Англія - як загроза для футболу

На початку минулого cтоліття Європою блукав «призрак коммунизма». Вірус, який активно розповсюджувався Радянським Союзом, ближче до 90-х років зник і оздоровив світ. Для оздоровлення гри мільйонів треба знищити вірус нездорового футболу, який розповсюджується з Туманного Альбіону. Три команди тамтешньої прем’єр-ліги у півфіналі Ліги чемпіонів - це катастрофа для людей, які сприймають футбол з естетичної точки зору.

Італія - безумовний домінант європейського клубного футболу 90-х, сама себе загнала у глухий кут. Наприкінці 90-х Італія мала зразковий національний чемпіонат з великою «сімкою» («Мілан», «Ювентус», «Інтер», «Рома», «Лаціо», «Парма», «Фіорентина»), у якому виблискували Зідан та Рональдо, Верон та Баджо, Бобан та Синьорі, Руй Кошта та Батістута. Але екстенсивний шлях розвитку привів до краху великого «Лаціо» Серджіо Краньотті і спустошення клубних гаманців. Дійшло до того, що чемпіонат 2002/03 розпочали з двотижневим запізненням, молоді таланти частіше почали робити свій вибір не на користь Апеннін, почалися проблеми з уболівальниками та середньою відвідуваністю стадіонів, яка впала з 38 до 20 тисяч.

Останнею краплею стало кальчополі. За його підсумками був покараний не головний винуватець - Лучано Моджі, а клуб - славетний «Ювентус». Чемпіон Італії 2005/06 визначився не на футбольному полі, а шляхом таємного голосування. Від таких помилок апеннінських функціонерів інтерес до чемпіонату Італії у нейтрального уболівальника різко упав.
Англія цим скористалася. Створена у 1992 році прем’єр-ліга нині набула небувалих фінансових розмахів, внаслідок чого клуби Туманного Альбіону стали найбільш платоспроможними.

За трансляцію матчів англійського чемпіонату платять найбільше грошей. Там сучасні стадіони (конкурувати може хіба що Німеччина) . Іноземні олігархи залюбки купують провідні клуби англійської прем’єр-ліги.

Цього не заперечиш. Проте навіть поява топ-тренерів з Європи не знищила найхарактерніші риси англійського клубного футболу - примітивну тактичну модель гри. Там немає швидкості думки - там є швидкість ніг. Тому англійські гравці виявляються лузерами на європейській арені. Тому збірна Англії пролітає повз Євро і змушена звертатися до послуг іноземних тренерів. Тому останній Кубок світу виграли Гаттузо, Пірло, Тотті і Тоні, а не Лемпард, Джерард, Бекхем та Руні, а в Лізі чемпіонів 2006/07 «Мілан» поставив англійців на місце. Тепер це має зробити «Барселона».
Інакше буде мало шансів  на те, що футбол завойовуватиме нових прихильників.

Роман Шахрай, редактор відділу Спорт «Газети по-українськи»

P.S. Блог Романа Шахрая читайте за адресою: www.gpu.ua/blogs/?cat=6