ВИНОГРАДОВ: «На першому тренуванні забив слем-данк»

– Як ти потрапив у баскетбол?
– Спочатку до 19 років займався фехтуванням. До слова, я майстер спорту із фехтування. Жодної баскетбольної школи у юному віці я не закінчував. Інколи з хлопцями грали баскетбол на вулиці. А баскетболом розпочав займатися на другому курсі, навчаючись в Львівському інституті фізичного виховання. В 1999 році брав участь в інститутських змаганнях. Першою професійною командою став клуб із Дрогобича, за який виступав із 2000 року. Навчаючись у Львівському інфізі, на першому курсі у нас були пари з волейболу, а на сусідньому майданчику другий курс грав у баскетболом. Вже на другому курсі, коли ми почали грати у баскетбол, на першому ж тренуванні забив зверху. Саме після цього на мене звернув увагу баскетбольний тренер, порадивши мені займатися баскетболом.

– А як потрапив у «великий» баскетбол?
– Виступаючи за Дрогобич у першій лізі України ми зайняли третє місце. Мені подзвонив тодішній тренер южненського «Хіміка» і запропонував виступати за них. Я погодився. Образно кажучи, це запрошення для мене було, немов з очей зняли більмо. Попросту відкрився баскетбольний світ, школи баскетболу, різні тактико-технічні схеми. В 2001-2002 році разом із «Хіміком» виграв чемпіонат у вищій лізі та вийшов у Суперлігу. 2005 році став бронзовим призером чемпіонату України. А потім з 2005 по 2008 рік грав за МБК «Миколаїв», з яким став бронзовим призером у Кубку України. Минулоріч, виступаючи за криворізький «Кривбасбаскет», став чемпіоном Української баскетбольної ліги (УБЛ).

– Хто для тебе є своєрідним гуру у баскетболі? Тобто вчителем?
– Прийшовши у «Хімік» зі мною там почали працювати. Сергій Євгенійович Пінчук – мій перший тренер у «Хіміку» багато мені дав у плані баскетболу. Багато мені довіряв та давав ігрової практики. І, безумовно, Звєздан Мітровіч, який працював зі мною в «Хіміку».

– Які враження від роботи з новим наставником команди?
– З Михайлом Уваліним вже встиг познайомитися. До роботи із ним я тренувався та виступав під орудою багатьох провідних сербських фахівців, які тренують баскетбольні команди в Україні. Наприклад, із Звєзданом Мітровичем. Звичайно, що у кожного із них своє бачення гри, тобто кожен із них тренує по-різному, має свою тактику та методику тренування. Зараз у «Політехніці-Галичині» вже потрохи звикаю до команди, до того що вимагає від мене головний тренер. Мовного бар’єру у спілкуванні немає. Я добре знаю сербську та англійську мови. Сподіваюся, що за декілька тижнів вже повністю влиюся у склад команди.

– Говорячи про захист і напад, оціни вислів: «Не важливо, чи ти забив, але головне відзахищатися»?
– Якщо ти не заб’єш, то не виграєш. У сучасному баскетболі важливо все – і захищатися і нападати. Немає неважливих речей у баскетболі.

– Дмитре, як виник варіант зі Львовом?
– Я вже знав, що буду покидати сімферопольські «Грифони» і попередньо зателефонував президенту «Політехніки-Галичини» Ігорю Васильовичу Савицькому, з яким у мене гарні стосунки. Я сказав йому, що у мене нема команди, і чи можливий варіант, аби я поповнив ряди львівської команди. На що Савицький погодився. Сказав, що на мене подивиться тренер, як я тренуюся і чи підійду під його схему гри. Так я опинився у Львові.

– Тобто контракт вже підписано?
– Так. Я підписав контракт до кінця цього сезону. Тим паче, що до 25 лютого, українці можуть переходити з одних команд у інші. Тобто відкрите так зване трансферне баскетбольне вікно. Тому у мене було завдання знайти для себе клуб. І першим до кого я звернувся – це до «Політехніки-Галичини». Хотілося грати вдома та й хлопців з команди я знаю.

– Чого, на твій погляд, не вистачає «Політехніці-Галичині» в останніх матчах. Маю на увазі те, що першу та другу чверті команда грає добре, а далі у третій стається провал, який призводить до загалом програної гри?
– Я бачив лише одну зустріч «Політехніки-Галичини», коли вона вдома програла запорізькому «Ферро-ЗНТУ» і в одному я вже брав участь за «політехів», коли ми грали кубковий матч у Києві проти «Будівельника». Стосовно твого запитання, то не можу сказати, що ми провалюємо третю чверть. Ми граємо на одному рівні і першу, і другу, і третю чверті. Інші ж команди, можливо, першу чверть дещо недооцінили нас, чи, можливо, дещо у них не вийшло у грі, тому  таке враження складається. Мабуть, у першій та другій чвертях набирають оберти, а у третій вже демонструють свою оптимальну гру. А в нас навпаки. Ми не можемо десь забити ті м’ячі, які забивали у першій, чи другій чверті.

– У баскетболі побутує думка, що той хто виграє третю чверть –виграє загалом матч. Ти погоджуєшся з цим?
– Якщо, наприклад, якась команда виграла першу чверть з різницею у + 15 очок, то у іншої ще є три чверті аби нівелювати це відставання. Кожну чверть по п’ять очок і відрив ліквідовується. А якщо хтось переміг у третій чверті + 15, то за десять хвилин четвертої чверті при добрій побудові нападу та захисту 15 очок важко відіграти.

– Дмитре, перше коло ти відіграв у «Грифонах». Те, що сімферопольці не могли виграти у чемпіонаті і ти перейшов у нову команду знаючи, що цього сезону у чемпіонаті ще не вигравав у психологічному плані дуже тисне на тебе?
– Ми перемагали, щоправда у Кубку Суперліги, а от у чемпіонаті не було в нас перемог. Дві гри ми програли в овертаймі і чотири з різницею приблизно у три очки. Звісно, це дуже важко психологічно, бо і гравці, і тренери готуються якомога краще до кожної нової гри. Здається, що можна вже більше зробити, а результат, на жаль, невтішний.

– Перед «Політехнікою-Галичиною» стоїть завдання потрапити у плей-офф. Як гадаєш, це галичанам під силу?
– Приїхавши сюди і побачивши склад «Політехніки-Галичини» думаю, що нам підсилу буде вийти у плей-офф. Гравці у нас підібрані хорошого рівня. Тим паче, що у нас вдома ще буде багато ігор. Вважаю, що наше місце, щонайменше не нижче шостого.

– Яку оцінку ставиш своїй теперішній ігровій формі?
– На даний момент я поки що неготовий на сто відсотків. Однак потрохи починаю набирати ігрову форму, відновлювати свої фізичні кондиції. Сподіваюсь, що за тиждень-другий буду готовий стовідсотково аби допомагати клубу.

– Які особисті завдання у тебе в «Політехніці-Галичині»?
– Цього року хочу допомогти команді посісти якомога вище місце в кінцевому результаті. Хочеться, звісно, потрапити у призову трійку. А чи вдасться це зробити, будемо бачити далі. Зараз же першочерговим завданням є вихід у плей-офф.

– Яке твоє хобі?
– Як такого хобі не маю. Все залежить від настрою. Можу читати книги, або ж дивитися фільми.

– Яким фільмам та книгам надаєш перевагу?
– Люблю детективи. Зараз от, наприклад, Бориса Акуніна читаю.

– Ти забобонна людина?
– Можливо, колись й були певні забобони, але з роками це якось відійшло в сторону. Просто намагаюсь сконцентруватись на грі. Хіба що, коли кидаю штрафні кидки, тоді п’ять разів вдаряю м’ячем об паркет. Але це тільки при виконанні штрафних.

– У багатьох спортсменів є скорочені прізвиська від прізвищ. А тебе, як зазвичай називають у команді?
– Дмитро, Діма, або ж скорочено від мого прізвища Виноград. В перекладі на сербську, виноград означає гроно. В «Грифонах» мене цього року називали Гроздіч, бо у сімферопольській команді багато сербів.

– Розповіси про свою сім’ю?
– Я не одружений. Мама мешкає у Львові. Зараз зустрічаюся із дівчиною, яка сама з Кривого Рогу.

– Автомобіль у тебе є?
– У мене було два автомобілі. Минулого літа я потрапив у аварію та розбив свій «Міцубісі Лансер». Трішки постраждав, але пощастило, бо був пристібнутий паском безпеки.

– Цього сезону, хто буде боротися за перше місце із усіх команд Суперліги?
– Вважаю, що найпотужнішою командою зараз є столичний «Будівельник».

– Хто може скласти їм конкуренцію?
– Безумовно, це «Ферро-ЗНТУ», а також «Азовмаш» та «Кривбасбаскет» мають гарні шанси на призові місця.

– На твій погляд, «Політехніка-Галичина» зможе потрапити у четвірку кращих?
– Мені здається, що можливо. Дивлячись на склад команди, який є на сьогоднішній день – це можливо. Якщо ми будемо грати у свою гру, то, можливо, потрапимо у четвірку.

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК, прес-служба БК «Політехніка-Галичина»