Денис АРЕНДАРУК: «До последнего верили в победу»

— Денисе, в якому фізичномута психологічному стані «гірники» підійшли до фінального поєдинку, бо півфінал проти «Андерлехта» відбувся лише за три дні до цього?
— Для повноцінного відновлення часу справді було замало, але не сказав би, що наша команда фізично не була готова до такого ритму. Десь, можливо, нам бракувало свіжості, проте гравці «Челсі» перебували в таких же умовах, як і ми. Тому скаржитися на втому не варто.

— Після повернення з розташування збірної, у вас діагностували розтяг задньої поверхні стегна. Враховуючи, що у фіналіви відіграли практично увесь матч, чи можна сказати, що ваша травма залишилася в минулому?
— На жаль, до кінця ще не відновився. Наприкінці першої половини відчув дискомфорт у нозі, відтак по перерві грав із больовими відчуттями. Коли стало взагалі складно грати, попросив заміну.

— Чому дебют зустрічі залишився за суперником, якому вдалося доволі швидко вийти наперед?
— Гадаю, вся причина у хвилюванні. Після того, як пропустили, нас уже нічого не стримувало, стали діяти розкутіше.

— Завдяки вашим результативним діям, «гірникам» іще до перерви вдалося зрівняти рахунок. Скажіть, наскільки цей гол психологічно вплинув на команду?
— Насамперед, ми повірили в те, що можемо на рівних грати проти такого сильного суперника, як «Челсі». Нам удалося вирівняти гру в першій половині, та вкотре провалилися на початку другої. Дуже прикро, що нашій команді не вистачило концентрації, що, зрештою, призвело до печальних наслідків. Варто також відзначити, що в лондонців організований і фізично міцний колектив, протистояти якому вкрай непросто.

— Чи на особі нападника Брауна, який відзначився дублем, тренерський штаб якось акцентував увагу?
— Ні, ми проаналізували всю команду, й якоїсь особливої уваги цьому форварду не приділяли. Просто сталося так, що в нього було забагато вільного простору, який він уміло використав. Як на мене, найнебезпечнішим у складі «синіх» був бельгієць Мусонда. Саме він пришвидшував атаки, чудово диригував, отож із технікою в нього все нормально.

— Коли рахунок став 3:1 на користь «Челсі», певне, вже й не вірилося, що зможете нівелювати перевагу лондонців?
— Ні, ми вірили до останнього. І якби часу було трохи більше, впевнений, рахунок ми би зрівняли.

— Себто, якби реалізував Зубков свій момент, справа би дійшла до серії післяматчевих пенальті?
— Ми впевнена у собі команда, тож знаємо собі ціну. Отож такий варіант цілком міг бути ймовірним. Зрештою, у футболі все можливо.

— «Челсі» — це найсильніший суперник, проти якого вам довелося зіграти в цьогорічній Лізі чемпіонів?
— Так! У Лізі чемпіонів ми не зустрічали сильнішого суперника, ніж «Челсі».

— Яку лінію в лондонського клубу могли би виокремити?
— Як на мене, це однозначно лінія нападу. Їхня четвірка форвардів діє просто фантастично: всі переміщуються, підлаштовуються один під одного, класно відкриваються. Вони мені дуже сподобалися.

— Ви чотири дні перебували в Ньоні. Що найбільше запам’яталося?
— Зізнаюсь, уся концентрація була на грі. Ми дуже хотіли виграти турнір, отож якоїсь уваги на місцеві пейзажі не звертали. Так, тут чудова природа, затишне місто, але мені більше за все запам’яталася наша гра.