СИЛАНТЬЄВ: «Не бійтеся, викладайтеся на повну і перемагайте»

— Тривають Олімпійські ігри, позаду нас Атлантичний океан і пейзаж Ріо-де-Жанейро. А разом зі мною срібний призер Олімпіади в Сіднеї, учасник чотирьох Олімпійських ігор Денис Силантьєв. Денисе, вітаю тебе!

— Доброго дня!

 

— Як враження від Ріо? Ти маєш можливість уже дивитися на Олімпіаду з іншого боку, знаючи, що вирує всередині, бо ти це переживав багато разів. Поділися своїми спостереженнями...

— Я вперше як уболівальник. Я не граю, тільки рахунок веду, тому трохи незвичайно. Все одно залишився інстинкт, коли ходиш, налаштовуєшся, а потім згадуєш, що тобі не потрібно виступати, починаєш хвилюватися за своїх товаришів. Поспілкувавшись зі спортсменами, було приємно, що є здоровий олімпійський адреналін. Як би не хвилювалися, все одно всі налаштовані на боротьбу і перемогу. В яких би умовах вони не готувалися, які труднощі не долали б — все одно всі сюди приїхали за перемогою. І це найголовніше. Який би ти не був у рейтингу, у якому б стані ти не був — все одно потрібно змагатися. Олімпіада — це такі змагання, на яких нічого неможливо передбачити. Тут інколи велику роль грає удача. І тут потрібно битися до останнього. Тому я впевнений у тому, що той, хто зуміє правильно налаштувати себе психологічно — обов'язково покаже свій найкращий результат.

 

— Ми бачимо, що настрій у наших атлетів є, це дуже важливо. В нашій країні спорт підтримується дуже слабко, якщо взагалі підтримується. Вчора все ж таки, слаба Богу, ми здобули дві медалі, це однозначно досягнення. Кожна олімпійська медаль — це піт і кров спортсменів, ми за них уболіваємо. Чого ти ще очікуєш від цієї Олімпіади? Стосовно виступів наших атлетів...

— Що стосується наших спортсменів, я сподіваюся і хочу, що вони зробили все можливе і неможливе на шляху до своїх результатів. В принципі я у цьому і не сумніваюся. Я не сумніваюся у тому, що наші спортсмени будуть працювати на 100%, а то й на 200%. Наші тренери так само викладаються, отримують інфаркти на трибунах, вболіваючи і хвилюючись за свою роботу й за своїх спортсменів. Мені тільки прикро, що із цього ланцюга випадає адміністрування. Випадає ланка, яка повинна створювати умови для наших спортсменів. А коли випадає одна ланка із цього процесу — максимального результату дуже важко досягти. Я хочу, щоб ми припинили готуватися в умовах, як у самураїв — чим гірше, тим краще. Щоб ми припинили готуватися не завдяки, а всупереч. Щоб для спортсменів створювали умови, хоча б для спорту вищих досягнень. Сьогодні це дуже важливо, тому що нашій країні сьогодні потрібні перемоги. Вони потрібні, як повітря, щоб уся країна побачила, що можна досягати успіху, що можна, незважаючи на складнощі, змагатися і перемагати. Єдині, хто підтримує цей імідж, цей здоровий оптимізм — спортсмени зі своїми перемогами на міжнародних аренах. Я хочу, щоб Олімпіада ставала новим поштовхом до того, щоб у країні політика здорового способу життя, політика фізичної культури і спорту ставала пріоритетною. І не тільки на словах, а у на ділі.

 

— Це дуже важливо. Кожного разу Олімпіада — привід над цим задуматися. Всі хочуть медалей, коли приходить Олімпіада. А що ми зробили для цього? Ось це важливо — створити умови. І тоді будуть результати. Плавання — твій вид спорту. Я був на фіналах, згадував твої фініші, Яни Клочкової. Згадую з приємними відчуттями, але і з сумом, бо зараз, на жаль, у нас дуже мало сподівань на когось. Можливо, Дарина Зевіна, можливо, Андрій Говоров. Проблеми відомі: у нас басейнів немає, можливостей і багато чого іншого. Але відкинемо весь цей сум. Чого ми можемо все ж таки чекати від Зевіної, Говорова, можливо, Фролова?

— Романчук є ще, хороший спортсмен, молодий хлопець, дуже перспективний. Я хочу побажати нашим плавцям тільки одного — перемог. Щоб вони виходили на старти, ні на кого не дивилися, ставали, змагалися і перемагали. Неважливо, хто стоїть поруч із тобою — чемпіони світу, Європи, Олімпійських ігор. Всі, хто потрапляє до фіналу, рівні, всі претендують на призи, на перемогу. Тому щоб не було для них жодних авторитетів, щоб вони ставали, перед ними була доріжка, задача виконати свою роботу і реалізувати те, що вони вже напрацювали. Щоб вони правильно налаштувати себе на те, що вони втомляться, не зможуть вилізти із басейну. Але це всього лише втома, вона пройде. А цю мить вже ніколи не можна буде повернути. Тому щоб вони ставали, викладалися на повну, не боялися. Страх інколи погано діє на спортсменів, він сковує їх. А для інших він навпаки — дає привід змагатися і боротися за життя. Тому я хочу, що вони викладалися на повну, нічого не боялися і перемагали.

 

— Я думаю, що наші спортсмени почують або прочитають це інтерв'ю — і ми обов'язково ще побачимо українські успіхи на Олімпіаді в Ріо. До речі, ти в Ріо вперше?

— Ні, не вперше. Я виступав за один із бразильських клубів в Ріо-де-Жанейро. Мене запрошували, і я декілька разів на рік приїжджав сюди і виступав.

 

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, спеціально для Sport.ua