Принц із хуліганським характером

Героєм нашої рубрики став непересічний футболіст. З одного боку, гравець талановитий, з іншого - вкрай недисциплінований, через що його й не взяли до збірної Німеччини, за яку він прагнув грати. Але він не зневірився й вирішив виступати за історичну батьківщину свого батька — збірну Гани. Як ми бачимо, зробив правильний вибір у своїй кар'єрі. Саме після його виступів у світовій першості ним зацікавилися пристойні клуби, і в підсумку він опинився в «Мілані». Тож познайомимося з ним ближче.

Не злочинець, а футболіст

Родину Кевіна-Принца по-справжньому можна назвати футбольною. Його дідусь по материнській лінії — відомий німецький футболіст Гельмут Ран, який забив переможний гол на чемпіонаті світу-1954 за Німеччину. Батько майбутнього півзахисника «Мілана» грав за «Райникендорфських лисиць» — клуб одного з районів Берліна. Ну й ще його зведений молодший брат Жером Боатенг — захисник збірної Німеччини й «Манчестер Сіті».

Дитинство нашого героя було не дуже радісним. Квартал Берліна — Ведінг, де він ріс, нагадував Кевіну-Принцу його улюблений гангстерський фільм «Кров за кров» про молодих чорношкірих з Лос-Анджелеса.

«Ми жили в дуже простих умовах, їли китайську дешеву вермішель, — згадує Кевін-Принц. — Я б, напевно, став на злочинний шлях, якби не футбол».

У віці семи років почав грати за «Герту». Він виступав за всі молодіжні команди цього клубу і, зрештою, його зарахували у професіонали. Через темп і жорсткість гри у Боатенга виникали проблеми, але завдяки таким досвідченим гравцям, як Ніко Ковач, Дік ван Бурік і Фреді Бобич, вони швидко минули.

Через його непросту вдачу півзахисника переводили то в другу команду «Герти», то знову в першу. Це тривало впродовж трьох років. Наприкінці сезону-2006/2007 гравець вирішив залишити берлінський клуб, за який він загалом провів 72 гри й забив 9 м'ячів.

Перешкода Баллака

Улітку 2007 року ним цікавилися «Севілья» й «Тоттенхем». Футболіст обрав другий варіант, тому що з дитинства мріяв виступати у прем'єр-лізі. У столиці Англії він був більше відомий своїми татуюваннями й перегонами по Лондону на «Ламборджині», ніж як футболіст. Майже весь свій  час  перебування  в таборі «шпор» він просидів на лаві запасних, про що свідчать усього лише 14 ігор за два сезони. І це не дивно. У «Тоттенхемі» він проявив себе як украй недисциплінований гравець. Часто запізнювався на тренування, спілкувався на хуліганському жаргоні й ставився до партнерів по команді, м'яко кажучи, нешанобливо, називаючи їх «жертвами». Тодішній тренер «шпор» Мартін Йол говорив, що Боатенг — гарний гравець, але в його плани не входить. Не пощастило хлопцю...

2009 року його віддали в оренду дортмундській «Боруссії» і там його прорвало. Ні, м'ячів він не забивав, але приносив своїй команді величезну користь. Голеві передачі, безліч виграних дуелей, відмінні удари — все це він зміг продемонструвати за 10 матчів, проведених у Дортмунді. І його старання не залишилися непоміченими. Взимку 2010 року він знову повертається на Туманний Альбіон, але вже не в «Тоттенхем», а в «Портсмут», який купив його у лондонців за 4,6 мільйона євро. У новій команді він заграв ще краще, ніж у «Боруссії», провівши 22 матчі й забивши 3 м'ячі. Зі своєю командою дійшов фіналу Кубка Англії, де мінімально поступилися «Челсі». До речі, у цьому двобої Боатенг не зумів переграти голкіпера лондонців Петера Чеха з одинадцятиметрової позначки. Після цього двобою прізвище Боатенга було на устах у Німеччині, тому що у фінальному матчі він зламав ногу капітанові німецької збірної Міхаелю Баллаку, для котрого, мабуть, це був останній шанс у кар'єрі зіграти на світовій першості. Німецькі вболівальники побоювалися провалу команди на мундіалі в ПАР через втрату їхньої зірки. Але, як бачимо, — дарма. 3-є місце на чемпіонаті світу — досить непоганий результат. За присутності Міхаеля у команді, можливо, в усій красі не показали б себе Месут Езіл і Томас Мюллер. Та нині не про це... Ось на такій мінорній ноті й закінчився виступ Кевина-Принца за «Портсмут».

Розсудливий вибір

Боатенг завжди мріяв виступати за Бундестім. Він кілька разів викликався до збірних Німеччини до 16, 19 і 21 року. 20 липня 2005 року на чемпіонаті Європи (до 19 років) у матчі із Грецією він забив гол з 45 метрів. Цей м'яч був названий німецькими телеглядачами «голом місяця». А менше, ніж за рік півзахисникові запропонували виступати за збірну Гани на чемпіонаті світу-2006, але він відмовився. Адже вирішив досягти своєї мети — зіграти у футболці національної збірної Німеччини. Але в березні 2007 року тренер Бундестіма Йоахим Лев через ЗМІ дав зрозуміти гравцеві, що той у його плани не входить і він не має наміру його залучати в ігри за національну команду. А за півроку тренер збірної Німеччини до 21 року оголосив, що більше не має наміру викликати Боатенга у зв'язку з недисциплінованістю гравця в таборі збірної на Тулонському турнірі у Франції в червні 2007 року.

Напередодні чемпіонату світу-2010 збірна Гани знову запропонувала футболістові захищати її кольори на полях ПАР. Цього разу Боатенг погодився виступати за історичну батьківщину свого батька. Так він прокоментував цю ситуацію: «Мені дуже подобалося грати в німецькій збірній. Це було якимось визнанням за всю мою роботу, і треба визнати, що німецька ФА справді допомогла мені розвинутися як гравцеві. Я відіграв для німецьких клубів, але розумів, що мені не потрапити до національної команди. Я чекав і навіть відмовився від участі в ЧС-2006 у складі національної команди Гани, а цього року — від Кубка Африканських Націй в Африці. Сподівався на те, що мене все-таки покличуть у німецьку збірну, і я гратиму поруч із моїм братом Джеромом. І виключав можливість гри за Гану. Та все ж, обрав раціональне рішення — своєю головою, а не серцем».

Багатьом цікаво, як футболіст, який грав за юнацькі й молодіжні збірні Німеччини, в підсумку виступатиме за ганську команду. Фахівець із правил ФІФА Єрол Канер відзначає, що це відповідає новим вимогам у міжнародному футболі. До 2003 року зміну збірної було заборонено. З 2004 по 2009 роки ФІФА дозволяла тим, хто не встигнув зіграти за національну збірну в офіційному матчі, змінювати команду. Але за умови, що це станеться раніше досягнення гравцем 21-річного віку. З 2009 року віковий ценз також відпав. Так у долі Боатенга й з'явилася збірна Гани.

По різні боки барикад

Перед початком чемпіонату світу в ПАР у вболівальників збірної Гани були побоювання, що в Кевіна-Принца дуже мало часу, а саме — менше місяця, щоб зігратися зі своїми партнерами у збірній до початку мундіаля, тому що Мілан Раевац покладав на нього великі надії. Після першого товариського матчу, втім, було помітно, що півзахисник в африканській збірній не загубиться й стане одним з її лідерів.

Починала команда Раеваца свій шлях на світовій першості матчем із сербською збірною. Гра була рівною, але завдяки пенальті, заробленому наприкінці зустрічі, африканці зуміли взяти перші три очки на мундіалі. Боатенг у цій грі нічим цікавим не запам'ятався. Наступним суперником «чорних зірок» стала команда Австралії, яка в першому турі розгромно поступилася німцям. Представники Зеленого континенту дали солідний бій африканцям, що й засвідчує нічийний рахунок на табло. Наш герой у цьому двобої проявив себе з найкращого боку: безліч відмінних ударів і передач, які тримали оборону суперника в напрузі весь матч.

І ось... 23 червня 2010 року — особливий день для Боатенга і його родини. Цього вечора на поле стадіону «Сокер-Сіті» у Йоханнесбурзі вийшли двоє братів — Кевін-Принц і Жером Боатенги. Перший захищав кольори ганської збірної, другий — німецької. Збірна молодшого брата вийшла переможцем із цієї дуелі.

Команду Гани влаштувала й поразка для виходу з групи, тому що серби не зуміли зачепитися за очки з австралійцями. Наступним суперником підопічних Раеваца стала збірна США. У матчі з американцями Боатенг показав себе справжнім лідером команди. Флангові проходи ганського футболіста щораз були небезпечними, а на п'ятій хвилині зустрічі Боатенгу вдалося відкрити рахунок. Цей гол для нього став дебютним у футболці «чорних зірок». Для виявлення переможця командам не вистачило основного часу поєдинку, в якому рахунок був 1:1. В екстра-таймі ганці зуміли дотиснути американців і пройти далі. Наступною командою, що стала на шляху Боатенга й компанії, стала збірна Уругваю. Кевін-Принц Боатенг міг стати автором найкрасивішого гола чемпіонату. Півзахисник пробивав «ножицями», але м'яч трохи зрізався з ноги. Ну, а як закінчився поєдинок, вам і так відомо...

Однією з зірок збірної Гани поруч із Г'яном став Кевін-Принц Боатенг. У ПАР Боатенг створив більше голевих нагод, ніж будь-який інший гравець чемпіонату, що перебував на полі мінімум 350 хвилин. Півзахисник також успішно впорався зі своїми обов'язками захисника, зробивши 12 перехоплень і вигравши 18 відборів із 20.

Вдалий виступ гравця на мундіалі не залишився непоміченим. Через великі борги, «Портсмут» продав ганця в італійську «Дженоа». Але там він довго не затримався, й за кілька днів перейшов до гранда серії «А» - клубу «Мілан».

«Россонері» взяли гравця збірної Гани в річну оренду. Після закінчення цього терміну вони мають першочергове право на його купівлю.

«Виступати за цей клуб було мрією, і тепер я її реалізував. Намагатимуся всіма силами допомагати «Мілану». Я знайомий з історією «червоно-чорних», отож розумію: прийшов у великий клуб. Для мене «Мілан» — на першому місці, а слідом за ним йдуть «Реал» і «Барселона», — прокоментував свій перехід Боатенг.

Залишається тільки побажати футболістові успіхів у новому клубі й проявити себе на вищому рівні. І це йому до снаги. Доказом є останній чемпіонат світу...

Щасти тобі, Принце...


Олександр ГАРКАВЕЦЬ, газета «Український футбол»