Андрей ГУРСКИЙ: «Нас устроит только победа»

Завтра «Карпати» в матчі 25-го туру національного чемпіонату зіграють у гостях з київською «Оболонню» – єдиною командою Прем’єр-ліги, в складі якої немає жодного легіонера. Зате у «пивоварів» є ціла львівська діаспора, яка налічує аж шість вихованців карпатівської школи. З одним із них, капітаном молодіжки «Карпат», яка в сезоні 2009/2010 виборола малі золоті медалі першості України, Андрієм Гурським спілкувався кореспондент Інформаційного центру. Розмова відбулася одразу по завершенні матчу «Карпати» – «Олександрія», тож логічно, що саме з обговорення перипетій зустрічі на «Арені Львів» вона й почалася.

– Перед матчем у Львові наш тренер Сергій Конюшенко сказав, що нам у цій грі необхідно, аби була нічия, – говорить Андрій. – У підсумку так усе й сталося. Не буду приховувати, коли «Олександрія» зрівняла рахунок, і я, і всі мої партнери були дуже раді. Адже тепер все в наших руках та ногах. У наступній грі ми приймаємо «Карпати» і в разі перемоги зможемо значно полегшити собі виконання завдання зі збереження місця в Прем’єр-лізі. Але ми дуже добре усвідомлюємо, що зробити це буде зовсім не просто. Думаю, зайве говорити про силу «Карпат». Але й наступні наші суперники не легші. Після гри з карпатівцями на нас чекають матчі з «Арсеналом», «Кривбасом», «Дніпром», «Іллічівцем» та «Чорноморцем». Втім, ми налаштовані боротися до кінця і будемо робити все, щоб у кожній грі брати очки. Робимо ставку лише на свої сили, а не надіємося, що нам хтось у чомусь допоможе.

– «Карпати» пропустили гол на 90-ій хвилині. Вірив, що гра у Львові закінчиться з необхідним для «Оболоні» рахунком?
– Я вже давно добре засвоїв, що у футболі все закінчується лише з фінальним свистком. Прикладів можу навести скільки завгодно. Лише у весняних іграх з тією ж «Олександрією» вже тричі все вирішувалося в самому кінці. Команда Леоніда Буряка в такий спосіб втратила нічию з «Волинню» і перемогу з нами, а сьогодні врятувала одне очко у Львові. Тому можна сказати, з «Карпатами» доля одне очко їм повернула.

– Які враження у тебе від матчу на «Арені Львів» і чи справедливим є кінцевий результат?
– Гра була нічийною, тому й результат 1:1 є справедливим. Так, «Карпати» можуть говорити, що їм не пощастило. Але коли взяти гру впродовж усіх 90 хвилин загалом, то, як на мене, ні одна з команд не награла на перемогу і водночас не заслужила на поразку.

– Ти говориш, що у цій грі вболівав за нічию. Але ж ти є вихованцем «Карпат» і провів у цій команді не один рік.
– Розумію, на що ви натякаєте. Я дуже вдячний «Карпатам» за те, що саме в цьому клубі став футболістом. До того ж у мене серед карпатівців багато друзів, з якими ми постійно спілкуємося. Але зараз я є гравцем «Оболоні». Тому всі мої думки зайняті тим, щоб допомогти моїй нинішній команді вирішити поставлені перед нею завдання. А тут так сталося, що зараз, наприкінці чемпіонату, ми і «Карпати» є прямими конкурентами в боротьбі за виживання. Думаю, більше нічого говорити тут не потрібно.

– Чи очікував ти, що «Карпати» в цьому чемпіонаті боротимуться за те, щоб не понизитися у класі?
– Звичайно, що не очікував. Для мене стало повною несподіванкою, коли по завершенні осінньої частини «Карпати» опинилися в нижній частині турнірної таблиці. Я слідкував за «Карпатами» на зборах, бачив їхні тренування та конт-рольні спаринги. Хлопці дуже добре працювали, та й гра у команди поставлена. Але немає результату – і все. Напевно, питання в психології. Візьміть недавню гру з «Таврією». Повна перевага «Карпат», рахунок 2:0 на їхню користь. А в підсумку поразка 2:3...

– Напевно, на «Карпати» тисне відсутність результату, необхідність обов’язково набирати очки. У «Оболоні» та сама проблема?
– Перед кожною грою тренер нам говорить, щоб ми розслабилися, що це звичайна гра.

– Але матч з «Карпатами», мабуть, для тебе та інших львів’ян з «Оболоні» буде все ж дійсно з особливим підтекстом?
– Для нас зараз кожна гра є особливою, бо треба обов’язково брати очки. Повірте, проти кого б ми не грали, налаштування буде однаковим. Тому у матчі з «Карпатами» для нас єдиним завданням є досягти позитивного результату. А щось комусь доводити я не буду. У мене ні на кого немає жодних образ чи якихось там претензій. У цій грі для мене не буде мати жодного значення, що «Карпати» – моя колишня команда. Важливим буде лише, що «Карпати» зараз є нашим прямим конкурентом. А значить, це буде гра, як прийнято казати в таких випадках, за шість очок – і цим все сказано.

– Який результат у цій грі буде для «Оболоні» позитивним? Наприклад, нічия вас влаштує?
– Звичайно, що ні. Нас влаштує тільки виграш. Думаю, що й «Карпати» приїдуть до Києва за перемогою. Адже вони також навряд чи задовольняться нічиєю у грі з нами. Нічия буде на користь інших наших конкурентів. Не сумніваюся, що такий підсумок найбільше влаштує «Олександрію» та «Зорю».

– Як думаєш, карпатівських фанатів до Києва приїде багато?
– Думаю, що так. Не випадково ж їх в минулому році визнали найкращими в Україні. Свою вірність команді вони продемонстрували і в кінці гри з «Олександрією». Незважаючи на те, що карпатівці втратили перемогу наприкінці матчу, фанати не відвернулися від гравців, як це зробили, наприклад, сьогодні ж вболівальники в Кривому Розі, а подякували за гру і наочно продемонстрували, що вони продовжують вірити в свою команду і будуть її підтримувати.

– Що скажеш про вболівальників «Оболоні»?
– У нас також багато прихильників. Так, їх менше, ніж у «Карпат». Але не забувайте, що в Києві три команди Прем’єр-ліги. Зрозуміло, що левова частка вболіває за «Динамо». Але і в «Оболоні» є свій глядач. Нас підтримує дуже багато людей, яким подобається, що у нас суто українська команда. І таких уболівальників не мало. Є в нас і свої фанати. От і на останній грі в Донецьку вони також були, добре нас підтримували. Шкода лише, що ми не зуміли їх віддячити бодай нічийним результатом, що ж, постараємося повернути борг у грі з «Карпатами».

– Наскільки відповідають істині розмови про те, що в «Оболоні», незважаючи на статус аутсайдера, дуже хороший мікроклімат?
– Це стовідсоткова правда. У нас по-справжньому дружній колектив. Немає ніяких чварів, закулісних інтриг. Звичайно, бувають якісь робочі моменти, але не більше, і вони абсолютно не впливають на мікроклімат. У нас одна спільна мета і ми всі разом намагаємося її досягти.

– Як тобі ваша домашня «Оболонь-Арена» і загалом як ти влаштувався у Києві?
– Наш стадіон не є великий. Звичайно, його не порівняєш з «Ареною Львів» чи з «Олімпійським». Але він дуже затишний і на ньому домашня, я б сказав, така собі сімейна атмосфера. Тому грати дуже приємно. Що стосується побуту, то все нормально. Живу на базі в одній кімнаті з Андрієм Радем. Умови для тренувань у нас хороші. Особливо коли порівняти з «Прикарпаттям», де я грав минулої осені. Користуючись нагодою, хочу подякувати Романові Толочку та Петру Кушлику, які, незважаючи на всі негаразди в Івано-Франківську, тренувальний процес проводили на належному рівні, що дозволило і мені, і іншим хлопцям тримати себе в ігровому тонусі і взимку знайти собі нормальні клуби.

– Твоя сім’я у Львові. Часто їх бачиш?
– Набагато рідше, ніж цього б хотілося. Між іншим, сьогодні в моєї дружини Наталі день народження, а нашому синочку Максиму шість місяців. Звичайно, хотілося б бути вдома і разом з ними відсвяткувати ці дати. Однак довелося обмежитися спілкуванням по скайпу. Але то нічого, такою є доля професійного футболіста та його сім’ї. Разом відсвяткуємо, коли приїду додому.

Інформаційний центр ФК «Карпати»