Бої за шахову корону

115 років тому народився Олександр Альохін — чотириразовий чемпіон світу з шахів, котрого й досі вважають одним із найсильніших і найяскравіших за успіхами та стилем гри гігантів мистецтва мудрої гри всіх часів і народів. Було в його не дуже тривалому житті, сповненому буремних подій, і таке, що й сьогодні варто згадати...

За годину до страти

Осінь 1918 року. Громадянська війна. 26-річний росіянин дворянського роду Олександр Альохін, як і чимало інших його земляків, емігрував з охопленої терором і голодом Москви в Київ, де за часів гетьмана Скоропадського ситуація була хоч і також нелегка, та не така жахлива. Проте вже незабаром і тут полилася кров. Хто міг — в Одесу, де ще не порядкували червоноармійці. Але 6 квітня 1919 року вони і туди вступили. Негайно почалися репресії. Одним з перших чекісти заарештували Альохіна, на якого хтось написав анонімний донос. Що в ньому було — досі секрет. Але факт: був суд і смертний вирок!

Є така версія дослідників оцього епізоду: один з п'яти суддів був любителем шахів, тому не підписав отой вирок, а доклав усіх зусиль, аби врятувати вже знаного тоді гросмейстера, котрий ще навесні 1914 року в Петербурзькому турнірі найсильніших шахістів світу здобув третій приз, поступившись лише таким тодішнім супергігантам, як Ласкер і Капабланка. І встиг! Ледь не за годину до розстрілу шахіста в Одесу надійшов наказ: звільнити його!

Хто ж автор отого наказу? Оприлюднювали кілька версій. Одна — що це був один з тодішніх вождів Кремля (навіть нібито Троцький, який, відома річ, любив шахи і нерідко грав з Леніним). Інша — що врятував Альохіна комуніст Дмитро Мануїльський, знаний український державний і партійний діяч. Між іншим, шахи тоді були улюбленою грою не лише комуністів, а й таких осіб, скажімо, як Нестор Махно і Степан Бандера!
Хто ж саме врятував гросмейстера від розстрілу — точно досі не відомо...

Звільнений з в'язниці Альохін відтак попрацював у Одеському губернському виконкомі, та коли влітку того року до міста стали наближатися денікінці, повернувся в Москву. Там уже трудився зрештою перекладачем у Комінтерні, вступив кандидатом у члени російської компартії... Але восени 1920 року московські чекісти завели на нього справу за новим доносом з Одеси. Альохін зумів видряпатися з неї, та влітку наступного року емігрував у Париж. Там став громадянином Франції, захистив у Сорбонському університеті 1925 року докторську дисертацію. Головне — грав успішно в супертурнірах!

Сенсаційний матч

1927 року в Буенос-Айресі розпочався двобій за шахову корону між її славнозвісним володарем Капабланкою та Альохіним. Прогнози були на боці кубинця — в попередніх партіях з французом російського походження він мав солідну перевагу. Сам Альохін перед матчем (який проводився до шостої перемоги одного з учасників без заліку нічиїх) сказав: «Не уявляю собі, як я виграю шість партій у Капабалнки. Щоправда, не уявляю собі, як і він зможе в мене виграти шість партій». Але вже в стартовому двобої чемпіон світу, граючи білими, зазнав поразки. Це була сенсація номер один. Та недовго сумували його прихильники. Вже після сьомої партії він перехопив лідерство — 2:1. Отже, — без несподіванок? Та далі — нові сюрпризи. Після 21-ої партії рахунок став 4:2 на користь Альохіна. До корони — рукою подати? Ще ні.

Після 29-ї партії — 4:3. Кожному до трону — дві перемоги (за рахунку 5:5 чемпіон зберігав корону). Здавалося, фарт уже всміхається кубинцеві? Але ніяк. Матч виграв Альохін — 6:3! Бурхливо радів тоді весь СРСР, не кажучи вже про емігрантів. Він став героєм нації.

80 років тому

Альохін вважав, що найкращою своєю партією в матчі з Капабланкою (до речі, зіграною 26 жовтня 1927 р.) є саме ця 21-а...

КАПАБЛАНКА — АЛЬОХІН
1. d4 d5 2. с4 е6 3. Кс3 Кf6 4. Сg5 Кbd7 5. е3 Се7 6. Кf3 0-0 7. Тс1 а6 8. а3. Активніше було 8. cd, зберігаючи дебютну ініціативу.
8... h6 9. Сh4 dс 10. Сс4 b5! 11. Се2 Сb7 12. 0-0 с5 13. dс Кс5 14. Кd4 Тс8 15. b4.
А це вже надто активно, бо послаблює поле с4, простіше було 15. Сf3, зберігаючи рівновагу. Тепер ініціативу захоплюють чорні.
15... Kcd7! 16. Cg3 Kb6 17. Фb3 Kfd5 18. Cf3 Tc4! 19. Ке4 Фс8 20. Тс4?
Альохін вважав цей хід вирішальною позиційною помилкою, тоді як шляхом 20. Фb1 білі ще могли б тримати оборону.
20... Кс4 21. Te1 Фа8! 22. Кс3 Тс8 23. Kd5 Cd5 24. Cd5 Фd5 25. а4 Cf6 26. Kf3 Cb2! 27. Te1 Td8 28. ab ab 29. h3 e5! 30. Тb1 е4 31. Kd4 Cd4 32. Td1.

Підступний алкоголь

Потім Альохін ще вісім років поспіль домінував на турнірній і матчевій аренах, поки раптом 1935 року не програв сенсаційно корону скромному Максу Ейве. Голландець і близько не мав тріумфів, подібних до альохінських. Річ у тім, що його суперник грав розслаблено, та ще й зловживав алкоголем.

Але урок пішов Альохіну на користь. Минуло два роки, і матч-реванш повернув усе на свої місця. Він уже до кінця життя не проводив двобоїв за корону, хоча один з них вважався вельми ймовірним.

Двобій не здійснився

Ще перед війною чудових успіхів досягав радянський лідер Михайло Ботвинник. Він уже 1938 домовився неофіційно з Альохіним про матч за корону, однією з умов якого могло бути проведення його в СРСР, чого відверто прагнув Кремль, гарантуючи всі фінансові витрати, в тому числі призовий фонд.

Щоправда, через багато років син Альохіна Олександр, який жив у Швейцарії, так відповів на запитання, чи хотів тоді його батько повернутися в Москву: «Так, хотів. Але — тільки разом з Гітлером!»

Ставлення Альохіна до комуністичної влади дивувало несподіваними зигзагами.
Відразу після еміграції 1921 року він видав у Німеччині книжку «Шахи в Радянській Росії», де відзначав, зокрема, що на його батьківщині панує голоднеча та холоднеча, а «пічки там опалюють шаховими фігурками, шахові королі тріщать у вогні» тощо.

Коли 1927 року після перемоги над Капабланкою його урочисто зустрічали в Парижі емігранти-співвітчизники, чемпіон світу після банкету сказав: «Нехай щезне фантасмагорія, котра панує на нашій батьківщині». Це тоді спричинило гучні протести в СРСР.

Але після поразки в матчі з Ейве Альохін під впливом ностальгії став вітати події в СРСР, визнавати свої помилки, поздоровляти країну з річницею Жовтневої революції, вів переговори з Ботвинником про матч за корону. Проте — світова війна! В окупованому Парижі Альохін виступає 1941 року на шпальтах німецькомовної газети з циклом антисемітських статей під назвою «Арійські та єврейські шахи», потім бере участь у турнірах в окупованій німцями Європі...

Після війни переможці оголосили Альохіну бойкот. Але не всі. З Москви знову до нього надійшла пропозиція зіграти матч за корону з Ботвинником. Чемпіон світу з радістю погодився. А незабаром він таємниче пішов з життя в номері готелю. Розглядається версія, буцімто його отруїли. А насправді? Досі — таємниця.

Реабілітація

Поховали Альохіна в Парижі. На пам'ятнику — напис: «Геній шахів Росії і Франції».
Так, за величезний внесок у благородну гру Альохіну вибачили всі його політичні зигзаги (хоча, звісна річ, їх і не забули). В СРСР проводилися гучні супертурніри його пам'яті, випустили навіть художній кінофільм «Білий сніг Росії» (1980 р.), де він — дуже позитивний герой (цю роль чудово зіграв славетний артист Олександр Михайлов — пам'ятаєте його в фільмі 1984 року «Любов і голуби»?).

Що й казати: головне — блискучі успіхи Альохіна в «мудрій грі».

Юхим ЛАЗАРЄВ, «Спортивна газета»