Наддивовижна феєрія сестер Вільямс

Мабуть, не знайти в світі другої такої спортивної родини, яка була б, з одного боку, завжди відкритою для преси й громадськості, а з іншого — настільки мїфологізованою та оточеною чутками навколо особистого життя. Визначити, що в біографіях сестер Вільямс правда, а що — вигадки, дуже складно. Бо головний «казкар» цього багатодітного сімейства батько Річард Вільямс і сам полюбляв народжувати міфи, й дочкам своїм наполегливо рекомендував це робити. Як підсумок, на прес-конференціях із «чорними перлинами» іноді можна почути щось на зразок як Венус Вільямс у чотири роки впродовж 45 хвилин ударила по м'ячу 550 разів і жодного разу не помилилася...

«Діамантова мрія» Річарда

Головна легенда сімейства розпочинається з того, що одного дня Річард Вільямс, переглядаючи по телевізору трансляцію тенісного матчу, був вражений розмірами призових, які отримують майстри великої ракетки. Працюючи охоронцем в одній із американських фірм, він за рік отримував менше, ніж тенісисти за тиждень! Уявивши, які б можливості перед ним відкрилися, якби він був мільйонером, Річард зажадав якомога скоріше втілити ці думки в життя! Але на той момент у нього було три доньки, з яких видатних спортсменів робити було вже пізно. Тоді він заборонив своїй дружині Орасін Прайс вживати протизаплідні препарати, і в червні 1980 року народилася Венус, а ще через 15 місяців — Серена.

Майбутніх чемпіонок батько тренував сам, використовуючи муніципальні корти криміногенного району міста Комптон у Каліфорнії. Історії про те, як Венус та Серена неодноразово були свідками бандитських розбірок, під час яких кулі свистіли над їхніми головами, згодом увійшли до золотого фонду творчості Річарда-розповідача. Але, хоч як там було, «попелюшок із гетто» дуже швидко помітили фахівці на дитячих змаганнях, і старша із сестер уже в 10-річному віці мала багатомільйонний контракт з фірмою «RееЬок». Незабаром уся родина переїхала до безпечнішої Флориди.

Однак у тенісну академію Річард своїх дочок не віддав. Більше того, він прийняв рішення більше не виступати на дитячих та юніорських турнірах, вважаючи, що стреси від поразок руйнують психіку дітей. Не дуже навантажував татусь і на тренуваннях: «Не зациклюйтеся на цьому, — говорив він своїм дочкам, — інакше будете такими ж дурними, як і всі вони...»

Такі різні дебюти

За словами матері, Венері в навчанні та спорті все давалося легко. А от Серені, щоб досягти успіху, доводилося багато працювати. Проте перші два сезони у WТА-турі старша із сестер Вільямс зовсім не виправдовувала виданих щедрих авансів і вилітала на турнірах різного рівня вже у 1-2 колах.

Серена на професіональному рівні дебютувала у 14-річному віці на турнірі III категорії в Квебеку (Канада). Але в першому ж раунді кваліфікації її з рахунком — 6:1, 6:1 розгромила маловідома Анні Міллер, яка в рейтингу WTА посідала 149-те місце. Довелося, щоб не травмувати психіку дитини, відразу ж вносити корективи й переносити дебют на цілих два роки.

Як виявилося, це був дуже правильний вчинок. У листопаді 1997 року в Чикаго (США) Серена створила справжній фурор, перегравши на турнірі II категорії відразу двох представниць «Топ-10» — (№5) Марі П'єрс (Франція) — 6:3, 7:6 (7:3) та (№2) Моніку Селеш (США) — 4:6, 6:1, 6:1! І тільки (№3) Ліндсей Девенпорт (США) змогла у півфіналі зупинити потужну юніорку — 6:4, 6:4. Річард Вільямс був на сьомому небі від щастя. Все йшло за планом: Венус двома місяцями раніше дійшла до фіналу на «US Ореп», а Серена після такого супердебюту відразу ж увірвалася у першу сотню світового рейтингу. І навіть гроші почали відходити на другий план. Батько Річард був упевнений, що «золоті гори» вже нікуди не дінуться. Набагато важливіше було отримати результат. Він завжди з якоюсь фанатичною вірою запевняв усіх, що його доньки обов'язково стануть великими чемпіонками й не дозволяв нікому, особливо Венус та Серені, навіть думати, що може бути інакше. Вони й не думали. Венус ще 1997 року заявляла, що незабаром лише вони з сестрою вирішуватимуть хто стане першою ракеткою світу. А Серена на початку професіональної кар'єри «скромно» зазначила: «Я завжди тренуюся з чоловіками, тому й жінок якось переграю...»

Темношкірі революціонерки

Сестри Вільямс з'явилися на світовій арені дуже вчасно, взявши найактивнішу участь у так званій «Великій революції» у жіночому тенісі, яка наприкінці другого тисячоліття зламала всі негативні стереотипи, що робили його нудним та непривабливим. Нове покоління юних, сильних, амбітних, талановитих, характерних дівчат із гострими язиками та критичним поглядом на майже всі події, які не соромилися демонструвати свою сексуальність та оприлюднювати пікантні подробиці історій з особистого життя, у найкоротші терміни «підігріли» до жіночого тенісу такий інтерес, що 2000 року він перевершив рейтинг чоловічого й періодами навіть затьмарював Голлівуд! Бальзамом на серце Річарду Вільямсу стали суми призових, які практично дорівнювали чоловічим, а про спонсорський контракт у 12 мільйонів доларів, який Серена уклала з фірмою «Рumа», ще кілька років тому можна було тільки мріяти...

Нові тенденції з радістю підхопили й старші тенісистки. Але головними дійовими особами, інформація про яких заполонила всі ЗМІ разом із інтернетом, були Мартіна Хінгіс (Швейцарія), Анна Курнікова (Росія) та сестри Вільямс. Причому темношкірі американки, окрім показів новомодних нарядів, привнесли в жіночій теніс ще потужність, атлетизм та високу швидкість, без яких уся ця революція, мабуть, захлинулася б. Завдяки таланту та своїм природним фізичним даним, сестрички почали видавати просто унікальні матчі, коли навіть титуловані опонентки не знали, що з цим жахом робити?..

Дві сестри

Перші три зустрічі на офіційному рівні, в тому числі й перший сімейний фінал у Маямі (1999 рік) Серена старшій сестрі програла. Батько Річард, сидячи на трибуні тенісного центру в Кібіскейні (Маямі), розгорнув величезний плакат: «Ласкаво просимо на Вільямс-шоу!» Так, настрій у нього був просто чудовим. Два попередніх турніри в Парижі та Індіан-Уеллсі Серена виграла, здолавши мегазірок Ліндсей Девенпорт, Марі П'ерс, Моніку Селеш та Штеффі Граф. Причому в столиці Франції, де в фіналі їй протистояла Амелі Моресмо, вона не тільки здобула свій перший титул у кар'єрі, а й посприяла встановленню першого суперрекорду.
Паралельно з нею Венус перемогла на турнірі в Оклахома-Сіті і таким чином вони стали першими сестрами в історії, які завоювали титули WТА в один день! До того ж у півфіналі турніру в Маямі Серена в двох сетах переграла першу ракетку світу Мартіну Хінгіс — а цей «скальп» для Річарда Вільямса на той момент був найціннішим.

Перед початком «US Ореп-1999» він зробив заяву: «Стосовно жіночого фіналу — учасницям змагань можна не турбуватися, бо головний трофей розіграють дві мої чарівні доньки»... Однак цей прогноз здійснився наполовину. Венус програла у півфіналі Мартіні Хінгіс — 1:6, 6:3, 3:6 і чорна, немов хмара, спостерігала за тим, як молодша сестра раніше за неї здобувала перший титул із серії «Grand Slаш» — 6:3, 7:6(7:4). Цей епізод дав привід запідозрити Венус, що вона заздрила успіхові Серени.. Але, за словами матері, Венус дуже тяжко пережила саме поразку від Хінгіс і майже на рік втратила психологічну рівновагу.

У цих словах є доля правди. Сестри Вільямс, як люди віруючі, дуже легко ставляться до слави. У 20 років вони стали спортивними легендами, героїнями Америки, для яких зазвичай, наприклад, отримати запрошення на аудієнцію до Президента США. Слава їх зовсім не зіпсувала. Вони чудово розуміють, що це далеко не головне в їхньому житті.

Між собою сестри провели 15 поєдинків (8:7 на користь Серени), вісім із яких були фінальними. У період домінування Вільямс на світовій арені Серена виграла шість «сімейних фіналів» поспіль, серед яких п'ять — на турнірах серії «Grand Slаm» (починаючи з «Roland Garros-2002» по «Australian Ореn-2003» і ще «Wimbledon-2003»). Венус змогла виграти у сестри тільки «US Ореп-2001». Проте першою на вершину світового рейтингу (у лютому 2002 року) піднялася саме вона, хоча й протрималася там загалом лише 11 тижнів, двічі за цей короткий термін поступаючись короною Дженніфер Капріаті (США). А 8 липня 2002 року місце на троні зайняла справжня королева — Серена Вільямс, яка була першою у світі 57 тижнів поспіль!

Чорна смуга

Але «Велика жіноча революція» мала й зворотній бік медалі — високий травматизм, якого не уникнули й сестри Вільямс. Серена вже у 22 роки отримала хронічну травму коліна, цілі місяці проводячи на лікарняному. Якби не травма, яка завадила їй виступити на «Australian Ореn-2002», то, можливо, 2002 року вона стала б четвертою тенісисткою в історії, котрій підкорився «Великий Шлем». У серпні 2003 року Серена втратила першу позицію в рейтингу WТА, а потім поступово відкотилася аж на 140-ве місце. До того ж величезного психологічного удару по клану Вільямсів завдали розлучення батьків — Річарда та Орасін — і загибель старшої сестри Йєтунди Прайс, яку було застрелено 14 вересня 2003 року все в тому ж містечку Комптон, де Серена та Венус провели своє дитинство.

2005 року Серена зіграла на шести турнірах, 2006-го — лише на чотирьох. Здавалося, що в неї вже просто не вистачить мотивації вести боротьбу за повернення на тенісний Олімп. Проте в 2005 році вона змогла виграти «Australian Ореn», а Венус утретє за кар'єру підкорила «Wimbledon». Це були останні титули, здобуті сестрами до початку нинішнього сезону...

«Я знову буду першою!»

2007 рік Серена Вільямс розпочала на 94-й позиції в рейтингу. На турнірі в Хобарті (Австралія), який передував Відкритому чемпіонату Австралії, вона дісталася чвертьфіналу, в якому в трьох сетах програла Сібіль Баммер (Австрія).

У своїх інтерв'ю на «Australian Ореn-2007» Серена неодноразово підкреслювала, що поки не готова битися за головний трофей, бо з вересня 2006 року не виступала. І дійсно, за якістю гри на кортах «Мельбурн-парку» вона лише періодами нагадувала суперницям, що вони мають справу не будь з ким, а з найтитулованішою тенісисткою сучасності. У 1/16 фіналу 25-річна американка з великими труднощами здолала (№5) Надію Петрову (Росія), програючи по ходу — 1:6, 2:5 (1:6, 7:5,6:3), у 1/4 — ледь уникла поразки в матчі з (№16) Шахар Пір (Ізраїль) — 3:6, 6:2, 8:6. Потім була «комедія помилок» у півфіналі проти (№10) Ніколь Вайдішової (Чехія) — 7:6 (7:5), 6:4, після чого більшість фахівців висловили думку, що з такою грою Серені нічого робити в фіналі проти потужної (№1) Марії Шарапової (Росія).

Що трапилося з Сереною за добу перед вирішальним поєдинком — мабуть, чудовий привід скласти чергову сімейну легенду. Бо наступного дня вона вийшла на центральний корт настільки сконцентрованою та налаштованою на перемогу і показала такий агресивний, майже безпомилковий теніс, що каменя на камені не залишилося від захисту росіянки—6:1,6:2.

Через два місяці на турнірі І категорії в Маямі Серена Вільямс знову «розмазала по корту» Шарапову — 6:1, 6:1, тим самим скинувши 19-річну росіянку з жіночого тенісного трона. А в фіналі цього ж турніру Вільямс-молодша розібралася і з Жюстін Анін (Бельгія) — 0:6, 7:5, 6:3, яка цей трон зайняла.

Зараз на «Roland Garros» у 1/4 фіналу Жюстін взяла у Серени реванш — 6:4, 6:3. Однак наміри повернути собі світову корону у Серени Вільямс дуже серйозні. Плацдарм для вирішального штурму вже підготовлено. Тепер тільки би здоров'я американку не підвело...

Андрій ЛОСЄНКОВ, «Спортивна газета»