ЛИСЕНКО: «Захищати ворота всюди важко»

Новобранець львівського «Тайму» Владислав ЛИСЕНКО про свою попередню команду, пляжний футбол та особливості тренувального процесу від Станіслава Гончаренка.

- Владислав, перемовини про ваш перехід в «Тайм» довго тривали?
- В принципі, усі моменти ми швидко обговорили. У мене було велике бажання грати за «Тайм». Адже йдеться про можливість виступати в команді-лідері із добре знайомими гравцями та тренером. Тому зі своїм вибором я вагань не мав.

- Попередній сезон ви провели в київській «Планеті-Міст». Це правда, що однією із причин обрання цієї команди було небажання переїздити з Києва?
- Так, справді однією з головних причин мого переходу в «Планету» було те, що не хотів кудись переїздити. Ще рік тому Станіслав Олександрович мене кликав в «Тайм», два роки тому запрошували в донецький «Шахтар». Але так вийшло, що я зазнав ушкодження і усі пропозиції відпали. А коли відновився, вже пропозицій не розглядав.

- А окрім бажання залишитися в рідному місті, що ще спонукало обрати варіант з «Планетою»?
- Наша команда була амбіційною, підібралися хороші футболісти. Ми думали, що зможемо вирішувати якісь завдання, а вийшло усе по-іншому.

- Тепер вам знову доведеться конкурувати за місце в рамці воріт з Євгеном Іваняком. Не побоюєтеся, що матимете мало ігрової практики?
- З Женею Іваняком я три роки грав в «інтеркасі», також разом виступали в збірній. А питання ігрової практики відходить на другий план, головне – це результат команди. Зрештою, «Тайм» виступатиме в трьох турнірах і в кожному з них перед нами поставлені максимальні завдання. Тому, впевнений, в нас обох буде достатньо ігрової практики.

- Як вам вдавалося поєднувати футзал із пляжним футболом?
- Поєднувати було не складно. Та і не поєднував я взагалі. Пляжний футбол в Україні не є професійним видом спорту. Коли усі хлопці після футзального сезону відпочивали, я грав в пляжний футбол, в якому сезон триває близько двох з половиною місяців. Наставники мені дозволяли цей час присвячувати пляжному футболу.

- Розумію, що питання надто умовне, але все ж – де важче захищати рамку воріт: в футзалі чи в пляжному футболі?
- Захищати ворота всюди важко. Єдине, пляжний футбол більш непередбачуваний, аніж футзал. В ньому робиться розрахунок на удачу, «фарт». В футзалі ж усе вирішує майстерність, а в пляжному – випадок.

- У Львові вже облаштувалися, до міста призвичаїлися?
- Ще не зовсім. З Києва приїхав автомобілем, тут постійно гублюся на дорогах. На щастя, в мене є провідник – Макс Павленко. Він мені показує куди їхати, де повертати.

- Наскільки тренувальний процес під керівництвом Станіслава Гончаренка відрізняється від того, який був в «Планеті»?
- Відрізняється кардинально, якщо не сказати більше. В «Планеті» все було стандартно і однаково. Це уже наприкінці сезону, коли прийшов Тарас Шпичка, тренувальний процес став різноманітнішим. А при Анатолії Осадчому і Валерію Водяну тренування хоч і відрізнялися, різноманітністю не відзначалися. В Станіслава Гончаренка цікаві тренування і значно складніші.

- Важко зараз на тренуваннях заставити себе працювати як колись, в «Інтеркасі»?
- Важко трохи. Але нічого, буду терпіти, з часом буде легше. Хоча і зараз не можу сказати, що аж дуже важко.

Sport.ua