ДУБРОВА:«Після Пекіна буде зміна поколінь»

Як уже повідомляла «СГ», минулого уїк-енду з кадетського міжнародного турніру «Олімпійські надії» розпочався сезон для вітчизняного дзюдо. Погодьтеся, що в рік Олімпіади-2008 у Пекіні турнір одержав досить символічну назву. Головний тренер збірної України Сергій Дуброва з цим погодився без застережень, висловивши впевненість не лише в тому, що хтось із учасників цьогорічного січневого турніру обов'язково виступатиме на Олімпіаді-2016, а й у збільшенні кількості наших ліцензій на цьогорічні Ігри. Наставника «синьо-жовтої» збірної дзюдоїстів можна зрозуміти, коли він не став поіменно оголошувати список тих 7-9 спортсменів, які мають реальні шанси набрати «прохідну» кількість балів на шістьох найближчих міжнародних турнірах. Справді, багатьом із українських майстрів татамі залишилося не так багато, щоб потрапити до олімпійського Китаю, але все ж ліпше про це говорити після офіційного визначення учасників до середини квітня.

Мріємо про 8-10 ліцензій

— У будь-якому випадку, — каже Сергій Вікторович — ми прагнемо здобути 8-10 ліцензій, щоб їх було не менше, ніж в Афінах-2004. Зрозуміло, що відібратися на Олімпіаду за такої конкуренції, яка існує в світовому дзюдо, вже престижно, але ми у прагненнях не обмежуємося лише славнозвісним принципом П'єра де Кубертена. Попри те, що в Китаї на татамі вийдуть представники 93-95 країн і третина з них мріятиме про подіум, ми прагнемо здобути, як мінімум, одну медаль.

— Для декого з наших спортсменів це буде, вочевидь, останній шанс здобути олімпійську нагороду? Чи стане це для них додатковою мотивацією?
— Звичайно, наша збірна зараз перебуває на тому етапі, коли після Пекіна стане питання про зміну поколінь. Той славнозвісний «останній шанс» справді буде додатковою мотивацією в прагненні увійти в олімпійську історію. Наші титуловані чемпіони Європи розуміють, що в 34-36 років їм уже буде значно важче претендувати на медалі наступної Олімпіади, тому для них ми створюємо максимально сприятливі умови для підготовки. Не забуватимемо, що для Геннадія Білодіда ця Олімпіада може стати вже третьою, для Валентина Грекова — другою, тож здобутий ними досвід повинен піти на користь.

— Чи могли негативно позначитися на спортсменах наші українські традиції занадто тривалого святкування новорічних свят?
— Абсолютно переконаний, що наші професіонали не піддалися негативному впливу всеохоплюючих святкових тенденцій у суспільстві. Торік збір закінчився 28 грудня, а 14 січня ми знову зібралися у Конча-Заспі, тому вдома спортсмени, я переконаний, підтримували себе в робочому стані. Уже за тиждень розпочнуться відповідальні старти, які без перерви триватимуть до квітня.

— Ветерани стверджують, що раніше в наших спортсменів було більше міжнародних успіхів, бо вони перебували довше на централізованих зборах. Ви згодні з цим?
— Справді, вважається, що бути в тонусі та найкраще підготуватися можливо лише на зборах і в колективі. Проте зараз суттєво змінилася методика та стратегія — у дзюдоїстів насиченішим став змагальний календар. Інтенсивність турнірів не дозволяє у розпал сезону проводити тривалі збори. Більше йдеться про методику найшвидшого відновлення. Тепер продуктивними вважаються короткочасні збори, у тому числі й міжнародні, коли проводиться чимало корисних спарингів. У нас в цьому сенсі є гарна взаємодія з росіянами, поляками та угорцями.

Головне завдання — розвивати дзюдо в регіонах

— Чи підтвердив цей перший турнір року за часи свого існування, що він таки справді є «олімпійською надією» для дорослої збірної?
— Таких прикладів чимало. Шість років тому, скажімо, Анатолій Ласкута виграв «Олімпійські надії», а вчора ви були свідками, як йому вручили посвідчення майстра спорту міжнародного класу за «срібло» молодіжного чемпіонату Європи. Артем Булига минулого року був першим на наших «Надіях», а згодом підтвердив свій клас, ставши другим на кадетській Європі. Взагалі, сьогодні основу молодіжної збірної, а з часом і національної складають ті наші хлопці та дівчата 1988-1990 років народження, які мають школу «призерства» на «Олімпійських надіях». За це величезна подяка натхненнику цього турніру та відомих «Тайфунів на татамі» Олександру Нагібіну, адже наші юніори одержали можливість підвищувати свій міжнародний досвід у рідних стінах. Приїзд до нас цього року британців та данців засвідчує, що Україна має досить таки позитивний імідж як організатор змагань, тому ми розраховуємо, що одержимо найближчим часом право на проведення чемпіонату Європи.

— Що сприяє розвитку вітчизняного дзюдо найбільше? Подейкують, що вашим найціннішим здобутком є якась особлива атмосфера?
— Справді, останніми роками перед спортсменами та тренерами поставлено завдання працювати, як єдина родина дзюдо. Скажу відверто: нам таки вдалося працювати в тому ж дружньому стилі в національній федерації, як це прийнято і в Європейському союзі дзюдо. Наше завдання — допомогти всім осередкам у регіонах розкривати свої таланти. Недаремно навіть серед призерів цих «Олімпійських надій» є представники десятка регіонів країни. Це розширена географія не лише розвитку виду спорту, а й розширене коло претендентів на лідерство, майбутніх призерів та переможців міжнародних змагань.

— А які труднощі вас турбують найбільше? Прихильників дзюдо, скажімо, турбує, чому десятки наших міжнародних медалей на юніорському рівні перетворюються лише на поодинокі успіхи серед дорослих?
— На сьогодні, на жаль, ще не затверджено державної програми розвитку дзюдо, хоча робота над нею триває. Можливо, не вистачає економічної стабільності в країні. При переході з юнацько-молодіжного рівня на дорослий спортсменам доводиться вирішувати чимало питань, які пов'язані з навчанням у вищих навчальних закладах чи службі в армії. Якщо нас цікавлять збереження юніорського «золотого фонду» та олімпійські медалі, то над цим потрібно працювати за прийнятою державною програмою розвитку виду спорту. Окрім того, я з вами погоджуюся, що в нас ще й досі присутній «пострадянський синдром», коли фінансування роботи спортшкіл чи дитячого тренера ставлять у залежність від кількості нагород, які він привозить зі змагань. Європейська система розрахована на поступальніший розвиток талановитого спортсмена. Окрім того, хотілося б нагадати, що в усьому світі працює програма «Дзюдо для всіх», яка робить доступним татамі й для ветеранів, і для інвалідів. Наш же вид спорту дуже демократичний: будь-який робітник може вийти проти олігарха та виграти в нього.

— Чи існує вже попередній календар для наших учасників Олімпіади-2008?
— Так, для тих, хто до квітня здобуде олімпійські ліцензії, заплановано червневий збір в Іспанії. Візьмемо ми участь і в кількох контрольних турнірах, але основну підготовку вестимемо на наших базах. Окрім того, ми розробили графік тренувань, враховуючи п'ятигодинну різницю у часі з Китаєм під час Ігор.

Олег КОСТАНДА, «Спортивна газета»