ЄВТУШЕНКО: «Добираю склад не за паспортом, а за класом»

Жіноча збірка України одержала нового-старого наставника. НИМ став заслужений тренер України Леонід Євтушенко, ЯКИЙ цього сезону очолює ужгородські «Кариати-УжНУ». Саме на одному з календарних матчів клубу й відбулася наша розмова.

— Здається, з вашим призначенням було не все просто, тож чому воно відбулося, так би мовити, другим темпом?
— Волею долі, ми — основна група тренерів Суперліги — висловлювалися за кандидатуру Андрія Портного. Не секрет, що перемовини йшли, коли він працював іще в Македонії. Це фахівець вельми досвідчений, й при цьому «не старий». Може, справді, настав час омолоджувати й тренерський місток? Дав попередню згоду, далі прийняв провідний український клуб. Особисто на мою думку, не все, принаймні на еврокубковому фронті, пішло по накату в Запоріжжі. Потім втрутився інцидент, про який писала преса. Можливо, нерви не витримали абощо? Чесно кажучи, не чекав від Андрія Анатолійовича, адже зазвичай він обережний. Гандбольне керівництво, знов-таки — припускаю, подумало, раптом таке трапиться на міжнародній арені й кому воно потрібно? Аж згодом мені зателефонували...

— Чи мало для вас значення, що Леонід Ратнер на той момент уже подав у відставку?
— Так оголосив і по телебаченню, і членам президії ФГУ. Звичайно, якби Леонід Анатолійович продовжив роботу в національній команді, жодних кроків з мого боку не було б. На моїх плечах ужгородська команда, плюс був задіяний у збірній юніорок. Як кажуть, при справі. Пропозицію обміркував, і пішов «на вибори». Зауважу — альтернативні. Федерація розглядала документи професора Олександра Кубраченка та мої, і вже маючи більшість голосів, потрапив на кваліфікаційну комісію міністерства. Вирішилося питання в третій декаді березня. За великим рахунком, звичайна логіка: збірна не може перебувати без тренера.

— Зізнайтеся, з яким настроєм ви її прийняли, адже подвигами вона давненько нас не бавила?
— По-перше, це серйозна довіра. Не тільки з державних інстанцій, а й громадської структури — ФГУ. Як ви розумієте, рекомендація її активу була врахована. По-друге, кадри українського гандболу, скільки лунало й лунає нарікань, а не перевелися! По-третє, відчуваю запас творчих сил й у собі.

— Визначилися зі штабом чи ці посади наразі вакантні?
— Про це мене запитали ще в момент ухвали. Відповів, що надаю цій проблемі надзвичайного значення. Отже, залучаю асистентом насамперед Олександра Гурського, наставника «Спартака». Вважаю, що це — майбутнє. І сам пристойно грав за «Світлотехнік-Колос», і в тренерській бригаді броварчан набув чимало педагогічних навичок. За піврічний період роботи Гурського зі спартаківками, очевидним для експертів є те, що поступово рівень київської команди піднявся. Гадаю, якщо в Зінаїди Михайлівни Турчиної вистачить терпіння, аби він довів намічене, то зрослий опір «Спартака» всім фаворитам сезону не буде випадковістю. Сподіваюся, й поруч зі мною, молодший колега отримає міжнародну хватку. Є думки й стосовно ще одного помічника, але поки не хочу афішувати, якщо ваша ласка. Лікар залишається — незмінний і незамінний, Станіслав Прокопович. Масажист Віктор Умрихін також користується авторитетом, стоїть на міністерській ставці, отже чому повинен міняти?

— Леоніде Макаровичу, а ви не боїтесь, що «нагорі»  розмірковували без зайвої стратегії, мовляв, нехай Євтушенко візьметься, а там — побачимо?
— Не сказав би, що підтримка нам відсутня. В мене була серйозна бесіда із заступником міністра Мирославом Васильовичем Дутчаком. Відчуваю, що обіцяючи допомогу, він спирається на реальні ресурси. Безумовно, мету теж озвучено, найближчий рубіж — виграти серію плей-офф до грудневого чемпіонату Європи. Словаччина — не подарунок, без спарингу ніяк не обійтися. В другій половині травня маємо вирушити в Італію на прекрасний турнір. Склад те що треба — Бразилія, Конго, Китай (всі три збірні категорії «прорив сучасності»), Туреччина, господарки й ми. У пошуках цього варіанту ключову роль зіграли зв'язки ФГУ.

— Розраховуєте, що накладок із легіонерками не виникне? Й узагалі, чи плануєте суттєво коригувати лави збірної в бік награвання нової хвилі?
— Оновлення не повинно бути за свистком. На плей-офф ми скликаємо перевірених гравців. Якщо завгодно, всіх тих, хто стоїть у строю. Переговорив майже з усіма «іноземками». їхнє ставлення — радує. Сама подзвонила Таня Шинкаренко, гравець бундесліги. Спілкувався з Мариною Вергелюк, яка на щастя, відновилася повністю й налаштована на бій. Знаю про бомбардирські успіхи Ольги Ніколаєнко в Угорщині, в підмосковному Звенігороді здорово проявляє себе Марія Боклащук. А це рівень Ліги чемпіонів, де Маша в «старті» й свої сім-вісім м'ячів кладе. Учасниці нашої першості будуть також в обоймі. Оцініть слова Насті Подпалової:  «Я вас не підведу, тільки розраховуйте на мене!» Немає сумнівів щодо її одноклубниць Олени Цигиці, Наталії Ляпіної, Ірини Шеєнко. Й давайте не казати про «старих», адже Ніколаєнко — 24. Підключатиму не за паспортом, а за класом — тих же львів'янок Регіну Шимкуте та Вікторію Борщенко, одну з лідерів «Смарта» та «молодіжки» Юлію Манагарову, з «Карпат» — ліву крайню Наталію Скунзяк та лінійну з високим ККД як у захисті, так і в нападі Вікторію Шклярук. Хоча право називатися «збірницею» усім і кожній доведеться підтверджувати. На жаль, захворіла Вікторія Тимошенкова, й це ускладнює питання воротарів. Вважаю за потрібне повернути до збірної Ларису Заспу («Мотор») та Світлану Морозову («Податковий університет»).

— Впевнені, що витримаєте подвійний тягар «клуб-збірна»?
— Уже вирішено, що з «Карпатами» завершу сезон, далі зосереджуюся на збірній. Такою була умова федерації. Зазначу, що в клубі мені щодня цікаво, ця робота тримає в тонусі. Як гами для музиканта. Нинішнє місце ужгородок вартує приблизно стільки, скільки подужує фінансування. За більших вливань могла б реалізуватися на іншому рівні перспектива університетської команди, а вона очевидна.

— Коли відчуємо, що Євтушенко-тренер уже за кермом збірної?
— Скидається на те, що медальних плей-офф у Суперлізі не знадобиться, календар буде вичерпано 3 травня. Ще днів через вісім зберемося на Олімпійській базі «Святошин» під Києвом. Згодом, повторюся, італійське відрядження. 31 травня на нас чекає виїзна гра в Тренчині. Це десь за 250 км від Ужгорода, де ми й намітили заключний збір. Президент клубу Олександр Олександрович Ледида, впливова постать на Закарпатті, розуміє, що збірна — спільний престиж. Прийме команду з усією гостинністю. Через тиждень матч-відповідь у місцевій «Юності». Віриться, не розчаруємо наших шанувальників.

— Смак європейського «срібла»-2000 у головного тренера ще не розтанув?
— А куди йому подітися! Гравці в нас також, повірте, баришні честолюбні.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «Спортивна газета»