Под микроскопом: Гран При Испании + ВИДЕО

Що не кажіть, а гонка в Іспанії видалася на славу, і це не тому, що там переміг місцевий улюбленець або обгони відбувалися не тільки в зонах дії DRS, а завдяки тому, що чергова хвиля дебатів довкола Pirelli, яка обіцяє капітально накрити паддок немов цунамі, має всі шанси призвести до логічної розв’язки цього вкрай дискусійного питання. Але на все свій час.

Новий «покращений» Hard привезений до Іспанії, за словами Хембрі, мав добре працювати в ширшому діапазоні температур і втрачати свою ефективність не так швидко порівняно з попередньою версією цієї гуми. В принципі кардинальних змін у поведінці гуми помітно не було, хоча, справедливості заради, варто звернути увагу на відмінність температур в Бахрейні й Іспанії – на Сахірі повітря прогрілося до +29 С, а в Монтмело тільки до +20 С (асфальт же був +42 С і +38 С відповідно) – для шин ця різниця є великою, щоб робити прості лінійні порівняння.

Прогнозована шинниками тактика виявилася більш ніж оптимістичною, адже на три піт-стопи ризикнули піти Ряйкконен, Росберг, Баттон, Боттас, Пік і Чілтон. Останні троє якщо і претендують на бодай якісь серйозні результати, то не більше ніж на потрапляння в топ-10 і то на словах і виключно в результаті масового сходу гонщиків інших команд, що ж до фіна, німця й англійця – ситуація значно цікавіша.

Стратеги Lotus порахували, що менша кількість зупинок в боксах дасть перевагу перед «биками» і «жеребцями», але для цього треба було викластися на всі 100% і при цьому не убити тендітну гуму. В принципі з цим завданням Кімі впорався, адже реально нав’язати боротьбу Алонсо він за даних умов не міг, про що без тіні лукавства заявили в команді після гонки, а отже вкотре чемпіон 2007 року фінішував на максимумі можливостей. Єдиний шанс на перемогу в таких умовах було втрачено в другому повороті гонки, коли повз чорно-золотий болід Ряйкконена проїхав Фернандо. Якби Кімі зумів на початку гонки залишитися попереду іспанця, можливо, та й то далеко не факт, фін зумів би нав’язати серйозну боротьбу.

Три піт-стопи для Росберга виглядають якоюсь фантастикою, що межує зі здоровим глуздом. Всі прекрасно знають про Ахіллесову п’яту Mercedes – навіщо змушувати пілота страждати за кермом боліда, що швидко з’їдає гуму і нормально не їде, якщо темп все-одно падає катастрофічно, а з чотирма зупинками можна провести гонку більш спокійно і не відбиватися з усіх сил від Ді Рести на останніх колах дистанції? От серйозно, коли ви прекрасно знаєте, що ваш болід значно швидше зношує гуму, ніж машини конкурентів, то де логіка в проведенні меншої кількості піт-стопів?.. Взагалі гонка у виконанні Ніко та Льюіса залишила більше питань, ніж можна було очікувати після кваліфікації, хоча вже тоді всі прекрасно розуміли, що лідерство срібних стріл довгим не буде. Але падіння Хемілтона з 2-го на 12-те місце – це провал, причому провал більшою мірою команди, а не пілота.

Що стосується Баттона і його трьох піт-стопів, то тут логіка була і вона спрацювала, бо якщо ти стартуєш з довколаземної орбіти (а для команди рівня McLaren – 14-те місце на старті таким і є) та ще й на машині, яка може змагатися з Toro Rosso, Sauber і Force India, то

тобі точно треба придумати тактичну хитрість і втілити її в життя. Дженсон чудово вміє акуратно працювати з шинами, їдучи достатньо швидко, але так, щоб при цьому гума залишалася ефективною. Більшою мірою цікавить питання чи це таки Баттон на більш зношеному комплекті твердої гуми зумів вистояти проти Переса, чи пілоти отримали команду «берегти пальне» / «їхати акуратно» / «multi 56» тощо?

В чому секрет успіху Ferrari?

Складових тріумфу «червоних» було чимало, але найголовніші з них – це відмінний старт, ефективна робота з шинами та вдала стратегія. Якби Алонсо і Масса не зуміли вже на самісінькому початку гонки обігнати своїх більш повільних конкурентів і застрягли за їх спинами більше ніж до перших піт-стопів, навряд чи на подіумі ми побачили б одразу трьох людей у червоному. Для Фернандо стартові метри дистанції – подивіться як майстерно іспанець виходить з другого повороту, розганяючись значно краще ніж Кімі, а потім лишає за спиною ще й Льюіса:

– виявилися, можливо, доленосними ще й тому, що він зумів обігнати єдиного свого потенційного конкурента в цій гонці. Все інше було справою техніки і майстерності, якої дворазовому чемпіону не займати.

Вдалий старт Масси, якому довелося не просто розганятися по прямій, а ще й об’їжджати Веббера:

також став запорукою майбутнього успіху не менше, ніж більш ранні перші два піт-стопи, за рахунок яких він зумів випередити Ряйкконена і Феттеля, не втрачаючи часу на атаки і не вбиваючи шини раніше потрібного.

Найкращі фрази уїк-енду:

«Мене обігнав Williams!» – повідомив Льюіс Хемілтон свого інженера, при цьому в голосі британця неважко було вловити ноти розпачу, нерозуміння того що коїться з машиною та спортивної злості.

«Фінішувати другим дуже розчаровує» – не приховував Кімі Ряйкконен своїх почуттів на подіумі.

«Чотири зупинки – це не гонки, а автобусний маршрут» – таке повідомлення отримав на свій twitter Мартін Брандл. Залишається тільки здогадуватися чи не від Марко/Хорнера/Матешіца прийшло це повідомлення.

Курйоз уїк-енду:

Ніко Хюлькенберга зупинила поліція до дорозі до автодрому і провела перевірку на вміст алкоголю в крові німця. Думаю, зайве писати, що алкотестер показав абсолютну чистоту пілота.

Повертаючись до, мабуть, давно всім набридлої шинної теми хочеться нагадати, що з одного боку гума для всіх однакова, і, коли у 2011 році Себастіан Феттель в режимі мінімального спротиву брав свій другий титул, а багато хто (в тому числі з працівників Pirelli) вказували на те, що німець їздив взимку на фабрику, розмовляв з інженерами і в підсумку найкраще пристосувався до нової в чемпіонаті гуми, то в Red Bull чомусь (сюрприз-сюрприз!) ніхто не протестував проти такої ситуації. Коли ж минулого року, наприклад, Міхаель Шумахер досить різко і негативно висловлювався проти «видовищності» за рахунок такого шинного підходу – німця тоді слухати не хотіли, мотивуючи це тим, що він за часи виступів у Ferrari просто звик, що у Bridgestone гуму варили виходячи з побажань Червоного барона.

Тепер же Крістіан Хорнер і навіть зазвичай достоту спокійний Дітріх Матешіц нагадують своїх колег-опонентів Стефано Доменікалі та Луку Ді Монтеземоло зразка 2011-2012 років. Різниця тільки в тому, що коли «червоні» одразу бачили своє відставання в області аеродинаміки, то вмикали платівку про необхідність повернення тестів і про абсурдність домінування аеродинамічної складової, яка нічого не дає цивільному автомобілебудуванню, а тепер уже «енергетики» починають в кожному інтерв’ю скаржитися на шини, через які гонки не виглядають справжніми гонками (читай – не підходять RB9 і не дозволяють за рахунок конструкторського Генія Едріана Ньюі перемагати у кожній другій гонці сезону). Але ж і технічний регламент був для всіх однаковим тоді, а шини є однаковими для всіх тепер.

Тепер уже цілком очевидним є той факт, що будь-які майбутні кроки Pirelli наштовхнуться на відчутний (і будь впевнені голосний) спротив. Це прекрасно розуміє і Пол Хембрі, який відверто каже, що з одного боку компанія постарається вже наприкінці червня (орієнтовно на уїк-енд в Сільверстоуні) зробити і привезти чергові модифіковані шини, з іншого ж передбачає, що в стані Lotus і Ferrari, які наразі найкраще знайшли спільну мову з сучасними шинами, будуть, м’яко кажучи, не раді таким змінам, особливо якщо Red Bull знайде після цього свої крила. Все це готує добре підґрунтя, щоб керівники топ-команд приміряли на себе костюми Івана Івановича й Івана Никифоровича…

А от над чим італійцям треба добряче попрацювати, так це над якістю/міцністю покришок – в Бахрейні проблеми Масси були пояснені проколами, та пояснити проблеми Ді Рести у п’ятницю, а Верня в гонці, коли на їх машинах гума просто розшаровувалася без чітко зрозумілих причин, буде значно складніше, а в історію про чергові «уламки на трасі» в Force India та Toro Rosso можуть не повірити. Як би там не було, але вже зараз абсолютно зрозуміло, що протягом наступного місяця-півтора шинне питання, на заздрість будь-яким Ейяф’ятлайокютлям, стане одним з найгарячіших в Формулі 1.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua