«Конкуренція на «Скі-Турі» буде гострішою»

Цього року в календарі у лижників немає ані Олімпійських ігор, ані чемпіонату світу, тому головна боротьба розгорнеться на етапах Кубка світу та на другій в історії комерційній багатоденці «Tour de Ski». Перший «Тур», незважаючи на урізаний формат через примхи погоди, вийшов дуже цікавим і відразу ж набув великого рівня престижності. Сьогодні, у бесіді з лідером національної збірної України з лижних гонок Валентиною Шевченко та її особистим тренером Валерієм Лєсніковим, ми приділимо левову частину уваги саме цим змаганням.

Причина невдачі — структура снігу

— Валентино, перед тим, як ми поговоримо про «Скі-тур», охарактеризуйте, будь-ласка, результати минулого сезону...

В.Ш. — Загалом сезон у мене вийшов непоганим. Адже на дебютному «Скі-турі» я посіла третє місце. Натомість чемпіонат світу в Саппоро мене дуже розчарував, я розраховувала на зовсім інші результати. Це були головні змагання сезону, я до них наполегливо готувалася, тому, зрозуміло, невдача затьмарила усі успіхи на «Tour de Ski».

В.Л. — Так, сезон вийшов неоднозначним. Але головна складність у Японії була не стільки з кліматом, скільки зі снігом — його структура не дуже підходила для лиж фірми «Fischer», з якою у нас укладено контракт. У Саппоро першість серед виробників лиж виграли «Madshus» та «Rossingol». Навіть «Atomic» зарекомендував себе краще. Тож велика група елітних гонщиків просто «випала», у тому числі і Валентина Шевченко.
Якщо зранку на тестуваннях по підмерзлому снігу « Fischer» працював непогано, то як тільки сходило сонце — характеристики одразу ж погіршувалися, і ніяким змащуванням компенсувати це було неможливо. А, задля пом'якшення годинної акліматизації європейців, усі старти розпочиналися вдень. Тому такі сильні гонщиці, як дворазова олімпійська чемпіонка Кристина Шмігун (Естонія) та Маріт Бйорген (Норвегія), хоч як старалися, продемонструвати нічого не змогли.

До стартів готується... навіть тренер

— Торік новий лижний проект « Tour de Ski» заздалегідь лякав усіх рівнем складності та інтенсивності. З яким настроєм ви виходили на старт?

В.Ш. — До першого «Туру» я ставилася як до своєрідної гри. Усе було в новину, ніхто не знав, що з цього багатоборства вийде. І мені стало цікаво — як я все це витримаю? Ясна річ, найінтригуючим був завершальний підйом: я до останнього не знала — чи вдасться мені вірно розрахувати сили?  Та вийшло усе дуже добре...

В.Л. — Хочу зазначити, що всі команди, лижники, тренери, журналісти, вболівальники та інші зацікавлені сторони визнали проект « Tour de Ski» дуже вдалим. Тут і спортивна складова серйозна, і з форматом змагань вгадали, і призові високі, і на телеекрані така яскрава, динамічна, азартна формула виглядає дуже привабливо. Зважаючи на відсутність в календарі чемпіонату світу та Олімпіади, цьогорічний рівень конкуренції значно зросте. На даний момент цей турнір — один із найпрестижніших. Усі до нього готуються дуже серйозно.

— ... і тренери у тому числі?

В.Л. — Не знаю, як в елітних командах:, але у нас, якщо взяти лише ці 12 божевільних змагальних діб, функціонально тренери повинні бути готові не гірше за спортсменів. Адже кожного дня треба підготувати та протестувати напередодні гонок лижі, зібрати багаж, скласти у мікроавтобус, потім, по прибутті на нове місце, його знову розпакувати... А тут ще різні країни, різний сніг, різні кліматичні умови, бо одна сторона Альп та інша — це дві великі різниці. І все це швидко-швидко- швидко...

Найпопулярніший підйом сезону

— Які залишилися враження від штурму фінального підйому?

В.Ш. — Іспит був суворий. Я й досі дивуюся, як мені вдалося утриматися в групі лідерів? Під кінець сил практично не залишилося. На фініші і на ногах стояти не могла, і падати боялася — всі в знеможені падають, декому навіть ногу нікуди було просунути, щоб апаратура зафіксувала результат..
.
— Ну, використовуючи велосипедну термінологію: підйом майже 4 км із перепадом висот понад 400 м, із середнім градієнтом 17% і максимальним — 34%! І все це — на висоті 1300 м над рівнем моря, де при високому темпі і дихати важко, і серце, мабуть, бажало вистрибнути на волю...

В.Ш. — Не знаю як серце, а в мене було одне бажання — десь залягти, щоби довго ніхто не чіпав. Добре, що вболівальників нагорі було надзвичайно багато. їхня палка підтримка нам допомогла.

— У міжсезонні багато команд на зборах бігали у гору кроси по 5-6 км. А норвезьким спринтерам-чоловікам навіть зробили імітацію — 12 підйомів по 1 хвилині кожний! Це так відпрацьовується фінальний штурм? Ви займалися чимось подібним?

В.Л. — Ну спринтерам на цьому підйомі нічого не «світить». Це, скоріше, щоби просто дістатися фінішу. Решті гонщиків, особливо універсалам, таке тренування конче потрібне.
Подіум Валентини на першому «Скі-турі» зовсім невипадковий. Вона була готова до таких навантажень, бо у програму нашої передсезонної підготовки вже багато років входить долання підйомів кросом чи на лижеролерах. Наприклад, у Рамзау є 7-кілометровий підйом, який ми використовуємо щорічно. Він входить до планів нашої силової підготовки. І якщо раніше поруч із українською командою на цьому підйомі тренувалися одиниці, то нині — масове явище. Причому проїзжають на ролерах по кілька разів через день. Так що цього року фінального штурму боятися вже не будуть.

— А який прогноз на сезон? Повторення минулорічної весни у грудні-січні не буде?

В.Л. — Прогноз цілком задовільний. В Альпах уже тепер товщина снігу близько 1,5 метра. Навіть на висоті Рамзау випало 25 см, коли ми там були у жовтні. На глетчері все літо товщина снігу трималася на рівні трьох метрів.

Чи на користь зміни у регламенті?

— У порівнянні з минулим роком, організатори « Tour de Ski»  зробили кілька нововведень: командний залік, зняття з дистанції «кругових» і тих, хто не вписався у ліміт часу (програш  переможцю,  відповідно, 15% —у жінок та 18% — у чоловіків), 15 найкращих у кожній гонці отримають очки у залік Кубка світу (50% від кубкових), спринтерські бонуси збільшуються з 50 до 60 сек. (60 — переможцю, 56 — за друге місце, 52 — за третє і так далі до 30-го місця — 1 очко) тощо... Ці зміни збільшують ваші шанси?

В.Ш. — Умови покращилися для спринтерів, бо на дистанційних етапах збільшилася кількість проміжних фінішів. І водночас представникам спринтерської групи на деяких етапах буде важко «вписатися» у ліміт часу.

— А як у вас справи зі спринтом? Якийсь прогрес за останній рік відбувся?

В.Ш. — Хоч як би хотіла, та організм просто не може видати високих швидкостей. На спринтах я втомлююся більше, ніж після звичайних гонок, а зиску — ніякого. Кардинально ж змінювати підготовку ризиковано. Є багато прикладів, коли спроби розвинути спринтерські якості у спортсменів, не здатних до цього від природи, завершувалися катастрофою: покращення — мінімальне, а усі сильні сторони, які раніше приносили результат, втрачено, бо організм вже перебудувався. Тому буду розраховувати на дистанційні гонки.

— Але ж велику роль відіграють очки до заліку Кубка світу. Переможець усіх дистанцій на «Tour de Ski  може розжитися 800 очками, а це — дві третини «Великого кришталевого глобусу»!..

В.Ш. — Очок багато, це так. Але якщо налаштовуватися тільки на «Скі-тур» і викластися наповну, то потім можна сильно пожалкувати, особливо в разі невдачі хоча би на тому ж фінальному підйомі. Тоді про високе місце у Кубку світу доведеться забути. З цієї причини ми не стали на цей сезон визначати головний пріорітет. Я намагатимуся боротися за високі місця у кожній окремій гонці, в залежності від рівня мого функціонального стану. Набагато важливіше витримати загальний рівень навантажень, щоби закласти базу під ЧС-2009 та ОІ-2010.

— Хто, на вашу думку, буде головним фаворитом цьогорічного «Туру»?

В.Ш.— У чудовій формі знаходиться Вірпі Куйтунен (Фінляндія). Багато очікують і від Маріт Бйорген (Норвегія).

В.Л. — Зараз важко щось прогнозувати, бо будь-яка застуда чи хвороба під час турніру — і ти втрачаєш усе. У жінок я порекомендував би звернути увагу на Айно-Кайсу Саарінен (Фінляндія). У чоловіків головний фаворит — Тобіас Ангерер (Німеччина). Великі амбіції у француза Віттоза. Взагалі Норвегія, Росія та Німеччина мають традиційно сильні склади. Особисто я очікую сюрпризу від італійців — у них змінилося керівництво Федерації та головний тренер і, як підсумок, методика підготовки. Влітку вони демонстрували високі результати. Пьєтро Піллер-Коттрер виглядав дуже гарно.

Тепер нас буде троє

— Враховуючи, що «Tour de Ski» — це комерційні змагання, а, наприклад, у Росії надлишок талановитих гонщиків, пропозицій змінити громадянство на українське ні від кого не надходило?

В.Л. — Звичайно, нам би не завадило посилити збірну 2-3 сильними гонщиками, щоби мати пристойну естафету. Однак на наші умови ніхто не погодиться. Навіть під виступ на Олімпіаді. Ми не можемо зацікавити спортсменів ані кращою підготовкою, ані зарплатою. Наприклад, Валентина Шевченко, з усіма своїми досягненнями та світовими рейтингами, отримує набагато менше за російських юніорів, котрі ще не проходять по першому списку збірної. Навіть у Білорусі умови кращі. Білоруси додатково винагороджують своїх спортсменів за потрапляння у першу шістку на чемпіонатах світу та вісімку — на Олімпіадах, а ми і там, і там — лише за три призових місця.
А між іншим, після Олімпіади-1998 у Нагано (у сезоні 1998-99) українська жіноча команда посіла четверте місце в загальному заліку Кубка Націй, попереду нас були тільки росіянки, норвежки та італійки! Ну, і кому це було потрібно? Дівчата виклалися по максимуму, а їм сказали: «От якби ви третє місце на Олімпіаді посіли — тоді б була зовсім інша розмова...».
Ясна річ, що при такому ставленні команда поступово зійшла нанівець. А щоби при наших обмежених селекційних можливостях підготувати нову таку команду, потрібно чимало ресурсів та багато років.
Нині із підготовкою стало набагато краще. Збірна проводить повноцінні збори. З'являється інтерес до лижних гонок, до секцій приходять діти. Але так відбувається лише впродовж трьох останніх сезонів. У такі короткі терміни неможливо підготувати навіть молодь. Та й далеко не кожна дитина здатна вийти на високий рівень. Необхідно постійно проводити селекційний відбір.
На даний момент тільки Валентина Шевченко спроможна регулярно потрапляти у «червону групу». Решті важко і 2-3 рази за сезон фінішувати в першій тридцятці. Подивимося, як у Лади Нестеренко нинішній сезон піде. Вона вже напрацювала солідний багаж, але ніяк не може переломити ситуацію, щоби вийти на стабільний рівень. На чемпіонаті світу в Саппоро Лада провела дві хороші гонки, дистанцію З0 км «классикою» взагалі із сьомим часом завершила. Тепер необхідно ці результати підтвердити на етапах Кубка світу.
Ще додам, що на цьогорічному «Скі-турі», окрім Валентини Шевченко, також виступлять Лада Нестеренко та Роман Лейбюк. Є надія, що такі жорсткі змагання посприяють прогресу цих спортсменів...

Андрій ЛОСЄНКОВ, «Спортивна газета»