Крику ще буде…

«Арсенал»  добряче налякав прихильників «Шахтаря», двічі ведучи в рахунку і розриваючи оборону суперника на шматки. Луческу, до своєї честі, вчасно вніс корективи, випустивши Кучера. Після цього канонірам уже не вдавалися такі кинджальні проходи через оборону гостей, які приносили успіх у першому та на початку другого таймів. Захист для Луческу взагалі больова точка. Найболючіше б‘ють за недостатню увагу до захисних  редутів в Європі – румун це має добре пам‘ятати. З Арсеналом він цього разу  встиг виправитися, а от щодо євробаталій –  впевненості, що може виправитися,  немає.

«Динамо»   розчарувало. Здається, так байдуже  команда грала вперше після приходу Сьоміна. «Харків», звичайно, аутсайдер, до того ж фактору свого поля позбувся, але так самовпевнено підходити до гри, вважаючи, що «закатають» однією лівою, неприпустимо! Якщо у матчах з Карпатами, запорізьким і донецьким «Металургами» було помітно, що Паличу ще є над чим працювати, відшліфовуючи техніку й тактику, то в бажанні динамівцям не можна було відмовити. А тут – якась хандра. Невже динамівців так засмутив поворот подій у матчі «Арсенал» - «Шахтар»? ?

Сам «Харків»  з такою грою навряд чи залишиться в еліті. Благодушність «Динамо»  треба було використовувати.  Порятунок харків‘ян у тому, що їхні «конкуренти» на виліт такі ж невиразні, як і вони. От лише «Нафтовик» виділяється, в усякому разі характером. Я не про останній матч команд одного концерну.  Але однозначно записувати «нафтовиків»  в учасники наступного вищоліговоого турніру не поспішаймо. Збережуть характер – будуть в еліті.

Маркевич  не без долі щастя обірвав чорну смугу. Хоч, «такі да»,  щастить сильнішим. Бо і гольових моментів у «металістів» було побільше – Девич міг все вирішити ще на почтаку другого тайму. Але Орєхов все ж пропустив момент з пенальті, або, може й справді він за такі влучання не дає штрафних. Тоді гостям пощастило з арбітром. В будь-якому разі є три очки, і Дніпро не так уже й далеко в світлі очної зустрічі.

Знову були незараховані голи. Найбільше прикро «Закарпаттю», яке в Запоріжжі могло й виграти, не підійми лайнсмен Свистун прапорець. Ужгородцям складно – грошей немає, суперники ображають, поля для тренування не даючи, ще й судді прискіпуються. А може їх хто прискіпує? Чи може вони у нас і справді такі «непрофесіонали». Не маючи доказів, не можна когось звинувачувати. Але гарантую Вам що до кінця сезону ми ще таких епізодів надивимося, і крику ще буде...

За матеріалами блогу Олександра ГЛИВИНСЬКОГО на сайті тижневика «Киевское Слово»

P.S. Блог Олександра Гливинського читайте ТУТ.