КАЛЛЕН: «Харків багато в чому випереджає інші міста»

У день представлення логотипу Євро-2012 Тиждень розпитував виконавчого директора чемпіонату Мар­­тіна Каллена про сильні та слабкі сторони України в підготовці до турніру.
 
– Чому саме Одеса й Дніпропетровськ опинилися поза Євро-2012? Перше місто має туристичний потенціал, а друге – стадіон європейського рівня.
 – Мені подобається Дніпропетровськ, у мене там чимало друзів. Місто доклало багато зусиль та мотивації, і я засмутився, що воно не здобуло права приймати матчі Євро-2012. Причини прості: погана ситуація з готелями, аеропортом. До того ж стали на заваді проблеми зі стадіоном, який уміщував недостатню кількість глядачів. Одеса ж, на відміну від Дніпропетровська, була резервним містом. Можливо, спочатку це сприйняли як сюр­приз, що Одеса не стала містом-господарем. А от Харків доклав величезних зусиль у всіх сферах. Харків’яни діяли дуже швидко, тож тепер це найпідготовленіше місто. Одеса має море, упізнаване в Європі ім'я, але там нема достатньої для турніру кількості 4–5-зіркових готелів, є проблеми зі стадіоном та аеропортом.
 
– Які з чотирьох українських міст-господарів Євро-2012 мають найбільше проблем із підготовкою ключових об'єктів: аеропорту, стадіону, готелів?
– Різні міста мають різні плюси й мінуси. У Києва, як столиці, багато переваг. Це найбільше місто з потрібною ін­фраструктурою: готелями, аеропортами, транспортом. Сильною стороною Києва є метро. За наявністю готелів це єдине місто, де ми можемо організувати фінал. Київ має найбільшу кількість п'ятизіркових готелів. Але критична ситуація зі стадіоном, його спорудження завершиться надто пізно. З погляду експлуатації – це виклик, оскільки перед Євро на реконструйованому стадіоні зіграють небагато матчів.
Харків – промислове місто, яке теж має метро, тому головною транспортною проблемою (як, до речі, й у Києві) є дорога від аеропорту до центру. Харків багато в чому випереджає інші міста, завдяки панові Ярославському. Він дуже швидко спорудив перший термінал аеропорту (його введуть в експлуатацію наступного літа), а також разом із урядом будує нову злітну смугу. Отже, там вирішено ситуацію з аеропортом. Недоліком усіх міст, крім Києва, є брак прямих рейсів на Захід та Схід Європи, тому треба багато чартерів. Стадіон у Харкові готовий. Більша частина готельного фонду розташована в центрі, що добре для фанатів, а от п'ятизіркових готелів бракує. Місто також потребує розвитку інфраструктури.
Донецьк має чудовий стадіон, один із найкращих у Європі, з професійним колективом, який управляє ним на дуже високому рівні. Мінусом Донецька є аеропорт, це дуже ризикований проект. Реконструюють аеропорт за щільним графіком. Готелі – найслабше місце Донецька. Заявлені готелі мають збудувати, це дуже важливо. В районі Маріуполя вже готові гарні 3–4-зіркові готелі, але дістатися туди громадським транспортом нелегко. Тому треба налагодити систему транспортування фанатів автобусами-човниками.
Львів має найбільше проблем. Передусім із аеропортом. Тепер, коли уряд заявив, що готовий фінансувати його реконструкцію, відчутний поступ. Відповідальність за аеропорт узяв на себе губернатор, і він дає раду з цим. Стадіон довго був проблемним питанням. Велося багато полеміки, але тривалий час нічого не робилося. Тепер мер сформував команду іноземних фахівців, яка, ми сподіваємося, гарно попрацює разом із українськими компаніями. Іноземці приносять певний досвід, якого бракує в Україні. Ситуація з готелями у Львові ніколи не була проблемною, бо поруч Трускавець. Це туристичний центр, який нині оновлюють. Думаю, за кілька років він стане привабливим не лише для східних, але й для західних європейців. Стосовно громадського транспорту, у Львова є гарний план, але його треба втілити в життя.
Одна з найбільших проблем, не пов'язана зі Львовом, – кордон. Процедури переходу через кордон в Україні є принципово поганими. Вони нестандартні, забирають багато часу, а якщо ви перевозите товари, то можете простояти вічність. Це треба змінити, тому що така ситуація неприпустима.
 
– Чи можуть забрати у Києва право провести фінальний поєдинок Євро-2012?
– Минулої п'ятниці виконком УЄФА віддав фінальний поєдинок Києву. В Україні жодне інше місто не здатне прийняти фінальний матч, це неможливо. Єдиний варіант – перенести його до Варшави. Проте якщо все буде нормально, поза сумнівом, фінал відбудеться в Києві.
 
– Через яку причину можуть перенести місце проведення фіналу?
– Якщо не збудують стадіон, то в Києві матчі взагалі не відбудуться. Інший важливий чинник – термінал D в «Борисполі». Але зараз аеропорт має дуже добрий менеджмент, роботи йдуть за планом, тож я не турбуюся про це.
 
– Як би ви оцінили рівень готовності України у відсотках?
– Попереду ще багато роботи. Останні 12, а особливо 6 місяців довели, що Євро-2012 в Україні можливе. Проте багато речей існує тільки на папері, і їх тепер треба втілити в життя. Часу обмаль. Із огляду на інфраструктуру, це важке завдання для уряду, всіх міст. З іншого боку, створити інфраструктуру легше, ніж її експлуатувати. Наприклад, аеропорти не готові прийняти стільки літаків, скільки прибуде на Євро-2012. Будується чимало готелів – для них потрібен кваліфікований персонал. Це виклик, і треба діяти дуже швидко, інакше буде створено інфраструктуру, але люди не знати­муть, що з нею робити.
 
– А які проблеми в підготовці має Польща?
– Польща теж має домашні завдання. У неї є переваги, яких немає в України, – членство в ЄС, географічне розташування. Оскільки 70% людей приїдуть із Заходу, їм буде легше дістатися до Польщі автомобілем. Зараз поляки працюють над автострадами, більшість робіт фінансує ЄС. Але при цьому в Україні з чотирьох готові два стадіони, а в Польщі – жодного.
 
– Чи моніторить ваш комітет державне фінансування підготовки до Євро-2012 в Україні?
– Україну серйозно зачепила світова криза. Кабмін не може зараз виділити на Євро-2012 більше грошей, аніж заплановано, інакше зросте інфляція. Він пообіцяв робити інвестиції згідно з планом, і на сьогодні ці обіцянки виконує. Важливо, щоб уряд робив так і в майбутньому, адже це шанс для України стати відомішою у світі. Зараз я налаштований оптимістично.
 
– Чи маєте ви резервний план на випадок виникнення певних форс-мажорних обставин (наприклад, формат 6 на 2 або 4 на 2)?
– Ми завжди тримаємо в голові резервні плани, але вони поки що не розроблені. Треба працювати з чотирма містами. Вже вкладено величезні інвестиції, й ми будемо підтримувати Україну зі свого боку.
 
– У світовій історії були випадки зміни країни-організатора футбольного чемпіонату. Чи може таке статися з Україною?
– Я вірю в Україну, тож думаю, що цього не станеться.
 
– Яка специфіка проведення чемпіонату двома країнами?
– Додатковими ускладненнями є мовний чинник, різне законодавство і, звісно ж, політика. Замість одного уряду треба працювати з двома. Також наявність кордонів.
 
– Євро-2004 допомогло Португалії привести свою інфраструктуру до європейського рівня. Який кумулятивний ефект може отримати від Євро-2012 Україна?
– Чемпіонат у Португалії залишається моєю любов'ю, адже це було перше Євро, за яке я відповідав, і мені дуже сподобалися португальці. Португальці емоційні, й цим схожі на українців і поляків. У Португалії ми все робили в останню хвилину. В Україні така ж ситуація, але тут треба набагато більше зробити. Немає часу на шість тижнів свят, роботу маємо вести й контролювати щодня. Інакше можна просто не встигнути.

Дмитро ГУБЕНКО, Український Тиждень