Кровопускання з лікувальною метою

Після провальної роботи в Дніпропетровську Олега Протасова керівництво клубу довірило команду його антиподу - Володимиру Безсонову. Якщо Олег Валерійович позиціонував себе як тренер європейського зразка, то з приводу Безсонова ілюзій не було ні в кого — радянські методи в роботі, авторитаризм, багато фізпідготовки, мало тактики. Методи роботи, звісно, не свідчать про силу чи слабкість того чи іншого тренера, радше варто говорити про «пасує - не пасує». Так ось: пан Безсонов, очевидно не пасував «Дніпру».

Тут вам не дитсадок!

Якщо порівнювати ФК «Харків», де в Безсонова хоч щось виходило, із «Дніпром», то стає зрозумілим, чого у Володимира Васильовича стався прокол. Основу харківської муніципальної команди складали футболісти, загартовані роботою в українських клубах, для яких метод «тільки батіг і ніякого пряника» був звичним методом роботи. Для них було не звикати сидіти посеред тижня на базі, а впродовж усієї гри - в обороні, відбиваючись від атак суперників: Гунчак, Березовчук, Комарницький, Соколенко, Федецький, Чеберячко, Худжамов, Білий, Городов, Милько.

До речі, подивіться на ці прізвища — з такими гравцями можна було б посідати значно вищі місця та грати зовсім по-іншому. Березовчук — центральний захисник «Металіста»; Чеберячко — центральний оборонець «Дніпра», викликається до збірної України; Федецький — правий оборонець «Карпат» і збірної України; Гунчак — найкращий нині бомбардир першої ліги; Худжамов — у «Шахтарі», Соколенко — в котбуській «Енергії». Із легіонерів стабільним гравцем основи був лише Андерсон Рибейро, який вже так давно грає в Україні, що звик до всього. З цим кадровим добором Безсонов спромігся боротися лише за виживання. Тож коли він переходив працювати в «Дніпро», виникало лише одне запитання: за які заслуги? До речі, недавно на одному з сайтів з'явилося інтерв'ю Ролана Гусєва, в якому росіянин каже майже те ж саме: «Безсонов якийсь дивний тренер — я взагалі не розумію, як він опинився в такій команді».

Який же спадок отримав Безсонов у «Дніпрі»? По-перше, помічаємо велику кількість гравців технічних, які звикли створювати, а не руйнувати. По-друге, на відміну від Харкова, в «Дніпрі» були зібрані, переважно, гравці, що відбулися (Ротань, Назаренко, Русол, Воробей, Гусєв, Калиниченко, Шершун), яким уже просто так не крикнеш: «Куди ти, пі-пі-пі, побіг». А ось у ФК «Харків» грала молодь, яка, можливо, й потребувала «сильної руки». Саме ці два кити — невміння перелаштуватися з гри «другим номером» на гру «першим номером» (згадайте, як беззубо діяли дніпропетровці з тим же «Лєхом») та невміння працювати в демократичному режимі з гравцями, з якими «батьківські методи» не проходять, і спричинили відставку Володимира Безсонова посеред першого кола цього чемпіонату.

Бісові часи

Трансферна діяльність дніпропетровців улітку минулого року викликала справжній подив. Маючи в своєму складі п'ятьох нападників, троє з яких таранного типу (Бєлик, Селезньов та Гоменюк), Безсонов купує ще одного — Олександра Гладкого, який діє в тій же манері, що й троє названих. До того ж, будьмо відвертими, рівень технічної оснащеності Сашка, м'яко кажучи, не дуже. Окрім них, були в наявності Самодін і Кастильо, найпродуктивніша техніко-тактична дія якого була біля клубної каси в день зарплатні. Висновок: усі факти криком кричали, що команді потрібен швидкий, технічний, забивний форвард. Як я вже й згадував, придбали Гладкого за сім мільйонів євро (!!!). Навіть не хочу говорити, що суму цю разів так у десять завищено — це й так зрозуміло.

Ось і все. Окрім Гладкого, з оренди повернули одну партію гравців, а віддали іншу. З «Кривбасу» — в «Арсенал» і навпаки.

Та розпочали дніпропетровці просто дивовижно — п'ять перемог поспіль. У першому турі вони подолали львівські «Карпати». Гра була нудна, майже без моментів, і мала закінчитися нульовою нічиєю. Та за п'ять хвилин до закінчення матчу Чеберячко, після грубої помилки Тлумака, забив переможний гол, який абсолютно не відповідав перебігу подій на полі. У другому турі, знову ж таки вдома, була подолана луцька «Волинь», яка тоді нагадувала, що завгодно, але тільки не команду (от якби нинішніх лучан випустити проти дніпропетровців!). У турі під номером три «синьо-білі» забили п'ять м'ячів нестабільному «Іллічівцю». Взагалі, маріупольці в той час були стабільні лише в одному — вони неймовірно бездарно грали в обороні й багато пропускали. Хет-трик зробив Селезньов. Далі дніпропетровці переграли «Оболонь» і «Таврію».

Після цього наче відрізало. Все, чим можуть похвалитися дніпропетровці після того, — нічия на виїзді з київським «Динамо» Валерія Газзаєва, але хіба ж це досягнення? Усе ж інше — суцільна депресія: домашні поразки від харківського «Металіста» та донецького «Металурга», нічия з «Кривбасом» (знову ж таки вдома) та поразка на виїзді від ПФК «Севастополь»...

Було зрозуміло, що Безсонова нічого не врятує, тим паче, що думки про нового тренера в керівництва клубу виникали вже давно. Згадайте, як команду ледь не очолив Міодраг Божович.

Блиск та убогість Рамоса

Інтернетом довго ходили чутки з приводу нового наставника, називалося багато прізвищ, давалася купа загадкових інтерв'ю. І, нарешті, сталося! Команду очолив іспанський фахівець — Хуанде Рамос. Про плюси та мінуси цього тренера ми вже писали в газеті, а тому не будемо розжовувати вкотре. Зазначимо тільки, що цей фахівець, після вдалої роботи в «Севільї» (що засвідчує його потенціал), тільки провалювався (а це, в свою чергу, гарантує професійний голод іспанця). Характеризувати роботу Рамоса за тими сімома матчами «Дніпра» під його керівництвом, гадаю, не варто. Усім відомо, що визначальними в грі команди впродовж року є зимові збори, під час яких закладається фундамент усього: й фізичної готовності, й розуміння тренерської концепції, й зіграності футболістів, і, нарешті, психологічна взаємодія гравців і тренера. Весна незабаром — там і побачимо, чого досяг пан Рамос. Утім, цікаві кроки, які підштовхують до певних висновків, він уже зробив.

Тактичні дослідження та кадрові жонглювання

На перший свій матч проти луганської «Зорі» Рамос вибудував гравців за тактичною схемою 1-4-1-4-1. Праворуч у захисті - грузин Лобжанідзе, ліворуч — Денисов, у центрі — Мандзюк і Чеберячко; опорний півоборонець — Ротань; дует центральних атакувальних хавбеків — Назаренко та Калиниченко; ліворуч у півзахисті — Коноплянка; праворуч — номінальний нападник Гоменюк. На вістрі — Євген Селезньов. Ще впродовж гри замість Лобжанідзе вийшов Алсидес, який, в свою чергу, теж зіграв бездарно, а замість Калиниченка з'явився Льопа. Коментуючи цю заміну, Рамос зазначив, що хотів побачити від Льопи більше швидкості. Насправді ж, вийшло, що Дмитро швидкості не додав, а ось нестандартна думка, яку вносив у гру Калиниченко, — зникла.

Нагадаю, що Макс у першому таймі віддав дві майже геніальні передачі врозріз, виводячи своїх партнерів на побачення з кіпером суперників, а одного разу чудово бив під поперечину, але Шуст витягнув. Саме тому обидві заміни мали дуже недоречний вигляд. Намагаючись вирвати три очки, Рамос випустив на поле Гладкого, але той, звично запоровши свій момент, не додав команді активності. Загалом же, гра дніпропетровців, у порівнянні з «безсоновським варіантом», змінилася наче за помахом чарівної палички — замість примітивного «бий-біжи» з'явилися комбінації, цікаві розіграші стандартів, швидкий пас низом замість вибивань уперед на Селезньова.

На наступний матч проти київського «Арсеналу» Рамос, зневірившись у талантах Лобжанідзе та Алсидеса, поставив праворуч у захисті Віталія Мандзюка. У центрі, разом з Чеберячком, зіграв Андрій Русол, який нарешті вилікувався від травми. Пару опорних склали Ротань та Холек (перший епізодично зміщувався ліворуч, а другий — праворуч), на флангах діяли Назаренко з Коноплянкою, але й вони постійно зміщувалися до центру. Наприклад, коли під час атаки Назаренко йшов у центр, його місце займав Холек. Та ж історія і з Коноплянкою та Ротанем. Попереду бігали двоє «стовпів» (це не образа, а характеристика манери гри обох нападників) — Селезньов і Гоменюк, і це — перший недолік, що конкретно помічали очі. Хлопці не могли нормально розминутися на полі через свою одноманітність і схожість. У першому таймі, доки дніпряни призвичаювалися до нової тактичної схеми, «гармаші» їх просто «з'їли», але в перерві Рамос вніс корективи, й гра команди поліпшилася. Передовсім, гравці почали брати більше ініціативи на себе, дуже активно зіграв на своєму фланзі Денисов, і, зрештою, гості перемогли.

Але найцікавіше було попереду — матч проти донецького «Шахтаря». Ось де справжній лакмусовий папірець. На східноукраїнське дербі, як охрестив цей матч Мирча Луческу, іспанський тренер виставив третій варіант складу. У воротах Лаштувка. Захист: Мандзюк (праворуч), Русол, Чеберячко в центрі, Денисов (ліворуч). Опорного півоборонця разом із Ротанем зіграв Сергій Кравченко (Холек, з-під якого забив м'яч у Києві Богданов, не потрапив навіть у запас). Правий фланг окупував Назаренко, лівий — Осмар Феррейра, а під єдиним нападником Селезньовим грав молодий талант Коноплянка.

Цей матч був найкращим у виконанні «Дніпра» не тільки за часів Рамоса, а й за останніх років зо два. Команда налаштувалася так, наче від цієї гри залежало все. Щоправда, як виявилося потім, так воно й було. От, наприклад, Калиниченко, який, вийшовши на заміну, не продемонстрував абсолютно нічого, крім виконання штрафного удару, вже поза командою. Головна претензія Рамоса — відсутність швидкості та бажання викладатися на полі на всі сто відсотків.

Іспанському фахівцю гра його команди, вочевидь, теж сподобалася, бо на наступний матч він не змінив нічого — ті ж гравці, та ж тактика. От тільки психологічне налаштування було зовсім іншим. Матч відбувався у Львові, й «Дніпро», крім непоганого контролю м'яча, майже нічого не продемонстрував. Упродовж гри Рамос замість флангового півоборонця Феррейри випустив нападника Гладкого, потім замість опорного хавбека Кравченка вийшов Калиниченко, що свідчило про не дуже вдалу гру цих хлопців.

У цей час у «Дніпра» розпочалася епідемія травм і дискваліфікацій: через перебір жовтих карток матч у Луцьку змушений був пропускати Чеберячко, й у центр до Русола Рамос посунув із правого флангу Мандзюка. На позицію Віталія іспанець поставив Алсидеса, але той травмувався через 13 хвилин після стартового свистка, й замість нього вийшов Пашаєв. До речі, щодо правих оборонців: Уча Лобжанідзе також був травмований. У півзахисті проти «Волині» грали Назаренко та Коноплянка на флангах і Кравченко з Ротанем у центрі. Попереду — Селезньов і Гладкий. У цьому поєдинку волиняни повністю перебігали дніпропетровців, вигравши відсотків вісімдесят єдиноборств. Це засвідчило ще одну проблему — команді не вистачає потужного опорного півоборонця на кшталт Томаса Гравесена, Клода Макелеле чи Яя Туре. Роль опорних у команді виконують креативні футболісти, які раніше грали суто попереду, — Ротань та Кравченко. Проте обидва занадто легкі, аби боротися з футболістами габаритів Стевича, Рачича або Павлова.

У двох останніх матчах осінньої частини змагань Рамос надав шанс Євгену Шахову, який зіграв на позиції чи то нападника, чи то центрального атакувального хавбека. Особливих вражень він не справив, хоч і віддав голеву передачу на Селезньова в матчі проти «Оболоні».

Севільський цирульник: чотирьох уже «відстриг»

Нагадаю, що в старі часи цирульники, окрім своєї безпосередньої роботи — стрижки та гоління, займалися також і кровопусканням з лікувальною метою. Чим наразі й займається пан Рамос.

«Дніпро» нині перебуває на тренувальному зборі, а селекціонери клубу працюють над завданням Рамоса підсилити команду. Для початку треба поздоровити селекційну службу з придбанням двох бразильців: досвідченого Матеуса, який відіграв за «Брагу» в Лізі чемпіонів (ми його бачили в обох матчах з «Шахтарем»), та Жуліано — за цим хлопцем ще не так давно полювали найсильніші клуби Європи. Головною рисою цього гравця є вміння не тільки забивати, а й асистувати партнерам (у чемпіонаті Бразилії він віддав голевих передач ледь не більше, ніж забив м'ячів). Говорить це про одне — тримати в команді багато нападників Рамос на сто відсотків не буде, а тому комусь із українських хлопців доведеться попрощатися з колективом, як це вже зробили Калиниченко й Бєлик, а також легіонери Канкава та Алсидес. Проблеми виникли й на флангах захисту — Мандзюк травмувався вже на зборах і не зможе тренуватися півтора місяці, а альтернативи Денисову просто немає. Загалом же, ситуація стане зрозумілішою після того, як команда повернеться зі збору, на якому Рамос остаточно вирішить, з ким він працюватиме далі, а кому доведеться піти.

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»