Той Шевченко

Перше, що хотілося б відзначити: Андрій Шевченко на людях, що показало його понеділкове спілкування з журналістами, тримається абсолютно спокійно та врівноважено. У Шеви є на це цілком очевидні причини, безумовно, важливіші за футбол - благополуччя в сім’ї, чого великому футболісту хочеться щиро побажати і в майбутньому. Довгий період життя в Західній Європі зробив Шеву розкутішим та доброзичливішим по відношенню навіть до українських журналістів, яких на початку свої кар’єри в «Мілані» він «ігнорив» значно більше, ніж італійських - перевірено на власному досвіді та розмовах з італійськими колегами під час вересневого відбірного матчу Євро-2008.

Приємно Шева здивував і в іншому: він не тільки зупинився біля преси на базі в Кончі-Заспі, це його звичний хід. Капітан висловив готовність говорити на будь-які теми, хоча раніше одразу попереджав - коли я в збірній, то і розмірковую виключно на тему збірної. Тема «Челсі» - табу. Важко сказати, що вплинуло на зміну рішення Шевченка. Можливо, відставка Жозе Моуріньйо. Португалець ніколи не ліз за словом у кишеню, а Шева не хотів давати найменшого додаткового приводу, щоб не бути «яйцем третього сорту». Можливо, Андрій зрозумів, що краще самому щось сказати, ніж давати привід людям дізнаватися про пов’язані з ним ситуації через «Sun» чи «Triballfootball».

Зрозуміло, що ніхто не піддає сумніву спростування Андрієм інформації про народження у нього третьої дитини. Так само, як і про те, що його молодший син Крістіан такий же живий, як і він сам у дитинстві.

Не віриться тільки, що Шевченко не хоче залишити «Челсі». Неважливо пускають його в клубний автобус чи ні - це ми достовірно перевірити все одно не зможемо. Зате інший факт - очевидний. Шевченко не грає у основному складі «Челсі» з 26 грудня минулого року і травма спини, припускаю, основна, але не єдина причина цього. Шевченкові - 31 рік, це не молодість, але і однозначно не час закінчувати. Одна справа, якщо це робить 34-річний Зідан, який виграв усі можливі титули, який виступав на енерговитратній позиції центрального півзахисника, і йде «на пенсію» з найтитулованішого клубу Європи. Чи Маттеус або Костакурта, які зрозуміли, що у часу виграти все одно не можна.

Шевченко заробляє достатньо, щоб не думати про гроші. Але як справжній професіонал з внутрішньою мотивацією, він не може не бачити, що його однолітки та колеги з амплуа - ван Ністельрой (до травми), Рауль та, меншою мірою, Анрі (пропоную не враховувати рік різниці Шеви з іспанцем та французом) «пилять» на футбольному полі, а він - ні. Переконаний, найкращий футболіст Європи-2004 розуміє, що на відміну від Маттеуса чи Костакурти, йому не час миритися з цією ситуацією.

Учора в першому таймі матчу проти Сербії Шева опинився один проти Івановича. Обіграти партнера по клубу і вийти безпосередньо проти Стойковича він не зміг. «Якби це був ТОЙ Шева, мали б уже 1:0 на нашу користь», - сказав один з уболівальників за моєю спиною.

Так, він змінився. Більше розігрує м’яч, ніж тягне його на швидкості, як проти «Барі» 6 лютого 2000-го, чи у приснопам’ятному стамбульському фіналі проти «Ліверпуля». Тому і відпрацьовує на різних ділянках поля більше. Хоча у найкращі роки Шеві завжди дорікали, що у формі збірної він діє на вузькому ігровому просторі.

Називають Блохіна пестунчиком долі. Навіть у контексті останніх виступів «Москви» цього не заперечиш. Блохіну, на відміну від Михайличенка, пощастило, що він мав ТОГО Шевченка.

Роман ШАХРАЙ, редактор відділу Спорт Газети по-українськи

P.S. Блог Романа Шахрая читайте за адресою: www.gpu.ua/blogs/?cat=6