Не Ейндховен, а ПСВ (Ейндховен)!

Столиця Північного Брабанту

«Ейндховен — місто на півдні Нідерландів, найбільший населений пункт провінції Північний Брабант. Лежить у гирлі річок Доммель та Тендер. Тендер перекрили дамбою в повоєнні роки, а Доммель усе ще протікає містом. Місто дуже потерпіло від бомбардувань під час Другої світової війни, які знищили майже всі старовинні будівлі. Але Ейндховен швидко відбудували, і тепер у місті є чимало висотних споруд».

Ми - не колгоспники, колгоспники – не ми!

Місто Ейндховен, очевидно, завжди матиме статус провінційного в контексті Королівства Нідерландів — столичне реноме Амстердама й майже столичне Роттердама відтінює значення центру регіону, що зветься Північний Брабант. Приблизно така ж доля «призначалася» й місцевій футбольній команді, та вона все ж зуміла розірвати замкнене коло провінційності, давно й безповоротно вибившись у місцеві гранди...

Запорукою появи в заштатному Ейндховені нової і сильної команди (до 1913 р. тут уже існував клуб «Ексельсіор») стала потужна й відома на всю планету компанія «Філіпс» («Рhіlірs»). Аби недовго думати з приводу назви для новоутвореного колективу (який з'явився якраз напередодні Першої світової війни), керівництво фірми, спеціалізацією котрої нині є переважно електроніка, вирішило охрестити своє дітище просто — «Філіпс Спорт Верайн», тобто — «Спортивне товариство «Філіпс», або ж просто — ПСВ (РSV).

Дуже довго, практично до середини сімдесятих, «червоно-біло-чорний» клуб цілком відповідав своєму зневажливому прізвиську — «фермери», тобто «селяни» (або ж на наш лад — ще й «колгоспники»): ПСВ майже нічого не вигравав, рідко з'являвся в єврокубках, повсякчас залишаючись у тіні могутніх «Аякса» (Амстердам) і «Фейєноорда» (Роттердам).

Революція відбулася тоді, коли «Філіпс» перетворився із заштатного, навіть за голландськими мірками, явища, на концерн світового значення. Саме в той час його керівники стали вкладати чималі кошти власне у футбольну команду, що майже миттєво дало плоди: постійні чемпіонські титули вдома та єврокубки — на теренах континенту,

1978 року ейндховенці взяли Кубок УЄФА, а рівно за десятиріччя — головний приз європейського клубного футболу. У той час ПСВ переживав свою «золоту еру», уособленням якої був тренер Гус Хіддінк. Саме він почав, а через деякий час продовжив справу, в результаті котрої «колгоспники» набули статусу команди №2 у футболі Голландії.

Нині вони замахнулися скинути з трону «Аякс». Важко повірити в реальність цього, втім невпинний прогрес ПСВ ось уже впродовж трьох десятків років показує, що все може бути...

Тут вам і прагматизм, і катеначчо, і «виїзна модель»...

Не хочеться, аби це прозвучало надто песимістично, проте особисто я зовсім не вірю, що харківський «Металіст» зможе взяти у протистоянні з ейндховенцями навіть очко. Міркувати в цьому руслі спонукають мене дві обставини: загальний рівень нинішнього ПСВ (йдеться, передусім, про добір футболістів) плюс ігрова концепція, котру сповідує їхній наставник. Щодо першого моменту — за складом «червоно-біло-чорні» поступаються в Нідерландах лише «Аяксу» — і то: з цим твердженням можна посперечатися. А щодо другого — тренер Фред Руттен вважається прихильником надзвичайного, майже безпрецедентно раціонального футболу, де все не просто підпорядковують результату — інших компонентів футболу (якоїсь там «краси») не визнають у принципі. Зазвичай ейндховенці перемагають із мінімальним рахунком, а їхні матчі граються за таким сценарієм: вони першими забивають м'яч, відтак беруть опонента в такі оборонні лещата, що в того, зрештою, опускаються руки. Спостерігати за подібними протистояннями доволі важко — естетичну насолоду від них можуть отримати лише схиблені гурмани.

Одним реченням про схему: ПСВ грає за голландською розстановкою 1+4+3+3.

Воротарі. Тут основним, без запитань, є швед Андреас Ісакссон: «Син Ісака» особливих зірок з неба, охороняючи браму, ніколи не хапав. Але те, що він воротар стабільний, спокійний і висококласний — факт. Із усіх його дублерів статус найперспективнішого має бразилець Кассіо Рамос, але він, як і четверо інших голкіперів, вийде на поле лише за умови травми шведа.

Оборонці. Зізнаюся відверто: важко мені спрогнозувати, який вигляд матиме захист голландців. По-перше, тут що не гравець — то універсал. По-друге, внаслідок травм футболістів тренер Руттен змушений проводити ротацію. Наприклад, на початку сезону праву бровку закривав сильний болгарин Станіслав Манолєв — високий, жорсткий, витривалий спортсмен, який все ж травмувався, тому його участь у першій зустрічі зі слобожанами — під питанням. Такий форс-мажор змусив наставника ПСВ вдатися до експерименту: на позицію правого оборонця перевести канадця Атиба Хатчинсона. На жаль, мені не відомо, чи вийде він 8 жовтня в матчі між національними збірними України й Канади, проте хотілося б, адже цей довготелесий, врівноважений гравець вартий уваги. На цьому ж місці — та найчастіше на протилежному краї — добре грає легендарний ветеран Вільфред Боума: середнього зросту, винятково міцної статури, чіпкий і безкомпромісний у єдиноборствах, тактично грамотний, покірно виконує будь-яку настанову коуча — цей синонімічний ряд можна продовжити. (Нашим захисникам побажаю не злякатися його відразу, й не розслаблятися ні на мить). Основними центральними захисниками в чинного бронзового призера Ередивізії є: Франциско Родригес (чи просто Маза) — чималенького зросту й ваги мексиканець, який за статурою нагадує Євгена Хачериді, та за рівнем гри випередив динамівця на десять світових років; Ерік Пітерс (за потреби виступає й ліворуч) — з обличчям, наче вилитим із мармуру, трохи неповороткий, але доволі грамотний у плані «читання» гри; бразилець Марсело (комфортно почувається на обох флангах) — за зростом іще один «баскетболіст», має великий потенціал, та поки йому бракує стабільності.

Середня лінія. Цю ланку, за умови відсутності екстреної ситуації, спрогнозувати найлегше — трійка центрхавів у ПСВ стабільна. Отож ділянка трохи праворуч — вотчина шведа Ола Тойвонена: чудовий майстер, із блискучими фізичними даними — володіє як дистанційною, так і стартовою швидкістю, витривалий, завдяки зросту природно почувається на «другому поверсі», нині головний бомбардир команди. Вочевидь, його прямими опонентами будуть Фініньо та Романчук, i я їм не заздрю. Ближче до центра в об'єктив камери потраплятиме ще вищий за Тойвонена темношкірий голландець Орландо Енгелар: головний розпасовщик команди і, водночас, перший руйнівник наступу суперника — «класичною» двоходівкою «від Енгелара» є перехопити «чужий» пас і віддати власний, який пожвавлює атаку ПСВ. Із ухилом ліворуч рухається капітан Ібрагим Афеллай: хлопчину, в якого також марокканське коріння, кілька років тому називали найобдарованішим футболістом із Нідерландів, але за останні два сезони ніякого прогресу в його діях не спостерігають, відтак... Афеллай насправді великий талант: наділений оригінальним дриблінгом, швидкісний, «світла» голова, має добре поставлений удар. Та ось вдача — не дуже: полюбляє проводити час на дискотеках, порозважатися, а коли його почали по-справжньому критикувати — «зламався психологічно». Хоча розслаблятися «металістам» не варто: їм доведеться добре попітніти, аби втримати Ібрагима. Також на цьому місці тренером використовується марокканець Отман Баккал, в якого високі техніка й швидкість, але бракує впевненості в собі й ігрової мудрості. Решта півзахисників із Ейндховена цього сезону або взагалі не виходили на поле, або зіграли один-два матчі.

Атакувальна лінія. Найталановитіший серед атакерів — угорець Балаж Джуджак: уже незабаром, підозрюю, він перейде в один із чемпіонатів «Великої п'ятірки» мільйонів так за 20 «вічнозелених». Балаж дуже швидкий, технічний, розумний, забиває не надто багато, але це пояснюється тим, що здебільшого Джуджак діяв як інсайд — і праворуч, і ліворуч. Також у ролі півсереднього форварда побачимо голландця на ймення Джермейн Ленс: він один із тих, про кого кажуть: «Бездоганно виконує тактичну установку тренера», тобто грає на команду, індивідуальними діями не зловживає, робить величезний обсяг роботи. Із когорти центрфорвардів фаворитом Руттена є Данні Куверманс (варто одразу ж зауважити, що всі ейндховенські нападники — універсали, відтак кожен може зіграти як на флангах, так і на вістрі; ще одне — в атаці, на правому крилі, інколи бігає й швед Тойвонен): майже двометровий, таранного типу ветеран, добре діє головою — особливо під час штрафних і кутових, уміє зачепитися за м'яч. В останньому домашньому поєдинку ПСВ навіть у запасі не мав іще одного представника місцевої «шведської сім'ї» Маркуса Берга, також талановитого, не дуже забивного, але роботящого й високого форварда, який є основним конкурентом Куверманса — в нього невелике ушкодження, проте з «Металістом» має вийти. Крім цієї четвірки, в протистоянні з українською командою можемо побачити Нордіна Амрабата — марокканця за походженням; швидкого й прудкого; перспективного бразильця Жонатана Рейса, який своїми габаритами чимось нагадує знаменитого співвітчизника Рональдо; такого ж віку голландця Стефана Нейланда — високого, трохи вайлуватого рудого хлопця. Втім, з'являться вони на полі лише на заміну — якщо взагалі з'являться.

Оптимістичне резюме. Якщо «Металіст» зуміє на початку матчу зловити ПСВ на контратаці, то нічия в матчі стане нашою омріяною реальністю.


Володимир БАНЯС, газета «Український футбол»