Льєжський кат, шафа Лучкевича та візит Ярмоленка

Льєж – центр однойменної провінції – місто невелике. Населення – менше 200 тисяч мешканців. Він не зрівняється за красою з Брюгге чи Гентом. Центральна площа «Сен-Ламбер» – приваблива, але не більше. Всі головні споруди – університет, кафедральний собор,  консерваторія і  оперний театр – неподалік центрального майдануі. Автобусна зупинка на Сен-Ламбер, на жаль, асоціюється з трагедією семирічної давності, коли місцевий мешканець кинув у натовп 4 гранати і відкрив вогонь з гвинтівки. Тоді загинули шестеро і 120 осіб отримали поранення, а божевільного назвали «льєжським катом».

Льєж має велике значення як індустріальний центр і транспортний вузол – причому і як автомобільний, і як повітряний, і як водний (через річку Ля Мюз і канал Альберта). Що з легкістю вирізнить українське око, то це вивіску, яку по-нашому можна прочитати, як «Нема». Потішно, але, насправді, то мережа голландських магазинів побутових товарів, що вимовляється, як «Хема».

Як, відомо «Стад Моріс Дюфран» вміщує трохи більше 30 тисяч глядачів і востаннє був реконструйований перед Євро-2000. Попри те, що минуло вже без малого 20 років, виглядає цілком пристойно.

Хоча, звісно, арени, які будують перед кожним новим світовим або континентальним форумом, несуть у собі новітні технологічні рішення. Арена – повністю «забрендована» під клубну символіку  та кольори. Усе це можна було помітити у трансляції – емблеми на підголовниках крісел лави запасних, напис на сидіннях – на центральній трибуні. Та ще й  розмежувачі у мікс-зоні при певному ракурсі зйомки потрапляють  у кадр.

А от, що показують не часто  – роздягальні команд та коридор між ними. На обох стінках проходу – велетенські фото вболівальників і крупне зображення одного з «ультрас», яке, як  видається, викликає аналогії з «лілльским катом» з давніх часів. Це, за задумом, має чинити психологічний тиск на суперника уже навіть перед виходом гостьової команди  на розминку.

Насправді, фани «Стандарда» - одні із найбільш «відірваних»: вони постійно влаштовують «перфоменси» без щонайменшої толерантності до суперника.

Інший момент тиску, до якого вдається  клуб – розмір роздягалень. У «Стандарда» - вона дуже простора, зручна. У кожного гравця – дверцята шафки розмальовані його портретом. Відтак можна без труднощів знайти шафу нашого Валерія Лучкевича.

На матчі Японія – Україна домашню роздягальню, як організатори матчу, забрали собі азіати.

Натомість гостьова роздягалка – значно менша у розмірах: гравцям у ній відверто тісно. Отож, за розрахунком бельгійського клубу, той, хто до них приїжджає у гості, одразу має відчувати незручності.

Звісно, самих бельгійців майже не цікавила гра Японія-Україна, оскільки цього ж дня у Брюселі грала їхня власна національна команда. А от збірна, з якою грали «Червоні дияволи» не на жарт розгнівала місцевих. На шпальтах популярного у країні видання «La Dernière Heure» журналісти критикують керівництво уряду Валлонії за те, що погодилися грати зі збірною Саудівської Аравії. «Саудити  жорстоко ігнорують права жінок, вони бомбардують Ємен,  а ви ще й продаєте їм зброю!» , - обурюються мас-медіа. Красномовний підпис під фото: «Треба мати чл…на, пане Борсус (міністр-президент Валлонії), щоби сказати «Ні! - продажу зброї!».

Голову уряду Валлонії звинувачують у тому, що сума по контракту за матч  – один мільйон євро – перекрила можновладцю принципи моралі. Були навіть маніфестації перед парламентом у день гри, яку ЗМІ нарекли "матчем смерті". Зрештою, міжнародна зустріч відбулася, Бельгія виграла 4:0 і все поки затихло. Одна мас-медіа пишуть, що цей інцидент дасться взнаки під час перевиборів голови уряду.

У  нашому ж матчі – все було незрівнянно спокійніше. Приємне враження справили наші фани, які не раз, і не два співали українських пісень, виконували національний гімн, скандували «Ротань – 100!» та інші бадьорі заклики. На фоні інертних японців, яких було разів у 20 більше, «синьо-жовті» продемонстрували, що таке справжня підтримка!

Ще один приємний момент – присутність інших українських гравців на матчі. Півзахисник бельгійського «Сен-Трюйден» Роман Безус дивився матч разом з українськими журналістами на трибуні преси.

Приїхав на матч і Андрій Ярмоленко, який нещодавно  розпочав індивідуальні тренування у своєму клубі. Андрій подолав 200 кілометрів на авто заради того, щоби побачити партнерів по команді. Після гри Ярмоленко зайшов до роздягальні, привітав хлопців з перемогою, а Руслана Ротаня – із сотим матчем за збірну!

Нового  "сотника" привітала вся Збірна! Спільне фото національної команди у роздягальні – найяскравіший спогад про цей день.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ

Фото автора