Красень Тбілісі і Суперкубок УЕФА

Враження від проведення матчу за Суперкубок УЕФА у Тбілісі кореспондента Sport.ua

Красень Тбілісі і Суперкубок УЕФА

Для такого духовно багатого краю  як Грузія проведення матчу за Суперкубок УЕФА – подія цілком заслужена. Якщо ще й згадати, як тут люблять футбол, то сумнівів взагалі жодних не буде. Зізнаюся чесно, до цього візиту в Тбілісі припускав думку, що УЕФА видала великий аванс місту, яке стало найбільш східним майданчиком проведення європейського Суперкубку. Але Ваш покірний слуга  помилявся, оскільки надто давно тут був. Тбілісі -  більш, ніж вартий цього футбольного видовища! За вісім років моєї відсутності зауважив масу позитивних змін у грузинській столиці. Нинішній голова Одеської держадміністрації Міхеїл Саакашвілі серйозно до цього доклався – дороги  у порівнянні з київськими можна вважати ідеальними, нові урядові споруди зі скла вражають модерністю, дуже класно виглядає міст Миру: сталевий каркас, покритий склом.

Добрі спогади про Саакашвілі

Місто  вражає. Історичні християнські пам’ятки в поєднанні з оригінальними творіннями сучасних архітекторів на фоні мальовничого гірського ландшафту знову роблять з Тбілісі перлину, як було упродовж багатьох століть, допоки війна зі здичавілим схибленим  сусідом не затьмарила цю споконвічну красу. Тепер Тбілісі - знову красень, але життєві питання залишаються. Середня пенсія – 150 ларі (приблизно 1500 гривень), більшість сімей намагаються прожити на зарплату у 300 ларі ( 3 000 гривень). Тому при  стабільності і високому курсі національної валюти ( 2,30 ларі за один американський долар), життя аж ніяк не виглядає казковим. Нині грузини мають підстави нарікати на владу: кажуть, що вона гірше опікується ними, ніж було при Саакашвілі, якого, за їхнім переконанням, «витіснила» з країни Москва.

Колиска вина

Попри те, грузини не зраджують  своїй любові до життя. У «тусовочному» районі із близькою українцеві назвою «Мейдані» ресторани і розважальні заклади працюють до 6-ї ранку. А ще відчуття свята вони дарують своїм гостям одразу ж після прибуття до Грузії. На паспортному контролі у Тбіліському аеропорту симпатична прикордонниця, подивившись мій паспорт, з приязною усмішкою вручила невелику (375 мл) пляшечку «Сапераві». Де ви ще таке побачите?! На етикетці зазначено англійською – «Уряд Грузії», на звороті написано, що Грузія – це колиска вина, відтак гості запрошуються до смакування цього життєвого еліксиру вже з перших кроків перебування тут. Приємно? Аякже! Ми із екс-гравцем київського «Динамо» і збірної України Віталієм Косовським, який у день фіналу святкував свій день народження, дуже зраділи  цьому факту (але вино привезли до Києва :) )


 

Спочатку подумалося, що грузини приурочили цю подію до Суперкубку УЕФА. Але виявилося, що такі подарунки вони дарують туристам уже п’ять останніх років!  До речі, лише приїжджим, свої обходяться без подарунку. Ящики з вином добре видно через задню стінку боксу прикордонного контролю, адже у Грузії – давно все прозоро.

Віцин, Нікулін, Моргунов та три трофеї

У день гри всі три головні європейські трофеї були виставлені на проспекті Шота Руставелі перед приміщенням, в якому раніше засідав Парламент Грузії.  Здивувала невелика кількість охоронців і людей. Зазвичай на клубних фіналах до фотографування з трофеями стоїть велика черга, а  тут людей було небагато. Щоправда, чітка лінія черги – не для грузинів. Навіть за невеликої кількості бажаючих зробити процес регульованих – так, щоби кожен був на фоні трьох кубків, було вкрай складно. Бо люди підходили звідусіль.

Але Олегу Собуцькому і Віталію Косовському, як досвідченим гравцям атаки,  вдалося знайти вдалий ракурс, відтак навіть Ваш покірний слуга отримав трофейний ексклюзив.

Але найцікавіше фото можна було зустріти просто на вулицях старих кварталів Тбілісі. Ось Вам і новоспечені послідовники Нікуліна, Віцина й Моргунова. На вулицях сучасного Тбілісі можна знайти чимало сюжетів зі старих комедійних фільмів.

Джигіти-драйвери 

Ще одна характеристика Тбілісі  – патологічна нелюбов автомобілістів  їздити у відведених для цього смугах  автошляхів. Вільний джигіт їздить так, як йому хочеться, йому обов’язково треба бути першим за конкурента по трасі. Відтак уся дорога – його! Хаотичність руху зробила під‘їзди до арени  непрохідними вже за дві з половиною години до початку матчу.

Кавказька динаміка на відкритті

Стадіон Бориса Пайчадзе «Динамо» після реконструкції є сучасною європейською ареною, на якій дивитися футбол – одне задоволення. Церемонія відкриття матчу за  Суперкубок грузинам без сумніву вдалася.  Запальні національні  танці одразу захоплювали своєю динамікою. Кавказці традиційно виявили свій патріотизм. Джигіти швидко вибудували живу піраміду, на горі якої було піднято національний прапор. Такі моменти особливо приємні нам, українцям. Зрештою, є чимало подій, які об’єднують наші нації, даючи відчуття справжньої щирої близькості.

Зворушливі діти 

Правильною й доречною була ініціатива УЕФА запросити на відкриття дітей з країн, які переживають непрості моменти в історії: де відбуваються зараз воєнні конфлікти, від чого найбільше потерпають саме діти. Серед 1000 дітлахів з восьми країн було й двадцятеро українців. Під спів пісні Джона Ленона  «Imagine» на полі з‘явилися футболісти обох команд, створивши живий ланцюг з дітлахами заради єднання й миру. Цей момент виглядав особливо зворушливо.

Мессі виконує замовлення

 Ще до початку матчу стадіон дружно скандував «Барса-Барса» і «Мессі-Мессі» і герой фанатів дуже швидко відплатив яскравими голами.  Але спочатку був момент, який навряд чи очікували. Перша ж атака Севільї призвела до  штрафного (Маскерано збив Реєса), з якого  Банега поклав м’яч у верхній кут. Євген Коноплянка різко викинув кулак догори, святкуючи з партнерами біля лавки запасних. Українець у цей момент вперше повірив у те, що його обідній сон може справдитися.  Але ж і Мессі на початку матчу виглядав зовсім не втомленим після насиченого минулого сезону, який він закінчив програним фіналом на «Копа Америка».  Ліонель, принаймні, склалося таке враження, візуально заскучив за футболом і традиційно для себе феєрив на полі. Мессі забивав на замовлення. Перед кожним із двох штрафних на початку матчу стадіон скандував «Мессі-Мессі»: і Мессі давав результат, не залишаючи жодних шансів голкіперу «Севільї» Бету. Аргентинець власне  і зробив гру: повторний удар після заключного штрафного цієї гри, Бету, хоч і витягнув, але всюдисущий Педро (хай би краще перейшов у «Манчестер Юнайтед» не після  Суперкубку, а до нього  :) ) пробив сильно і точно. Після усіх позитивних слів зазначених вище про Тбілісі, було відчуття що тбілісці абсолютно заслужено отримали свято, яке готували. До них не просто приїхала зірка світового футболу, а виявила себе у всій красі. Тож свято вдалося. Взагалі по першому тайму «Барса» переграла «Севілью» легко, на класі: каталонці зробили вдвічі більше точних передач, натомість андалусійці набігали на 2 кілометри (а загалом за матч на 5 кілометрів)  більше. М‘яч, як відомо, летить швидше, ніж біжить людина. Якщо направляти його точно – будеш мати перевагу.

Божевільний камбек

Після четвертого, забитого «Барселоною» голу, стало відверто сумно. Здавалося, що і у новому сезоні ми будемо свідками легких тріумфів каталонців, яким жоден суперник не в змозі протиставити вагомих аргументів. Видно, що таку думку дозволили собі  й  самі гравці «Барси», а тому й були покарані за піжонство (хай вибачать мене фани каталонського клубу, але цей фактор мав місце). Плюс настирливість і витривалість «Севільї», яка, що при Рамосі, що при Емері, багато уваги приділяє фізичній підготовці. Річ у тім, що «Севілья» доволі часто грає з «Барселоною», а Унаї Емері достатньо талановитий тренер, щоби налаштувати команду на продовження боротьби навіть за рахунку 1:4. Як наслідок,  ми з Вами стали свідками унікального «камбеку»! 4:4 після 1:4 у вирішальному матчі. Самі собою виникли аналогії  з  фіналом  Ліги чемпіонів 2005 року «Ліверпуль» - «Мілан» (3:3 після 0:3). Щоправда,  тоді авторам неймовірного вдалося дотягнути до серії пенальті.

Тут же вийшло не так. Ех, Рамі-Рамі, така була нагода довести рахунок до ще більш хокейних 5:5. А перед тим же у «Севільї» був ще один гольовий шанс. Трохи шкода, що сон Коноплянки не справдився, але гра вийшла справді незабутньою і дуже важливо, що Євген був у ній на провідних ролях. Він відчуває гру команди, він діє у притаманній йому манері і він приносить команді результат. Влитися в ігровий ансамбль – це саме те, що потрібно для новачка. Відтак віримо, що Євген і надалі яскраво себе проявлятиме і у клубі, і у збірній. І якщо Мессі визнаний УЕФА Man of the Match, ми маємо всі підстави вважати українським «Меном матчу» Коноплянку.

Українські волонтери

До речі, цікавий момент. У медіа-центрі працювали двоє українок – Анастасія Фоміна та Анна Сокольчук, які розповіли, що загалом серед волонтерів УЕФА на цьому матчі п’ятеро українців. Вони працювали під керівництвом директора матчу Мамуки  Кварацхелії, який дуже часто обслуговує єврокубкові  матчі в Україні. Дівчата прилетіли за власний кошт і сподіваються, що в результаті конкурсу УЕФА відбере їх як своїх працівників на Євро-2016. Тут наші бажання з волонтерками цілком збігаються: збірна теж прагне пройти відбір, аби потрапити до Франції.



А взагалі Тбілісі – великий респект. За красу, за прийом, за свято. Молодці, Генацвале!!!

Матеріал підготовлено за сприяння компанії «Агробізнес»

Олександр Гливинський з Тбілісі, спеціально для Sport.ua

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    diogendog
    diogendog, 13.08.2015 22:27
    +10
    Дуже дяую за цей звіт! Прочитав із захопленням!
    Перше фото, це ракурс на стародавню столицю Грузії - Мцхету, що в 20 кілометрах від Тбілісі. Внизу зливаються дві річки Арагві та Кура (Мктваре). Той хто знімав , стояв на високому пагорбі. За спиною у нього був монастир Джварі (по нашому монастир Хреста). Декілька місяців до цього я стояв на тому самому місці. Скажу одне, в Грузії надзвичайно гостинні люди і по-справжньому незвична та багата культура. Раджу усім там побувати, подивитись храми та фортеці, скуштувати справжнього вина яке там на кожному кроці та поговорити з людьми. Це справжнє задоволення.
    Космонавт ДК
    Космонавт ДК, 13.08.2015 21:58
    -19
    Дивився церемонію відкриття - просто жахіття..Дивлячись на джигітів - увесь час було відчуття,що зараз на поле виженуть отару баранів чи овець..А коли почали співать безпризорні діти - взагалі перемкнув канал аж до початку матчу..
    dnk-msk
    dnk-msk, 13.08.2015 21:45
    +19
    Гливинського всегда можно узнать даже по заголовкам, не говоря уже о манере изложения, украинскому языку в текстах и фото-сопровождении! Мне нравится!
    И особый респект автору за интервью с Коноплянкой сразу после матча!
    dnk-msk
    dnk-msk, 13.08.2015 21:45
    +19
    Гливинського всегда можно узнать даже по заголовкам, не говоря уже о манере изложения, украинскому языку в текстах и фото-сопровождении! Мне нравится!
    И особый респект автору за интервью с Коноплянкой сразу после матча!
    diogendog
    diogendog, 13.08.2015 22:27
    +10
    Дуже дяую за цей звіт! Прочитав із захопленням!
    Перше фото, це ракурс на стародавню столицю Грузії - Мцхету, що в 20 кілометрах від Тбілісі. Внизу зливаються дві річки Арагві та Кура (Мктваре). Той хто знімав , стояв на високому пагорбі. За спиною у нього був монастир Джварі (по нашому монастир Хреста). Декілька місяців до цього я стояв на тому самому місці. Скажу одне, в Грузії надзвичайно гостинні люди і по-справжньому незвична та багата культура. Раджу усім там побувати, подивитись храми та фортеці, скуштувати справжнього вина яке там на кожному кроці та поговорити з людьми. Це справжнє задоволення.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
© 2003-2019 Sport.ua
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности