КОРЖ: «Я більше не буду...»

«Для мене політичне рішення з боку Президента України та Прем’єр-міністра про знесення центру, який будує фірма «Юджин» – це керівництво до дії, – розповідає Віктор Корж. – І тому цю проблему я більше не обговорюю. Мені дуже прикро, що та інформація, яку я надав на певному етапі, була подана деякими ЗМІ не в тому розумінні, що малося на увазі». Міністр України у справах сім’ї , молоді і спорту Віктор Корж – один із небагатьох державних чиновників, який погоджується на інтерв'ю саме зранку, ще до початку робочого дня. Ось і цього разу Віктор Петрович запросив журналістів до свого кабінету, коли в приміщенні Мінсім'ямолодьспорту було ще порожньо.

НА ВСІХ ПОСАДАХ СЛУЖУ УКРАЇНСЬКОМУ СПОРТУ
– Вікторе Петровичу, днями вам виповнилося п’ятдесят років. Мабуть, як і кожній людині, яка перетинає полудень віку, вам також є про що сказати людям. Адже майже вся ваша трудова діяльність пов’язана з розбудовою вітчизняної фізичної культури та спорту...
– Мабуть, усім відомо, що все своє свідоме життя, перебуваючи на різних посадах, я служу вітчизняному спорту. Після закінчення спортивної кар’єри велосипедиста, трудову розпочав зі створення медичного центру – тобто лікарсько-фізкультурного диспансеру в Харкові. Це був перший відомчий спортдиспансер в Україні. На жаль, недавно його зруйнували, хоч він і сьогодні був би потрібним динамівцям. Але такі нинішні реалії життя. До речі, той диспансер працював не лише на обласне «Динамо» чи Харківську область, а й був справжньою базою підготовки для багатьох збірних команд України та колишнього СРСР. Ми вже тоді мали такі методики, обладнання й штат лікарів, що нині про це лише мріємо навіть на загальнонаціональному рівні. У середині 80-х років минулого століття ми вже почали навіть відпрацьовувати біопсію м’язів. У нас був повний комплекс біохімічної, функціональної діагностичної апаратури. Були свої виїзні лікарські бригади.
В обласній раді «Динамо», яку я очолив як перший заступник голови, вдалося розрахуватися з боргами, які накопичилися впродовж кількох років, виконати величезний обсяг ремонтних робіт на спортивних базах. А найголовніше – досягти великих спортивних результатів. Тоді харківські динамівці на Олімпійських іграх виграли дві золоті медалі. А ще були здобутки на світових та континентальних чемпіонатах. Зокрема, на Олімпіаді в Атланті-96 виступало восьмеро представників харківського «Динамо». Крім того, я пишаюся тим, що нам удалося запровадити науково-обґрунтовану системну роботу на рівні обласної організації товариства «Динамо».
У республіканській раді товариства «Динамо» на мене також очікували величезні борги і застаріла спортивна база. Та переходячи на нову роботу, в «Динамо» залишив понад 40 мільйонів гривень прибутку. Були започатковані й здійснені інвестиційні проекти. Ритмічно й рентабельно працювало п’ятнадцять підприємств. А починали з одинадцяти-мільйонного боргу. Без збитків почали працювати й обласні динамівські осередки. Вчасно виплачувалася заробітна плата, забезпечувалася організація і проведення всіх змагань, майже сорок відсотків української спортивної делегації на Іграх в Сіднеї та Афінах становили спортсмени товариства «Динамо». Крім того, виграли тринадцять олімпійських нагород з двадцяти трьох, здобутих збірною України. А ще динамівські спортсмени вдало виступали на різноманітних міжнародних турнірах зі службово-прикладних видів та поліцейського спорту. Кілька разів українські міліціонери вигравали чемпіонат Європи з міні-футболу серед поліцейських.

– Вікторе Петровичу, хто був вашою надійною опорою в повсякденній напруженій роботі?
– Головною точкою опори завжди були люди, справжні, досвідчені фахівці. Мені приємно, що в товаристві «Динамо» вдалося зберегти чудові кадри, а ще традиційні динамівські та олімпійські види спорту. З 1600 дитячо-юнацьких спортивних шкіл України тридцять дві динамівські школи входили до сотні найкращих навчальних спортивних закладів. До десятки найкращих входило 4-5 динамівських шкіл. А щодо підготовки майстрів спорту України та міжнародного класу, то в динамівських школах вони були значно вищого ґатунку. Практично всі динамівські школи впродовж року готували майстрів спорту.
Це був показник системності і повноцінності етапів підготовки. Хоча в Україні нині ще багато ДЮСШ, які впродовж багатьох років не підготували жодного майстра спорту. Тож разом із Міністерством освіти та науки плануємо провести спільну колегію, на якій, зокрема, відокремимо школи, які займатимуться активним дозвіллям молоді, позашкільною роботою, та школи, які з першого дня працюватимуть у фарватері олімпійської підготовки й спорту вищих досягнень. На жаль, сьогодні ця межа ще не проведена. Тому існує певна ідеологічна проблема в цьому напрямі. Також плануємо створити міжвідомчу координаційну раду по організації роботи ДЮСШ.

МИ ПРИЗУПИНИЛИ РУЙНАЦІЮ СПОРТИВНИХ БАЗ У ДЕРЖАВІ
– Вікторе Петровичу, ви досить активно працювали у Верховній Раді. Навіть запропонували кілька законопроектів щодо поліпшення вітчизняної фізкультурно-спортивної галузі...
– У моєму житті це був новий і дуже відповідальний етап. І напрочуд цікавий. Я захоплено приступив до виконання депутатських обов’язків. Очолив підкомітет із фізичної культури й спорту. Знаючи проблеми нашої галузі, з колективом однодумців (усіх членів нашого комітету вважаю однодумцями незалежно від того, яку політичну силу вони представляють в парламенті) вже в перший день роботи Верховної Ради 3 серпня 2006 року я зробив собі подарунок на день народження, коли ми прийняли постанову, яку я ініціював, «Про заборону закриття й перепрофілювання спортивних об’єктів». Як на мене, це знакова постанова, яка поклала край розкраданню нашого спортивного багатства.
Потім нам удалося разом із народними депутатами Равілем Сафіулліним, Миколою Томенком та Олександром Волковим провести це як додаток до нашого базового закону «Про фізичну культуру і спорт». Спираючись на ці документи, нам удалося призупинити руйнацію спортивних баз у Києві, Черкасах, Севастополі, Львові та багатьох інших містах нашої держави. Також вважав би своїм здобутком покладений в основу вже повномасштабний проект закону про спортивні лотереї та гральний бізнес, в розробці якого і я брав безпосередню участь. На жаль, він пройшов лише перше читання, бо призупинена робота нинішньої Верховної Ради. Якщо цей документ затвердить парламент, то наша галузь щороку отримуватиме понад сто мільйонів гривень.
Нині у парламенті перебуває ще один запропонований мною законопроект про плату за землю, де передбачені певні преференції нашим спортивним закладам. Цей документ схвалений також у першому читанні. Через його відсутність сильно потерпає спортивна галузь, віддаючи останні копійки за податок на землю. Хоча ми працюємо на майбутнє нашого спорту, дітей, усього населення. Крім того, я брав активну участь у розробці законопроектів, які обмежують зовнішню рекламу алкогольних та тютюнових виробів, щодо вдосконалення системи відпочинку та оздоровлення дітей, про молодіжне будівництво та інших. Це також колосальні проблеми. Мав честь як міністр оголосити у Верховній Раді текст закону про підготовку та проведення чемпіонату Європи 2012 року, до якого також причетний. Завершував роботу над цим законопроектом, узгоджував з іншими міністерствами та відомствами, Секретаріатом Кабінету Міністрів, а зараз плідно працюємо над його реалізацією.

– Ви відразу погодилися очолити Мінсім’ямолодьспорт? Адже нова посада вже зобов’язувала вас відповідати не лише за одну область чи спортивне товариство, а й опікуватися молодіжною політикою, проблемами сім’ї, фізичною культурою і спортом усієї України...
– Звичайно, деякими аспектами нової роботи я не володів. У першу чергу це стосувалося соціальної роботи, молодіжної політики, її внутрішнього життя, взаємостосунків молодіжних організацій, напрямів їхньої діяльності. Тому почав активно вивчати ситуацію, яка склалася навколо цих проблем. Глибше й ретельніше вникав у роботу Фонду молодіжного будівництва, ініціювавши низку різноманітних заходів щодо вдосконалення його роботи. Зокрема, створення власної будівельної компанії, обмеження собівартості житла на рівні державних будівельних норм, розроблення прозорої системи рейтингів, яка дає зрозумілу державну політику щодо тих, хто має першочергове право на молодіжний кредит, часткову компенсацію.

– І хто ж в Україні на це має право бути серед обраних щодо одержання пільгового молодіжного кредиту?
– У першу чергу – молоді талановиті вчені, відомі спортсмени, молоді люди, які прославили Україну на міжнародній арені або здійснили героїчний вчинок. Справжня золота українська молода еліта, яка активно проявила себе в розбудові нашої незалежної держави. Систему підтримки молодіжних проектів ми зробили абсолютно прозорою й зрозумілою. Для цього створили Громадську та Експертну ради. Крім того, залучили громадськість, народних депутатів, лідерів молодіжних організацій. Провели кілька форумів та конференцій, роз’яснюючи нашу політику, підготували разом із молодіжними лідерами її ідеологію. Нині робимо активні кроки щодо інтеграції нашого молодіжного руху в європейські структури. Наступного року плануємо провести в Києві Європейський молодіжний форум. Тому 80 відсотків від усього обсягу моєї повсякденної роботи займають саме ці проблеми. А ще тримаю під постійним контролем проблеми тендерної політики, усиновлення дітей, співпрацю з ЮНІСЕФ, з іншими поважними міжнародними інституціями.
Сьогодні нам докорінно треба пере-форматувати роботу Департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. Тут є ціла низка європейських документів, хартій, які ратифіковані урядом і Верховною Радою. І вже на рівні міністерства адаптувати ці програми до національних планів дій. Ми напружено працюємо над адаптацією нашого законодавства до Гаазької конвенції. Це серйозна робота, яка стосується багатьох напрямів нашого міністерства.

САМЕ ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА Й СПОРТ ОБ’ЄДНУЮТЬ НАШИХ ЛЮДЕЙ
– А як щодо сфери спорту?
– Вона одночасно і проста, і надзвичайно важка. Сьогодні державна політика щодо фінансової підтримки діє на випередження. Повне розуміння проблем нашого міністерства з боку Верховної Ради та уряду. Наш парламент лише кілька разів продемонстрував свою одностайність, голосуючи понад 400 голосами і за наші спортивні закони та постанови. Такого взаєморозуміння не було по жодному іншому питанню, яке виносилося на розгляд депутатів. І це не тому, що всі нібито є прихильниками спорту. А тому, що ми зуміли переконати, знайшли аргументацію щодо того або іншого питання. І дали всім зрозуміти, що саме ця проблематика об’єднає депутатський корпус.
Як на мене, фізична культура і спорт – невід’ємний елемент європейської та української культури й може об’єднати наших людей і нашу державу. Сьогодні суттєво збільшено бюджет нашого міністерства. На цей напрям він становить понад 460 мільйонів гривень. На розвиток матеріально-технічної бази, яка перебуває в занедбаному стані, кошти збільшено в чотири з половиною раза, що становить 93 мільйони доларів. Це дає можливість розпочати будівництво чотирьох льодових палаців, які нам так потрібні! Завдяки державній фінансовій підтримці, ми завершимо реконструкцію олімпійського, практично нового басейну «Метеор» у Дніпропетровську. Це буде басейн олімпійського стандарту, з усією інфраструктурою. Переконаний, що наш альянс із «Південмашем», який бере на себе всі поточні витрати щодо утримування цієї споруди, сьогодні є нормальним і правильним.

– А коли ж почнемо реконструкцію вітчизняних велотреків? Принаймні, столичного, який руйнується по вулиці Богдана Хмельницького?
– По київському велотреку вже прийнято принципове рішення, його реконструкція відбудеться за рахунок інвесторів. З ними все погоджено. Також ми знайшли порозуміння з Міністерством фінансів України і вдячні йому за виділення коштів на реконструкцію велотрека. Стримувала реконструкцію цієї спортивної споруди наявність охоронної грамоти. Нині мерія та міністерство відкликали цей документ і найближчим часом розпочнеться реконструкція велотреку. А вже наступного року плануємо відновити й харківську велосипедну трекову арену.

– Вікторе Петровичу, всі добре знають, що ви своя людина в нашій спортивній галузі. Тому всі з нетерпінням очікували вашого приходу на цю міністерську посаду. Сподівалися, що ви всіх обігрієте п обласкаєте. Однак трапилося все навпаки. Багатьом стало не затишно. В окремих випадках навіть дійшло до скандалів...
– Дійсно, аналізуючи стан справ у нашій галузі, я часто себе запитував – навіщо мені псувати стосунки з людьми, з якими я по 20-25 років не мав жодних проблем, яких вважаю своїми колегами. Але моя нинішня посада дуже специфічна й відповідальна. І той, хто сідає в це міністерське крісло, якщо це, звичайно, свідома людина, з громадянською позицією, то має до всього підходити максимально об’єктивно, з державницької позиції. А про це мені навіть казали деякі мої друзі, що, мовляв, з моїм приходом сподівалися на тихе, спокійне життя. А сталося навпаки.

У СПОРТТОВАРИСТВАХ ВІДСЛІДКОВУЄТЬСЯ СПОЖИВАЦЬКА ТЕНДЕНЦІЙ
– Тому давайте проаналізуємо цю ситуацію...
– Я не можу вважати нормальним стан справ у нашому міністерстві. Адже структуризація нашої галузі й досі не відбулася. Навіть відсутня угода про співпрацю між міністерством та Національним олімпійським комітетом.
Практично не діють порожні укладені угоди між Мінсім’ямолодьспортом та добровільними спортивними товариствами. В останніх, на жаль, відслідковується споживацька тенденція. У них відсутня будь-яка фінансово-економічна база, фіксоване членство, системний збір членських внесків, робота зі спонсорами. В усіх вітчизняних спортивних товариствах також відсутні Інтернет, друковані засоби, веб-сайти. Хоча ми всі розуміємо, що громадська організація повинна бути прозорою й публічною. Дев’яносто відсотків коштів із державного бюджету, які передаються добровільним спортивним товариствам на реалізацію державних програм, витрачаються на заробітну плату й утримання апаратів. Я не можу на це реагувати нормально.

– Який ви бачите вихід із цієї ситуації?
– А вихід єдиний і напрочуд простий – треба багато працювати! І робити це слід з ранку до ночі. А це тісний зв’язок з членами товариства, залучення нових, робота щодо доцільності сплачувати членські внески, які потім підуть на розвиток матеріально-технічної бази, дитячо-юнацького спорту, на агітаційно-пропагандистські заходи. А ще треба залучати спонсорів та меценатів, яких сьогодні немає в жодного спорттовариства. Треба впроваджувати власні економічні проекти. А в товариствах навіть немає подібних фахівців і підрозділів, які б проводили моніторинг, вивчали комерційні проекти, платні послуги. У товаристві «Динамо» фінансово-економічний стан я підняв майже з нуля до чотирьох мільйонів гривень чистого прибутку. Чомусь Віталій Кличко впроваджує програму облаштування нових тренажерних комплексів, тренажерних залів, залучивши для цього різноманітні торговельні марки. І на це вже знайдено мільйони гривень. А наші фахівці, які перебувають на державних посадах, отримують зарплату з державної скарбниці, сьогодні не відкрили жодного оздоровчого центру.

– Щось подібне відбувається й у вітчизняних федераціях?
– Вибух активності федерації починається лише тоді, коли треба отримати статус національної або отримати кошти з державного бюджету. Коли ця кампанія завершується, то ми можемо не бачитися й упродовж року. Жодна федерація не здає, як ми домовлялися, економічно-фінансових звітів. Ми досі не можемо порозумітися, що таке консолідований бюджет галузі. Сьогодні ніхто не знає, скільки грошей у державі витрачається на розвиток фізичної культури і спорту. Це не нормальне явище! Система угод між федераціями та міністерством відбувається важко й повільно. Хоча без системи взаємної відповідальності та розмежування функцій нічого зробити неможливо. На момент мого приходу практично не працювала система ліцензування. Тому навіть у Києві деякі модні центри відкривалися без програм та ліцензій. Адже тут не було ні досвідчених тренерів, ні лікарів. Передбачені тренерські програми відсутні, не виконувалася ціла низка найпростіших вимог. Звичайно, на всі ці недоліки я не дивитимуся байдуже.

ПОТРІБНА ПОВНА СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА МІНСІМ’ЯМОЛОДЬСПОРТУ
– Кажуть, що навіть в міністерстві досі не було положення про те, хто має право бути екіпірованим серед наших збірних команд?
– Комусь було це вигідно. Адже можна було вручну покерувати, комусь дам, а іншому – відмовлю. Це було несправедливо в першу чергу по відношенню до самих спортсменів. Крім того, дає підстави для зловживання. Тепер ми вже чітко розуміємо, кому потрібна екіпіровка і в якому асортименті. Сьогодні реально обрахувати технічне завдання до уряду на наступний рік. Аналізуючи систему роботи штатних збірних команд, зокрема у видах боротьби, де існує велика конкуренція, є великі спортивні здобутки. Та на жаль, лише кожний 230-й спортсмен входить до головної команди країни, а ось у видах з веслування цей показник становить від 20 до 30 спортсменів. Яка ж тоді існує професійна система відбору й підбору кадрів до збірних України? І чи потрібно утримувати 1300 членів у штатах збірних України? Яка ж тоді має бути віддача? А це ж не лише державні гроші, а й державна відповідальність. Як на мене, потрібна повна структурна перебудова спортивного міністерства. Щодо комплектування, перш за все, відповідно до категорійності виду спорту до рейтингу спортсменів. У команді повинні бути найкращі!

– А чому ви призупинили дію єдиної спортивної класифікації в усіх олімпійських та не олімпійських видах спорту?
– На жаль, сьогодні всі спортивні звання девальвовані. Порушені паритети в розвитку видів спорту. Хіба можна зараз присвоювати спортивні звання за перемоги на другорядних турнірах, які не є національними чемпіонатами? А чи варті почесних звань переможці різноманітних версій одного виду спорту на незрозумілих континентальних чи світових чемпіонатах? Звичайно, що ні! Нині розробляється нове положення про визнання видів спорту в Україні. Будуть визнані лише ті види, які вже здобули популярність серед населення, мають осередки у регіонах, матеріально-технічну базу. Тоді це буде повноцінний вид спорту і з ним можна співпрацювати і підтримувати. Але як можна співпрацювати з 24 версіями карате? Це вже абсурд! І чи можна присвоювати звання заслуженого майстра спорту з голубиного або авіамодельного спорту?..

– Пане міністре, кажуть, що найближчим часом буде ліквідовано один із головних підрозділів Мінсім’ямолодьспорту – Укрспортзабезпечення?
– Я майже щодня повторюю підлеглим, що наше міністерство – не контора з проведення тренувальних зборів і змагань та закупівлі штанг, м’ячів, зброї, витратних матеріалів. Тому ми розпочинаємо повне переформатування діяльності Укрспортзабезпечення. Це колишня радянська структура, яка сьогодні повністю себе дискредитувала, і ми її реформуємо. Нині її пілотна назва – дирекція із забезпечення роботи штатних збірних команд, і виведемо цей департамент за рамки міністерства. А саме міністерство займатиметься розробкою положень про статус національних, про єдину спортивну класифікацію, аналізуватиме й вивчатиме європейські та світові спортивні тенденції, налагоджуватиме співпрацю з федераціями, розроблятиме якісний єдиний спортивний календар. У міністерстві більше уваги приділятимуть законотворчій діяльності. А ми за вісім місяців від 63 державних тренерів не отримали жодної серйозної пропозиції!..

ТЕНДЕР НА ПРОВЕДЕННЯ ЄВРО-2012 ВИГРАВ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД
– Вікторе Петровичу, минуло понад сто днів, як Україна з Польщею виграли тендер на проведення фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Сьогодні дехто вважає, що саме він виграв цей тендер. А яка ваша думка? Хто зробив найбільший внесок у цю перемогу?
– Виграв український народ, наша держава. Адже ми входимо до провідної двадцятки найсильніших спортивних країн світу. Звичайно, до цього успіху причетні Президент України Віктор Ющенко, Кабінет Міністрів на чолі з Віктором Януковичем, народні депутати, які постійно підтримують фізичну культуру і спорт. Безумовно, в українському футболі впродовж десятиліть склалися колосальні традиції. Наш народ дуже любить цей вид спорту. Я схиляю голову перед тими людьми, які генерували цю ідею. На цьому етапі неабияка заслуга Федерації футболу України та особиста наполегливість Григорія Суркіса. Але вже сьогодні треба говорити про нашу спільну відповідальність, значні навантаження в новій справі. Бо поки що справжнього досвіду ні в кого немає.
Наше міністерство разом з Міністерством економіки координує цю роботу. Ми витримуємо напружений ритм. Проведено вже велику роботу. Створено Координаційну раду при Президентові України, Оргкомітет при Кабінеті Міністрів. Запрацювала міждержавна координаційна рада. Відбулися великі консультації з польськими колегами. З приводу підготовки до Євро-2012 пройшла зустріч президентів України та Польщі. За активної участі Мінсім’ямолодьспорту розроблено план заходів та концепцію державної програми. Тепер щодня працюємо над новою державною програмою, яка регламентуватиме весь обсяг роботи до 2012 року. Ми ведемо постійний діалог із тими регіонами, які будуть задіяні на Євро-2012. Створюється регіональні органи управління.
Нині працюємо над обґрунтуванням фінансово-економічних показників та переліком обсягу робіт та об’єктів, які треба побудувати, реконструювати тощо. Найближчими днями на виконання доручення Прем’єр-міністра України Віктора Януковича подамо проект структури та функціональної побудови штатного розкладу і положення про державне агентство щодо проведення Євро-2012. Цю роботу здійснюємо спільно з Федерацією футболу та із всесвітньо відомою консалтинговою компанією «McKinsey». Тому ми враховуємо європейський і світовий досвід. Для цього проводимо низку консультацій. Нині наше міністерство закінчує розробку варіантів реконструкції НСК «Олімпійський».
Тому мені дуже прикро, що та інформація, яку дав на певному етапі, була подана деякими ЗМІ не в тому розумінні, що мав на увазі. Справа в тому, що я завжди вважав і вважаю, що робота нашого міністерства повинна бути відкритою і прозорою. Тому ми постійно інформуємо засоби масової інформації про всі напрями своєї діяльності. Зокрема, й про проекти реконструкції НСК «Олімпійський». Абсолютно не є секретом, що ми й тепер проводимо низку зустрічей та консультацій із потенційними інвесторами, представниками провідних міжнародних європейських та світових будівельних компаній. Я зустрічався і вів переговори з італійськими, іспанськими, голландськими, німецькими та українськими компаніями. Я розумію свою функцію в тому, щоб якомога більше зібрати інформації про світовий досвід будівництва, розвитку інфраструктури, щоб потім дати інформацію на розширеному засіданні Наглядової ради НСК «Олімпійський», яке відбудеться найближчим часом та на засіданні Оргкомітету з Євро-2012 для прийняття відповідного рішення урядом. Ми запропонуємо 3-4 проекти реконструкції, а остаточне рішення виходить далеко за рамки нашого міністерства.
Отже, остаточне рішення за урядом! І буде погоджене із Координаційною радою при Президентові України, бо це дуже важливий державний об’єкт. Тому свого часу я досить спокійно доповів представникам ЗМІ про те, що в нас є угода з фірмою «Хохтіф», яка бере активну участь у будівництві стадіону в Дніпропетровську й консультувала будівельників у Донецьку. З нею ми маємо офіційну угоду про передпроектні розробки, які в остаточному вигляді нададуть до 5 вересня. Якщо буде державне рішення йти шляхом співпраці з цією фірмою, тобто будувати за державні кошти новий стадіон, то ми до цього будемо готові й укладемо угоду про розробку основного проекту. Крім того, ми також вели перемовини з німецькою фірмою, яка запропонує свій варіант реконструкції. Він передбачає будівництво нового стадіону на місці існуючого повністю під ключ за рахунок цієї фірми з урахуванням сучасних вимог на 70-75 тисяч глядачів. Натомість вони просять віддати їм в оренду прилеглу територію до стадіону для того, щоб свій комерційний інтерес вони відтворили на цій земельній ділянці. При цьому створивши інфраструктуру після узгодження з міністерством та адміністрацією міста Києва.

ФФУ НЕ ЗАПРОПОНУВАЛА ЖОДНОГО СВОГО ВАРІАНТУ ЩОДО РЕКОНСТРУКЦІЇ «ОЛІМПІЙСЬКОГО»
– Однак було політичне рішення з боку Президента та Прем’єр-міністра про знесення центру, який будує фірма «Юджин»...
– Для мене це керівництво до дії. І тому цю проблему я більше не обговорюю. Однак обговорення викладеного вище проекту відбувалося ще до політичного рішення. І я вважав, що за умов наявності цього будівництва та програних нами судів, що один із варіантів можна було розглянути як компроміс. І ніхто з тих журналістів, які дали негативну оцінку, не запитав, у чому, власне, полягає проблема. До речі, я ніколи не казав, що підтримую це будівництво перед «Олімпійським» і не скажу, бо я його ніколи не підтримував. Адже воно не на своєму місці. Інвестори, які винесли на обговорення свій проект, пропонували залишити цю будівлю на рівні другого поверху й облаштувати його під пандусом як можливий варіант виходу глядачів. І використовувати її не як торговельний центр, а як багатоповерхову автостоянку. У дорученні уряду мене зобов’язано запропонувати ВАРІАНТИ реконструкції НСК «Олімпійський». Тому в рамках цього доручення я і діяв. До речі, на превеликий жаль, Федерація футболу не запропонувала жодного свого варіанту реконструкції головної спортивної арени України.

pressing.net.ua