Спорт – на низькому старті

Ми найбільше опікуємось зараз здоров'ям, економікою, виробництвом, звісно – освітою та культурою. Далі – спорт. Тому що це – і здоров'я, і економіка. Спорт постраждав хіба не найбільше. З'ясовуємо, чому так відбувається і як тому зарадити.

Пандемія боляче вдарила по світу. Особливо важких ударів зазнав спорт – і аматорский, і спорт високих досягнень. Всі змагання були скасовані, або перенесені. «Останні матчі чвертьфіналів плей-офф ми провели з порожніми трибунами через пандемію, - розповідає Олексій Брага, виконавчий директор Української хокейної ліги. - «Як і багатьом спортивним лігам, нам не вдалося дограти сезон, так як ми не могли піддавати ризику гравців, персонал і всіх наших уболівальників. Ми були змушені в березні призупинити чемпіонат на старті півфінальних серій і відразу разом з клубами прийняли рішення визначити чемпіона країни спортивним шляхом восени».

З телеекранів зникли змагання – вболівальники лишились без улюбленців, а спорт залишився без рекламних грошей. Хоча клуби, федерації, окремі спортсмени продовжують нести витрати на тренерів, оренду спортивних споруд та інше.

Припинились тренування – від професійних залів до дитячих спортивних шкіл. «Найбільш негативний вплив – це, звісно, відсутність ігор та можливості тренування. Через карантин гравці не можуть бути в ігровому тонусі: все що їм залишається – це підтримувати свої фізичні кондиції у належному стані за рахунок домашніх тренувань. Такого затяжного  масового «простою» у сучасній історії футболу ще не було, - каже Олександр Гливинський, прес-секретар національної команди України з футболу. - Досі незрозуміло,  за яких умов відновляться ігри. Невизначеність також не додає настрою. Коли гравці повернуться до тренувань через тривалий простій, велика відповідальність ляже на плечі тренерів та лікарів, аби різні навантаження не призвели до масових травм. Тому вихід з карантину для футболу буде тривалим і болісним».

Збій у проведенні  (точніше, не проведенні) змагання, вплинув на не можливість виконання вимог, якими обумовлене отримання олімпійських ліцензій, наприклад. Все це руйнує графіки приготувань до чемпіонатів та Олімпійських ігор. І, до речі, може призводити до додаткових витрат.

Жан Беленюк

«Через пандемію були скасовані чи перенесені всі змагання, в тому числі і ті, на яких спортсмени мали здобути собі ліцензії для участі у Олімпійських іграх, які теж були перенесені. Також не проводяться тренування та збори. Чіткого розуміння як буде відбуватись вихід з карантину для спорту у всьому світі ми не маємо», - нагадує Жан Беленюк, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту, багаторазовий чемпіон світу і Європи, срібний призер Олімпійських ігор.

Для аматорського спорту ще належить якось вирішити проблему з дотриманням соціальної дистанції в фітнес-центрах, в басейнах та на тренувальних майданчиках.

Олександр Гливинський

На все це маємо витратити певний час і знайти нові форми існування великого спорту. Скільки часу? Зараз незрозуміло. «У календарі національних  команд, після скасування ігор у березні-квітні  та травні-червні, найближча дата ігор – старт нового сезону Ліги націй у вересні цього року. Сподіваємося, що на початку осені уболівальники зможуть відвідувати матчі і відбудеться така очікувана зустріч після тривалої розлуки», - каже Олександр Гливинський.

«Конкретно наша основна задача як ліги в поточній ситуації - збереження поточного пулу команд на майбутній сезон», - наголошує Олексій Брага.

Зрозуміло лише те, що за цей час можна той спорт втратити. Тому що це як сад без поливу під гарячим сонцем – тиждень без води і все, врожай втратили. Перерва у тренуваннях, неможливість брати участь у змаганнях – все це вибиває спортсмена з форми надовго, хіба не назавжди, якщо мова про великий спорт.

Максимум, що можуть зараз зробити спортсмени для своїх вболівальників – продовжувати тренування, які з 11 травня вже дозволені, та підтримувати спілкування у соціальних мережах.

 «Гравці національної команди України активно беруть участь у спілкуванні з вболівальниками через соціальні мережі Української Асоціації футболу, в тому числі у спільному  проекті з партнером збірної команди України - торговою маркою «Parimatch». Також наші футболісти грають товариські матч з представниками інших збірних у кібер-футбол, хоча б якось займаючи цілковиту відсутність  змагань спортивними суперечками за допомогою джойстика, - розповідає Олександр Гливинський. -  Олександр Зінченко та Євген Коноплянка , у тандемі та по одному (були різні формати зустрічей) обіграли збірників Франції, Польщі та Румунії. Тож намагаємося якось виходити з ситуації».

В розвинених країнах це зрозуміли майже з самого початку епідемії. І перші заходи – створити умови для продовження тренувань хоча б індивідуально та знайти нові джерела фінансування, тому що звичні(квитки на змагання, відрахування телемовників, рекламні контракти), на жаль, зсохлися. Наприклад, у Великобританії одразу з двох джерел була підсилена підтримка спорту. З одного боку Sport England, державна структура, що була створена за хартією королеви, надала спортивним закладам окремий фонд у 195 млн фунтів, в тому числі - у якості компенсації за неотримані через карантин надходження від публічних змагань. Але цей фонд був значною мірою створений за фінансової підтримки групи Camelot, яка є стюардом (провайдером) багатьох гральних проектів.

У Німеччині у 2019 році в бюджеті від регіонального до державного рівня надійшли доходи на 15,2 мільярда доларів. При цьому в ігорному бізнесі задіяно було 201 тис. робочих місць.

За період з 2015 по 2019 рік сукупні податкові відрахування від грального бізнесу в федеральний і регіональні бюджети США перевищили 40 млрд дол., тобто в середньому 10 млрд дол. щорічно. З них приблизно 2 млрд дол. в рік направлялися в соціальну сферу. У зазначений період в гральній індустрії США отримали роботу 1,8 млн осіб, а податкові відрахування дозволили платити зарплату більше 700 тис. вчителям.

В Україні фінансові можливості значно менші, отже підтримку спорт отримує значно меншу. Під час секвестру державного бюджету у квітні його спортивні статті були скорочені більш ніж вдвічі. 5,182 млрд грн складали всі витрати на спорт до реорганізації міністерства, сюди ж включені і витрати на будівництво та реконструкцію спортивних споруд. Після квітневого перегляду всі ці витрати об'єднано в статтях міністерства молоді та спорту, які в сумі склали 2,251 млрд грн. Скорочення відбулося, в основному, за рахунок недофінансування спорту вищих досягнень, спорту осіб з інвалідністю, а також участі в міжнародних змаганнях.

Але якщо фінансування власне участі у міжнародних змаганнях дійсно не буде потрібним, то скорочення фінансування спорту вищих досягнень, аматорського спорту та спорту осіб з інвалідністю навряд чи є доречним. Наприкінці березня, коли ці зміни до держбюджету-2020 тільки готувались, керівники спортивних федерацій звернулись до уряду та президента з майже криком душі: «Існує мінімально необхідна межа, за якою спорт зникає: втрачаються фахівці і спортсмени, руйнуються базові речі, без яких відновити спортивний процес буде дуже важко, довго і занадто витратно. Буде зруйновано багаторічні напрацювання, кар'єри багатьох спортсменів будуть зламані, провідні тренери знову при першій нагоді поїдуть за кордон. Екосистема нашого спорту отримає потужний удар після якого може і не оговтатися. Такого скорочення не пропонували ні під час кризи 2008-2009 років, ні в бурхливий 2014 рік, розуміючи наслідки таких дій».

Мабуть, краще сказати важко. Але зрозуміло, що це не назавжди. Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт наголошував після схвалення законопроекту про зміни до бюджету, що після виходу з карантину фінансування буде поновлене: «Під час карантину фінанси треба спрямувати на подолання пандемії. Але! Це не означає, що наше Міністерство завершить свою діяльність. Всім тренерам та спортсменам заробітні плати будуть виплачуватися та ми продовжуємо підготовку до Олімпіади, Паралімпіади й всіх інших змагань. А після закінчення карантину будуть переглянуті бюджетні видатки та дофінансовано основні напрямки Міністерства».

Проте щодо перегляду видатків є певні застереження. Прогнозується зниження ВВП, отже постраждають і надходження до державного бюджету. Можливості будуть суттєво скорочені. Вихід?

Олексій Брага

Як кажуть в УХЛ, Ліга безпосередньо залежить від клубів-учасників, офіційних спонсорів і партнерів. «Тому, в першу чергу, ми чекаємо якнайшвидшого виходу бізнесу з карантину та стабільності економіки, а також завжди відкриті для реалізації нових проектів з міжнародними та локальними брендами», - каже Олексій Брага.

Звісно, активність соціально відповідального бізнесу буде залежите від двох чинників: рівня економічної активності та заохочування з боку держави (податкові стимули, підтримка державно-приватного партнерства в певних галузях).

Також можливо створення спеціальних інструментів фінансування спорту. Українські законотворці розглядають іноземний досвід, вважають його цікавим для впровадження. «Ми частково беремо за приклад європейський досвід, де діє система співфінансування спорту, в якій бере участь і держава. Є фонди, які наповнюються з різних джерел, в тому числі з лотерей».

Можна взяти приклад іноземний – частково використовувати податки, які сплачував гральний бізнес після його легалізації, для фінансування фонду підтримки спорту. Можна навіть власний досвід використати – адже зараз дорожнє будівництво та ремонти доріг фінансуються за рахунок податкових відрахувань з реалізації автомобільного пального. І ця система продемонструвала свою дієздатність та прозорість.

Тому легалізація, наприклад, грального бізнесу, про яку оголосив президент Володимир Зеленський у серпні 2019 року – повинна бути справою найближчих тижнів, оскільки перше читання проект Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних  ігор» №2285-д від 18.12.2019 пройшов у січні 2020 року і вже готується друге читання. Власне в цьому законопроекті народні депутати заклали можливість створити фонд підтримки спорту, культури і медицини, який вже у цьому році має можливість отримати через державний бюджет 4-5 млрд грн.

Зрозуміло, що виключно за рахунок бюджетних коштів розвивати спорт неможливо та й неприйнятно. Спорт – це ще й бізнес, який у певних умовах може і повинен зростати за власні кошти. Звісно, на початку та у скрутний час карантину він потребує прямої підтримки. Але далі він потребує умов для того, щоб власноруч заробляти. Шляхи – відомі: меценатство, рекламні надходження, платня за квитки, продаж товарів з клубною символікою та інше. Але меценати хотіли б податкових пільг з вкладених у спорт коштів. А власне клуби та спортсмени також потребують особливих умов оподаткування доходів – з огляду на ризиковість такого бізнесу та дуже довгого періоду «виходу на прибуток».

Щоб там не було, а умови існування спорту – і аматорського, і високих досягнень, вже докорінно і остаточно змінились. И навряд чи можна повернутись до минулого. Попереду – пошук нових ідей та можливостей. Спортсмени та вболівальники – чекають на відновлення зустрічей.