Who is mr. President?

Те, що ФК «Харків» для Віталія Данилова був наче дитя від «зальоту», відомо вже давно, а тому, коли він, очоливши прем'єр-лігу, за якийсь час віддав клуб «до надійних рук», усі лише зраділи.

Попри любов українських функціонерів до різного роду таємниць, досить скоро почали точитися розмови, що цими «надійними руками» є колишній президент харківського «Арсеналу» та член Ради клубу «Буковина» (Чернівці) Володимир Чумак.

Особа ця доволі неоднозначна. Свого часу Володимир Анатолійович був президентом харківського «Арсеналу», який у сезоні-2004/2005 перебував на лідируючих позиціях у першій лізі. Впродовж того сезону клуб викупив Віталій Данилов, який і став його президентом. Команда лідерських позицій не втратила і вийшла до вищої ліги, де швиденько була перейменована на ФК «Харків». Володимир Чумак же створив ще один клуб із старою назвою «Арсенал» і заявив його до другої ліги. В сезоні-2005/2006 ця команда посіла 10 місце серед 13 команд у групі «В». Потім ще впродовж трьох сезонів команда перебувала поміж середнячків другої ліги, аж доки після чемпіонату 2008/2009 років Володимир Чумак перебрався до Чернівців, де взявся виводити «Буковину» до першої ліги. Ось як обгрунтував Володимир Анатолійович  різку зміну власного географічного розташування: «У Харкові, як відомо, чотири футбольні клуби професійного рівня. Тож там мені дуже важко реалізувати всі свої плани. Оцінивши свої можливості, я вирішив припинити діяльність на професійному рівні у Харкові й усі свої відповідні бажання та мрії реалізувати у Чернівцях».

Доки «Буковина» реалізовувала мрії Чумака (і таки реалізувала!), почалися розмови з приводу того, що Володимир Анатолійович, виплативши всі заборгованості гравцям ФК «Харків», знову став президентом цього клубу. Звернувшись до ПФЛ, ми дізналися, що жодних документів, котрі підтверджують, що Чумак є президентом ФК «Харків», у цій організації немає.

Та наразі це вже не так важливо, бо віднині такої команди, як ФК «Харків», не існує. Як виявилося, ніхто борги не віддавав, натомість футболістів, котрі вирішили висловити свій протест, не вийшовши на матч проти «Енергетика», просто виставили з команди, керуючись специфічними умовами їхніх контрактів.

Загалом же, приводом для цього матеріалу стала інформація про те, що ФК «Харків» уже не є професійним клубом. Харків'яни, буцімто, не встигли подати апеляцію на рішення Атестаційної комісії не видавати клубу атестат про проходження атестації і допущення до змагань. Як повідомили в самому клубі, апеляцію вони подали вчасно на 52-х сторінках, наявність цієї апеляції підтвердив і відповідальний за атестацію клубів заступник голови Атестаційної комісії ФФУ Сергій Задиран. Ось тільки рішення апеляційного комітету виявилося негативним для ФК «Харків». На цьому факти закінчуються. Починаються лише запитання.

1.    Якщо Володимир Чумак, очоливши клуб навесні цього року, виплатив борги перед футболістами, то хто ж у ці борги заліз? Чи не попередній президент клубу Віталій Данилов? Якщо це так, то що можна говорити про моральне обличчя колишнього президента Віталія Данилова, який, фактично, «потопив» клуб, загнавши його в боргову яму?

2.    Якщо правдою є те, що Володимир Чумак став президентом ФК «Харків» і був ним упродовж весняної частини змагань, то чи можлива така ситуація, коли одна й та ж людина є президентом одного клубу (ФК «Харків») і входить до ради клубу іншого («Буковина»), офіційно заявляючи, що вкладає в нього гроші? Адже це пряме порушення норм ФІФА і УЄФА  щодо  фінансового «fаіr рlау».

3.    Якщо ж Володимир Чумак не є президентом ФК «Харків», то чи має право клуб бути членом ПФЛ, не маючи документально підтвердженого свого президента? Невже норма регламенту, за якою клубу можна обходитися без президента? А з кого ж тоді, в разі надзвичайних ситуацій, спитати?

На жаль, випадки, коли клуб чи то за документами, чи на словах, був без господаря, в нашому футболі є. Згадати хоча б ситуацію, коли Вадим Рабинович продав «Арсенал» начебто сину Леоніда Черновецького Степану, а той постійно «віднікувався». Зрештою, клуб був «нічиїм» (принаймні на папері) майже півроку. Якщо ж говорити про членство в кількох клубах, то й тут прецеденти теж є. Ми про них писали неодноразово, а тому вдаватися в подробиці не варто.

Наразі 14 липня. 12.20. Рішення про відмову в апеляції на сайті ФФУ ще не з'явилося, а вже 13 липня, тобто, у переддень, ПФЛ провела розподілення команд по групах, а 14 липня — жеребкування календаря. Ви, звісно, вибачайте мою прискіпливість, але скажіть: а якби апеляційний комітет ухвалив позитивне для ФК «Харків» рішення, що тоді робила б ПФЛ? Проводила б нове жеребкування? Це щодо питання співпраці між ФФУ та ПФЛ.

Щодо ФК «Харків», то цієї команди в нинішньому сезоні вже не буде серед професіональних колективів. А головний тренер команди Ринат Морозов на запитання про свої тренерські перспективи відповів, що йому запропонували очолити дитячу школу в Харкові. На запитання, то хто ж таки був тим загадковим президентом ФК «Харків» у останні півроку, Ринат Вікторович сказав: «Не можу вам відповісти на це запитання». Не можу, бо не знаю? Чи не можу, бо не хочу? Ось іще запитання...


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»