Ванче ШИКОВ: «Прошлым летом мог оказаться в АПОЭЛе»

Захисник луцької «Волині» Ванче Шиков близький до обрання кращим гравцем команди у 2011 році. Нині македонець випереджає бразильця Майкона в інтернет-опитуванні уболівальників. Це цікаво – кращий у Кварцяного – центральний захисник! Віталій Володимирович дійсно часто хвалив Шикова, називаючи його і Яна Масло кращими придбаннями у літнє міжсезоння.

Вихованець скромного ммакедонский защитник акедонського «Тіквеша» майже всю кар'єру провів в Греції і навіть виявився в тамтешньому гранді – «Олімпіакосі». Пробитися в основу йому не вдалося – пішли оренди в «Керкіру» і «Аполлон». У 2008 році Ванче перейшов у кіпрський «Етнікос», де став одним з провідних гравців.

Тому Віталію Кварцяному дістався центрбек у розквіті сил: 27 років, досвідчений збірник своєї країни. Під час матчу «Волині» з «Іллічівцем», у якому Шиков відбував дискваліфікацію за вилучення в грі з «Металістом», Журналісти запитали Ванче про перше півріччя у Луцьку і звикання до Кварцяного.

- Ванче, що скажеш про вилучення в матчі з «Металістом». Після того як вас з Гобером вигнали, багато розмов було...
- Я його (Сосу) легенько торкнувся, та й це було метрів за п'ять до штрафного майданчика. Як на мене, можна було жовту давати, а не вилучати одразу. Тим більше я до того практично не фолив.

- Тебе часто вилучали з поля в кар'єрі?
- До цього – тільки двічі. А щоб пряма червона – то це вперше.

- Ти добре говориш російською. У кого вчився?
- У Луцьку спочатку з викладачем займався, а пізніше сам почав все розуміти.

- Твій рідний містечко Кавадарці (гори, саме серце Македонії) ще когось дав великому футболу?
- Ну, у нас багато хлопців за місцевий «Тіквеш» бігає, але так щоб до збірної потрапити... Напевно я один. Вирішив стати професійним футболістом у 1994 році. Це був рік чемпіонату світу в США, він мене дуже «запалив» футболом. Після дитячої футбольної школи мене прийняли в юніорську команду «Тіквеша». У всіх командах грав лише центрального захисника. Коли грав за збірну U-17 в Греції на Балканіаді, мене там придивилися скаути з Ксанті.

- Потім ти вдосталь побродив по грецьких командах. Чому. наприклад, не прижився в «Олімпіакосі»?
- Там було багато легіонерів. А я з Македонії, яка не є членом ЄС, от і віддавали мене в оренду в «Керкіру» і «Аполлон».

- Якби не «Волинь», де міг опинитися минулого літа?
- Так, міг грати в «Апоелі». Вони ніби як мене хотіли, але я обрав «Волинь», тому що в Україні по-перше, футбол сильніший, команди в Європі відомі. А по-друге, тут більше силової боротьби, а мені до душі такий футбол.

- У «Волині» нині майже вся колишня Югославія зібралася. На тренуваннях не б'єтеся?
- Точно, юги всі! Я – македонець, Діно Дрпіч – хорват, Далібор Стевановіч – словенець, Саша Стевич – серб. Ні, про бійки мови бути не може. Ми навіть про політику не говоримо. Напевно, нам легше забути про ті війни, ми молодші.

- Ти класний гол зі штрафного «Олександрії» поклав. Стандарти завжди бив?
- З юних років. Б'ю на силу. Ось тільки в збірній Пандев і Попов не підпускають до м'яча. Найкрасивіший штрафний забив на Кіпрі, коли за «Етнікос» грав – метрів з 35-и у верхній кут.

- Македонія не виблискувала у відборі на Євро-2012. За твоїми спостереженнями, Тошаку під силу виправити щось у відборі на бразильський мундіаль?
- Джон – фантастичний тренер. Я грав у всіх матчах, коли він став головним у нас. Ми, звичайно ж, провалили цей відбір, випередивши лише Андорру. Але щось мені підказує, що Тошак ще своє слово скаже, тим більше, що у нас нині багато досвідчених хлопців, які грають у кращих чемпіонатах Європи.

- Тошак і Кварцяний - антиподи?
- Я б так не сказав, кожен зі своєю родзинкою, але ріднить їх напевно любов до футболу і намагання достукатися до кожного гравця.

- Важко було до Кварцяного звикати?
- Абсолютно все просто: я роблю на тренуваннях і на полі все, що він просить. Якщо чесно працювати, то Кварцяний це цінує. Помітить боягузтво або лінь – проблем не оберешся.

- У збірній з ким більше товаришуєш?
- Нас «українців» там троє – я, Попов з «Динамо» і Богатінов з «Карпат». Але більше з Гораном тусуюсь, адже ми разом ще в «сімнадцятирічній» збірній Македонії почали грати. А ще – з Пандевим і Деспотовські. Філіп мені і про український чемпіонаті трішки розповідав.

- Хто з форвардів тобі доставив в Україні найбільше проблем?
- З «Динамо» я не грав через перебір жовтих, тому виділю тільки нападників «Шахтаря» і «Металіста». А коли грав за Македонію в Москві, дуже сподобалися Аршавін і Кержаков. Круті мужики.

- Не важко було до маленького Луцька після Греції та Кіпру звикати?
- Я дуже люблю такі тихі та спокійні містечка. Луцьк саме такий, тому іншого й не треба. Було б комфортно наступні три роки тут відіграти.

- З твоєю дружиною ми познайомилися на трибуні «Авангарду». Вона не пропускала матчі «Волині». А де ти дружину зустрів?
- Дома, в Македонії. Ми зустрічалися п'ять років, і тільки минулого року одружилися на Кіпрі. Звуть її Тетяна, мені говорили, у вас теж таке ім'я є. Вона зі мною і в Греції, і на Кіпрі була, і сюди приїхала.

Юрій Конкевич, журнал «Футбол», fc.volyn.net