«Немовлята» у великому футболі

По-різному складалася їхня доля: хтось ще довго виступав на міжнародному рівні, інші, блиснувши в якомусь змаганні, зникали, мов метеори у небі.

Ця публікація навіяна виступом у першому чвертьфінальному матчі Ліги чемпіонів «Шальке» (Німеччина) – «Барселона» (Іспанія) юного барселонця Бояна Кркіча (народився 28 серпня 1990 року), який не тільки вийшов на поле у формі знаменитого клубу, а й забив єдиний вирішальний гол у тій зустрічі. Треба справді володіти непересічним талантом, щоб у такому клубі, де кожен гравець коштує мільйони, добитися місця в основі, та ще й так яскраво про себе заявити. Фахівці вважають цього сина серба та іспанки одним із найперспективніших футболістів планети. Його батько – Боян Кркіч-старший – сам був непоганим футболістом і грав у складі белградської «Црвени Звезди», а потім перебрався до Іспанії, де став скаутом «Барселони». Коли синові виповнилося дев’ять років, тато привів малого до академії рідного клубу. Футбольні гени отримали хорошу школу, і юний Боян у 16 років став кращим бомбардиром чемпіонату Європи (до 17 років), що проходив 2006 року в Люксембурзі. А минулого року разом із збірною Іспанії став і чемпіоном Європи в Бельгії та чемпіоном світу в Кореї у тій же віковій категорії до 17 років. Свій перший гол за основу «Барселони» Кркіч (на фото) забив рівно рік тому в товариському матчі на честь єгипетського клубу «Аль-Ахлі». А згодом тренер почав ставити його в матчах “Прімеро”, і нині на рахунку хлопця 24 виступи і 8 забитих голів. Тепер почав забивати і у Лізі чемпіонів.
Напевно, нині за надзвичайної конкуренції за місце у складі стає щораз важче переконувати своєю майстерністю в юному віці, та й тренер, мабуть, воліє випускати на поле досвідчених гравців. Але хто ризикує і довіряє талановитому молодому футболістові, може сподіватися, що його обов’язково назвуть відкривачем талантів.

В історії футболу є приклад, коли найкращим футболістом країни назвали 16-річного гравця. І не десь у Андоррі чи Ліхтенштейні, а у футбольній країні Бельгії. «Найкращим футболістом століття» у Бельгії наприкінці минулого століття назвали Поля Ван Хімста. А вперше титулу найкращого в країні він досяг 1960 року, коли йому ледь минуло 16 років (народився 2 жовтня 1943 р.). Дебютував вундеркінд 17 грудня 1959 року у складі «Андерлехта», а вже у наступній грі чемпіонату забив свій перший гол. І пішло-поїхало… 19 жовтня 1960 року вперше одягнув футболку збірної, а рахунок голам за національну команду відкрив вже у другому матчі за неї через три тижні, забивши вирішальний гол у ворота збірної Угорщини (2:1). Зрозуміло, що й 1961 року його знову обрали найкращим гравцем чемпіонату, а згодом ще двічі – у 1965 і 1974 роках. За збірну Бельгії Поль провів 81 матч (1960-1974) і забив 30 голів. Тож не дивно, що на прощання спортивної кар’єри Поль Ван Хімст заслужив собі матч збірної Бельгії із збірною світу. 

Цікаво, що, дебютувавши у збірній так рано, Ван Хімст все ж не став наймолодшим новачком збірної. Задовго до нього, 26 жовтня 1908 року, тобто ще у допотопні футбольні часи, у збірній Бельгії на позиції правого захисника з’явився інший Поль з коротким прізвищем Жу, якому було в той день заледве 14 років і 18 днів. Пізніше він зіграв ще кілька матчів за збірну, зокрема у переможних зустрічах із Швецією та Німеччиною. Такого юного футболіста у складі національної команди більше не було і, мабуть, вже не буде, тож, очевидно, що Поль Жу є абсолютним рекордсменом навіть серед вундеркіндів. Але, на жаль, він дуже швидко облишив футбол і не залишив після себе особливої пам’яті, якби не отой «дитячий» дебют за збірну.

В одному з найсильніших чемпіонатів планети, в Італії, яка у 30-ті роки минулого століття двічі перемагала на чемпіонатах світу (1934, 1938), саме у той період з’явився наймолодший дебютант чемпіонату країни. 2 травня 1937 року у складі «Роми» вийшов юний форвард Амадео Амадеї (народився 26 липня 1921 року). Він провів три останні гри того сезону і забив один гол. А в «Ромі» тоді виступали Мазетті, Серантоні і Мондзельо, які через рік стануть чемпіонами світу. Але Амадео був швидким і точним бомбардиром, за свою довгу кар’єру (1937-1956) він пограв у «Ромі», «Аталанті», «Інтері» й «Наполі», забивши 174 голи, що довгий час було 10-им показником в історії чемпіонатів Італії. На завершення кар’єри він таки встиг пограти і за збірну (13 матчів, 7 голів), взяв участь у чемпіонаті світу 1950 року. Амадео пізніше тренував «Наполі» та жіночу збірну Італії, а в останні роки повернувся до тієї справи, якою займався до футболу, – знову почав пекти і продавати хліб. Хоча, якби хотів, міг би зробити вдалу політичну кар’єру. 1952 року він балотувався до Римської мерії від партії християнських демократів і за сумою набраних голосів посів друге місце, незважаючи на те, що у той час уже бігав за «Наполі». Римські вболівальники продовжували любити і підтримувати свого кумира. 

І все-таки більш знаним в Італії є прізвище Джанні Рівери, багаторічного капітана «Мілана» і збірної Італії, найкращого футболіста Італії 1965 року, володаря «Золотого м’яча» кращого футболіста Європи 1969 року, чемпіона Європи 1968 р. і віце-чемпіона світу 1970 р. Джанні дебютував у чемпіонаті Італії у віці 15 років, 9 місяців і 15 днів, програвши Амадеї тільки 9 днів (народився 18 серпня 1943 року). Через три роки настав час дебютувати і у збірній, де він провів 12 років (1962-1974) і забив 12 голів. Це був надзвичайно технічний і елегантний футболіст, з чиїх передач його партнери забили не одну сотню голів. Недарма він отримав прізвисько «Золотий хлопчик». Після завершення футбольних років Рівера вдало займався політикою, працював технічним директором «Мілана».

Король футболу бразилець Пеле став чемпіоном світу у 17 років, голландець Патрік Клюйверт забив переможний гол у фіналі Кубка чемпіонів «Аякс» – «Мілан» 1995 року, коли йому щойно минуло 18 років, а ганець Ній Лепмті забив гол у зустрічі «Андерлехт» – «Рома» у турнірі Кубка УЄФА у віці 16 років, 3 місяці. Мабуть, талант все-таки видно неозброєним оком, бо навіть традиційно консервативні тренери збірної СРСР дозволили дебютувати у збірній у неповні 18 років трагічної долі легендарному нападнику Едуарду Стрельцову. У цій збірній у віці до 20 років встигли зіграти і знамениті вихованці українського футболу – Анатолій Бишовець, Олег Блохін, Володимир Безсонов, Олег Протасов, Андрій Канчельскіс. Герой України, володар «Золотого м’яча» найкращого футболіста Європи 2004 року, бомбардир київського «Динамо», італійського «Мілана», лондонського «Челсі» та збірної України Андрій Шевченко теж почав забивати голи в чемпіонаті України та за збірну задовго до того, як йому виповнилося двадцять років. А невдовзі (29 вересня) йому виповниться вже 32…

Іван ЯРЕМКО 

Високий Замок