Марія МУЗИЧУК: «Перед фіналом хвилювалася і погано спала»

Разом із рідною сестрою Анною захищала честь нашої країни на найпрестижніших змаганнях у світі. Зустрічали Марію Музичук у львівському аеропорті більше як сто людей: вболівальники, рідні, чиновники та журналісти.

- Марічко, чи очікували на такий теплий прийом у Львівському аеропорту?
- Ні. Вийшло дуже приємно, що прийшло стільки людей, які за мене вболівали та мене підтримували. Чесно кажучи, дещо незвично було бачити стільки представників мас-медіа.

- Розкажи про фінал. У зустрічі проти Наталії Погоніної чи думала про те, що від тебе очікують лише перемоги?
- Під час кожного поєдинку старалася сконцентруватися лише на партіях. Не хотілося думати про щось зайве. Щодо фіналу, то з Погоніною у мене склалися добрі стосунки. Під час турнірів часто спілкуюся з нею.

- У чому саме тобі вдалося перевершити суперницю і стати чемпіонкою світу?
- У другій партії, у якій я перемогла Наталью, у дебюті отримала не дуже приємну позицію. Незважаючи на це, вдалося виправити ситуацію. Можливо, краще аніж суперниця, реалізувала свій план. Коли суперниця уже розкрилася, я знайшла виграшне продовження. В цей час зрозуміла, що це моя партія.

- Як вважаєш: Погоніну вдалося здивувати?
- У виграшному поєдинку застосувала іспанську партію, яку раніше грала рідко. На третьому ході вдалося здивувати суперницю. Вона думала на ходом надовго. Теорію цієї партії вона знає, однак потрібен був час прорахувати, що буде далі при певних варіантах.

- Чи добре спала перед останньою партією у фіналі?
- Ні. Але думаю, у Погоніною було теж саме (сміється). Було певне хвилювання, однак це нормально. Думаю, воно було в усіх учасниць турніру ще перед початком чемпіонату світу. Загалом зі сном проблеми були, проте ніколи не було такого, щоб зовсім не спала.

- Чому шахістки стримують свої емоції, коли виграють серйозні турніри? Здавалося б, емоцію мають бити через край…
- Емоції були, повірте. Втім, така реакція на перемогу – це повага до суперниці. У шахах так прийнято.

- Що робила між партіями на турнірі? Чи був час із сестрою піти в місто, щось подивитися?
- Часу не було. Після кожної партії був її аналіз, на другий день – підготовка до наступних партій.

- Чого найбільше прагнеш по поверненню в Україну?
- Дуже втомилася, хочу відіспатися. Загалом у Сочі зіграла 24 партії. Це майже три турніри, тому потрібен час, аби відійти від цих змагань. Про шахи думаю щодня, проте отаке одразу вникати в партії, їх аналізувати точно не буду. Кілька днів відпочину.

- Командний чемпіонат світу у Китаї для тебе уже не за горами…
- Так, він розпочнеться уже через десять днів. 17 квітня вилітаємо до Китаю, а за три дні до того маємо зібратися у Конча-Заспі. Відповідно, часу на відпочинок буде все менше і менше.

- Там виступатимеш «на куражі»?
- Не знаю, як воно буде, загадувати щось наперед не бачу сенсу.

- Чемпіонат світу відбувся у Сочі. Чи відчули ти і твоя команда якийсь тиск, зважаючи на війну на сході України?
- Не відчула абсолютно. Усе було спокійно. Знаю, що на форумах писали, мовляв бандерівка виграла чемпіонат світу, але я на це не зважаю. Загалом на турнірі все було добре. Організація мені сподобалася.

- В інтерв’ю Гал-інфо твій батько назвав твоє хобі – гру на піаніно.
- Це було давно. Свого часу справді багато грала на піаніно, однак згодом зрозуміла, що мені вже не вдасться нікого здивувати у музиці. А в 10 років цілком усвідомила, що гратиму у шахи. Гра на піаніно мені подобається і досі. На ньому почала нормально грати лише у 20 років. Знайшла у Стрию викладачку, яка дала мені кілька добрих уроків.

- Твій батько хотів тобі купити піаніно. Чому ти відмовилася?
- У квартирі немає місця для цього. Однак попри все я не відмовляюся від цієї ідеї. Думаю, у мене ще буде власне піаніно. Буде це тоді, коли матиму власний будинок та більше вільного часу.

- Які у тебе ще захоплення?
- Люблю читати. Віддаю перевагу «живим» книжкам. Окрім того, стараюся знаходити час на спорт. Люблю настільний теніс. У нього граю тоді, коли знаходжу вільний час.

Розмовляв Богдан ПАСТЕРНАК