Сходження сліпого на Еверест

Перерахую прізвища, які знайомі українським футбольним уболівальникам: Хюбшман, Фернандиньо, Жадсон, Вілліан, Срна, Коста, Тейшейра, Адріано, ель-Каддурі, Морено, Бетао, Алмейда, Гіоане, Бертольо, Маграо, Вільягра, Фініньйо, Папа Гуйє, Батиста тощо. Чи може пишатися український уболівальник гравцями, які мають ці прізвища, як представниками нашої країни, нашої культури, наших традицій?

Це іноземці? Так, це — іноземці, це — легіонери, але це — одні з найкращих футболістів, які грають або грали в українській прем'єр-лізі.

А як же наші українські футболісти, наші рідненькі? Дайте відповідь на це запитання. Чи багато ви знаєте футболістів — громадян України, які популярні в усьому світі? Думаю, що пальців однієї руки буде цілком досить.

Відомі дуже багато наших майстрів м'яча, а популярних, на жаль, одиниці. Ця стаття — не спроба облити брудом український футбол. Це біль, який носять у своєму серці дуже багато українських футбольних уболівальників, особливо — старшого покоління.

Ви, звичайно ж, можете сказати, що послугами легіонерів користується вся Європа, що, мовляв, так грає весь світ. Так, це правда. Та чи істинне те, що робить увесь світ? Чи варто копіювати тупо все, що в тому «світі» робиться?

Колись усі вважали, що Земля плоска і стоїть на трьох китах. Виявилося, що це не так. Колись усі вважали, що Сонце обертається навколо Землі. Виявилося, що це теж — не так. Колись усі вважали, що вироби з металу літати не можуть. Виявилось, що таки можуть! Колись усі вважали, що людина ніколи не зможе висадитися на Місяці. Та все ж — прогулялася кратерами... Тож чи варто продовжувати цей перелік загальних помилок? Вважаю, що — ні.

Деякі уболівальники й фахівці абсолютно серйозно вважають, що існуючі тенденції в сучасному футболі — правильні критерії. Один із обурених футбольних фахівців написав мені листа, де сказав: «Невже ви вважаєте всіх ідіотами?» Я так не вважаю.

Неможливо оцінити параметри польоту літака під назвою «світовий футбол», коли перебуваєш на його борту. Хіба можна оцінити швидкість польоту літака, його висоту і напрям, опинившись у його салоні в якості пасажира? До речі, в цьому літаку немає приладів. У цього літака є один єдиний важіль управління під назвою «загальновизнаність».

Чи можна змінити сучасний футбол? Ні. Жодні реформи не пройдуть. Вихід тільки один — створити одну-єдину команду, яка покаже всьому світу нові стандарти футболу, яка доведе, що «трансфертний» футбол — це безвихідь, в яку затягує стрункими лавами світовий спорт мільйонів (у тому числі й український — за автобаном амбіцій, самовпевненості й безальтернативності). Тільки після цього з'явиться шанс на масштабні реформи.

Опоненти говорять, що молодий саджанець, политий і всіляко доглянутий, легко вирвати з коренем. Я не розділяю цього песимізму. Якщо так думати, то тоді треба відразу загортатися в саван і нічого не робити, на радість жерцям трансфертної футбольної ідеології.

Я не вболіваю за яку-небудь футбольну команду, тож мені легше подивитися на цю гру «незамиленим оком», як казав Шарапов, герой відомого детективу.

Вибачте за довгий вступ. Перейдемо до конкретних справ.

Давайте подивимося на два сегменти футболу — на його теорію і на практику. І те, й інше вимагає радикальних змін. Розпочну з теорії.

Для аналізу візьму єдино можливий інструмент — логіку. Якщо не визнавати й її, то цю статтю можна не читати до кінця — немає сенсу.

Наша цивілізація існує за рахунок того, що всюди застосовує формулу прогресу. Що це таке? Уявіть, що група людей вирішила створити щось. Для того, щоб створити це «щось», вони створюють ідеальну модель цього «щось». Потім, озброївшись сучасними технологіями й інструментарієм, вони монтують дослідний зразок цього «щось», намагаючись максимально наблизитися до ідеалу.

Якщо випробування цього зразка проходять успішно, то «щось» запускається в серійне виробництво. Логічно? Без сумнівів. На великий жаль, формула прогресу в футболі не працює. Чому? Питання не до мене.

Що створюють футбольні тренери? Команду. Якщо так, то, згідно з формулою прогресу, необхідно мати ідеальну модель футбольної команди. А її немає! Не вірите? Можете перелопатити хоч тонни футбольної літератури, але визначення поняття «Ідеальна футбольна команда» в жодному виданні ви не знайдете.

«Створюю те, не знаю що» — не найкращий спосіб створювати команду. Це мені нагадує сходження сліпого на Еверест. Без формування мотивації до самовдосконалення підготувати футбольного Майстра неможливо.

Шановний читачу! Зміст цієї статті — тезовий виклад засад нової футбольної ідеології. І не лише її. Якщо даватиму визначення тим або іншим термінам і обґрунтовуватиму їх, то ця стаття перетвориться на багатотомну працю.

Один з головних футбольних учених України зізнався мені в приватній розмові, що вони безсилі створити мотивацію до самовдосконалення. Іншими словами, безсилі підготувати футбольного Майстра. Футбольний Майстер — це матриця м'язової пам'яті. Такого поняття в сучасному футболі немає. Сучасна футбольна наука присвячує 95% своєї уваги фізіології гравця, ігноруючи вищезгадані мною поняття. Чому? Тому, що ці поняття не стосуються сфери матеріальної. Футбольна наука приділяє увагу тому, що можна помацати руками.

Надворі 21 століття. Закінчилася ера Риб і почалася ера Водолія. Матеріалізм зазнав нищівної поразки, але його жерці стоятимуть на смерть, відстоюючи свої ідеї. Старе ніколи не віддавало своїх позицій без бою.

У 1990-х роках минулого століття японські астрофізики довели штучність створення Всесвіту. Видатний послідовник Ейнштейна, російський академік Шипов математично довів існування Творця! Цей список можна продовжити, але чи є в цьому сенс?

Той, хто захоче почути, той почує. Такі поняття, як «футбольна команда», «мотивація до самовдосконалення» — нематеріальні за своєю суттю. Саме тому футбольна наука, що ґрунтується на старій матеріалістичній ідеології, їх ігнорує.

Але досить про науку. Поговоримо про практику улюбленої гри мільйонів. Про сучасний тренувальний процес.

Сучасний футболіст зобов'язаний бути «двоногим» (уміти бити з обох ніг). Чи приділяється цій проблемі увага на тренуваннях? Відповідь ви знаєте самі. Вміють бити по воротах однією ногою — пригнічуюча меншість у команді. Про «двоногість» і мови немає. До речі, з тих, хто вміє так бити, лише одиниці в усьому світі володіють ударом зовнішньою частиною стопи. Чому радіти?

Візуалізація тренерських завдань — невідомий сегмент для сучасного тренувального процесу. А тим часом, експерименти на базі американської баскетбольної асоціації довели її ефективність! Тобто, сидячи в кріслі, можна напрацьовувати м'язову пам'ять того або іншого руху. Це не фантастика, а документально підтверджений факт.

Хочеться плакати від того факту, що досі немає Комплексу спеціального футбольного тренажерного устаткування (КСФТУ). Космонавти мають тренажери, льотчики, водії — теж, мають їх і тенісисти (гармата, що стріляє м'ячиками). Тільки чомусь футболу вони не потрібні.

Без КСФТУ футбольного Майстра підготувати неможливо! Абсолютно реально впровадити в тренувальний процес надшвидке міжтаймове відновлення. Іншими словами, гравець, за час міжтаймової перерви може відновитися настільки, ніби він спав кілька годин!

Впровадити це вміння можна тільки тоді, коли футбольні фахівці поміняють ідеологію своїх поглядів на цей вид спорту. Добитися цього можна за допомогою елементарного автотренінгу.

Чи потрібна футболу абсолютна орієнтація на полі (знання гравцем координат футбольних воріт, що розташовані за його спиною)? Подібного вміння можна досягти за кілька місяців.

А воротарська інтуїція (здатність знати, куди буде послано м'яч до удару), заснована не на досвіді воротаря, не на його спостережливості, а на принципово іншому джерелі цього знання? Цим умінням воротар може озброїтися за півроку.

Є ще маса нетрадиційних методик, які кардинально підвищили б ігрові командні кондиції. Але схоже, що це нікому не треба.

У сучасному тренувальному процесі практично відсутній елемент змагальності, що зменшує ефективність тренувань у рази. Відсутнє також і фрагментарне моделювання гри. А якщо воно і є, то його частка в тренувальному процесі незначна. А вона повинна домінувати!

Вона повинна домінувати на тому ж рівні, що й ударне мистецтво! Не зупинятимуся на ударному мистецтві. Скажу тільки те, що футболіст, який не вміє бити по воротах, — спортивний імпотент. І абсолютно неважливо, хто він за амплуа.

На завершення хотів би сказати, що час для серйозного реформування футболу настав. Можна і треба створювати національний центр сертифікації футболістів, що максимально спрощує селекційну роботу і робить цю роботу прозорою.

На часі засновувати першу в світі школу футбольних наставників. Хто такий футбольний наставник? Це той фахівець, який відрізняється за своїм професійним рівнем від головного тренера приблизно так, як тренер відрізняється від хлопчика, що подає м'ячі (обґрунтування цього твердження зажадає написання такої ж за обсягом статті).

На часі впроваджувати снайперський паспорт, вкладиш якого безпосередньо впливатиме на зарплату футболіста. У цьому вкладиші будуть зафіксовані результати тестів ударного мистецтва кожного гравця. Таке тестування необхідно проводити двічі на рік. Можна і треба впроваджувати в тренувальний процес виїзний варіант КСФТУ.

Не вірте тому, хто говорить, що альтернативи трансфертному футболу немає. Вона є! Краще створити курку, що несе золоті яйця, ніж купувати заморські.

Мене бентежить убогість сучасних тренувань, грубість на футбольних полях, неповага до суддів, тренерів і вболівальників, численні порушення спортивного режиму. Але я знаю: ніч особливо темна перед світанком.

Олександр ВОЛОДІН, газета «Український футбол»