Тарас ПЕТРИВСКИЙ: «Не жалею о своем выборе»

 Після недільного поєдинку проти «Волині» гравців «Карпат» привітали не лише вболівальники, а й їхні колишні партнери. Одним із них був Тарас Петрівський, який приїхав до Львова з Росії. Про те, де зараз грає екс-захисник «зелено-білих», він розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».

– Після того, як наші шляхи з «Карпатами» розійшлися, мені зателефонував агент і запропонував спробувати свої сили в Росії. У моїх послугах був зацікавлений першоліговий «Волгарь» з Астрахані. Оскільки ця пропозиція була чіткою, я поїхав на береги Волги, потренувався, після чого головний тренер запропонував мені залишитися. Узгодив з клубом умови і став гравцем «Волгаря».

– Не шкодуєш про цей вибір?
– Ні, звичайно, а чого шкодувати? Можна було в Україні чекати на якісь пропозиції, але хтозна, чи були б вони. Тим паче, це був такий період, коли деякі команди вже сформувалися і вирушили на збори. Тому шкодувати мені нема чого.

– Як справи в твоєї команди, на що вона претендує?
– Наразі ми працюємо над створенням боєздатної команди. Ми знаходимося в нижній половині турнірної таблиці. На початку не було зіграності, бо тренер почав формувати нову команду. Потім справи стали покращуватися. У нас досить хороша команда, розуміючі тренери.

– Легіонерів багато?
– Їх майже нема. Окрім мене, є ще один українець – Володимир Коробка, він грає в оренді до зими. Ще є бразилець. Усі інші гравці – росіяни.

– Яким є рівень першої російської ліги?
– Загалом, досить високий. Я, правда, не маю з чим особливо порівнювати, адже грав тільки за «Карпати». До української Прем’єр-ліги точно не дотягує, але все одно, чемпіонат досить рівний і сильний.

– Росія – велика країна. Мабуть, на певні виїзні матчі доводиться довго добиратися...
– Найдовше добиратися до Хабаровська. Взагалі, чи не на всі наші виїзди добираємося з пересадками у Москві. Туди летіти дві години. І ще 8 годин до Хабаровська. Правда, літаки у них комфортабельні, в кожного є індивідуальні DVD, можна дивитися фільми, спати, читати. Два рази годують в повітрі. Назад так само. А от в гарячі точки, на щастя, нам добиратися не доводилося.

– Ти сам живеш в Астрахані?
– Ні. Дружина Ірина з сином Данилом зі мною, освоюються. Знову ж таки, досить складно добиратися додому. Є два варіанти. Або летіти з пересадками через Москву та Київ, або ночувати в Москві і вже тоді летіти до Львова. Другий варіант кращий, як на мене.

– Сезон у першій лізі триває, як тобі вдалося вирватися до Львова?
– Справа в тому, що недавно я отримав травму – у мене надрив м’яза. Тому домовився з клубом, що долікуюся тут, і мене відпустили. Але з вівторка у нас відпустка починається, так що все нормально.

– Що скажеш про Астрахань?
– Це місто не таке, як Львів. До нього треба звикнути. Але там гарні набережні, а в центрі є кремль. На матчі приходить не дуже багато людей, проте є фанати, які і на виїздах нас підтримують. Звісно, все це не в таких масштабах, як у Львові.

– За «Карпатами» слідкуєш?
– Звичайно, при нагоді стараюся всі матчі дивитися. Непогано зараз команда грає. Спочатку були проблеми, гра не йшла. Але тепер, починаючи від кубкового матчу проти «Металіста», все змінилося, «Карпати» набирають очки.

– Як ти сприйняв призначення Ніколая Костова?
– Він у мене завжди асоціювався з донецьким «Металургом». Пригадую, що в той час його команда показувала цікавий футбол. Я маю надію, що все в «Карпат» піде добре. Зараз в турнірній таблиці доволі щільно йдуть команди, так що для львів’ян нічого не втрачено.

– Зв’язок з колишніми партнерами підтримуєш?
– Звичайно, найбільше з Ігорем Худоб’яком спілкуюся. До 10 січня маю відпустку, так що зустрінуся з хлопцями після того, як у них сезон закінчиться. Я ж тільки приїхав до Львова, ще не встиг нічого зробити. Треба було і до батьків, і до знайомих заїхати. Але ми обов’язково зустрінемося.

Інформаційний центр ФК «Карпати»