ГРИГОРЧУК: «Я мав навчити команду перемагати»

У жовтні минулого року Роман Григорчук вперше очолив запорізький «Металург», та, пропрацювавши лише місяць, залишив команду. Наступний прихід цього фахівця в команду стався... ще через місяць. Про ці перипетії ми вирішили Романа Йосиповича не розпитувати, тим більше, що в українських реаліях були випадки ще дивовижніші. Розмова, здебільшого, йшла про друге весняне коло сезону-2009/2010.

—Романе Йосиповичу, до вас команду в цьому чемпіонаті тренували двоє фахівців. Чи багато довелося вносити змін і які саме ви зробили в першу чергу?
—Відверто кажучи, я не дуже аналізував роботу моїх попередників, бо довелося очолювати команду посеред чемпіонату, а тому, передусім, я керувався інформацією, котру отримував від перегляду матчів команди. З керівництвом ми домовилися про дві речі. По-перше, я мав навчити команду перемагати, тобто грати на результат, а по-друге, робити це потрібно було так, щоб подобалося вболівальникам. Тобто, «першим номером», на високих швидкостях, демонструючи при цьому комбінаційну гру.

— Так, як у матчі проти донецького «Металурга»?
— Сюди можна сміливо долучити й матч проти маріупольського «Іллічівця». Футбол, який показували хлопці в цих матчах, був дуже схожий на той, який я від них вимагав.

— А яка причина того, що траплялися такі матчі, як, наприклад, проти київського «Динамо», коли ваші підопічні грали дуже безвольно?
— Я навіть сказав би, що найгірша гра була не проти «Динамо», а проти «Арсеналу». У цьому матчі проявилося те, над чим команді треба ще багато працювати — хлопці дуже нестабільно грають на виїзді. Те, що вони демонструють за підтримки вболівальників, кудись зникає у виїзних поєдинках. У футболістів немає ще впевненості в собі, а саме це й важливо, коли ти граєш на чужому полі. Знову ж таки в даному разі треба вести мову про те, що команда дуже молода.

— До речі, про молодь. Фактично при вас заграв сімнадцятирічний воротар Максим Коваль. Попри достатню кількість помилок, ви постійно довіряли йому місце в основному складі. Вірите, що з нього виросте сильний кіпер?
— Не просто вірю, а впевнений! У Максима є дуже важлива як для голкіпера річ — він вміє переживати помилки й тримати удар. До того ж, його ставлення до футболу, те, як він працює на тренуваннях — може слугувати прикладом для будь-кого. А те, що він дуже талановитий, я думаю, сумнівів ні у кого не викликає.

— Не почне по нічних клубах бігати?
— Від цього зарікатися не можна. Попри те, що Максим людина дуже серйозна — він розуміє і сам футбол і як до нього треба ставитися, аби чогось досягти, варто, щоб попрацювали батьки. Щоб був певний контроль.

— Цього сезону «Металург» дуже багато пропустив (48 м'ячів. Гірше було тільки в сезоні-1993/1994 - 49. - Прим. авт.). У чому причина такої кількості м'ячів, адже якщо взяти за іменами, то правий захисник Кривцов нині у «Шахтарі», лівий — Польовий у збірній України...
— За великим рахунком, така кількість пропущених м'ячів стала можливою через стиль гри, який я хотів прищепити команді. У першу чергу, ми хотіли атакувати, а для цього потрібно, щоб крайні захисника обов'язково долучалися до наступальних дій. Звісно, що все це було в процесі навчання й хлопці не завжди встигали повертатися до захисту. По-друге, я вимагав від нашої захисної ланки контролювати м'яч. Тобто, не бити вперед при першій же нагоді, а притримати його, обрати найкраще продовження атаки, робити все розсудливо. У деяких моментах це вдавалося, а в деяких — ставало причиною пропущених м'ячів.

— Охарактеризуйте ваших крайніх беків. Якою мірою їм вдавалося виконувати такі ваші настанови?
— Що стосується Кривцова, то його ідеальна позиція центральний захисник — праворуч він у нас грав вимушено через відсутність правого захисника...

— Почекайте, а як же Тигорєв, адже саме він грав на позиції правого захисника і лише потім ви перевели його в опорну зону. Через це, в принципі, й виник дефіцит правого оборонця.
— Річ у тім, що під ту манеру гри, яку я прищеплював «Металургу», Тигорєв підходив ідеально саме як другий опорник, і тому довелося Кривцова переводити на правий фланг. До того ж, як опорника я його не бачив. Загалом же оптимальна позиція Сергія — центральний захисник, на якій він і гратиме, найімовірніше, в «Шахтарі».
Що стосується Польового, то Володя, на мою думку, — це приклад крайнього захисника, яким він має бути в ідеалі. В нього гармонійно поєднується вміння грати в захисті і в нападі.

— Кажуть, що на зимових зборах ви на позиції правого оборонця награвали Опанасенка...
— Так. І це був би ідеальний варіант: Опанасенко праворуч, а трійка нападників Каськов та Цигирлаш по флангах і Алозі в центрі. На жаль, більшу частину чемпіонату Каськов був травмований і ми перевела Опанасенка по флангу вперед, внаслідок чого й сталися такі рокіровки.

— Що скажете про його гру?
— По-перше, в нього дуже висока швидкість, і він у кількох матчах дуже вдало нею користувався. По-друге, він легко навчається. За той час, що я працював у команді, Євген дуже додав у роботі з м'ячем, мисленні. Незважаючи на те, що він за амплуа захисник, на позиції крайнього нападника зіграв дуже вдало, віддавши кілька результативних передач і забивши два м'ячі. Потенційно — це дуже сильний футболіст.

—Узимку до команди ви запросили Цигирлаша. Він виправдав ваші сподівання?
— У розмові з керівництвом з приводу придбання цього гравця я відразу сказав, що лідером команди він точно не буде, але допоможе сильно. У кожної людини свій характер і свої можливості — хтось може бути лідером, а хтось ні. Попри це Ігор дуже сильний футболіст, якому до снаги закрити будь-який фланг півзахисту, зіграти крайнього нападника. Також у нього є дуже класна здатність забивати вирішальні голи, відзначатися на останніх хвилинах. На зборах він це продемонстрував, у чемпіонаті, на жаль, не вийшло. Загалом Ігор зіграв трішки гірше, ніж я очікував.

— На думку багатьох, найкращим гравцем «Металурга» був Володимир Аржанов.
— У його потенціалі ніхто не сумнівається, до того ж, сам Володя своєю грою це підтвердив. На жаль, упродовж всього чемпіонату, він був не зовсім здоровий і більшу частину матчів провів з ушкодженнями.

— А яка для нього ідеальна позиція? Були моменти, коли він грав і ліворуч у півзахисті.
— Попри те, що в нього дуже сильна ліва нога, Аржанову краще, знову ж таки, на мою думку, грати під нападниками. У нього дуже добре виходить атакувати з глибини, несподівано вриватися у штрафний. Має дуже поставлений удар з обох ніг. Причому вміє бити як на силу, так і на техніку.

— Тобто Мирону Богдановичу варто звернути на нього увагу?
— Розумієте, тут така ситуація: якщо Польовому на лівому фланзі захисту буде легше боротися за місце в основі через не дуже високу конкуренцію, то на позиції центрального атакувального півоборонця гравців високого рівня вистачає, і Аржанову буде надзвичайно тяжко. Втім, він, безумовно, належить до списку тих гравців, за якими треба обов'язково спостерігати.

— Одним із найкращих у першому колі був литовець Калонас, але навесні він чомусь не грав.
— Він, безумовно, дуже сильний і нестандартний футболіст, може вигадати якийсь цікавий несподіваний хід, технічний. Але всі ці риси в нього проявляються тоді, коли він цілком зосереджений на футболі, коли нічого його не відволікає. Я ж у нього такої зосередженості не бачив. Йому постійно щось заважало зосередитися на футболі, й він не був у тому стані, щоб реально допомогти команді.

— Узимку до луганської «Зорі» перейшло кілька футболістів, серед яких і Сергій Силюк. Це була ваша ініціатива?
— Ні, це була ініціатива самого Сергія. Він був уже всіма думками в Луганську, й тому жодного сенсу тримати його я не бачив. Хоча розумів, що він потрібен команді. Те ж саме стосується й Тараса Лазаровича. Я дуже хотів, щоб він залишився у команді, але Тарас теж вирішив для себе, що гратиме у «Зорі».

—Інтернетом ходять такі чутки, що власники запорізького «Металурга» свідомо роблять ставку на молодих гравців, ставлячи умови тренерам команди награвати їх для подальшого перепродажу в сильніші клуби. Тобто жодних високих турнірних завдань перед командою фактично не ставиться?
—Керівники мають повне право визначати політику клубу, напрями роботи. Підготовка молодих футболістів з метою подальшого перепродажу — це теж один із шляхів розвитку. Інша річ, що високих результатів за таких умов досягти тяжко.

— Ну й наостанок назвіть трійку найкращих футболістів «Металурга» під вашим керівництвом.
— Я назвав би, але річ у тім, що в команді є десь сім-вісім футболістів однаково високого рівня, які могли б вирішувати завдання боротьби за єврокубки. При правильному підході у цих хлопців вимальовується перспективне майбутнє.

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»