Топ-10 головних чемпіонів Пхьончхана-2018

Sport.ua виокремив десять спортсменів, чиї перемоги на Олімпійських Іграх-2018, згадуватимуть через багато років.

Олімпійські ігри дарують незабутні емоції і яскравих героїв. Sport.ua здійснює спробу визначити десятку найзнаковіших тріумфаторів Олімпіади у Кореї. Хоча місць у Top-10» відверто бракує, аби помістити всіх яскравих чемпіонів.

Маріт БЙОРГЕН  

Місце легендарної норвежки на чолі рейтингу – безсумнівно. Мало того, що вона здобула найбільше медалей з усіх учасників Ігор  у Кореї – п’ять, вона спочатку зуміла побити досягнення свого земляка Уле-Ейнара Бйорндалена за числом нагород різного ґатунку. А в останній день Олімпіади, вигравши 30-кілометровий марафон класикою, зрівнялася з Бйорндаленом та ще одним норвежцем Бйорном Делі, чий рекорд свого часу побив Уле-Ейнар, за числом золотих медалей. Всі троє – вісім разів «золоті», але у Бйорген – сумарно  15. Після здобуття рекордної, 14-ї медалі (бронзової - у командному спринті),  Маріт в інтерв’ю Sport.ua із ноткою суму зауважила, що індивідуального «золота» Пхьончхана їй бракує. І Бйорген здобула його! Дуже символічно, що норвежка отримала свою рекордну медаль на Олімпійському стадіоні під час церемонії закриття. Відтепер Маріт –  Королева Зимових Ігор!

Мартен ФУРКАД  

Нинішній Король біатлону, котрий свого часу перебрав цей титул у все того ж  нев’янучого ветерана Бйорндалена, на цій Олімпіаді здобув одразу три «золота», повторивши досягнення французького гірськолижника Жан-Клода Кіллі за числом перемог на одних Іграх (Кіллі здобув три «золота» на домашній Олімпіаді у Греноблі-1968). Додавши до цього здобутку дві золоті нагороди Сочі, Фуркад став найбільш титулованим олімпійцем серед французів (досі цей титул ділили Кіллі та каноїст-слаломіст Тоні Естанге). На Олімпіаді у Кореї Мартен здолав ще один, свій власний,  олімпійський комплекс, вигравши фото-фініш у мас-старті у німця Симона Шемпа. Гіркий досвід поразки у фінішній дуелі Сочі-2014, коли француз програв мас-старт норвежцю Свендсену, навчив Мартена, як слід використовувати свій зріст. Його феноменальна гігантська «розножка» дозволила виграти чемпіонські сантиметри у значно нижчого  німця.

Йоганнес КЛЕБО

Дебютант Ігор яскраво показав, що рекорди Бйорген, Бйорндалена та Делі можуть існувати лише певний час. На своїх перших Іграх 21-річний рожевощокий молодик здобув вже три «золота»: одне індивідуальне (у спринті) та два командних (естафета та командний спринт). Першою звитягою у Кореї лідер цьогорічного Кубка світу одразу ж побив «рекорд молодості». У  віці 21 року, 3  місяців і 23 днів норвежець  перевершив рекорд легендарного шведа Ґунде Свана, якому під час дебютної олімпійської звитяги у Сараєво було 22 роки один місяць і один день! Як цей хлопчина набирає швидкість - незбагненно. За кілька секунд Йоганнес розганяється до 45 км на годину!!! Таке враження, що поки інші біжать на лижах, уродженець Тронхейма біжить ногами і то не по снігу , а по легкоатлетичній доріжці ! За аналогією з Мессі у футболі, Клебо спокійно можна називати інопланетянином!

Лаура ДАЛЬМАЄР

Головна фаворитка біатлонної програми серед жінок підтвердила своє реноме одразу ж, гонку за гонкою вигравши спринт і персьют. Один промах в «індивідуалці» коштував Лаурі третього «золота» поспіль: вона фінішувала з «бронзою». Кому бути триразовим чемпіоном Дальмаєр чи  Фуркаду вирішувалося у «міксті». Свою частину гонки Дальмаєр і Ванесса Хінц провели блискуче, залишивши чоловікам майже 49 секунд переваги над французами, які на той час були на четвертій позиції. Але Лессер і, особливо, Пайффер гандикап, зароблений жінками, розгубили так, що не вистачило бодай на будь-яку медаль. Якби у «міксті» фінішували жінки, цілком можливо саме Лаура Дальмаєр була б триразовою чемпіонкою, але правила поки не змінюють. Здобути третє «золото» Ігор в естафеті Лаурі також не дали колежанки по команді: свій етап баварка розпочинала аж десятою з відставанням в 1 хвилину 12,2 секунди  (кожна з дівчат заробила по колу штрафу). Але два «золота» Олімпіади – це, однозначно, дуже вагоме досягнення 24-річної біатлоністки, котра має всі шанси сяяти і через чотири роки.

Естер ЛЕДЕЦЬКА

Найбільша сенсація цих Ігор! Вона ставила собі за мету стати першою олімпійкою, котра змагається на Іграх і у гірських лижах, і у сноуборді, а вийшло, що стала чемпіонкою і тут, і там! Фінішувавши у Super G, Естер довго не могла повірити у правдивість того, що написано на табло – «Ледецька – 1 місце». Вона водила головою туди-сюди і все хотіла когось перепитати чи це не помилка. Хотіла би,  щоби це було неправдою і чарівна Анна Феннінгер-Файт, котра після фінішу 20 найсильніших за рейтингом лижниць, була впевнена у тому, що повторила свій тріумф чотирирічної давності. Але цифри були безжальними – одна сота секунди переваги на користь чешки! Сама Естер була шокована, бо знала, що припустилася на трасі кількох помилок, за які тренер їй точно «випише» на фініші. Однак причиною уявних похибок стала шалена швидкість, яку розвинула на схилі Ледецька, а те, що вона змогла втриматися у віражах,  стало не помилкою, а чеснотою, яка подарувала неймовірну історію Олімпіади!

Що ж до її коронного виду – паралельного слалому-гіганту у сноуборді, то тут Ледецька виграла за відчутною перевагою, не давши опоненткам і мінімального шансу відібрати у неї «золото». Так Естер стала першою спортсменкою, котра перемогла у двох різних видах спорту на одних Іграх. Трохи раніше першою атлеткою, яка здобула медалі у різних спортивних дисциплінах, стала Йорін Тер Морс з Нідерландів. Голландка стала чемпіонкою на дистанції 1000 метрів у ковзанах і здобула «бронзу»  разом з командою Нідерландів у шорт-треку – естафеті на 3000 метрів.

Олександр АБРАМЕНКО

Запаморочливі стрибки Олександр виконував із довершеною технікою та крижаною холоднокровністю! Складність акробатичних елементів постійно зростала, а впевненість Сашка вражала глядачів і суддів все більше й більше!  У Великому фіналі його «два-гвинт-два» був відточеним до дрібниць і просто довершеним! Китаєць виконав стрибок так само класно, але не настільки перфектно, як це зробив українець. На своїй четвертій Олімпіаді Олександр Абраменко здійснив давню мрію. Як досвідчений атлет,  він ставив собі за мету здобути медаль. А правильно вибудувана психологія досвід і високий професіоналізм дозволили вибороти «золото».

Досягнення Абраменка – історичне, адже це - перша олімпійська медаль українського фристайлу, який ходить «навколо подіуму» Ігор ще від Олімпіади 1998 року у Нагано. І жінки, і чоловіки щоразу зупинялися у граничній близькості від п’єдесталу, але все ніяк не вдавалося на нього зійти. Символічно, що цей прорив на золоту вершину здійснив саме Олександр Абраменко, який два роки тому став першим українцем, котрий здобув Кришталевий глобус (Кубок світу) з лижної акробатики. 

Альона САВЧЕНКО

Феноменальне досягнення українки, яка  довго й наполегливо йшла до своєї олімпійської вершини, підкоривши її на своїх п’ятих Іграх. Для нас – це привід порадіти за землячку і зайвий раз згадати корупцію вітчизняного спорту, через що, власне, й відбувся його занепад. Альона виступала за Україну на своїй першій Олімпіаді у Солт-Лейк-Ситі 2002 року, де з партнером Станіславом Морозовим стала 15-ою. Фігуристка почала шукати  партнера, з яким прагнула досягти більшого і знайшла його у Німеччині (на жаль, рівень українського фігурного катання не дозволяв сподіватися на таку знахідку). З німцем Робіном Шолкови Савченко двічі ставала бронзовою на Олімпіадах 2010 і 2014. І от минулого року уродженка Обухова Київської області знайшла нового партнера - француза Бруно Массо , на 5 років молодшого. І з ним вона таки взяла «золото», та ще й із новим світовим рекордом за нинішньою шкалою оцінювання! Україно- французька пара представляла Німеччину, яка завдяки іноземцям вперше виграла на Іграх «золото»  серед спортивних пар у фігурному катанні.

Марсель ХІРШЕР

Лідер гірськолижного сезону, шестиразовий володар Кубка світу, нарешті, здійснив свою мрію. Після одного «срібла», двох четвертих місць і одного п’ятого на попередніх Іграх, Хіршер став дворазовим олімпійським чемпіоном! При цьому Марсель несподівано провалив свій головний вид – слалом, який вигравав цього сезону раз за разом, побивши за числом звитяг на етапах Кубка світу спочатку рекорд італійця Альберто Томби (50 подіумів), а потім земляка Германа Маєра (54 перемоги), маючи на даний момент 55 тріумфів. За розкладом, комбінація у гірськолижній програмі Ігор йшла раніше за слалом і слалом-гігант. У швидкісному спуску Хіршер відстав від лідера лише на 1,3, що дало йому можливість з легкістю показати перший результат за сумою виступу у слаломі. Друге «золото» австрієць здобув у «гіганті», де впевнено довів справу до перемоги, із запасом вигравши першу спробу. Два олімпійських тріумфи, вочевидь, забрали багато емоційних сил, тому у своєму фірмовому слаломі Марсель  припустився помилки і зійшов у першій же спробі. Хоча його два «золота» стовідсотково «резервують» йому місце у галереї головних тріумфаторів корейської Олімпіади.

Шарлота КАЛЛА і Стіна НІЛЬССОН

Якщо Шарлотта за знаковістю комусь поступається у лижних перегонах, то лише легендарній Маріт Бйорген. Але Калла зуміла втекти від  Бйорген у скіатлоні (7,5 км класикою + 7,5 км вільним стилем), вигравши перше «золото» цієї Олімпіади і  ставши триразовою олімпійською  чемпіонкою. На кожних з трьох останніх Ігор шведка неодмінно бере «золото». Крім того, у Кореї Шарлотта взяла ще три «срібла» - вражаюча колекція із чотирьох нагород!

Поруч із успіхом Шарлотти – тріумф її молодшої партнерки по команді 24-річної Стіни Нільссон. Як Калла у скіатлоні, Нільссон в індивідуальному спринті втекла від норвежки, яка була чинною олімпійською чемпіонкою у цій дисципліні – Майкен Фалли. Так Стіна здобула  перше у своєму житті олімпійське «золото». Шарлотта зі Стіною «показали спину»  Фаллі з Бйорген і у командному спринті, от лише фініш програли у запеклій дуелі американському дуету Кіккан Рендалл – Джессіка Діггінс, які стали першими олімпійськими медалістами США у лижних перегонах! Що ж до Стіни Нільссон, то її «бронза», здобута у 30-кілометровому марафоні, підтверджує різноплановість цієї лижниці, а, отже, дає підстави думати, що через чотири роки саме вона може стати головною «зіркою» Олімпіади в Токіо.

Шон УАЙТ

31-річний Flying Tomato («Літаючий Помідор») здійснив феноменальне досягнення, ставши першим сноубордистом – триразовим олімпійським чемпіоном. Всі пам’ятають патланя-жартуна, яким Шон був на своїх перших двох тріумфальних Іграх – у Торино-2006 та Ванкувері-2010. Досягши 30-річчя,  Шон підстригся – все ж таки вік дається взнаки. Взагалі, для екстримної дисципліни 31 рік – вік пенсіонера. Однак Уайт дуже хотів змінити прикре враження про свій виступ у  Сочі, де на короля сноуборду чекало фіаско – у «хафпайпі» він фінішував лише четвертим. Бажання виграти було настільки сильним, що американця не збила з курсу навіть моторошна травма під час підготовчого збору у Новій Зеландії. Тоді, після падіння на край «труби», Шону наклали на обличчя 62 шви!

Вирішальну спробу у Пхьончхані Уайт провів просто феноменально: чотири запаморочливих  гвинтових стрибки він виконав неперевершено – просто по-звірячому впевнено! Перемога не викликала жодних сумнівів! Так Flying Tomato написав олімпійську історію у сноуборді і тепер ставить собі нову мету – кваліфікуватися на Літні Ігри у Токіо у скейтбордингу, який дебютує там як вид спорту.

Також заслуговують на десятку

Місць у «Топ-10»  замало для того, щоби назвати всіх головних чемпіонів Пхьончхана. І оскільки вибір десятки – справа суб’єктивна, ось ще шестеро тріумфаторів, котрі заслуговують іменуватися головними героями Ігор.

Ірен ВЮСТ 

31-річна голландка здобула на цих Іграх своє п’яте «золото» у кар‘єрі. Ірен незмінно стає чемпіонкою з  Ігор-2006 у Турині, чергуючи індивідуальні звитяги на дистанціях 1500 і 3000 метрів. А 2014 року вона ще й перемогла з партнерками по команді у  гонці переслідування.

Свен КРАМЕР

Одноліток Ірен Вюст здобув у Кореї своє четверте олімпійське «золото». У Крамера  своя коронка – 5 000 метрів, перемогу на яких він нікому не віддає, починаючи з 2010 року у Ванкувері (у Турині був срібним) і в нього також є один командний тріумф Сочі. А у Пхьончхані і жінки, і чоловіки з Голландії не зуміли втримати корону першості у командному змаганні. 

Аксель СВІНДАЛЬ

У віці 35 років та 2 місяців Аксель став найстаршим чемпіоном Олімпійських Ігор у гірських лижах. Крім того, він став першим атлетом, котрий зумів виграти олімпійське «золото» у двох швидкісних  дисциплінах – супер-гіганті  та Швидкісному Спуску.

Каміль СТОХ

Після невдачі на нормальному трампліні найвидатніший стрибун сучасності взяв себе в руки і переміг на великому трампліні, здобувши своє третє золото Ігор. До того ж, Каміль став першим атлетом за останні 20 років, який зумів стати олімпійським чемпіоном після тріумфу у «Турне чотирьох трамплінів». Цього року Стох виграв це найпрестижніше змаганнях зі стрибків на лижах вдруге поспіль, тріумфувавши при цьому на кожному з чотирьох етапів!

Мікаела ШИФФРІН 

22-річна американка мала би бути в основній десятці, а може й на чолі рейтингу, якби їй вдалося досягти честолюбних планів, про які йшлося до початку Ігор – три «золота». Однак Олімпіада – це справжня «м’ясорубка нервів та емоцій», а тому витримати цей психологічний стрес вкрай складно. Мікейла розпочала виконувати задумане з перших перегонів: у другій спробі гігантського слалому вона показала,  чому так впевнено лідирує у заліку Кубка світу цього року  і здобула Великий Кришталевий Глобус торік. Однак переноси гонок зіграли свою роль. Слалом, в якому Шиффрін немає собі рівних, відбувався одразу наступного дня після гіганту. Занадто багато емоцій було витрачено: четверте і третє  місця у слаломних  спробах (четверте у підсумку) красномовно свідчать про те, що бути мульти-чемпіоном у гірських ой як складно. До комбінації Шиффрін емоційно трохи відійшла, і помилки  у даунхіллі  зуміла виправити стрімким проходженням слалому. До «золота» не вистачило, але «срібло» взяла.  І хоч, від неї чекали більшого, дві медалі, одна з яких – чемпіонська – досягненням, яким варто пишатися.

Ліндсі ВОНН. Спеціальний приз за Волю

Чемпіонка Духу. Ліндсі Вонн відновлювалася після важких травм, які довгий час не давали їй повернутися на високий рівень. Однак наполегливість та самовідданість 33-річної гірськолижниці захоплює. Початок сезону знову був позначений падінням, але це не вибило Ліндсі із сідла. Вона збирала сили по крихта, здобуваючи  80-ту та 81-у перемоги на етапах Кубка світу і залишаючись на відстані 5 тріумфів від рекорду легендарного шведа Інгемара Стенмарка.

Вонн була готова до Ігор навіть більше, ніж могла бути готова людина у її фізичному та психологічному стані: за кілька місяців до Ігор помер її дідусь, з яким у Ліндсі був дуже тісний зв’язок. Вона чітко пройшла швидкісний спуск, повністю виконавши план на рейс, як потім сказала сама, «певно, занадто чітко витримуючи лінію і недостатньо ризикуючи». Ризикнули молоді, котрі здобули «золото» й «срібло». Однак «бронза» Ліндсі Вонн – на вагу золота.

У спорті, особливо гірськолижному,  неможливо зробити щось на замовлення. За роки неперевершеної кар’єри Вонн привчила всіх лише до перших місць, тому всім хотілося, щоби Ліндсі перемогла. Але те, що вона зійшла на олімпійський подіум – знакове досягнення і для спорту, і для її кар’єри, яке підтверджує її місце серед головних тріумфаторів Пхьончхана.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ