Андрей ПИЛЯВСКИЙ: «Был морально готов к вызову в сборную»

25-річний дебютант збірної України, котрий виступає за ізраїльський  «Маккабі»  (Хайфа), уже провів два тренування у когорті найкращих гравців нашої країни. Під час цих занять Андрій виглядав «на рівні», чим підтвердив закономірність свого виклику до головної команди країни. Перше знайомство з молодим оборонцем показало, що він людина розважлива й спокійна, а хвилювання на футбольному полі − не ті емоції, які займають його сумління. 

- Андрію, перш за все вітаємо в збірній. Наскільки цей виклик став несподіванкою для тебе?
- Насправді, я знав про інтерес до своєї персони, адже раніше мій агент попередив мене про те, що тренерський штаб національної команди цікавиться моєю грою. Тож я тренувався, працював над собою і, коли мені зателефонував менеджер збірної, я морально вже був готовий до цього, але,  звісно,  було приємно.

- Перший виклик  до збірної − це завжди  випробування. Чи присутнє в тебе хвилювання?
- Звісно я відчуваю, що відповідальність доволі висока, адже це головна команда країни.  Однак я не можу сказати, що хвилююся. Швидше, має місце підвищена сконцентрованість.

- З ким із нинішніх гравців збірної ти був знайомий раніше?
- З Ракицьким ми разом тренувалися  в академії донецького «Шахтаря». Також в академії у ті часи  були Селезньов та Федецький, щоправда,  вони були старшими, тож ми не займалися разом, однак були знайомі.

- Як тобі загалом атмосфера в збірній?
- Атмосфера дуже позитивна, всі один з одним спілкуються.  Як  я знаю, є збірні, в яких існують своєрідні групи гравців з окремих  клубів, що  спілкуються  лише між собою. А у збірній України такого не має: відчувається, що хлопці  повністю переключаються на інтереси збірної.

- На твій погляд, які основні характеристики чемпіонату Ізраїлю − там футбол більшою мірою технічний, аніж атлетичний?
- Так,  основна увага саме на техніку,  швидкість гри доволі висока.  Ззаду допускається лише кілька передач, після чого м’яч неодмінно повинен доставлятися в атаку.  Якщо команда починає тримати м’яч на своїй половині поля,  вболівальники одразу ж  невдоволено гудуть, кричать  та підганяють гравців  вперед. Особисто мені  не дуже зрозуміла така авантюрність, але деякі хлопці ведуться на це та біжать вперед.

- Яка твоя основна позиція в клубі?
- Я більше граю центрального захисника,  проте  інколи, якщо того вимагає ситуація, можу зіграти опорним півзахисником. Враховуючи те, що більшість сил партнери все ж таки витрачають  на атаку,  і вряди-годи  футболісти, втративши м’яч,  не повертаються в оборону, то робити в матчі буває багато. Взагалі, політика клуба така: робиться ставка на молодих гравців, гучних трансферів майже не має, тому доводиться  багато допомагати.

- Матчі нашої збірної з командою Франції дивився?
- Так, звичайно. Хоч в Ізраїлі  обидві гри  не транслювався, я переглядав їх через Інтернет. Перший матч  дивився із захопленням: команда вийшла максимально  налаштованою, з надзвичайною силою  духу! Однак у другій грі нашу команду, на жаль, було не впізнати. Напевно, виснаження і переживання за результат далися взнаки. 

- Ти граєш в Ізраїлі з 2011-го року, в складі своєї команди став  чемпіоном Ізраїлю та фіналістом Кубку,  також грав у кваліфікації  Ліги чемпіонів та груповому турнірі Ліги  Європи.  Міжнародний досвід єврокубків − хороше підґрунтя для гарного дебюту у збірній, чи не так?
- Матчі в єврокубках − це зовсім інший рівень у порівнянні з внутрішнім чемпіонатом, тож це − дуже цінний  досвід. Я буду радий, якщо він допоможе мені дебютувати у збірній.

- До Ізраїлю ти грав в першій лізі українського чемпіонату. Наскільки складно було після нашої першої ліги грати у вищій лізі іншої країни?
-  Звісно,  все інакше.  Вища  швидкість гри відразу дала розуміння того, що це -  інший рівень. Але я «втягнувся» і у мене все пішло добре. Щиро кажучи, я навіть не помітив переходу, адже ми відразу почали грати і у мене не було розкачки. Тренер відразу у мене повірив, почав мене ставити в основу.

- Ти молодий оборонець, тож, хотілося б знати, хто з гравців Твого амплуа тобі імпонує і чия гра  є зразком для тебе?
- Когось конкретного назвати не можу. Я уважно спостерігаю за  манерою гри різних захисників, намагаючись виокремити для себе корисні моменти. Щодо імен, то у першу чергу можу назвати найкращих оборонців у нинішньому світовому футболі - Відича, Піке, Серхіо Рамоса…

- Ти вже достатньо часу граєш в Ізраїлі. Ти розмовляєш на івриті, чи спілкуєшся там англійською?
-  В основному,  розмовляю англійською. До речі, англійську я спеціально не вивчав, у мене не було викладача. Сам,  щодня приходячи на тренування,  намагався слухати і запам’ятовувати слова. Мені здається, в мовному середовищі швидше «схоплюєш» все. А іврит я розумію і можу сказати кілька простих речень. 

- Як часто тобі вдається бувати вдома?
- Це проблема. Досить складно морально, бо ми маємо лише одну відпустку в травні. Крім того, у нас дуже багато матчів протягом сезону і коротке міжсезоння.

- Твої батьки і старший брат мешкають у Києві. Чи навідуються вони до тебе?
- Так, звісно вони приїжджають до мене. Це свого роду відпочинок і для них.

- Які цілі на даний момент ти ставиш в кар’єрі? Що для тебе на даний момент є найважливішим?
- Кар’єра футболіста досить короткотривала, тому я намагаюсь витискати все по максимуму.

- Як гадаєш, вдасться завтра вийти на поле? Чи довірить тренер?
- Я думаю, тренер вже знає, хто вийде на поле. Проте хочеться вірити, що у мене також буде шанс. А я вже за нього триматимусь. Зараз в Україні непроста ситуація, ми всі через це переживаємо. Завтрашній матч пройде під девізом «Peace for Ukraine», який підтримують дві команди.

- Як ти особисто відчуваєш ці події? 
- Відверто кажучи  − це просто жах. Спочатку я  отримував інформацію з дому, тому що в Ізраїлі транслюються лише російські телевізійні канали.  Мої батьки розповідали мені щодня про те, що відбувається, і говорили не дивитись російське телебачення. Я почав відстежувати події з наших телеканалів  в Інтернеті, і для мене було шоком те, що я побачив.  Мені було складно повірити і  прийняти те, що у середмісті Києва, українській столиці, вбивають людей. Це просто жах. Коли я приїхав до Києва, то я побачив все на власні очі.

- І зараз ситуація залишається напруженою. Можливо,  футбол трохи  відверне увагу людей від напруженої  ситуації.  Наші хлопці неодноразово говорили про те, що ми згуртовуємося та об’єднуємося для того, щоби  Україна була єдиною…
- Безумовно, хлопці праві. Так і має бути. Я також підтримую це. Збірна − символ того, що Україна має бути об’єднаною. Україна − єдина.

ФФУ