Віталій ТАНСЬКИЙ: «Палке бажання – здобути великі перемоги»

Вашій увазі друга частина інтерв’ю капітана МФК «Кардинал-Рівне» Віталія Танського

Частина перша

- До завершення регулярного чемпіонату залишилося зіграти лише з «Титан-Зорею», отже з усіма іншими командами ви вже зіграли двічі. Яку б характеристику ти дав суперникам? Хто з новачків Екстра-ліги найбільше запам’ятався?
- Почнемо з «Локомотива». Команда, як на мене, суттєво підсилилася. Додалися такі гравці, як Бондар, Овсянніков, Рогачов. «Залізничники» достроково виграли регулярний чемпіонат, тримають свою високу марку. Будемо бачити, як команда зіграє у плей-офф. Правда, без спаду не обійшлося, але це не завадило команді посісти перше місце. У ній багато гравців залучається до збірної України, і це лише свідчить про високий рівень їхньої майстерності. У цьому сезоні ми двічі їм поступилися, хоча в нас і були шанси зачепитися бодай за нічию.

«Спортлідер+» у нинішньому сезоні суттєво додав, команда має свого лідера серед бомбардирів і забила найбільше м’ячів у ворота суперника. Хмельничани зігралася, адже вже не перший рік грають у Екстра-лізі. Більш менш рівно провели весь сезон. Калуков кращий бомбардир, забив багато голів, що не пройшло повз увагу тренерів збірної, які запросили його до головної команди.

Потрібно також відмітити, що хмельничани борються до останньої секунди в кожній грі. І неодноразово їм вдавалося забивати на останніх секундах гри. Так забили «Лукасу», нам з пенальті, «Титан-Зорі». Команда дограє гру до останньої секунди, і це приносить свій результат, за це і винагорода у вигляді другого місця в чемпіонаті. А вже у плей-офф буде видно, хто на що здатний.

«ЛТК» з кожним роком не перестає дивувати. В команді хороший тренер, який по-справжньому вміє працювати з молоддю. Майже щороку колектив на половину омолоджується, але разом із тим показує грамотну гру. Ось і цього року, багато гравців залишило колектив, але досить несподівано команда лідирувала в чемпіонаті, і лише серія поразок у другому колі відкинула їх на третю сходинку. Додайте до цього ще й те, що команда з відомих причин грає не в рідному Луганську, а вимушена приймати суперника в Сумах. Але хлопці стараються, працюють, і цілком заслужено знаходяться в першій трійці.

«Енергія» теж зазнала суттєвих змін. Але граючий тренер Павленко, який вже не перший рік грає у футзал, зміг згуртувати колектив, поставити відповідну гру, яка дозволила команді пробитися до завершальної кубкової стадії.

«Ураган» теж не виняток. Команда відмовилася від легіонерів, взяла курс на перспективну молодь і це теж дало свої плоди. Ці юнаки лише перший рік грають на такому високому рівні, адже до цього грали у першій лізі, але не спасували, і в багатьох матчах виглядають досить пристойно. Звичайно, молодь ще не має стабільності, але івано-франківці намагаються компенсувати це запалом і великим бажанням. Колектив набирає з кожною грою, молодий амбіційний тренер, і це все відкриває перед «Ураганом» непогані перспективи.

Напевно справжньою несподіванкою для багатьох став виступ одного із новачків Екстра-ліги – «Титан-Зорі». Команда не так вдало розпочала сезон, але згодом почала здобувати перемоги, і довгий час в Покровському їх ніхто не міг здолати. Згадати, хоча б останню гру з «Локомотивом», в якій «залізничникам» вдалося вирвати перемогу лише в другому таймі, завдяки єдиному голу. Досить міцний горішок, який ще себе покаже, збагатившись досвідом. Досить непоступлива команда, бореться до кінця, а те, що говорять про майданчик, то це дурниці. Майданчик однаковий для усіх команд, і обидва колектив знаходяться під час гри в рівних умовах. Колись і на наш майданчик скаржилися, але я вважаю – це не головне. Можливо, «Титан-Зоря» така собі домашня команда.

Щодо «Лукаса», то від цієї команди всі очікували більшого. В команді є досвідчені гравці, але це в них перший рік на такому високому рівні. Потрібний час щоб обігратися, вникнути в атмосферу Екстра-ліги.

«Приват» починав грати з місцевими виконавцями, згодом підсилився більш досвідченими, адже з місцевими в них якось не склалося. І ось в останніх матчах команда вже почала прогресувати, свідченням цьому є нічия 3:3 у Львові з «Енергією». Тоді господарі вирвали очко буквально на заключних секундах. Уже не має таких розгромних рахунків, як були раніше.

Важко зрозуміти «СумДУ», можливо вони по-різному підходять до матчів. Нібито єдина команда, якій вдалося відібрати 5 очок в «ЛТК», а разом із тим в іграх із нами, я не помітив чогось особливого.



- Чи є в «Кардинала» незручні суперники?
- Я б не сказав, що для нас є якісь суперники незручними. Можливо «ЛТК» наприкінці сезону став для нас таким собі «твердим горішком». Цього сезону ми програли двічі «Локомотиву», але ж були сезони, коли ми вигравали у них і грали внічию у Харкові. Тому тут скоріше ми незручний суперник для «Локо». Важко грати у Львові з «Енергією», але незручним суперником від цього її не назвеш. Можливо судити про те, який суперник незручний, простіше журналістам. Вони більше цікавляться статистикою, проводять певний аналіз. А як на мене, то такого не помічав.

- Яка гра тобі більш імпонує – комбінаційна, чи навпаки, гра, в якій більшу вагу має індивідуальна майстерність?
- Насправді мені більше подобається комбінаційна гра. Але манеру гри треба обирати в залежності від суперника і ситуації на майданчику. Для прикладу, ми «Привату» після аналогічної комбінації тричі забивали. Але таке в грі з «Енергією», «Локомотивом» чи «Ураганом» здійснити майже неможливо. Якщо суперник вміє читати гру, то це зробити досить складно. Звичайно, ми намагаємося награвати різні комбінації, і постійно їх урізноманітнюємо, але разом із тим, у нас є ряд виконавців, які можуть за рахунок індивідуальних дій вирішити позитивно той чи інший епізод, у випадку, якщо комбінація не проходить. Звичайно, що краще, коли ти подовгу тримаєш м’яч, розігруєш його, вимотуючи таким чином суперника.

- Чи володієш ти відчуттям голу?
- Складно відповісти на це питання. Єдине, що можу сказати, так це те, що досить часто ми обговорюємо окремі епізоди, розмірковуючи про те, якби було зіграти краще. Особливо це помітно зі сторони, коли ти не знаходишся на майданчику. А коли б’єш поворотам, то робиш це, що б забити, а там вже як вийде. Хіба, якби бив по своїм воротам, то був би впевнений, що заб’єш (жартує – авт.). А так, є ще голкіпер суперника, в якого на це своя точка зору.



- Чи віриш у забобони?
- Я не забобонний. Навіть, коли дехто з наших футболістів говорить, що ось ми змінили свої фартові футболки, через це і програли, то я одразу зауважую, що в футбол грає не форма, а футболісти. Тобто причина не в тому, що ти змінив форму, а причина в тобі самому. І починати потрібно з цього, а не шукати якісь причини, хто що сказав, з якої ноги пішов чи яку футболку вдягнув. Це все дурниці неварті уваги. Перш за все, потрібно розібратися в собі. Зробити аналіз своїх помилок, тоді і стане все зрозумілим.

- Чому, за часту, перші тайми в «Кардинала» не виходять такими виразними, як другі?
- Перш за все, це трапляється напевно через те, що в першому таймі суперники витрачають час, щоб придивитися один до одного, побоюються ризикувати. По-друге, тут ще й має вагу те, що під час перерви тренер, на основі аналізу гри в першому таймі, може внести свої корективи, виходячи з дій суперника. Ну, і по-третє, підсумковий результат все-таки після другого тайму, а отже, чим менше часу залишається, тим вагомішим стає бажання змінити рахунок.

- А чи впливає на вашу гру ситуація в країні? Чи ви намагаєтеся себе відмежувати від цього, сконцентрувавши увагу лише на грі?
- У будь-якому випадку іноді трапляється таке, що не зовсім до футболу. Особливо після перегляду новин по телевізору, в часи загострення ситуації, було досить важко. Хвилини мовчання перед грою, війна, яка триває в країні, все це залишає вій відбиток. Але ти граєш у футбол, і це відволікає від цього всього жаху. Вболівальники так само приходять на матчі, щоб відволіктися від того, що зараз відбувається.

Звичайно, все це пригнічує, але коли ми виходимо на майданчик, то намагаємося про це не думати, а виконувати свою справу якомога краще, щоб було цікаво дивитися на нашу гру вболівальникам. А так, під час тренувань, коли є можливість, постійно обговорюємо останні події в країні, ділимося своїми враженнями.



- Раз ми вже завели мову за вболівальників, то скажи, наскільки важливою є їхня підтримка, і якою ви б хотіли її бачити?
- Звісно, що підтримка нам потрібна, і ми її відчуваємо. Приємно грати при заповнених трибунах, адже тоді ти відчуваєш, що твоя гра комусь потрібна, і ти не даремно виходиш на майданчик. Особливо приємно, коли ми граємо на виїзді і чуємо в залі – «Кардинал, Кардинал…». Це додає нам енергії.

Але з іншої сторони, хотів би зауважити, що трапляється і інше. Коли свої ж вболівальники доволі критично реагують на всі допущені нами помилки. Замість того, щоб навпаки, підтримати нас в скрутну хвилину, ми чуємо на свою адресу неприємні слова. Це досить болісно сприймається. Ситуації трапляються різні, а в футзалі майданчик досить близько від вболівальників. Особливо це часто трапляється, коли команда програє.

Вболівальники повинні теж розуміти, що ми так само хочемо перемогти і граємо для них. Не завжди все виходить так, як ти цього хочеш, адже ми не роботи, а звичайні люди, яким властиво помилятися. Тому замість цих образ, краще б підтримали. Не вийшло на цій хвилині, ще є час і все можна виправити. А таке ставлення, лише може вибити гравця з колії і лише нашкодить. Чути таке від своїх же вболівальників досить неприємно. Зате, коли все добре, і ми виграємо, то підтримка нормальна.

Але так було завжди, і, напевно, є і буде. І все-таки хочеться щоб вболівальники були більш адекватними по відношенню до нас футболістів. І щоб підходили до окремих епізодів гри більш зважено та помірно. Ми ж прагнемо одного – перемоги, захищаємо кольори міста Рівне, і все чудово розуміємо. Треба, щоб вони пам’ятали, що в першу чергу, ми граємо для них і докладаємо для цього всіх зусиль.



- І все ж таки, окрім тренувань і матчів, існує ще й інше життя. Чим займаєшся у цей час?
- Вільний час присвячую родині, трирічному сину. Певних традицій ми не маємо. Нічого наперед не плануємо, все відбувається спонтанно. Зранку встаємо і вирішуємо, що будемо робити, куди підемо. За хорошої погоди можемо поїхати на відпочинок на природу, посмажити шашлики. Сходити з дитиною в «Зоопарк», але якщо відверто, то в Рівному сильно і не на плануєш. На жаль, кінотеатр часто не можемо відвідувати, адже в Рівному не має родичів, на кого можна було б залишити маленьку дитину. Тому переглядаємо фільми дома. Загалом, скрізь ходимо з дитиною, намагаємося вибирати розважальні заходи для неї.

- На завершення нашої розмови, про що мріє капітан МФК «Кардинал-Рівне», чи чого прагне?
- Звичайно, перш за все хотілося б нарешті здобути медалі. Вже стільки років ми граємо, що час приміряти нагороди і піднятися на одну із сходинок п’єдесталу. На жаль, кубок в цьому році з нами вже розпрощався, тому мусимо докласти всіх зусиль, проявити все вміння, згуртуватися, щоб нарешті здобути бажане і вистраждане роками невтомної праці. Зараз якраз перерва в чемпіонаті, пов’язана з іграми збірної, тому є можливість нашим травмованим остаточно залікувати всі травми і прийти до фінальної частини чемпіонату у повній бойовій готовності, дружним і злагодженим колективом. Повірте, це реально палке бажання – здобути великі перемоги, які б дозволили здійснити давню мрію.

- Дякую за цікаву і відверту розмову, бажаю тобі і команді віри у краще, оптимізму, натхнення. Нехай всі ваші мрії нарешті збудуться вже найближчим часом!

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ