в даному разі — мова про системність «Дніпра». Із приходом до президентського штурвалу Богдана Гулямова та Валерія Кондратьєва, команда забезпечена всім необхідним. Мені нівроку є з чим порівнювати, адже в своєму краї працював тоді, коли баскетбол ледь зводив кінці з кінцями. Наші шефи поставили за мету зробити замкнений цикл з директорами СДЮШОР №5 та спортучилища — Станіславом Каковкіним та Михайлом Лельчицьким, а далі в піраміді «Дніпро-2», який зберігся єдиний з отаких колективів. До речі, нас поставили, за аналогією з чоловічим чемпіонатом, перед фактом: фарм-клуби скасовуються як статус. Проте коли там знайшли альтернативу в якості дублюючих складів, то в жіночому розіграші дублерки не передбачені! А наскільки доречно обкатувати вчорашніх кадеток, свідчать приклади Ірини Кузьміченко та Аліни Ягупової. Звісно, остання, в свої 15, набирається розуму в дочірній команді. А от Іру відрядити туди не можна за регламентом, а в першому «Дніпрі», особливо в Кубку Європи, вона позбавлена широкої практики. І все ж тренується найближчий резерв разом з дорослими. Головне, він є!

«Машу» з «Дашею» миритиме Калюжний

— Ви так прониклись жіночими справами, неначе й не було кількох десятиріч у баскетболі чоловічому...
— Пропонувати банальні тези не хочу, а два житейські бувальці наведу. Ти помітив добре виконання вправи й кажеш: «Машо, молодець!». Тренування тут же зупиняється, оскільки одинадцять інших учасниць не хочуть погодитися в жанрі «А хіба я не молодець?» Отже, умовну Машу вголос виділяти не можна, адже Даша в минулій атаці також, за її переконанням, зробила щось варте, а її призабули. Фішка друга. Береш м'яча і кидаєш у зал. Хлопці зазвичай зграєю налітають, починають щось із цікавістю затівати. Дівчата дивитимуться, чи викотиться він з майданчика, чи ні. Себто ніхто бігти за ним від початку не думав! А якщо аналізувати не те, що поза кадром, а в кадрі, то зайва делікатність з жінками необхідна. Повторюся, проблем із середини в нас немає.

В сенсі авторського спостереження скажу, що Большаков упіймав оту нитку, яку не можна перетягувати з прекрасною половиною людства й, навпаки, небезпечно відпускати із сильною статтю. Кровними вихованцями нашого співрозмовника є Максим Івшин, Ігор Локтіонов, Євген Ворник, і — увага — новобранець НЕА Кирило Фесенко. Можливо, сам Большаков-гравець і не сягнув таких вершин, як його ровесники-дніпропетровці Андрій Шаптала чи Андрій Подковиров. Але всмоктав краще зі своїх учителів у різних командах — Юхима Таслицького, Віктора Гуревича, Олександра Широбокова й переніс на рейки власних тренерських пошуків.

— Коли я був у вас на грі з Рамле, нікому не уявлялося, що в один тиждень отримаєте призначення в чоловічий «Дніпро». Мабуть, ваші очільники розсудили: з одного «напівматеріалу» зробив цукерку, чому б не підняти інший загін з окопів?
— Не тільки для нас це здалося сюрпризом, але накази треба виконувати. Мені доручено підтягнути чоловічу команду, з якою відразу після календарного матчу з «Кривбасбаскетом» ми вирушили на збір до Алушти. Тим не менше, мушу продовжувати контролювати програму підготовки жіночої команди. За дівчат безумовно переживаю, але ж там мій колега й соратник Сергій Калюжний: збою не допустить. І в нас, повірте, ніякі не «матеріали», а чудові баскетболістки, які ще прогресуватимуть.

Під дахом єдиного дому

— Та все одно, ви повинні знати відповідь, чого не встигли здійснити до середини грудня.
— «Для преси» чи між нами — по дружбі? Не встиг перейти з дівчатами єврокубковий рубікон, хоча не полишає думка: а то у тій групі, де грала «Козачка», міг би ти стати другим і вийти до 1/16 фіналу? Начебто, так — це я жодним чином не чіпляю зроблене запоріжанками, а співставляю потенціал клубів-суперників. І тут же, кажу собі: все це балачки — слід було й у своєму квартеті, навіть із урахуванням травм, відтісняти той же Кіпр з третьої позиції. Програш йому в рідних стінах — так само нещасний випадок, як і урок на завтра.

— Піднабратися «матерості» — й справа зрушить з точки?
— Згоден, матерості, як ви кажете, бракувало. В попередньому сезоні, який був досвід на континенті? Два матчі з підмосковним «Динамо», й — вилетіли. Але цього року вже відчувається стрижень. Яхіна не може в повну силу працювати, але третій місяць грає «крізь болячки». Прийшлася до двору Джилліан Роббінс. Об'єктивно кажучи, вона — «четвертий номер», але бачить, яка в нас кадрова ситуація, й б'ється як центрова заради спільної справи. Та ви власне про неї розповіли на сторінках «СГ».

— Отже, якщо з «в.о.» пан Большаков стане постійним «коучем» чоловічого екіпажу, позиції в жіночій «вишці» похитнутися не повинні?
— Ще раз наголошую: у нас єдиний організм, єдиний гендиректор Олексій Васильєв. Разом ми стежимо за «Дніпром-2», звідки вже потрапили до ФІБА-заявки  Лариса Ябурова (1989 р.н.) і Віола Онищенко (1990-го). Там, до речі, працює моя дружина Вікторія в тандемі з провідною наставницею п'ятої спортшколи Валентиною Сович. В тому ж руслі рухається баскетбольне відділення училища з Володимиром Ткаченком. Не хочу загадувати, доки в розпалі регулярний чемпіонат. Але на майбутнє помріяти можна, зокрема, про ігровий палац клубу. Точно знаю: проект — є.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «Спортивна газета»