Без фінансів є романси

Більшість команд, в яких важко з грошима, переважно посідають місця у нижній частині турнірної таблиці. У цьому контексті цікавий феномен алчевської «Сталі», тренер котрої Анатолій Волобуєв ледь не кожну післяматчеву прес-конференцію розпочинає з того, що, мовляв, ледве вмовив гравців виходити на поле. Та все ж команда постійно перебуває серед лідерів першої ліги, демонструючи цікаву й змістовну гру. В цьому нас переконав її недавній матч проти київського «Динамо».

Хто пішов?

Не встиг закінчитися чемпіонат сезону 2009/2010, як «Сталь» почали залишати провідні футболісти. Правий захисник Вадим Сапай (22 гри в основному складі) перейшов до «Оболоні», де нині є гравцем основного складу. До харківського «Геліоса» перебралися Сергій Назарук (24), Олександр Акименко (20) та Віталій Казанков (7). Перші двоє, як і очікувалося, стали провідними футболістами команди, а ось Казанков так і не зіграв жодного матчу.

Мабуть, найболючішою втратою став перехід до симферопольської «Таврії» Антона Муховикова (28), який, фактично, був найкращим гравцем команди. Найприкріше те, що Антон у Симферополі не заграв, фактично втративши рік.

Не зрозуміло, де нині грає воротар Олександр Бабак (18), за втратою якого сумувати не довелося лише тому, що в команді залишився Сергій Ситало — рівноцінна йому заміна. Алан (8), якого свого часу Вадим Рабинович називав потенційною «зіркою», нині грає у чемпіонаті Кіпру за команду АЕК із Ларнаки. Втім, грає — надто голосно сказано. Дивізіоном нижче опустився Денис Дяченко (3), який навіть у ФК «Полтава» не став гравцем основи. Аж до Узбекистану поїхав грати правий бек Роман Пасічниченко (4).

Хто прийшов?

На їхнє місце прийшли футболісти, в рівноцінність яких, стосовно тих гравців, які пішли, не дуже вірилося. Однак відразу четверо з них стали незамінними гравцями основного складу. Вихованець донецького «Шахтаря» Максим Білий взагалі відіграв у основі всі 20 матчів, причому — без замін. Нагадаю, що на переможному для нас юнацькому ЧЄ-2009 Максим був у заявці команди Калитвинцева, але не зіграв жодної хвилини.

На позицію опорного півоборонця 12 матчів у старті виходив ще один вихованець донецького «Шахтаря» Сергій Колесниченко, який має уже дворічний досвід виступів у прем'єр-лізі в складі луганської «Зорі».

Ще в 19-річному віці у симферопольській «Таврії» дебютував Євген Одинцов, причому в першому ж матчі забив м'яч у ворота луцької «Волині». На жаль, далі кар'єра футболіста розвивалася не так, як того хотілося б. Два роки він відіграв за красноперекопський «Хімік» у другій лізі, потім — рік у черкаському «Дніпрі». Найкращим допоки періодом був час, проведений в охтирському «Нафтовику», де Євген два сезони поспіль був справжнім лідером команди.

І останній з новачків, хто відразу ж заграв у основі, був Нгаха Коллінз , якому за паспортом 29 років, а на вигляд — років 45. Він уже давно грає в Україні — з 2004 року. Цікаво, що приїхав Нгаха в Україну ще не грати у футбол, а навчатися. Втім, це вже інша тема... Скажу лише одне — Нгаха надзвичайно досвідчений, і Волобуєв знав, кого брав до команди (в його колекції приз найкращому футболістові чемпіонату Молдови). Щоправда, камерунець прийшов до команди не перед початком цього сезону, а взимку, посеред минулого — півроку він заліковував важку травму, котру отримав ще в луганській «Зорі».

Інші футболісти не відіграли такої значної ролі в перших 20 турах.

Найбільше на поле виходив 25-річний воротар Анатолій Пилипенко, який у шести матчах заміняв травмованого Сергія Ситала (в цих поєдинках алчевці пропустили вісім м'ячів ). До «Сталі» вихованець дніпропетровського футболу грав за «Геліос» та чернігівську «Десну». Лише два поєдинки (нагадаю, йдеться про виходи у стартовому складі) відіграв вихованець олександрійського футболу Роман Локтіонов, котрий до цього сезону захищав кольори «Кременя», «Ворскли» та «Олександрії».

Кіпером номер три був вихованець донецького «Шахтаря» Максим Тельньов, який захищав кольори «Олімпіка» у другій лізі. Набагато більшого я очікував від Ігоря Сікорського адже цей вихованець київського інтернату має досить великий (як на свій вік) досвід виступів у прем'єр-лізі — три сезони у складі луганської «Зорі» він виходив на заміну або ж сидів на лаві запасних.

Жодного матчу в основі не зіграли Віталій Єрмаков (18 років) та Олександр Янченко (24). Перший лиш одного разу вийшов на заміну, а другий зробив це шість разів. Єрмаков — вихованець алчевської футбольної школи, а Янченко — луганської.

Кадри

Попри такі кардинальні перебудови у складі та розмови, що команда ось-ось зніметься зі змагань, розпочали сезон підопічні Волобуєва дуже бадьоро. В першому турі зіграли на виїзді з одеським «Чорноморцем», котрий лише місяць тому грав у прем'єр-лізі і вважався одним із головних претендентів на перемогу в першому дивізіоні. Склад, який у цьому поєдинку виставив Волобуєв, на 99 відсотків і став основним у подальшому. Щоправда, тактична схема з двома опорними та двома нападниками згодом трансформувалася в схему з двома опорними, одним нападником та плеймейкером, роль якого найчастіше виконував Ігор Гордя.

У ворота став Сергій Ситало, який ще наприкінці минулого сезону відвоював місце в основі у Бабака. Праворуч діяв Максим Білий, який тоді навіть і не здогадувався, що йому належить провести всі 20 матчів осінньої частини без замін. І це в 19 років! Пару центральних оборонців склали 23-річні Богдан Кондратюк та Дмитро Назаренко. Перший — киянин, який прийшов у дорослий футбол через донецький «Металург», де він років з чотири грав за дублерів (до цього був «Борисфен»). За весь час у Донецьку Богдану дали можливість лише одного разу зіграти за першу команду (в сезоні 2006/07 проти симферопольської «Таврії»). Коли Кондратюк відчув, що час переходити на серйозніший рівень, він прийняв запрошення Анатолія Волобуєва і поїхав до Алчевська, де грає уже другий сезон. Полюбляє долучатися до атак. Цього сезону відзначився двічі. Дмитро Назаренко, навпаки, грає суто в захисті. Він теж пройшов дубль донецького «Металурга», хоча є вихованцем футбольної школи «Донбас». У Алчевську вже три роки.

Упродовж сезону кілька разів виникали ситуації, коли основні центрбеки з різних причин не могли взяти участь у поєдинку й тоді їх досить вдало підміняв вихованець школи харківського «Металіста» Владислав Налигач.

На лівому фланзі розташувався 22-річний Сергій Чеботаєв. Він — вихованець запорізького «Динамо» (є така футбольна школа), хоча випускний рік провів у академії донецького «Шахтаря». Випробовував свої сили в Луцьку в Кварцяного, але не підійшов і ось уже третій рік грає у «Сталі», де з минулого сезону є одним із найцінніших футболістів.

Пару опорних хавбеків склали Віталій Гавриш та Сергій Колесниченко. Про колишнього луганця я розповідав, а ось на кар'єрі Гавриша можна зупинитися трішки детальніше. Вихованець чернігівського футболу дуже вдало зарекомендував себе в іграх за місцеву «Десну» (особливо в сезонах 05/06 та 06/07, коли опорний хав забив аж 14 м'ячів!) і отримав запрошення від донецького «Металурга». Та в Донецьку саме тоді була криза, грала купа легіонерів, і на молодого, перспективного українця ніхто не звернув уваги, відправивши його до оренди в Алчевськ. Там Віталій відразу ж став лідером, і уже третій сезон грає за команду Волобуєва. Нинішній чемпіонат, якщо він далі піде таким самим темпом, може стати поки що найкращим у його кар'єрі — на рахунку опорного хавбека уже шість м'ячів.

Приємно для тренера, коли доводиться ламати голову, обираючи з двох рівних футболістів. Саме така ситуація у Волобуєва на позиції опорного хавбека, бо, окрім хлопців, про яких я тільки що розповів, там майже однакову з Колесниченком кількість часу грав молодий Роман Мироненко (20 років). Вихованець «Дніпра» транзитом через Охтирку та Черкаси опинився в Алчевську. Вже минулого сезону Анатолій Волобуєв надавав йому достатньо ігрового часу, а нині він взагалі — мало не гравець основи, й тренер надзвичайно ним задоволений, відзначаючи його швидкий прогрес.

На флангах «Сталі» діють досвідчені футболісти. Про Одинцова я вже розповідав — він грає праворуч. На позиції ж лівого півоборонця надзвичайно вдало діє конголезець Брунель Окана-Стазі. Ще в сезонах 2005/06 та 2006/07 цей футболіст грав за «Сталь» у прем'єр-лізі, потім, коли команда вилетіла до першої ліги, перебрався до Білорусі у «Славію» (Мозир). Минулого сезону повернувся до Алчевська.

У нападі разом із Коллінзом надзвичайно вдало діяв В'ячеслав Шевченко — вихованець львівського училища фізичної культури. За свої 25 років де тільки він не пограв: і в «Борисфені», і в дніпродзержинській «Сталі», і в маріупольському «Іллічівці», і в «Феніксі-Іллічівці». З 2008 року виступає за алчевську «Сталь», де, в рамках першої ліги, забив наразі 19 м'ячів (плюс ще п'ять у Кубку країни).

Також до основи можна приписати й Ігоря Гордю, який, хоч і виходив у стартовому складі 15 разів, не грав на якійсь позиції конкретно. Найчастіше доводилося його бачити на правому фланзі півзахисту, в нападі та під нападниками. Ігор — вихованець кременчуцького «Кременя», де він навчався в одній групі разом із братами Пашаєвими та Дмитром Льопою, з якими й перебрався до Дніпропетровська на випускний рік. Утім, на відміну від трьох своїх земляків, чотири роки в дублі «Дніпра» нічого Ігорю, окрім досвіду, не дали, й він поїхав до донецького «Металурга», де теж грав за дублерів. Напередодні минулого чемпіонату Анатолій Волобуєв забрав хлопця до Алчевська, де він і заграв по-справжньому.

Жодна команда не обходиться без так званих джокерів. Особливо добре, коли ці джокери, виходячи на заміну, підсилюють гру. В алчевців такими є троє — Роман Локтіонов, Ігор Сікорський та Василь Палагнюк. Про перших двох уже говорилося. Щодо Палагнюка, то минулого сезону цей нападник виходив завдяки правилу, згідно з яким у складі команди першої ліги обов'язково має бути один молодий футболіст. Василь — чернівчанин, але ще в 13-річному віці перебрався до Києва, де й закінчив школу київського «Динамо». Певний час пограв за ФК «Лужани» (команда, що виступає в аматорській першості). Третій сезон захищає кольори алчевської «Сталі».

Синусоїдний виступ

1. Розпочали алчевці виїзним матчем із «Чорноморцем». Перший тайм був рівним, а в другому підопічним Волобуєва довелося посидіти в захисті — одесити тиснули. Відзначити можна чотирьох гравців: воротаря Сергія Ситала, який відіграв просто чудово, нейтралізувавши велику кількість голевих моментів біля власних воріт; центрального захисника Богдана Кондратюка,котрий регулярно долучався до стандартів і був дуже небезпечним; центрального півоборонця Віталія Гавриша, який, окрім капітанських та диспетчерських функцій, ще й бив здалеку, працював у відборі, забив м'яч, зрештою; правого півоборонця Ігоря Гордю, який непогано виконував стандартні положення.

2.Легкий розгром «Прикарпаття». Знову класно грають Гавриш та Гордя в побудові та в завершенні атак. Кондратюк, нарешті, реалізовує подачу зі стандартного положення: ось він — справжній центрбек! А зі знаком «мінус» можна відзначити Нгаху Коллінза, котрий не реалізував велику кількість голевих моментів. Щоправда, тут варто зауважити, що камерунець майже два роки не грав на професіональному рівні й, за словами Волобуєва, ще має себе показати.

3.Ще одна легка перемога. Цього разу над калінінцями. Знову забиває Кондратюк після виконання стандартного положення. Нарешті, свій «психологічний» м'яч забиває Коллінз.

4.Третя перемога поспіль! І знову в півноги! Двічі білоцерківцям забиває Віталій Гавриш, який, після відходу під час міжсезоння кількох провідних футболістів, остаточно став безперечним лідером колективу. Одного разу, після зручної передачі від Горді, капітан б'є здалеку, а вдруге йому вдається відзначитися ударом головою після хорошого навісу від Окана-Стазі. Потім конголезець і сам заб'є м'яч, заробивши два пункти за системою «гол + пас». Наприкінці матчу Ситало витягнув кілька ударів упритул. У цьому матчі Волобуєв уперше зіграв за тактичною схемою 4-5-1 з Гордею у ролі плеймейкера, але ще в першому таймі випустив замість опорного Мироненка другого нападника і лише після цього атаки господарів набули чітких обрисів.

5.А ось і перша поразка. Та ще й від новачка першої ліги армянського «Титана». Матч відбувався на жахливому газоні, а тому алчевцям, котрі звикли грати у швидкий, комбінаційний футбол низом, було важко. Однак другий тайм пройшов за їхньої переваги, яка мала увінчатися переможним голом із пенальті В'ячеслава Шевченка на 85-й хвилині. Але він його не реалізував. Натомість на 90-й хвилині арбітр знову призначає одинадцятиметровий удар уже в інший бік, і господарі його реалізовують. Справжня драма! Вкотре говоримо, що Волобуєв виходить на поле з одним нападником, але згодом переходить на гру в два форварди.

6. Справедлива нічия проти «Львова», яка на руку саме алчевцям, адже впродовж матчу краще грали гості й лише другу половину другого тайму підопічні Волобуєва провели агресивно. В цей проміжок часу варто відзначити Локтіонова та Окана-Стазі, які, втім, не змогли реалізувати моменти, котрі самі й створили. Знову кілька разів виручав Ситало, а Коллінз  укотре не реалізував стовідсоткового шансу — цього разу він не зміг вдарити з лінії воротарського майданчика.

7.Важка перемога над аутсайдером з Кіровограда. «Сталь» забила швидкий м'яч (Одинцов подав, а Гавриш знову забив головою) і грала на контратаках, які не дуже вдавалися. Господарі в другому таймі всією командою перейшли на половину поля алчевців і лише завдяки самовідданій грі Ситала підопічні Волобуєва вирвали перемогу.
На післяматчевій прес-конференції Анатолій Іванович уперше зробив дві речі: сказав, що не задоволений грою своєї команди, а також повідомив про фінансові проблеми в клубі (хоча про це всі знали й раніше): «У нас досить серйозні фінансові проблеми. Хлопці не хотіли їхати на цю гру, адже перед ними є чимала заборгованість по зарплаті й невиплата преміальних за двадцять матчів».

8. Попри песимістичні прогнози, «Сталь» продовжує перемагати. У надзвичайно цікавому матчі проти «тепличників» кілька моментів сталися вперше. Так, до цього дня алчевці ще жодного разу не те що не перемагали, а й очок у Молодіжному не брали. Посприяв же дебютній вікторії нападник В'ячеслав Шевченко, котрий на той момент не забивав уже три місяці.

9. Удруге поспіль «Сталь» грає у центральному матчі туру й удруге поспіль вдало. Знову алчевці забивають зі стандарту та після дальнього удару. Чудовий матч провів Гордя, котрий після того, як ужгородці зрівняли рахунок, показав себе справжнім лідером команди. Алчевці грали без одного зі своїх найкращих футболістів — Брунеля Окана-Стазі, котрого викликали до національної збірної Конго.

10. Несподівана поразка від «Дністра». Хоча не варто забувати про кадрові проблеми, що спіткали напередодні матчу алчевців. Не змогли взяти участь у грі центральний та лівий захисники Кондратюк і Чеботаєв. Усе це додалося до поганої гри атакувальної ланки. Претензій немає лише до Ситала, який навіть пенальті зумів парирувати.

11. Здається, в «Сталі» почався невеличкий спад ігрової форми і дуже добре, що на цьому етапі їм не довелося зустрічатися з сильними колективами. Навіть за не дуже переконливої гри вони доволі легко перемагають удома бурштинський «Енергетик».

12. У цьому поєдинку алчевцям відверто пощастило — «Геліос» весь матч вовтузив підопічних Волобуєва, але забити так і не зміг. А ось «Сталь» одного разу таки спрямувала м'яч до сітки воріт суперника й святкувала перемогу.

13. Бог — дав, Бог — забрав. Цього разу саме «Сталь» заслуговувала на перемогу, особливо, якщо брати до уваги перший тайм, але не змогла реалізувати жодного зі своїх моментів. У другому таймі все перевернулося з ніг на голову — атакував уже «Нафтовик», який, зрештою, й переміг. Знову в алчевців кадрові проблеми — не грали Чеботаєв, Ситало та Одинцов.

14. Двічі поспіль у цьому чемпіонаті «Сталь» ще не програвала, але все в житті буває вперше. Навіть Волобуєв зізнався, що вінничани перемогли справедливо. Цього разу не змогли зіграти центрбек Назаренко, атакувальний хав Гордя та лівий півоборонець Окана-Стазі (поїхав до збірної). Перший тайм був рівним, а в другому ініціативою володіли господарі. Червону картку отримав лідер команди Віталій Гавриш.

15.Під кінець першого кола на «Сталь» звалилися кадрові проблеми, які є прямим наслідком відсутності грошей, а відтак неможливо нормально підсилити склад. Через коротку лаву запасних тренеру довелося трішки тасувати склад, хоча критичною цю ротацію я б не назвав. Але в нинішньому колективі відсутність досвідчених Віталія Гавриша та Окана-Стазі зіграли велику роль. Бо як ще можна пояснити, що зовсім молоді динамівці змогли відіграти два м'ячі?

16.Після поразки від «Буковини» Волобуєв зазначив, що все справедливо, бо його команда, з незрозумілих причин, не дуже хотіла перемагати.

17. Здавалося, що в матчі проти лідера чемпіонату ПФК «Олександрія» алчевцям, які потрапили в функціональну та психологічну яму, ловити нічого. Та того вечора олександрійці показали свій найгірший футбол — лише один удар у рамку воріт «Сталі». Щоправда, алчевці не набагато випередили своїх опонентів — у них таких назбиралося аж два.

18. Після перемоги над лідером чемпіонату в «Сталі» знову почався підйом. «Чорноморець» відбивався майже весь матч, але несподівано зміг вихопити нічию. Варто відзначити Одинцова, який був найкращим у команді, та невдалу гру захисної лінії, яка помилялася дуже багато, а особливо — на тлі матчу проти «Олександрії», де був справжній моноліт.
Після матчу Волобуєв удруге в сезоні говорить про те, що команда не хотіла виходити на поле. Команда, яка на цьому тижні переграла луцьку «Волинь» і вийшла до чвертьфіналу Кубка України.

19 та 20. Насамкінець, «Сталь» розгромила двох аутсайдерів — «Прикарпаття» та «Фенікс-Іллічівець» (обох — по 3:0) і закінчила рік, відстаючи лише на троє очок од зони підйому. В Івано-Франківську двічі забив та віддав одну голеву передачу найкращий бомбардир команди В'ячеслав Шевченко.

Що далі?

Що чекає на дуже симпатичну команду Анатолія Волобуєва, відповісти можна, лише знаючи, що робиться в головах власників клубу. Відомо одне: якщо гравці в міжсезоння не розбіжаться й гроші їм платитимуть, і відносно вчасно, то «Сталь» і надалі перебуватиме у верхній частині турнірної таблиці. Але ж як цікаво було б подивитися на роботу пана Волобуєва в клубі, де грошей вистачало б на більше, ніж пообідати в дешевенькій їдальні.


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»