Меморіал першого гросмейстера

Перший чемпіон України?

історичних свідчень про Бориса Верлинського (1887-1950) збереглося мало. Після перенесеного в дитинстві захворювання він частково оглухнув, отже спілкувався переважно жестами. Говорити він міг, але невиразно, а репліки співрозмовників читав по губах. Незважаючи на глухоту, хлопчик не замикався в собі, цікавився літературою, мистецтвом, відвідував музеї. Переїхавши з Бахмута разом з батьками в Одесу, захопився «грою мудрих». У шаховий клуб юнак прийшов, за нинішніми мірками, «старим» — 15-річним, але вже через шість років став одним з найкращих шахістів Росії.

1909 року Верлинський пройшов бойове хрещення на першому Всеросійському турнірі аматорів, що проводився у Санкт-Петербурзі в рамках Міжнародного шахового конгресу пам'яті Михайла Чигоріна. Цікаво, що найбільшим меценатом турніру виступив цар Микола II. Перший приз здобув майбутній чемпіон світу Олександр Альохін, Верлинський опинився в середині турнірної таблиці.

А за рік одесит переміг у сильному за складом «Південноруському турнірі» (за такою назвою Одеса провела тоді неофіційну шахову першість України). Досить сказати, що другий приз здобув киянин Юхим Боголюбов, котрий незабаром став одним з гігантів шахового світу.
 
Чемпіон СРСР!

II 2О-х роках до Верлинського, котрий перебрався на той час у Москву, прийшли великі успіхи. На першому Московському міжнародному турнірі 1925 року він переміг чемпіона світу Хосе-Рауля Капабланку! Того ж року був четвертим на IV першості країни (розгромивши при цьому переможця — Юхима Боголюбова, а також і другого та третього призерів — Г.Левенфіша та І.Рабиновича).

У III чемпіонаті УРСР (Одеса-1926) розділив 1-2 місця. А в VI чемпіонаті СРСР (Одеса-1929), виступаючи під прапором Південної Пальміри, що стала для нього рідною, здобув перше місце!
Цей турнір, що зібрав усіх найсильніших гравців Радянського Союзу, виявився марафонським — з попередніми групами, півфіналами й фіналом. Як зумів інвалід витримати таку напругу, сьогодні уявити нелегко.

«Перемога Верлинського при тому складі учасників цілком заслужена й висуває його в число чільних шахістів СРСР», — відгукнувся на успіх інваліда тодішній керівник радянських шахів Микола Криленко: генпрокурор, потім нарком юстиції (через дев'ять років його було розстріляно, а після смерті Сталіна — реабілітовано).

«Новий чемпіон СРСР Борис Верлинський — шахіст із великим стажем і великими успіхами. Головними його досягненнями є: IV приз у Всесоюзному чемпіонаті 1925 року (6 з 7 проти призерів!) і І приз у чемпіонаті Москви 1928 року. Верлинський має у своєму «активі» виграші в Капабланки, Боголюбова, Рубинштейна, Шпільмана, Земіша й ін. Перший приз у цьому турнірі надав Б.М.Верлинському звання першого радянського гросмейстера» — писав у вересні 1929 року журнал «Шахматы».

«Підігріли, обібрали...»

Але, згідно з монографією «Шахматный словарь» (Москва, 1964), першим гросмейстером СРСР був не Верлинський, якого в списку гросмейстерів взагалі немає, а... Ботвинник (і рік присвоєння зазначено — 1935-й). У чому ж річ? Виявляється, 7-й Всесоюзний шаховий з'їзд (1931) скасував звання гросмейстера СРСР, з метою — «раз і назавжди вигнати з нашого побуту поняття «чемпіон» й «чемпіонат».

Втім, незабаром це звання заснували знову! 1931 року в СРСР про завоювання титулу чемпіона світу мова не йшла, — пояснює дослідник перших радянських чемпіонатів Сергій Воронков, — а 1935-го таку мету, мабуть, уже було поставлено, тож і треба було якось виділити Ботвинника серед інших радянських майстрів...

Цинізм ситуації в тім, що хоча в постанові 1929 року «Про всесоюзні шахові змагання в Одесі» було записано: «Чемпіонові СРСР т. Б.М.Верлинському присвоїти пожиттєве звання гросмейстера», потім повертати його першому володареві ніхто й не подумав.

Спроби Бориса Марковича відновити свій титул натрапляли на опір спортивних посадовців. Коли в 40-х роках бідно одягненого, схудлого й змарнілого Верлинського запитували, — розповідав відомий радянський шаховий діяч Михайло Бейлін, — чому він все-таки продовжує грати в шахи, екс-гросмейстер відповідав: «Моралний голод». Саме так, бо зм'якшувати звуки він не міг.

У рік смерті Верлинського Міжнародна шахова федерація вирішила вперше присвоювати звання міжнародного гросмейстера і майстра, в тому числі — за минулі заслуги. Всесоюзна шахова організація представила до присвоєння титулу «міжнародний майстер» отих радянських майстрів, які не менше трьох разів виступали в фіналах чемпіонатів СРСР. Серед них — і Верлинського. Він грав у шести фіналах, і не без успіху. Отже, перед смертю йому було подаровано скромний титул міжнародного майстра...

А в фундаментальній монографії «Шахматы, Знциклопедический словарь» (Москва, 1990), головний редактор якого — Анатолій Карпов, у розділі «Гроссмейстер» зазначено:

«В СССР звание Г. учреждено в 1927 5-м Всес. шахм. съездом; его первым обладателем стал Б.Верлинский (1929). В 1931 7-й Всес. шахм. съезд упразднил звание Г., а затем учредил его вновь (1935) ».

Чи не на часі — відновити історичну справедливість і поставити питання про повернення шахісту-інваліду ганебно відібране в нього гросмейстерське звання?

Зразок творчості

До уваги читачів — цікава партія з турніру пам'яті Верлинського.

О.НОСЕНКО (Чернігів) - Д.СИДОРЧУК (м. Олександрія, Кіровоградської області)

1. d4 d5 2. Kf3 Kf6 3. Cf4 c6 4. e3 Cf5 5. c4 e6 6. КсЗ СЬ4 7. ФЬЗ Фа5 8. аЗ Каб 9. Т с1 СсЗ 10. be 0-0 11. Ce2dc 12. Сс4 Ь5 13. Се2 Kd5 14. СдЗ с5 15. ФЬ5 ФаЗ 16. 0-0 Кас7 17. Фс5 ФЬ2 18. Tfe1 Tfc8 19. Фа5 Ке8 20. с4 КЬ4 21. Kh4 Ce4 22. f3 Cd3 23. Cf 1 Cf 1 24. Tf 1 Kd3 25. Tcd1 ФЬ4 26. Фа2 ФЬ2 27. Фа4 Фе2 28. ФЬЗ ФеЗ 29. Cf2 Фе2 30. Td3 Tab8 31. ФсЗ д5 32. d5 Kd6 33. de Феб 34. Td6 Фd6 35. Kf5 Of8 36. Фf6 Tb6 37. Cb6 1:0.

Дмитро КОМАРОВ, «Спортивна газета»