ФФУ подвела статистические итоги 2012 года

Матчі у фінальному та відбірному турнірах

 

Відчуття тріумфу на офіційному рівні Україна пережила цього року один раз, однак цей результат, без сумніву, увійшов в історію. Єдина перемога, здобута «синьо-жовтими» у цьогорічних турнірах − яскрава вольова звитяга над Швецією, що датована 11 червня й зафіксована на НСК «Олімпійський» у Києві. Інший результат, яким можемо пишатися − нічия на лондонському «Уемблі» на старті кваліфікації до чемпіонату світу-2014. У решті чотирьох офіційних матчах бажаного досягти не вдалося − 3 поразки і 1 нічия.

 

Товариські ігри

 

Дещо краща статистика товариських (або контрольних, як люблять називати їх тренери) матчів. У них  українці тричі перемогли (Ізраїль − у першій зустрічі  року, Естонію − у наступному за чергою спарингу, уже під час підготовчого збору до Євро, і Болгарію − наприкінці року), одного разу зіграли внічию (з чехами) і двічі програли − Австрії та Туреччини (обидва матчі відбулися напередодні чемпіонату Європи). Загальна статистика 2012-го виглядає наступним чином:

4 перемоги, 3 нічиї і 5 поразок, різниця м’ячів 13-13.

 

Баланс м’ячів

 

Цікавий факт: перед стартом Євро-2012 українці зберігали  позитивний баланс забитих та пропущених м’ячів у чотирьох іграх  -  9:7. Перемога над шведами поліпшила різницю, однак три голи, пропущені загалом від французів та англійців звели її до рівності − 11:11. А  під кінець року, після домашньої невдачі у матчі з Чорногорією, різницю уже треба було виправляти. Перемога над болгарами стала певною моральною сатисфакцією, однак навряд чи задовольнила вболівальників − «синьо-жовті» до краю ускладнили собі життя у боротьбі за путівку на чемпіонат світу.

 

Два роки без офіційних турнірів

 

Рік, що закінчується, позначений  поверненням збірної України до участі в офіційних турнірах, адже  упродовж двох попередніх років співгосподарі Євро-2012 були звільненні від участі у кваліфікації. Статистика цих двох років показує схожість результатів із нинішнім − три роки поспіль ми виграємо по чотири матчі (в основний час). 2010-ий (тренери: Маркевич; Калитвинцев) − 9 ігор: 4 перемоги, 4 нічиї, 1 поразка, різниця 16-11. 2011-ий (тренери: Калитвинцев; Блохін) -  12 ігор: 4 перемоги, 3 нічиї і 5 поразок − взагалі ідентичні цифри із 2012-им. Щоправда, торік пропустили більше, але при цьому більше й забивали − 18:21. Крім того, варто зазначити, що дві нічиї, здобуті у лютому 2011-го під час  турніру на  Кіпрі − проти Румунії та Швеції (при керманичеві Юрію Калитвинцеву), були «перетворені» на перемоги у серіях післяматчевих пенальті, тому фактичних тріумфів тоді було шість.

 

Як було раніше

 

А от три-чотири роки тому для того, аби здобути по 6 звитяг за рік, Україні вистачало 90 хвилин. Так було і 2008-го, і 2009-го, коли збірна брала участь у відбірній кампанії до попереднього чемпіонату світу (за тренерства Олексія Михайличенка). 2008−го дві із цих перемог (над Білоруссю і Казахстаном) стосувалися саме відбору, а 2009-го офіційних виграшів було уже чотири: двічі − над Андоррою, знову над Казахстаном і, історичний − над Англією). Щоправда, ці досягнення були нівельовані  прикрою поразкою від Греції на стадії «плей-офф».

 

Рекордна планка

 

Наступного року українці проведуть щонайменше сім офіційних ігор і для того, аби поїхати до Бразилії або, принаймні, отримати право на два додаткових матчі (знову ж таки, у стадії «плей-офф»), слід, як мінімум, повторити статистику виграшів 2008-го  і 2009-го, а ще краще − перевершити її. Однак цього разу шість перемог необхідно здобувати в офіційних іграх, а ще треба взяти бодай очко у сьомому матчі. Для цього «синьо-жовтим» доведеться встановити сезонний рекорд: досі більше чотирьох офіційних матчів на рік ми не вигравали. Але підстави для натхнення дає тріумфальний відбір до чемпіонату світу. 2006-го року  в українців було шість виграшів поспіль, однак вони розподілилися на два роки - 2004-ий і 2005-ий. А загалом команда під керівництвом Олега Блохіна здобула у кваліфікаційній кампанії сім звитяг. Повторення такого результату у новому році здатне зробити із українців дворазових учасників світових форумів.

 

Ігри з Молдовою та Чорногорією

 

Цікавий результат дає аналіз ігрових показників нашої команди. Майже у кожному із матчів 2012-го року українці здійснювали відчутно більше тактико-технічних дій(ТТД), себто були активніші, і при цьому показник браку їхній дій був нижчим, аніж у суперника. Скажімо, в останніх іграх цього року у відбірному циклі - проти Молдови (ТТД: 1120 у нас проти 814 молдавських, брак − 20 % на 36%) і проти Чорногорії (ТТД: 1005 проти 820 і брак − 23% на 31%). До того ж інтегральна оцінка гри команди, що є середнім арифметичним з показників активності, інтенсивності, надійності та ефективності дій команди відчутно вища в українців - 0,44 на 0,38 - у матчі з Чорногорією, і взагалі вражаюча різниця - 0,56 на 0,28 (удвічі вища оцінка) - у матчі з Молдовою. Для інформації: одиниця у даній шкалі є відповідником 100 відсотків загальної ефективності гри, тобто вище одиниці балу не буває.

 

ТТД і відсоток браку − не гарантія результату

 

Резонне запитання уболівальників та спеціалістів − якщо у нас такі високі показники, чому у згаданих матчах «синьо-жовті» набрали лише одне очко з шести? Як би банально не звучала відповідь, однак усе зводиться до тієї таки виконавської майстерності і, відповідно, реалізації моментів. Чорногорців ми «перестріляли» за загальною кількістю ударів 14:10 (за точними ударами − нічия 5:5), а у матчі з Молдовою різниця взагалі велетенська - 16:5 усіх ударів  і 5:2 точних. Підтвердженням того, що активність і самовідданість у грі є хорошим фундаментом для досягнення результату, але аж ніяк не гарантує його, є цифри відбірного матчу чемпіонату світу Англія − Україна. Тактико-технічних дій українці виконали трохи менше за господарів (923 проти 992), відсоток браку у нас був теж трохи вищий 25% проти 21%, але при цьому інтегральна оцінка гри в обох команд була однакова − 0,45. І навіть попри меншу загальну кількість ударів 11 проти 15 (3 проти 4 точних), найважливіше, що у цьому матчі «синьо-жовті» зуміли забити, а відтак досягти позитивного результату на виїзді. Не сумніваюся, усі добре пам’ятають блискучий за майстерністю гол Євгена Коноплянки на «Уемблі», який став яскравим підтвердженням того, що саме виконання  грає у футболі вирішальну роль. Зворотне підтвердження даного правила знаходимо у чотирьох  з шести товариських матчів. Навіть коли Україна не зуміла дотиснути Чехію і програла Австрії, вона мала перевагу за згаданими ігровими показниками, однак, це не забезпечило бажаного результату. Взагалі ж у контрольних матчах українці поступилися за ігровими показниками лише туркам та болгарам, що, приміром,  не завадило нам здолати останніх. Отож, висновок один: працювати важко й наполегливо ми вміємо і робити це необхідно. Але при цьому треба ще й забивати, а це, на жаль, вдається наших футболістам недостатньо часто.

 

Євро-2012

 

Фінальний турнір чемпіонату Європи підтверджує загальну статистику української команди. У груповому турнірі «синьо-жовті» поступилися за ТТД і при цьому трохи більше помилялися лише у матчі з французами (ТТД: 910 проти 981, брак: 23% проти 22 %, інтегральна оцінка 0,41 проти 0,49). Для порівняння у матчі з Англією, ми виконали  на 259 ТТД більше (971 проти 712), у діях було менше браку − 22% проти 27%) та ефективність була вища (інтегральний показник 0.46 у нас  проти 0,38 англійських), плюс перевага за ударами 17 на 10 (точні: 4-3). Усе це зайвий раз доводить: відчуття того, що українці переграли  у заключному матчі групи британців,  було аж ніяк не візуальним, а фактичним. Однак, як казав легендарний Валерій Васильович Лобановський, футбол − алогічний, а тому єдина помилка в обороні, і «сліпота» угорського рефері нівелювали всю перевагу рідної збірної. Ще один наш матч на Євро, де ігрові показники  збіглися з результатом на табло (але на відміну від гри з Францією у позитивному сенсі), це найкращий поєдинок України на турнірі  − проти Швеції .ТТД − 896:774, брак − 24%:27%, інтегральна оцінка гри − 0,46 на  0,37.

 

Найкращі снайпери

 

Якщо говорити про індивідуальні показники гравців національної збірної, то найкращий бомбардир команди у році − Олег Гусєв, котрий забив 4 м’ячі (усі − у товариських матчах). Що цікаво, що ці чотири голи півзахисник записав на свій рахунок у перших трьох поєдинках  року − проти Ізраїлю, Естонії (кожного разу забиваючи з пенальті) та Австрії (дубль з гри), створивши таким чином власну гольову серію. Крім Гусєва, двічі в одній грі зумів забити лише Андрій Шевченко: ці голи ми так само ніколи не забудемо, оскільки вони стали історичними для збірної України.  Більше минулого року Шева не забивав, відтак, разом із Коноплянкою та Ярмоленком, котрі зібрали «колекцію» з двох забитих  м’ячів у різних зустрічах,  ділить 2-4 місця у реєстрі снайперів збірної-2012. По голу на рахунку трьох футболістів − нападників Мілевського і  Вороніна, а  також оборонця Кучера.

 

Матчі та попередження

 

У найбільшій кількості матчів упродовж року взяли участь чотири гравці − Анатолій Тимощук, Євген Хачеріді, Олег Гусєв  та Марко Девич − по 11 ігор з 12-ти. За ігровим часом лідерів троє: по 900 хвилин на полі провели Тимощук і Хачеріді (у кожного − по дев’ять повних зустрічей  і ще двічі - по тайму), а також Андрій П’ятов, у якого загалом на одну гру менше (10), але всі - «від свистка до свистка». У Гусєва за рік - 840 ігрових хвилин, у Девича − 482. Крім П’ятова, по 10 разів захищали кольори країни ще троє - Євген Коноплянка (822 хвилини), Євген Селін (797 хвилин)  та Андрій Ярмоленко (726 хвилин). Найбільшу колекцію попереджень у році, традиційно зібрали захисники: одноосібний лідер за цим показником − Євген Хачеріді, в пасиві якого чотири  «гірчичники». До речі, якби не дискваліфікація, яку оборонець відбув у матчі проти Чорногорії, він міг би стати єдиним гравцем, котрий взяв участь у всіх матчах України 2012-го. Три попередження за рік  − у Селіна (пропускає матч із Польщею 22 березня), по два − у Кучера (одна − у нинішньому відбірному циклі) і Ракицького (у товариському матчі і на Євро). З «актуальних» карток варто згадати одне попередження Гусєва, отримане у грі з чорногорцями.

 

Керманичі збірної

 

Завершимо статистичний аналіз року тренерськими даними. Тут усе доволі просто, адже більшість матчів 2012-го  національна команда провела під керівництвом Олега Блохіна − 9 зустрічей (3 перемоги, 2 нічиї, 4 поразки). Два матчі «синьо-жовтими» керував Андрій Баль (нічия і поразка), один − Олександр Заваров (перемога).

 

Наступний рік відкриє нову сторінку в історії збірної, яку буде писати новий наставник національної України. Йому враховувати напрацювання й помилки попередників, прагнучи досягти вищих ігрових показників, і, що найважливіше, результату.

 

2012 рік, матчі збірної України

 

29.02 товариський матч Ізраїль − Україна 2:3 ( Голи України: Гусєв - з пенальті, Коноплянка, Ярмоленко)

 

28.05 товариський матч Україна − Естонія 4:0 ( Ярмоленко, Гусєв − з пенальті, Воронін, Мілевський)

 

01.06 товариський матч Австрія − Україна 3:2 ( Гусєв − 2)

 

05.06 товариський матч Україна - Туреччина 0:2

 

11.06 фінальний турнір Євро-2012 Україна − Швеція 2:1( Шевченко-2)

 

15.06 фінальний турнір Євро-2012 Україна − Франція 0:2

 

19.06 фінальний турнір Євро-2012 Англія − Україна 1:0

 

15.08 товариський матч Україна − Чехія 0:0

 

11.09 відбірний матч чемпіонату світу-2014 Англія − Україна 1:1( Коноплянка)

 

12.10 відбірний матч чемпіонату світу-2014 Молдова − Україна 0:0

 

16.10 відбірний матч чемпіонату світу-2014 Україна − Чорногорія 0:1

 

14.11 товариський матч Болгарія − Україна ( Кучер) 0:1

 

Гравці збірної України у 2012 році:

 

Усього у таборі збірної працювало 33 футболісти

 

Воротарі − 7 гравців: П’ятов − 10 ігор (8 пропущених м’ячів), Шовковський − 1(0), Дикань − 1(-2), Горяїнов − 1 ( -1), Коваль − 1(-2), Бандура - 0 (запас), Худжамов − 0 (запас).

 

Захисники − 9 гравців: Хачеріді − 11, Селін − 10, Бутко -9, Михалик − 8, Ракицький − 6, Кучер - 3 (1 гол), Шевчук − 3, Мандзюк − 2, Федецький -1.

 

Півзахисники − 9 гравців: Гусєв − 11 (4 голи), Тимощук − 11, Коноплянка − 10 (2 голи), Ротань − 9, Назаренко − 9, Гармаш − 7, Алієв − 4, Степаненко -2, Безус − 2.

 

Нападники − 8 гравців: Девич − 11, Ярмоленко − 10 (2 голи), Мілевський − 8 (1 гол), Шевченко − 6 (2 голи), Селезньов − 6, Воронін − 5 (1 гол), Зозуля − 4, Шиндер - 1

ФФУ