Ніка САНДОХАДЗЕ: «Хочу вивчити українську мову»

Першим новачком «Карпат» у 2018-му році став 23-річний грузинський захисник Ніка Сандохадзе. Останньою командою оборонця була грузинська «Самтредія», з якою Ніка ставав чемпіоном країни. В інтерв’ю Інформаційному центру ФК «Карпати» Сандохадзе розповів про вміння забивати і згадав як грав проти Марсіяля, Менді та Ляпорта.

– Вперше за свою професійну кар’єру ти виїжджаєш за межі Грузії. «Карпати» – новий виклик для тебе?
– Я дуже щасливий, що зараз тут знаходжусь. Багато знаю про «Карпати» і вважаю, що цей клуб є одним із найвидатніших в Україні.

– Нова країна та незнайомий чемпіонат. Як гадаєш, скільки часу може знадобитись на адаптацію?
– Звичайно, деякий час для адаптації потрібен абсолютно кожному футболісту. Намагатимусь скоротити цей відрізок до мінімуму, щоби якнайшвидше почати приносити користь «Карпатам».

– Минулої зими твоя екс-команда «Самтредія» зустрічалась на турецьких зборах у спарингу із львівським клубом...
– Найбільш запам’яталось те, що «Карпати» були кращими у фізичній підготовці, тоді, у цьому показнику вони були набагато сильнішими. Скажу також, що це швидка команда, яка багато рухається на полі та дуже грамотно діє як при атаках, так і обороні. Вони тактично правильно грають у футбол.

– На початку кар’єри футболіста ти не відразу став у центр захисту. Що передувало твоєму становленню як захисника?
– До 15-ти років я грав у півзахисті, забивав чимало голів. Мій дитячий тренер, який раніше викладав в академії «Локомотива», постійно повторював мені, що через високий зріст буде складно грати в півзахисті. За рік я виріс близько на двадцять сантиметрів, тоді, до мене підійшов тренер і сказав, мовляв, завтра будеш грати в академії «Динамо» центральним захисником. Я аж ніяк не хотів змінювати позицію, адже люблю забивати голи, атакувати. Близько місяця часу знадобилось на те, щоби тренер вмовив спробувати себе в захисті. А вже за кілька місяців я отримав перший виклик до юнацької збірної Грузії U-17, де не тільки став гравцем основного складу, а й носив капітанську пов’язку.

– Що стало найбільшим аргументом, який вплинув на твоє рішення змінити позицію?
– Зріст. У півзахисті дуже важко грати та швидко переміщатись на полі із таким високим зростом.

– У минулому сезоні ти чотири рази відзначався голами у воротах суперників. Любов забивати залишилась?
– Ще б! В останні десять хвилин матчу тренер завжди дозволяв мені йти в атаку. Якщо команда програвала, то я зміщувався у центр нападу, перемагали – залишався на своїй позиції. Наші коментатори в такі моменти завжди говорили, мовляв, грузинський Піке пішов в атаку (сміється).

– У різні часи у складі «Самтредії» грав з кількома українцями. Що тобі було відомо про український чемпіонат перед приїздом до Львова?
– Вдома, у Грузії, ми часто переглядали телеканал «2+2», тому ваш чемпіонат мені досить добре знайомий. Постійно слідкував за матчами «Карпат», адже переговори із львівською командою розпочались ще влітку. Запам’ятав неймовірної краси гол Мякушка, це було щось надзвичайне.

– Якщо порівнювати чемпіонати Грузії та України, які найбільші відмінності можеш виокремити?
– Різниця справді є дуже великою. По-перше, тут набагато розвиненіша інфраструктура. У Грузії тільки чотири натуральних поля, все інше – синтетика. Уявіть собі стан футболіста, який все життя тренувався на штучному газоні, а завтра має зіграти на натуральному полі. По-друге, фінансові можливості та більша відвідуваність. У районах на грузинських стадіонах збирається не більше тисячі людей. Всі ці показники створюють замкнене коло, адже футболісту потрібні глядачі, інфраструктура, фінанси, правильне відновлення, харчування. Цей список можна продовжувати безкінечно. У Грузії поки що, на жаль, немає футболістів, які б відповідали показникам українських гравців.

– Виступаючи за збірну Грузії U-19, твоїм партнером по команді був Давид Хочолава, який зараз є гравцем донецького «Шахтаря»...
– Ми досі підтримуємо дружні стосунки. Разом із ним виступали за юніорську збірну, хоч він на рік старший за мене. Пам’ятаю, грали зі збірної Франції проти таких футболістів як Ентоні Марсіяль, Бенджамін Менді, Емерік Ляпорт. Чимало спогадів лишилось із того часу.

– У твоїй кар’єрі розпочинається новий етап, вже за кілька днів команда вирушить на закордонні збори в Туреччину...
– Спершу необхідно добре підготуватись, пристосуватись до футболу в який грають «Карпати». Хочу допомогти цій команді бути однією з найкращих в чемпіонаті, віддам всі сили заради цього. Також хочу вивчити українську мову, адже вважаю, що потрібно говорити рідною мовою тією країни, в якій ти знаходишся. Я зроблю все можливе, щоби якнайшвидше опанувати українську.