Богдан ГРЕЩАК: «Забив Дніпру, щоб не летіти до Хабаровська»

Сьогодні володареві Кубка СРСР-1969, екс-гравцеві олімпійської збірної Союзу виповнилося 67 років

Богдан ГРЕЩАК: «Забив Дніпру, щоб не летіти до Хабаровська»
© Богдан Грещак

Розпочавши кар’єру в тернопільському «Авангарді», крайній нападник два роки пограв за львівський СКА, де став чемпіоном України у 1965 році. Після цього, разом із тренером Шапошниковим, і партнерами по команді Варгою і Капличним був переведений у вищоліговий московський ЦСКА.

- Починав у ЦСКА нормально, - розповідає пан Богдан. - В Ташкенті гол забив «Пахтакору». Потім в Тбілісі мені дали приз кращого гравця матчу. Але у грі з московським «Торпедо», за яке грав Едуард Стрельцов, Шустіков із Сараєвим взяли мене в коробочку – в результаті порвав пахове кільце. Пах відчував до кінця кар’єри. Тільки відновився після травми, в Одесі захисник «Чорноморця» Заболотний зламав мені опорну ногу.
В кінці сезону мав кілька пропозицій. Від Севідова з Мінська приїхала компанія, переконувала перейти в «Динамо». Але вирішив повернутися додому. В Москву приїхав директор заводу «Електрон» Петровський, який опікувався «Карпатами». Пообіцяв квартиру у Львові дати. Сказав, що можу вважати його своїм другим батьком. Дістав з кишені тисячу карбованців і дав для початку.

- В фіналі Кубка СРСР 1969 року проти ростовського СКА ви не грали.
- Перед фіналом пах потягнув, тому не міг вийти на поле. Знаєте, коли граєш, значно менше переживаєш. Сидячи на лавці запасних, пережив чи не найважчі хвилини в житті. Емоції були захмарні, коли підняли догори Кубок Союзу. Запам’яталось, що в «Лужниках» більшість вболівало за «Карпати». Після матчу наші вболівальники йшли зі стадіону до Київського вокзалу і співали українські пісні.

- У відбірковому матчі до Олімпіади-1972 ви забили французам п’ятий гол. Той матч на єреванському «Раздані» виграли - 5:1.
- Додам, що перший і третій голи забили з моїх подач - Заназанян і Андреасян. Франція дуже хороша команда була. А ми їх переграли повністю. На жаль, через травму не зміг виступити на олімпійському турнірі в Мюнхені.

- Ваші голи часто ставали вирішальними…
- Виділю голи у Львові московським «Локомотиву» і «Спартаку». Ці команди «Карпати» перемогли – 1:0. Також забив армійцям Москви в столиці - 1:1 тоді зіграли.

- Ви забили вирішальний гол «Дніпру» Лобановського у Львові, вийшовши на заміну.
- В другому таймі дають команду виходити на гру. Кажу: «Я виходжу, забиваю, але в Хабаровськ не лечу на наступну гру». Бо не любив дальні перельоти. «Добре, Бодя» – відповідає тренер Ернест Юст. І тільки виходжу на другий тайм, отримую дальню передачу від Поточняка, обігрую центрального захисника і забиваю. Цей гол став єдиним у матчі. І в Хабаровськ не полетів.

- Правда, що 30 метрів пробігали за 3,7 секунди?
- Так, найшвидше в «Карпатах». І в олімпійській збірні також. Чув, що Блохін за 3,6 секунди біг. Тепер дивуюсь, що нападники пробігають 30 метрів за 4,2-4,4 секунди. Але зараз зовсім інший футбол. Зараз грають в один дотик, лише звільнився, вже отримуєш пас. А раніше більше на себе брали гру, більше індивідуального.

- Нинішні «Карпати» Олега Кононова подібні на команду ваших часів під керівництвом Ернеста Юста?
- Ні, стиль гри зовсім інший. Кононов молодець. Як людину дуже його поважаю. Порядна людина. Тренер також чудовий. «Карпатам» пощастило, що мають такого тренера.

- Ви завершили кар’єру в 29 років…
- Команда, яку тренував Бубукін, грала не виразно. Мене, як капітана, викликали до другого секретаря обкому. От в мене і вирвалось: «Та женіть з команди тих жидів!». Мав на увазі Бубукіна і ще двох. Посадили мене на лавку запасних. Петровський заспокоював, що повернуся скоро в основу. Місяць просидів у запасі і вирішив зав’язати з футболом.
Працював в спортклубі «Карпати» заступником начальника. Потім перейшов у школу олімпійського резерву в «Карпатах», працював там тренером. Пишаюся своїми вихованцями Юрієм Мокрицьким, Романом Зубом. Мали дати заслуженого тренера України за те, що виховав чемпіона світу серед юнаків до 17 років Мокрицького. Поїхав в Київ. Сказали в ресторані накрити «поляну» на 10 осіб і заплатити 500 «зелених». Але я заслужив це звання і купувати відмовився. Потім головою Федерації став мій колега Віктор Банников. Почав оформляти документи, а він захворів і помер. Подумав, що не суджено. Зараз на пенсії, але продовжую працювати в СДЮШОР №4.

- Як склалось особисте життя?
- Холостякую. Розлучився 25 років тому. Потім 5 років зустрічався з жінкою, одружився, через тиждень забрався і пішов від неї. Маю сина Юрія, внука Захара. Внук грає футбол в нашій школі.

На фото Віктора Диченка: Богдан Грещак (третій справа) під час вшанування володарів Кубка СРСР 1969 року з нагоди 40-річчя його завоювання.

Василь ТАНКЕВИЧ, Галичина спортивна

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности