ЛЯТО: «Украина справится и проведет Евро-2012»

Чи не найпомітнішою постаттю польського футболу був і залишається сьогодні президент федерації футболу Республіки Польща Гжегож Лято. Один із найкращих футболістів в історії країни, тренер, політик, футбольний функціонер - це видимі грані людини, яка, за своїми ж словами, ніколи не зупиняється на досягнутому. Завісу підготовки Польщі до Євро-2012, професійної кар'єри, а також особистого життя він привідкрив в ексклюзивному інтерв'ю власному кореспондентові УКРІНФОРМу.

 

- Те, що Варшава, Гданськ, Вроцлав і Познань готуються до турніру не на словах, а на ділі, видно «неозброєним оком». Спорудження спортивних арен відбувається згідно з графіком, а у польській столиці навіть випереджає його. Активно тривають роботи з підготовки аеропортів у Вроцлаві та Гданську. Після завершення будівництва нових готелів у Польщі буде достатньо місць для прийому вболівальників. Впевнений, міста зроблять усе, аби на рівні прийняти Євро-2012.

 

- Великих не бачу, оскільки пануюча у світі криза меншою мірою стосується польської економіки. Наразі Польща має позитивну динаміку росту ВВП (на кінець 2009 року прогнозують 0,7 відсотка росту ВВП у РП - УКРІНФОРМ). Це сприяє тому, що міста не мають проблем із коштами на реалізацію програм підготовки до чемпіонату. Сподіваюся, що якихось значних «спотикань» на шляху до Євро-2012 у чотирьох польських міст не буде.

 

- Ні, всі міста показали себе максимально позитивно. Зрештою, ми мали непросту ситуацію: шість польських міст-кандидатів до Євро-2012 (разом із резервними Краковом та Хожувом - УКРІНФОРМ) відповідали визначеним критеріям УЄФА. Не приховую, що найкращим із них був Краків, однак він не мав підписаної з УЄФА угоди. Коли б якесь місто з основної четвірки мало проблеми з підготовкою, то, напевно, Краків сьогодні був би серед організаторів турніру. Оскільки усі міста увійшли у визначений УЄФА рейтинг, то не було підстав, щоб якесь з них випало з визначеного переліку.

 

- Існує джентльменська угода між мною та президентом Федерації футболу України Григорієм Суркісом, згідно з якою ми разом боремося за формат проведення чемпіонату 4:4. Думаю, що Україна впорається і три міста (Львів, Харків, Донецьк - УКРІНФОРМ) приєднаються до Києва. Знаю, що у них відбувається значний поступ. Активною підготовкою Харків замінив Дніпропетровськ, який мав угоду з УЄФА. Незабаром у Донецьку здадуть в експлуатацію новий стадіон, що також є позитивним фактором. Я вболіваю за своїх друзів з України, щоб ваші міста впоралися із завданнями і турнір відбувався у чотирьох українських та чотирьох польських містах. Однак, ані я, ані пан Суркіс не маємо жодного впливу на остаточне рішення УЄФА з цього приводу. Звичайно, існують різного роду плітки, і в Польщі деякі безвідповідальні люди говорять про Краків та Хожув як можливих організаторів Євро-2012. Я думаю, що перелік польських міст уже закритий, тому не спекулюватиму на цю тему. Рішення прийматиметься у грудні і переконаний, що всі українські міста-кандидати прийматимуть матчі чемпіонату.

 

- Проведення фінальної частини молодіжного чемпіонату Європи (U19) і Євро-2012 - це дві цілком різні за масштабами події. Вимоги, що їх висуває УЄФА до майбутнього турніру, є незрівнянно вищими, оскільки за подіями чемпіонату 2012 року спостерігатиме весь світ. Під час чемпіонату відбуватиметься популяризація міст-учасників Євро-2012, реалізовуватимуться значні бізнес-проекти, що принесе чималі дивіденди УЄФА, Польщі, Україні та, звичайно, федераціям футболу обох країн. Але попри те, хочу відзначити, що проведення молодіжного чемпіонату Європи у Донецьку дійсно сприяє формуванню позитивного іміджу України та її надійності у контексті підготовки до Євро-2012.

 

- Євро-2012 - це велика і водночас найдешевша реклама наших країн у світі. Крім того, в результаті підготовки до чемпіонату в Україні та Польщі будуть збудовані нові аеропорти, стадіони, створена транспортна інфраструктура, це все залишиться після турніру і служитиме нашим народам у найближчі 40-50 років. Тут не йдеться лише про гроші. Потрібно зробити все, щоб сотні тисяч уболівальників, які приїдуть на футбольні баталії в Україну та Польщу, повернулися сюди і після чемпіонату, розповіли своїм знайомим і близьким про те, що варто відвідати наші країни, оскільки вони мають багату культуру, давню історію, безліч чудових місць для відпочинку. Інвестиції в Євро-2012 - це внесок у майбутнє, це величезна популяризація країни. Те, що сьогодні багато країн виборюють право приймати у себе чемпіонат, є цьому додатковим свідченням.

 

- На сьогодні ми з українською стороною ще не вирішили, кого запрошувати, але в наших країнах є широка плеяда відомих постатей. Пригадайте, коли ми боролися за отримання права проводити Євро-2012, значною у цьому була і роль наших відомих у світі спортсменів. Зокрема, у Кардіфі (Уельс, де обрано Україну та Польщу як господарів ЧЄ-2012 - УКРІНФОРМ) був присутній українець Віталій Кличко. Тому, думаю, не матимемо проблем у виборі учасників на проведення жеребкування відбіркового турніру. Можу підтвердити, що має бути Лєх Валенса, який, до речі, є великим прихильником проведення Євро-2012 в Україні та Польщі. Під час нещодавнього відвідання Гданська Мішель Платіні особисто запросив колишнього польського президента взяти участь в урочистій події.

 

- Мій заступник, директор турніру «Євро-2012 Польща» Адам Олькович постійно перебуває у безпосередньому контакті зі своїм українським колегою Маркіяном Лубківським. Однак, якщо у цьому є необхідність, ми завжди можемо поговорити по «гарячій лінії» з президентом ФФУ Григорієм Суркісом. Кожна з країн має свої завдання у підготовці до турніру, але маємо і спільні, зокрема щодо прикордонних переходів під час проведення Євро-2012. Не уявляю собі ситуації, щоб під час турніру хтось міг простояти 16 годин на польсько-українському кордоні. Розв'язання цієї проблеми є важливим елементом успішності чемпіонату, і має відбутися до його початку.

 

- На сьогодні шанси збірної Польщі оцінюю як 50:50. Для того, щоб вони стали реальними, маємо виграти два наступні матчі: вдома з Північною Ірландією та на виїзді зі Словенією. Пізніше маємо матч у Празі проти збірної Чехії та поєдинок зі словаками вдома, але для виходу з групи нам обов'язково потрібно перемогти у перших двох. На сьогодні найкращі шанси має команда Словаччини, а поляки нарівні з чехами та словенцями зберігають хороші шанси посісти друге місце в групі. Сьогодні в Європі немає слабких команд, з усіма потрібно грати з повною самовіддачею.

 

- У країні будується багато нових стадіонів, створюється інфраструктура. Думаю, найбільшою проблемою у них буде гарантування безпеки вболівальників. Але сподіваюся, що місцева влада впорається з цим.

 

- Антикорупційне розслідування стосується 2003-2004 років, і не розповсюджуватиметься на подальші роки. У цій справі затримано вже понад 200 осіб, причому провина більшої половини з них документально не підтверджена і грунтується лише на усних звинуваченнях. Така кількість осіб не видаватиметься надзвичайно великою, якщо брати до уваги, що «футбольна сім'я» у Польщі нараховує близько 800 тис. чоловік. Для прикладу можу навести факт, що впродовж минулого року близько 2,5 тис. польських поліцейських звільнено з роботи за хабарі, однак ніхто не робить з цього проблему.

 

- Для мене важливими є, наприклад, усі матчі чемпіонатів світу, зокрема 1974 року у ФРН. Одним із поєдинків, який я часто пригадую, є матч Англія-Польща на Лондонському «Уемблі» 1973 року, де ми зіграли внічию 1:1. Він був своєрідною брамою, яка відкрила перед поляками футбольні арени світу. Без цієї «переможної» нічиєї у Лондоні невідомо чи відбулися б такі відомі майстри шкіряного м'яча, як Гжегож Лято, Роберт Гадоха, Анджей Шармах, Казімєж Дейна, Збігнєв Бонєк. Це був час, коли польський футбол фактично увірвався на стадіони світу. У 1974 році ми здобули третє місце на Мундіалі, а я офіційно став кращим бомбардиром турніру з сімома забитими м'ячами.

 

- Кожний гол давав внутрішнє задоволення. У біло-червоних барвах збірної Польщі я зіграв 100 матчів і забив 45 м'ячів, і майже у кожному другому поєдинку я забивав. На сьогодні важко повторити це досягнення.

 

- Скажу так: якщо б не було демократичних перетворень у Польщі 1989 року, я не повернувся б до країни. Звісно, я міг залишитися у Канаді, маю також і громадянство цієї країни (польське законодавство дозволяє мати подвійне громадянство - УКРІНФОРМ). У комуністичні часи були проблеми з продовженням терміну дії закордонного паспорта, тому я пішов на цей крок. Зрештою всі члени моєї сім'ї мають подвійне громадянство.

 

- У мене двоє дітей - син та донька. Син закінчив університет у Торонто, зараз проживає та працює у Варшаві. Донька має економічну освіту і проживає у Кракові.

 

- Маю кілька хобі, але за браком часу не часто приділяю їм увагу. Люблю кататися на лижах, грати у великий теніс, але насамперед, - рибалити.

 

- Озираючись на своє життя, хочу сказати, що я нічого не прагнув би змінити в ньому. Я завжди дотримувався принципу: якщо людина не працює над собою постійно - вона деградує. Тому я ціле життя навчаюсь чомусь новому.

 

Думаю, що найлегше було бути футболістом, оскільки на полі ти сам вирішуєш і сам відповідаєш за це. Пізніше я був на більш відповідальних посадах, де часто потрібно було приймати непрості рішення. Кожна з моїх професій мала свої позитивні та негативні сторони. Однак, що б я не робив, у житті я максималіст і завжди прагну лише до перемоги.

 

- Така книга вже написана, точніше існуюче видання розширено за рахунок розповіді про роки моєї тренерської роботи, десь до 1999 року. Там немає періоду мого перебування у політиці (Г.Лято був сенатором від партії «Союз демократичної лівиці» у 2001-2005 роках - УКРІНФОРМ) і нинішнього часу. Можливо, у майбутньому я допишу кілька коротких речень про цей період свого життя.