Голова НОК Сергій Бубка: «Потрібно створити гідні умови для тренерів і підготовки спортсменів»

Ми вирішили поспілкуватися із Сергієм Назаровичем, аби дізнатися, які пріоритети ставить перед собою НОК України та що заважає вирішувати сьогоднішні спортивні проблеми.

– Президент доручив Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з Національним олімпійським комітетом розробити Концепцію розвитку фізкультури та спорту в Україні. Яку саме підтримку спорту на державному рівні в ній передбачено?

– У першу чергу це збільшення державою фінансування потреб спорту. Будівництво нових спортивних споруд, надання стипендій атлетам, підвищення кваліфікації тренерів. Концепція розвитку фізкультури та спорту в Україні передбачає всебічне сприяння розвиткові спорту в Україні, і я переконаний, що вона допоможе вирішити багато болючих питань нашої галузі.

– А наскільки у вас за сьогоднішніх умов, ще до впровадження Концепції розвитку фізкультури та спорту, виходить розвивати та популяризувати олімпійський спорт?

– Загалом нам вдалося дещо зробити, і ми доклали максимум зусиль для того, щоб за умов обмеженого фінансування олімпійський рух розвивався. Наші спортсмени показали гідні результати на Олімпійських іграх у Турині. Олена Грушина, Руслан Гончаров та Лілія Єфремова подарували Україні дві бронзові медалі. Ми прийняли Програму розвитку олімпійського руху на 2005 – 2010 роки. Зараз маємо конкретні завдання, над реалізацією яких працюємо. Для того щоб утілити в життя згадану програму, в НОК створено виконавчу дирекцію. Ми розширили та посилили апарат НОК, і тепер у нас працюють олімпійські чемпіони та призери, кандидати наук, досвідчені фахівці й управлінці галузі, яким притаманний творчий пошук, ініціативність, нестандартне мислення та бажання зробити все можливе для популяризації олімпійського руху.

– Який цьогорічний бюджет Національного олімпійського комітету? На що його вистачає?

– Бюджет, закладений на цей рік, становить 18 мільйонів гривень. Завдяки спонсорам ми маємо можливість підтримувати наші регіональні відділення, федерації з олімпійських видів спорту, виплачувати стипендії атлетам та тренерам. З листопада НОК України щомісяця визначає найкращого спортсмена та нагороджує його грошовою премією та пам’ятним призом.

– А чи є реальний механізм контролю діяльності федерацій, яким ви даєте гроші?

– Зараз ми підписали угоди з федераціями, де чітко зазначили, куди й на що мають іти гроші. Якщо ж федерація захоче залучити кошти на якісь інші цілі, то може це зробити тільки після узгодження з Національним олімпійським комітетом. Фінансова підтримка кожної федерації залежатиме від результатів, які показують спортсмени на міжнародних стартах.

На жаль, у маркетинговому плані ми ще недостатньо сильні. Сьогодні НОК України активно працює над розвитком спортивного маркетингу в Україні, ми закликаємо всіх суб’єктів національного олімпійського руху не просто чекати допомоги, а самим шукати спонсорів, самостійно знаходити можливість залучати гроші на розвиток цих видів спорту.

– Наскільки сьогодні в Україні соціально захищені спортсмени, тренери, ветерани олімпійського руху?

– Сьогодні олімпійські чемпіони, призери олімпійських ігор, чемпіони світу та Європи, їх тренери мають підтримку від держави. Вони отримують від чотирьох до дев’яти тисяч гривень щомісяця. Однією з найбільших проблем, що виникла після мого приходу в НОК України, стала велика кількість звернень із проханням надати матеріальну підтримку. Важко задовольнити усі їх, адже ми не маємо державного фінансування. Сьогодні ми всі кошти отримуємо лише за рахунок партнерів та спонсорів. Тому нашою метою було створити чітку та прозору систему розподілу грошей. Сьогодні ніхто не може звинуватити керівництво НОК у розподілі коштів на основі особистих симпатій. Що стосується ветеранів олімпійського руху, то чемпіони та призери Олімпійських ігор отримують довічні стипендії. І хочу зазначити, що вирішення цього питання теж далося дуже й дуже нелегко.

– Чому в Україні немає необхідної інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання?

– Перш за все необхідно змінити ментальність та свідомість наших співвітчизників: від пересічної людини до Президента України. Кожна людина повинна знати, для чого їй фізкультурний рух як такий потрібен. Переконаний, що в спортивну індустрію слід вкладати набагато більше. Коштів НОК і  Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту не вистачає на побудову необхідної прогресивної інфраструктури розвитку означених напрямків роботи.

– А чи дотягують наші спортивні споруди до вимог міжнародних організацій? Бо відомо, що ці вимоги досить суворі.

– Звичайно, спортивних споруд в Україні не вистачає, що вже казати про міжнародний рівень. У нас ті ж самі басейни по країні взагалі можна по пальцях перерахувати. Якщо ж говорити про міжнародні вимоги та стандарти, то навіть у столиці можна назвати лише один басейн, що відповідає вимогам міжнародних організацій. Уявіть собі – один нормальний басейн у Києві! Що вже казати про регіони. Час нам зрозуміти: не буде здорової нації – не буде розвиватися економіка. Нікому буде працювати на повну силу на благо держави. Сьогодні необхідно, щоб держава піклувалася про будівництво спортивних споруд для різних видів спорту та для масового оздоровлення нації.

– Нормативно-правова база розвитку фізкультури справді застаріла, адже Закон «Про фізичну культуру та спорт» було прийнято 13 років тому. Які поправки до нього зараз треба вносити?

– Ми неодноразово порушували питання щодо внесення до Верховної Ради багатьох проектів законів та змін до Закону України «Про фізичну культуру та спорт». Сподіваємося, що парламент відгукнеться на наші пропозиції, зокрема щодо створення спортивної лотереї, кошти від якої спрямовувалися б на потреби спортивної сфери України. Ми також пропонували робити відрахування на потреби спорту від реклами та реалізації алкогольних та тютюнових виробів. Цю частину прибутку варто спрямовувати на оздоровлення нації та пропаганду здорового способу життя.

Крім того, сьогодні треба на законодавчому рівні захистити олімпійські символи в Україні. Адже в жодній провідній країні світу їх не використовують із комерційною метою. Це дозволено лише офіційним спонсорам і партнерам МОК та національних олімпійських комітетів відповідних країн. Таку практику треба запровадити й у нас.

– Ви особисто висловлювали ці пропозиції Президентові, обговорювали все це на Національній раді з питань фізичної культури та спорту, яку очолює Віктор Андрійович? Чи може він, як людина, яка має велику владу в країні, вам посприяти?

– Неодноразово обговорювали, і багато наших пропозицій Президент підтримав, включаючи питання створення вже згаданої вами Національної ради з питань фізичної культури та спорту. Президент розуміє суть олімпійської ідеї, підтримує її та сприяє діяльності НОК. Але, на превеликий жаль, є стара бюрократична система, котра чинить всілякі перешкоди, опір, затримує оперативне вирішення питань. Але я переконаний, що не за горами той час, коли всі проблеми галузі вирішуватиме дружна команда однодумців.

– Але ж після вашого призначення той же  керівник Мінфіну Віктор Пинзеник і навіть сам прем’єр-міністр Юрій Єхануров обіцяли надати НОК кошти на будівництво Олімпійського дому. Як ви розпорядилися цими грошима?

– На жаль, цих грошей ми не побачили.

– Чому?

– Нам пояснили, що є певні труднощі. Сподіваюся, що це питання буде вирішено найближчим часом.

– Дуже приємно, що ви така незлопам’ятна людина. Але саме через недостатнє фінансування нині такий низький рівень кваліфікації тренерів...

– Для України найбільшою проблемою є те, що велика кількість наших спеціалістів виїхала працювати за кордон. Шкода, що не на Батьківщині вони передають свій безцінний досвід та знання молодим атлетам. Але я оптиміст, адже в нас вистачає сильних, творчих особистостей, професіоналів із великої літери. Ці люди зазвичай просто фанати своєї справи, усім серцем віддані спорту. Своїм професіоналізмом вони часто компенсують брак інвентарю чи недосконалість спортивних споруд. Але, вочевидь, сьогодні на одному ентузіазмі далеко не заїдеш. Потрібно працювати над тим, щоб створити гідні умови праці для тренерів і належні умови для підготовки спортсменів. Це найголовніше на сьогодні завдання. І цій справі мають бути підпорядковані всі державні та громадські інституції, що працюють на розвиток спорту.

Олена Дудко, газета Без цензури