ГОРНОСТАЇВ: «На чому ростити таланти? На асфальті?»

Під час зимового антракту у футбольному клубі «Полтава» відбулися значні зміни, які призвели до появи не тільки нових футболістів і наставників (Юрія Малигіна й Анатолія Безсмертного), а також нового директора.
На цю посаду запрошений відомий у минулому арбітр Олександр Горностаїв. До нього адресуємо запитання, що накопичилися.

— Олександре Олексійовичу, які завдання поставлені перед клубом на друге коло чемпіонату?
— Завдання — за всяку ціну потрапити до першої ліги, президент нам не ставив. Насамперед, щоб ставити мету підвищитися в класі, ми повинні мати інфраструктуру. На це тепер спрямовано зусилля президента клубу Леоніда Соболева. Своя сучасна навчально-тренувальна база має дуже велике значення й розв'язує кілька питань. Це особливо стало очевидним зараз, коли за календарем весна. За таких погодних умов професійним командам у Полтаві ніде ані грати, ані тренуватися. Тому нашим завданням є створення боєздатного колективу, котрий демонструватиме цікавий атакувальний футбол. Ну і, звичайно, намагатимемося грати на перемогу в кожному матчі.

— У команді знову з'явилося багато нових молодих футболістів, але серед них немає полтавських хлопців...
— Насамперед, нових гравців підбирає головний тренер, незважаючи на їхнє місце проживання й футбольні школи, які їх підготували. По-друге, в чомусь наші місцеві вихованці програють у конкуренції за місце в складі іногороднім гравцям. Але ніхто в світі не досягає успіху, граючи винятково за рахунок своїх вихованців. Раніше за приклад ставили «Аякс», але й голландці вже купують досвідчених недешевих гравців. В Україні прикладом може служити запорізький «Металург», але й у них у складі з'явилися легіонери. Як тренер дитячої футбольної школи скажу, що наслідком того, що мало полтавських хлопців потрапляє до професійного футболу — відсутність нормальних умов для тренувань. От зіграли ми першу гру з «Кременем» у Харкові на полі футбольної академії «Металіста». Це ж небо й земля, які там умови! Є до чого прагнути хлопцям.

А на чому ми тренуємося з дітьми? Гравій, асфальт, гумове легкоатлетичне покриття. Майданчики зі штучною травою є в кількох середніх школах, але не у футбольних ДЮСШ. Це важливо, тому що з дев'яти років закладаються основи техніки. Що заклали, те й отримаємо. Тож, чому, дивуватися, що в нас мало у складі полтавчан? До речі, змінити ситуацію може будівництво бази для нашого клубу.

Денис КОБУШКО, газета «Український футбол»