Неприємний ювілей

Газета «СОВЕТСКИЙ СПОРТ» (Москва), №№112/113/114/118 від 12/13/14/20.06.1991 року

«Грецький скандал про радянські мільйони.
Сьогодні в «Олімпіакосі» скандал. Президент клубу Аргиріос Саляреліс опинився на лаві підсудних. Справа стосується контрактів «Олімпіакоса» саме з радянськими футболістами. У розпорядженні редакції опинилися таємні документи, які проливають світло на грецький скандал про радянські мільйони...

...А почалася ця славна історія, яка закінчується так безславно, з історичної угоди, коли «Олімпіакос» купив двох зірок радянського футболу — Олега Протасова і Юрія Савичева.
Ми пам'ятаємо, як важко йшли переговори. «Советский спорт» розповідав про це. І разом зі всіма уболівальниками щиро раділи за наших футболістів, коли ті, врешті-решт, влаштувалися в Греції.

Усе йшло чудово до тих пір, поки московське «Торпедо» не звернулося до УЄФА із питанням: а де ж гроші, що повинні були надійти від продажу гравця? Адже за умовами контракту з Юрієм Савичевим, «Олімпіакос» зобов'язався до 31 грудня 1990 року перерахувати на рахунок «Торпедо» перші 300 тисяч доларів. Саляреліс гроші не перерахував.

УЄФА запитала Федерацію футболу Греції. Та, у свою чергу, — президента «Олімпіакоса». У відповідь Саляреліс відмовився показати копію контракту Савичева.
І закрутилася справа, що привела главу «Олімпіакоса» на лаву підсудних. У результаті перевірки документів клубу з'ясувалася неймовірна річ. Виявляється, в природі існують два контракти на перехід Юрія Савичева і два контракти на перехід Олега Протасова!

Сьогодні в розпорядженні редакції є копії всіх чотирьох контрактів, їх надали наші колеги — грецькі журналісти.

Спочатку про Олега Протасова. Обидва контракти на його перехід підписано в Піреї 15 липня 1990 року президентом «Олімпіакоса» А.Сапярелісом і президентом київського «Динамо» В.Безверхим. За одним із них, Протасов проданий на 5 (П'ЯТЬ) років за 8 (ВІСІМ) мільйонів доларів, а за іншим — на З (ТРИ) роки за З (ТРИ) мільйони 200 (ДВІСТІ) тисяч доларів.

Юрій Савичев був оцінений дешевше. За одними паперами 5 (П'ЯТЬ) років його перебування в «Олімпіакосі» коштують 2 (ДВА) мільйони 400 (ЧОТИРИСТА) тисяч доларів, а за іншими — всього 900 (ДЕВ'ЯТСОТ) тисяч. Із грецького боку контракти підписано віце-президентом «Олімпіакоса» Е.Салярелісом, із торпедівського — президентом В.Корнеєвим.

Які папери — справжні, а які — фіктивні, й досі не встановлено. Ось і звернулася Федерація футболу Греції в нашу Федерацію з проханням внести ясність до цього питання. З нетерпінням відповіді чекатимуть не лише греки, але й ми.

Тепер повернемося до Саляреліса. Чим він керувався, коли підписував подвійні контракти Протасова сам і давав вказівку своєму братові на такі ж дії щодо Савичева? Нагадаємо: купуючи радянських зірок, він говорив, що використовує гроші, отримані «Олімпіакосом» від продажу до Італії угорця Детарі. Тобто шість мільйонів доларів. У принципі цих грошей вистачало, аби і Протасова, і Савичева купити на суми, вказані в менш дорогих варіантах контрактів.

Цілі братів Салярелісів зрозумілі. Чим менша сума вказана в контракті, тим менше податків потрібно платити державі, Тобто, простіше кажучи, сталося приховування грошей. Отож, якщо «маленькі» контракти — помилкові, то дійсними договорами є ті, де Протасов оцінюється у 8 мільйонів, а Савичев — у 2 мільйони 400 тисяч?

Саме так і заявив під час розслідування А.Саляреліс, коли його схопили за руку. А тому він вимагає від клубу, який вже вигнав його з посади президента, аби «Олімпіакос» заплатив йому різницю. Між грошима, витраченими на купівлю наших зірок, і мільйонами, отриманими від продажу Детарі. Арифметика тут проста. Савичев із Протасовим за «великими» контрактами обійшлися в 10 мільйонів 400 тисяч, а за Детарі отримано всього 6 мільйонів. Тобто, за словами екс-президента, клуб йому винен 4 мільйони 400 тисяч як мінімум. Не варто забувати й про гроші, витрачені на трансфер Геннадія Литовченка. Загальна заборгованість клубу колишньому президентові, за версією останнього, складає 6 мільйонів. Зрозумілим є сенсаційний вибух багатьох грецьких газет, коли слідство докопалося до існування двох варіантів контрактів. Адже якщо Протасов і Савичев проходять по дешевому контракту, то, значить, вже не клуб стає боржником, а колишній президент винен клубу.

Яка б версія не виявилася істинною, дії Саляреліса в будь-якому випадку суперечать закону, і йому доведеться відповідати перед судом. Нас же хвилює й інше питання: чому і з якою метою президенти «Динамо» і «Торпедо» теж підписали по два варіанти контракту? Тим паче, що ні Протасов, ні Савичев самі жодної вигоди від цього не мали. Окрім фінансових питань, виникає і чисто спортивне: так на скільки ж років все-таки проданий Протасов — на п'ять чи на три?

Отже, заплутаних питань безліч. Версія Саляреліса нам відома. А яка версія керівників «Динамо» і «Торпедо»?..

...Отже, чиї ж підписи стоять під документами? Контракти на трансфер Протасова з грецького боку підписали тепер уже колишній президент клубу А.Саляреліс і менеджер К.Аристиду, а з боку київського «Динамо» — президент клубу В.Безверхий і керівник відділу в зв'язках із громадськістю А.Пинапов. У документах на перехід Савичева за «Олімпіакос» розписалися віце-президент Е.Саляреліс і якийсь А.Михелас, а за московське «Торпедо» — президент клубу В.Корнеєв і головний тренер В.Іванов. У обох випадках підписи стоять на кожній сторінці контрактів. Президент Федерації футболу України В.Банников повідомив, що керівництво українського футболу справді дало дозвіл на перехід Протасова. Проте уявлення щодо сум, вказаних у контрактах, не має, бо всі фінансові справи вів сам клуб...

...І ось — чергова сенсація. 17 червня щоденна афінська газета «Епікеротипа» опублікувала таку замітку: «Скоро нам покажуть третій контракт на перехід Олега Протасова з київського «Динамо» в «Олімпіакос»! Як сказав кіпрський менеджер К.Аристиду, цей контракт і є справжнім. У ньому написано, що загальна сума контракту — 4 мільйони 500 тисяч доларів, й укладено його строком на 5 років. Аристиду — це та людина, яка спільно зі Сапярелісом, президентом клубу, і Блохіним, головним тренером, сприяли переходу Протасова. І підпис Аристиду стоїть на всіх видах контрактів, що стосуються Протасова». Тобто на трьох».

Додам од себе два факти.

По-перше, на відміну від Греції, ні в нас, ні в Росії ніхто за згадану аферу не відповів.

По-друге, підшивка газети «Советский спорт» за червень 1991-го, яку можна знайти у відділі газетних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, перебуває в далеко не ідеальному стані: ризикну спрогнозувати, що за років п'ять на фотографіях отих контрактів вже нічого видно не буде — під дією читацького користування букви там повністю зітруться...

Газета «ГОЛОС УКРАЇНИ», №158 від 20.08.1993 року

«[журналіст]: Знаєте, і я, і, підозрюю, більшість поціновувачів футболу очікували, що з Греції ви повернетесь, як один із варіантів, до київського «Динамо»...
[Геннадій Литовченко]: Ні, туди не збирався. Там мене вже ніхто не знає. Це чужий для мене колектив. Хоча київське «Динамо» назавжди залишиться для мене рідною командою.

[журналіст]: Яким є ваше бачення нинішнього конфлікту в динамівській хаті (йдеться про «Липневий переворот» 1993-го, коли керівника «блакитно-білих» Віктора Безверхого скинули, а новим став чинний президент ФФУ. — В.Б.)?
[Геннадій Литовченко]: Всі неприємності, як на мене, почалися тоді, коли впливати на життя клубу стали особи з, м'яко кажучи, дуже приблизним уявленням про футбол. Шкода, що свого часу з ФК «Динамо» пішов Валерій Васильович Лобановський. Був би він в Україні, не допустив би, переконаний, такого. Робити ж якісь заяви чи давати свої оцінки ситуації, що склалася, не хотів би.

[журналіст]: То, можливо, діждемося рішення суду, який вирішить, хто правий?
[Геннадій Литовченко]: Дуже сумніваюся в цьому. Існують документи з помилками, оформлені свого часу юристами клубу (ось яким чином «Динамо» перейшло в інші руки! — В.Б.). До речі, відомий адвокат Віктор Медведчук, який працював у ФК (очолював юридичну службу. — В.Б.), мав прямий стосунок до укладання наших з Протасовим контрактів з «Олімпіакосом». Багатьом відомо, скільки з нас «випили крові» через недосконалість цих документів. Так і Безверхого, хай він на мене не ображається, залишили в дурнях, а самі...».

Той номер головної парламентської газети держави взагалі вийшов неординарним — чи-то через недогляд, чи-то вплуталися містичні сили, але на шпальтах «ГУ» з'явилися два взаємно протилежні матеріали: на стор. 7 було надруковано розлогу розмову з «заслуженим юристом України» В.Медведчуком, де дуже високо оцінювалися його професійні якості, а на останній — інтерв'ю з екс-гравцем «Дніпра» й «Динамо», фрагмент якого я процитував, де ота характеристика адвокату спростовувалася.

На замітку. Журналіст, який спілкувався з Литовченком, розповів мені, що після цього його два роки не брали на закордонні поїздки «Динамо».

Газета «КОМАНДА», №153 від 10.10.1998 року

«[Валерій Лобановський]: Ми ж сьогодні не галасуємо з того приводу, що за перехід Геннадія Литовченка в грецький «Олімпіакос» наш клуб не отримав 6,5 мільйона доларів, бо попереднім керівництвом були укладені подвійні чи потрійні контракти»...

Епілог (який насправді не є епілогом)

Із певного моменту дехто запитує мене: чому я не пишу аналогічного штибу матеріали про донецький «Шахтар»? Мовляв, і прикметних подій у цьому напрямі повно, і відповідні «ювілеї» трапляються — буквально цими днями виповниться 15 років од часу вибуху на стадіоні «Шахтар» на початку матчу між «гірниками» й «Таврією». Проте я переконаний: аби писати подібні статті, треба знати ситуацію із середини, а «знати ситуацію із середини» може лише донеччанин. Та проблема в тому, що в Донбасі, наскільки я зрозумів, майже всі «футбольні» журналісти або перелякані, або «підмазані». Тому ніхто й не береться за написання такої розвідки.


Володимир БАНЯС, газета «Український футбол»