Иван ПАВЛЮХ: Лучше УПЛ без Лиги Европы, чем наоборот

Минулої суботи в Львівському училищі фізичної культури відбувся випускний вечір. Серед випускників цього славетного закладу, який вже понад чотири десятки років готує спортсменів високого класу, й футболісти команди U-17 Академії футболу ФК «Карпати», для яких суботній день був особливо насиченим. Адже за кілька годин до того, як отримати атестат зрілості, вони зіграли свій останній матч заключного сезону у першості Дитячо-юнацької футбольної ліги України. І хоча фінальний свисток арбітра зафіксував перемогу академіків з рахунком 2:0, настрій у їхнього тренера, екс-захисника «Карпат» Івана Павлюха, між іншим, вихованця ЛУФК, був не найкращий. Чому? Саме з цього питання і почалася розмова кореспондента Інформаційного центру з Іваном Богдановичем, яка відбувалася в той момент, коли директор ЛУФК Степан Родак вручав його підопічним атестати зрілості.

– Так, ми сьогодні виграли, але це особливо не втішило, – почав розмову пан Іван. – Адже наша заключна гра вже ніяк не могла вплинути на турнірну ситуацію в групі. За будь-якого рахунку ми займали четверте місце, а значить, припиняли свої виступи у ДЮФЛУ. Самі розумієте, після минулорічних срібних медалей у фінальному турнірі нинішнє четверте місце в групі аж ніяк не можна вважати успіхом. А коли називати речі своїми іменами, то це щонайменше невдалий виступ.

– І що ж стало його причиною? Напевне і ви, і ваші хлопці розраховували на зовсім інший результат?
– Звичайно, ми дуже хотіли, як і в минулому сезоні, не лише пробитися в фінальну частину першості України, а й знову поборотися за один з комплектів медалей. І восени ми доволі непогано відіграли – на зимову перерву, набравши в одинадцяти іграх 23 очки, пішли на другому місці. Але все перевернулося з ніг на голову навесні. Ми дуже погано відіграли другу частину групового етапу і в підсумку опустилися на четверте місце. Тому сьогоднішня гра з «Буковиною» і стала останньою в історії команди. А коли б ми зберегли за собою другу позицію, то зараз готувалися б до матчів плей-оф. Тож і настрій був би зовсім інший...

– Ви говорите, що команда провалила весняну частину сезону. Але що до цього призвело?
– У першу чергу вина за невдалий виступ лежить на мені. Це моя перша команда. Коли я тільки-но почав працювати, то не один раз чув від тих, у кого за плечима не один випуск, що найважче на мене буде чекати тоді, коли хлопці навчатимуться у випускному класі. Зізнаюся, я не дуже розумів, що мої старші колеги мали на увазі, та й, по-правді кажучи, не дуже над цим замислювався. А даремно – можливо, коли б я їх детально розпитав, які саме і чому проблеми виникають у випускному класі, то цілком ймовірно, що й настрій у мене зовсім був би інший і ми б з вами зараз про це не говорили. Але що тепер про це казати, коли щось виправити вже нереально. Треба зробити правильні висновки на майбутнє. Для мене цей рік став дуже корисним у плані досвіду. Присмак, щоправда, у цього досвіду відчутно гіркуватий, але то нічого – сподіваюся, попереду матиму ще не один випуск.

– І все ж, можна більш детально на цьому питанні зупинитися?
– Проблема в тому, що я не врахував специфіку випускного класу. Ще минулого року всі гравці як один жили виключно інтересами команди. Звідси були і гра, і результат. Але з початком останнього року навчання в школі, чим далі, тим більше хлопці почали концентруватися не на футболі, а на своєму майбутньому. Восени нам ще якось вдавалося робити результат, а навесні стався провал, якого, як я тепер розумію, слід було очікувати. У більшої частини гравців кудись зникла мотивація до тренувань, бо вони почали десь розуміти, що на серйозному рівні шансів заграти у них не дуже багато. Відповідно, і в іграх вони вже не викладалися так, як раніше. Звичайно, це стосується не всіх. Скажімо, Андрій Маркович, Тарас Регусевич, Ростик Гришак, Юра Яструб, Степан Кошка, Микола Ковталюк продовжували працювати як справжні професіонали до останнього дня і не знижували вимог до себе. Але ж ви самі розумієте, що шість осіб не можуть на собі витягувати кожен матч. Тому в підсумку маємо те, що маємо.

– Я так розумію, що ті хлопці, яких ви назвали, з часом можуть проявити себе в дорослих «Карпатах»?
– Це вже інше питання, та однозначно потенціал є в кожного з них. Усе залежатиме від того, як вони себе проявлять у молодіжній команді та в «Карпатах-2». Сподіваюся, що коли й не всі, то принаймні двоє чи троє з них таки одягнуть футболку головної команди клубу.

– Раз ви заговорили про головну команду, то дайте свою оцінку останній грі «Карпат» проти «Дніпра». Цікаво почути думку колишнього гравця цих обох команд.
– Багато говорити немає про що. «Дніпро» був сильнішим і абсолютно заслужено переміг. «Карпатам» було важко грати перш за все психологічно, бо для них це була гра життя і смерті. А от «Дніпро» зіграв розкуто. Так, у них також була турнірна мотивація. Але ж ситуації, в яких перебували команди перед грою, аж ніяк не можна порівнювати. Одні вирішували завдання, яке місце – 4-е чи 5-е – вони займуть, а це майже одне й те саме. А перед іншими постало питання, чи залишаться вони у Прем’єр-лізі. Зрозуміло, що психологічний стан гравців не міг не позначитися на їхніх діях.

– Рахунок 2:0 на користь «Дніпра» справедливий?
– А хіба ні? «Дніпро» вів гру, створював моменти і, зрештою, забив два м’ячі. Так що все логічно й закономірно.

– У «Карпат» також були моменти...
– Згідний – були. І коли б Гладкий забив принаймні один з тих двох моментів, що мав, то ще не відомо, чим би все закінчилося. У грі, навіть коли ти відсиджуєшся в обороні весь матч, один-два чи навіть три моменти все одно будуть. Але потрібно ще вміти своє забивати. Якби «Карпати» забили, то «Дніпро» пішов би вперед і цілком ймовірно, у нас були б ще хороші нагоди для контратак. Але ж ми не забили... Однак я не про те. Я мав на увазі, що на відміну від «Дніпра», ми не нагнітали гру, не тиснули постійно на їхні ворота. «Оболонь» в Одесі також мала моменти. Забий Сибіряков у першому таймі – і ще не відомо, чи ми б залишилися у Прем’єр-лізі. Але по грі «Оболонь» також поступалася «Чорноморцю» і закономірно програла. Але ще раз наголошу, «Карпатам» і «Оболоні» дуже сильно заважали емоції, бо для них останній тур був доленосним. Добре, що для нас все закінчилося на позитиві.

– А загалом минулий сезон для «Карпат» ви оцінюєте негативно?
– Якби ми вийшли у фінал Кубка України і залишилися в Прем’єр-лізі, то напевне знайшлося б чимало таких, хто б сказав, що сезон вийшов нормальний. Але ж могло бути, що ми грали б у новому сезоні в Лізі Європи і в Першій лізі. Цікаво, що б тоді вони казали?.. Як на мене, краще Прем’єр-ліга без Ліги Європи, ніж навпаки.

– Як колишній захисник, оцініть гру оборонців «Карпат» у минулому сезоні.
– Найбільш стабільним гравцем я б назвав Івана Мілошевіча. Так, він припускався помилок, але частенько через те, що намагався виправити помилки інших. А от Ґреґор Балажіц відіграв, м’яко кажучи, посередньо. На діях Артема Федецького сильно позначився пропуск зимових зборів. Перші весняні ігри на емоціях він провів більш-менш непогано, але потім далося взнаки, що немає закладеного зимою фундаменту. Степан Гірський потребує ще багато роботи над собою. Даніло Авелар виглядав добре, але він більш корисний у середній лінії. Щодо Ігоря Ощипка та Вадима Болохана, то вони зіграли не так багато матчів, щоб давати їм оцінку.

Інформаційний центр ФК «Карпати»