А. Попов: Дограватимемо навіть 1 хвилину

Останній виконком ФФУ сколихнув українську футбольну громадськість багатьма новаціями, прийняттям вагомих для розвитку вітчизняного футболу рішень, черговими протистояннями між ПФЛ та ФФУ. На виконкомі порушили питання про проведення у вересні дострокового звітно-виборчого Конгресу ФФУ, метою якого буде можливе висловлення довіри нинішньому керівництву ФФУ до 2012 року, адже клуби вже почали негативно реагувати на збереження виконкомом ФФУ положення про податок на заявлених легіонерів і лунають звинувачення на адресу керівництва ПФЛ в їхній некомпетентності. Прокоментувати рішення останнього виконкому ФФУ, розповісти, чому клуби не хочуть перераховувати кошти на рахунок ФФУ, що йдуть з поміткою «На розвиток дитячо-юнацького футболу», дати оцінку звинуваченням керівництва у нечесному підході до роботи керівництва Професіональної футбольної ліги, «Українському футболу» погодився виконавчий директор ПФЛ Анатолій Попов.

— Одним з найголовніших питань останнього виконкому ФФУ було призначення на вересень 2007 року позачергового звітно-виборчого Конгресу ФФУ. Керівництво ПФЛ, представлене у виконкомі, проголосувало проти такого рішення. Чого саме?

НЕХТУВАТИ СТАТУТОМ НЕ ПОТРІБНО
— Аргументи першого віце-президента Олександра Бандурка щодо цього питання мене особисто не переконали, — зазначив виконавчий директор ПФЛ Анатолій ПОПОВ. — Мені не зрозуміло, що заважає нинішньому складу керівних органів ФФУ допрацювати рік, а потім, якщо делегати Конгресу, чергового, який має відбутися у 2008 році, висловлять їм довіру і переоберуть їх знову, працювати ще чотири роки. Непереконливими для мене є й аргументи, що у нас буде якась «п’ятирічка». Відповіді на запитання, кому це вигідно і потрібно, я для себе знайти не можу. І ті аргументи, які були висловлені на виконкомі на користь такого рішення, також непереконливі. Адже ту програму підготовки до Євро-2012, яку планують виконати за п’ять років, спокійно можна виконувати упродовж року, а потім — упродовж ще чотирьох наступних років після перевиборів.

— А як же бути з позицією, що команді, яка виграла тендер на проведення Євро-2012, треба висловити довіру і мобілізувати всі сили на належну підготовку до чемпіонату Європи?
— На сьогодні не йде мова про недовіру Федерації футболу України, її керівництву, тим більше — президенту ФФУ Григорію Суркісу. Він довів своїми діями, що особисто здобув перемогу у цьому тендері. Він (це моє особисте переконання), саме він завоював право для України організувати Євро-2012. Його особисту заслугу потрібно відзначити й визнати. Та на цьому потрібно поставити крапку. Тепер відповідним організаціям потрібно закасати рукави і працювати. І реалізовувати програму підготовки в тих статутних рамках, які нині діють. Але — не міняти статут ФФУ і продовжувати повноваження керівних органів, знаходячи саме таке формулювання (мотивацію) — я у цьому не бачу логіки і об’єктивних причин. Вважаю, що таке рішення створює прецедент, який не прикрашає ФФУ. Аналоги у Європі й світі ми навряд чи знайдемо. Якщо ми візьмемо за приклад країни, де проходили найпрестижніші футбольні форуми, то не знайдемо подібних ситуацій — продовження повноважень з мотивуванням підготовкою до чемпіонату Європи й світу. Незрозуміле саме по собі рішення й непереконливі його обґрунтування.

— Але якщо навіть такий Конгрес ФФУ відбудеться, то, згідно із статутом ФФУ, її президента обирають на чотири роки, але ж до 2012-го — п’ять. Знову порушення?
— Повноваження теперішнього складу керівництва ФФУ завершується восени 2008 року. Я, наприклад, на сьогоднішній день не бачу жодних підстав не довіряти нинішньому складу керівництва ФФУ. Вже зараз можна передбачити, що у 2008 році нинішній склад, ця команда, здобуде перемогу на виборах. Тим більше, на мій погляд, немає підстав для змін в статуті й тим більше його треба було б дотримуватися. Чому це не так — для мене це таємниця.

ДІТЕЙ МИ ТЕЖ ЛЮБИМО
— Віце-президент донецького «Металурга» Дмитро Селюк висловився щодо рішення виконкому ФФУ залишити чинним положення про обов’язковий грошовий внесок на рахунок ФФУ за кожного нового заявленого легіонера, розцінюючи його як нехтування інтересів клубів з боку Федерації. Чи поділяєте ви таку думку?
— Щодо самого формулювання такої думки, то це питання, з яким треба звернутися до самого пана Селюка. А по суті — справді виконком ФФУ не погодився з думкою клубів і з більшістю принципових рішень Центральної ради ПФЛ. Це прикро, оскільки я вважаю, що в Україні футбольні клуби мають авторитет і з їхньою позицією треба рахуватися. Це також стосується і питання ліміту на легіонерів. Треба визнати: процедура прийняття цього рішення була важкою і неоднозначною. Непослідовною — це теж треба визнати. Та все одно, тринадцять клубів звернулися до ПФЛ з проханням зберегти ліміт на попередньому рівні, серед них — усі учасники єврокубків. Ставити питання так, що ліміт — вісім гравців суперечить інтересам збірної команди, я б не став. Найбільшого успіху національна збірна України досягла при ліміті на легіонерів у вісім гравців. Я далекий від того, щоб ці два фактори пов’язувати напряму, я лише констатую факт. Більшість збірників готувалися в професіональних клубах України, і тому левова частка успіху нашої збірної — це успіх наших клубів. Безперечно, величезна заслуга в успіху належить наставникові національної команди Олегу Блохіну, тут зіграли роль і його талант, і везіння, і величезна самовіддача футболістів. Зараз ейфорія від успіху минула, всі стали дивитися на ситуацію більш тверезо. Був успіх — це потрібно відзначити, але все ж таки наш футбол не знаходиться на восьмому місці в світі. Збірна — так, рівень футболу — ні, це різні речі.
На сьогодні до проблем клубів та позиції Центральної ради ПФЛ виконком ФФУ не проявив належної уваги. Національна ж команда складається з гравців клубів, і її головний тренер отримує гравців на три-п’ять днів, решту часу футболісти проводять у клубах. Якщо тренер отримає їх у хорошому стані, то й результат буде хорошим. В іншому випадку й результат буде відповідним. Тому я вважаю, що збірна і керівництво ФФУ мають бути зацікавленими у тісній співпраці з клубами. Адже вирішується спільне завдання. І якщо клуби звертаються з таким проханням з метою гідно виступати у єврокубках, то до їхньої думки треба прислухатися. На жаль, цього не сталося.

СЛОВО ТРЕБА ТРИМАТИ ДО КІНЦЯ
— Клуби відмовляються платити внесок у п’ятнадцять тисяч доларів на рахунок ФФУ. Це справді таке небажання розвивати дитячо-юнацький футбол чи для такої позиції є інші підстави?
— Спочатку до питання «податку на легіонера» був зовсім інший підхід. Передбачалося, що ці кошти акумулюватимуться на окремому рахунку, потім спільним рішенням Центральної ради ПФЛ та виконкому ФФУ визначатимуться напрямки в дитячо-юнацькому футболі, куди ці кошти будуть спрямовані. Це нормальний підхід. Насправді ж вийшло так, що ФФУ використовує ці кошти на власний розсуд, інформуючи ПФЛ та громадськість, що частина коштів йде на підготовку юнацьких збірних команд, а частина — регіональним центрам підготовки. Я не піддаю сумніву цілісність використання коштів федерацією в принципі, але все ж таки домовленості, які були між ПФЛ та ФФУ, порушені повністю. І всі кошти використовуються без участі Професіональної футбольної ліги. Я вважаю, що це неприпустимо. До речі, зараз клуби одноголосно заявляють, що вони ці кошти можуть використати ефективніше, хоча б на розвиток того ж таки дитячо-юнацького футболу. Я вважаю, їм у цьому відмовляти не можна.

— Тобто проблема не в самому податку, як такому, а в цільовому використанні цих коштів?
— Потрібно шукати якісь компроміси. Клубам не йдуть назустріч в питанні ліміту на легіонерів, а з іншого боку, продовжують брати на них податок. Немає компромісного рішення. Всі пропозиції та прохання клубів не беруться до уваги. Для клубів вищої ліги це вже не такі великі суми, але хотілося б, щоб існувала прозора система їх використання, із залученням до цього питання клубів. А не доводити до них як постфактум, інформувати вже тоді, коли ці кошти вже кудись перераховані. І не лише у цьому питанні, а й у питанні ліміту на легіонерів треба було піти назустріч. Оскільки рейтинг клубів є складовою загального рейтингу України. Звичайно, національна збірна є пріоритетною, але ж і клуби, що виступають у єврокубках, теж працюють на імідж України. А це й інтереси мільйонів уболівальників, які хочуть бачити наш футбол змістовним і результативним. Клуби витрачають десятки мільйонів доларів на підготовку гравців. Якщо ФФУ говорить, що витрачає мільйони доларів на підготовку гравців для клубів, то можна з таким же успіхом поставити питання й так, що клуби витрачають десятки мільйонів на те, щоб потім ФФУ використовувала цих гравців для молодіжної та національної команд. Тут все взаємопов’язане і дивитися на цю ситуацію однобічно не можна. Але останній виконком ФФУ показав, що він не прислухається до думки клубів.

ОСЬ ВАМ І НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ
— Як ви ставитеся до думки, що у виконком ФФУ мають бути включені представники від клубів?
— У нас деякі клуби представлені на виконкомі. Це і Євген Котельников — керівник департаменту футболу ФК «Динамо». Свого часу був Юрій Колоцей — генеральний секретар ФК «Шахтар», але потім він став народним депутатом. «Шахтар» звернувся до ФФУ з проханням призначити членом виконкому генерального секретаря клубу Черкасова. Професіональна футбольна ліга зверталася до ФФУ з проханням ввести до складу виконкому трьох віце-президентів ПФЛ, виконавчого директора ПФЛ. Але, як відомо, ці прохання не знайшли підтримки у членів виконкому ФФУ. Ось вам і ставлення до професіональних клубів. Чим воно викликане — мені важко сказати. Це питання краще поставити представникам ФФУ. Я вважаю, що якби люди, які за своїми посадами пов’язані з клубами, були представлені у виконкомі ФФУ, це сприяло б поліпшенню атмосфери взаємопорозуміння між клубами та Федерацією футболу і у нас були б думки паралельні, суміжні, альтернативні до позиції ФФУ, а це б лише сприяло процесу керування українським футболом.

— Така позиція ФФУ порушує якісь норми чи регламент?
— Формально всі норми закону дотримані. Ми бачимо, що виконком ФФУ завжди проходить у демократичній формі — всі рішення приймаються шляхом голосування. Тому про порушення якихось норм говорити не можна. Але в чому різниця підходу у ПФЛ і ФФУ? Коли Федерація звернулася з листом до президента ПФЛ з проханням залучити до складу бюро ПФЛ додатково кількох осіб — представників ФФУ, то на Центральній раді президент ПФЛ Равіль Сафіуллін звернувся до клубів з проханням підтримати звернення і залучити цих людей до складу бюро ПФЛ. І Центральна рада за це одноголосно проголосувала. Коли ж аналогічне звернення прозвучало на адресу ФФУ — включити до складу виконкому, то керівництво ФФУ його не підтримало. Ось така «співпраця» — різні стилі, методи вирішення одних і тих же завдань.

ХОЧУТЬ НАС ПЕРЕОБРАТИ — БУДЬ ЛАСКА
— У низці вітчизняних ЗМІ звучать закиди про те, що керівництво ПФЛ — некомпетентні люди, оскільки не можуть аргументовано донести позицію клубів на виконкомі, відстояти їхнє волевиявлення. Що може на це сказати представник керівництва Ліги?
— Все, що ми можемо зробити і що від нас залежить, ми робимо. Ми відстоюємо рішення, що їх приймає Центральна рада ПФЛ, але ж існує система голосування, яка працює «бездоганно» — результати ми бачимо. Щодо компетентності, то визначення її або відсутність такої вирішують клуби. Якщо клуби вирішать, що нинішнє керівництво ПФЛ не виконує своїх обов’язків і якщо є люди, які це зроблять краще і якісніше, то це право клубів — призначити нове керівництво.

ДОКУМЕНТ — ВСЕ, ФРАЗИ—НІЩО
— Виконком ФФУ заборонив футбольним особам звертатися до громадських судів…
— Існують справді посилання на рішення ФІФА та УЄФА. Я особисто цих документів не бачив. У цьому питанні є певний нюанс — як така норма буде пов’язана з конституційними правами людини. Ми знаємо, що є наступні положення: якщо міжнародні акти суперечать Конституції країни, то вони не беруться до уваги. Це є проблема, і для того, щоб реалізувати рішення виконкому — не звертатися до суду загальної юрисдикції необхідно провести серйозну пропагандистську роботу, довести до відома усіх суб’єктів футболу зміст документів вищих органів ФІФА, УЄФА, МОК, де була б чітко прописана ця процедура — що можна, а що ні. Поки що у нас на руках цих документів немає, тому важко щось коментувати, а отже, на сьогодні така норма суперечить Конституції України. Право звертатися до громадських судів захищене Конституцією, і жодна міжнародна організація не може позбавити людини такого права. Але футбол — це складний механізм, і треба визнати: якщо підуть масові звернення до судів, то будь-яка дискваліфікація чи санкція може бути оскаржена в громадському суді. А за таких умов ми взагалі змагання не проведемо. Перш ніж виносити таке питання на виконком ФФУ, я думаю, потрібно було провести серйозну інформаційну кампанію, використовуючи документи, а не керуючись лише фразами.

— Тринадцять клубів вищої ліги висловили свою позицію щодо збереження ліміту на легіонерів на тому ж рівні. Як ви поставилися до того, що серед цих клубів опинилися «Нафтовик-Укрнафта» та «Закарпаття» — клуби, які лише вийшли до вищої ліги і команди яких сформовані майже стовідсотково з українських гравців?
— Я уявляю собі цю позицію, як підтримку колег з боку цих клубів, оскільки цей ліміт ні в якому разі не зачіпає інтересів згаданих двох команд. Це — корпоративна підтримка і вважаю нормальний підхід.

— З вуст Михайличенка та Блохіна так і лунало, що, мовляв, це зроблено «за компанію» і це потрібно лише двом-трьом клубам…
— Згоден. Це потрібно тим клубам, які сьогодні визначають обличчя українського футболу на міжнародній арені. Хочемо ми чи ні, але ми повинні це визнати і не рахуватися з думкою таких клубів неможливо. Я прихильник компромісних рішень і вважаю, що збереження ліміту на рівні 8 гравців — це і був би той компроміс, який зберіг би нормальні взаємовідносини між клубами і збірною командою країни. Погоджуюся, що у подальшому ліміт на легіонерів можна було б збільшити, але на один рік можна було б і залишити попередню норму в силі.

ЗА СПЛАНОВАНИМ СЦЕНАРІЄМ
— Низка вітчизняних ЗМІ вже підхопила фразу першого віце-президента ФФУ Олександра Бандурка про те, що керівництво ПФЛ вирішує питання «по телефонних дзвінках»…
— Я не хотів би коментувати слова Бандурка. Я запитав у Олександра Івановича на виконкомі ФФУ про кого йде мова, він відповів — про Сафіулліна. Так ось, саме про Сафіулліна менше всього можна так говорити, оскільки так, як користується «телефонним правом» ФФУ, навряд чи хтось ще користується. Ось вам приклад: ФФУ навіть виступи делегатів готує по попередньо написаному тексту. Всі пам’ятають виступ Милана Бальчоса, який заявив, що відмовляється зачитувати той текст, який йому підготували. А тоді саме був черговий «накат» на ПФЛ та її президента. Тоді вдавалися до таких методів, а сьогодні говорять про використання системи «по дзвінку». Якщо є докази зацікавленості (хоча я особисто не можу збагнути, у чому зацікавлений президент ПФЛ Сафіуллін), то їх треба надати. Сафіуллін зацікавлений у тому, щоб відстоювати інтереси клубів, це його прямий обов’язок. Якщо ж Равіля Сафовича окремі ЗМІ та функціонери пов’язують з «Шахтарем», то у даному випадку він відстоював інтереси також і «Динамо», і «Дніпра», і «Металіста». Альтернативні думки до позиції керівництва ФФУ мають право на життя, і нехтувати ними неприпустимо. Стосунки між клубами та збірною приречені — як і на співробітництво, так і на конфлікт. Тренер збірної хоче отримати гравців на якомога довший період для вирішення своїх завдань, а тренер клубу, у якого є контракт і зобов’язання перед клубом, хоче якомога раніше отримати їх назад, у табір своєї команди. Конфлікт неминучий, і це простежується не лише у нас, й у низці інших країн — в Англії, Франції, Німеччині, Італії тощо. Тому потрібно шукати точки співпраці для поступового просування вперед. Але тим шляхом, якщо не враховується думка клубів, тим більше провідних, взаєморозуміння не досягнеш.

ПРО ЩО МОВЧИТЬ І ГОВОРИТЬ КЕРІВНИЦТВО ФФУ
— На останніх кількох виконкомах ФФУ президент Федерації Григорій Суркіс порушив питання щодо власників футбольних клубів «Металург» (Донецьк) та «Сталь» (Алчевськ). Мовляв, власниками цих клубів є одна і та ж структура (що заборонено ФІФА та УЄФА) і з цього приводу буде проводитися службове розслідування. Якою насправді є ситуація з цими клубами?
— Спекуляції навколо цього питання ще триватимуть довго. Думаю, їх буде зараз менше, оскільки «Сталь» понизилася в класі. Однак такі розмови будуть точитися, коли комусь це буде потрібно. Ми ж діємо згідно з документами, а вони свідчать про те, що це різні клуби, і вони між собою не пов’язані. Якщо у когось є підозри об’єктивні та аргументовані, то ми проведемо відповідне розслідування. Якщо це емоції і реакція на висловлювання одного з керівників ФК «Металург» (Донецьк), то це інша справа. Ми ж не можемо діяти за емоціями, а керуємося лише фактами.

— Дещо подібна ситуація (хоча офіційно про неї ніхто не згадав) виникла і в «Динамо», після того, як офіційним спонсором столичного клубу став «Приватбанк». Низка ЗМІ висловила думку, що власником «Динамо» і «Дніпра» стала одна особа або одна структура…
— Думаю, що це ланки одного ланцюга в галузі інформування громадськості. Але в одному випадку факти виносяться на широкий загал, а в іншому — на них не реагують певні керівники Федерації футболу. Я вважаю, треба бути послідовним і, напевно, якщо є такі розмови, то необхідно дати роз’яснення, щоб відкинути усілякі домисли. Знову ж таки зазначу, що в нас немає жодних офіційних даних і ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію. На документальному рівні ні прізвища керівників, ні назви структур не перетинаються. Всім відомо, хто стоїть за «Приватбанком». Багато функціонерів ставлять нам відповідні запитання, але на даний момент якихось юридичних порушень ми не бачимо.

— Але принаймні вас не бентежить, що в одних випадках, коли, скажімо, інформація стосується клубів донецького регіону це виноситься на загальноукраїнський рівень, а в іншому, коли це стосується, наприклад, «Динамо» та «Дніпра», жодний керівник ФФУ про це навіть не згадує?
— Справді, навіщо керівництву Федерації згадувати клуб, з яким у нього є певні зв’язки? Напевне, це не в його інтересах. Куди краще згадувати зовсім інший клуб. До того ж, «віддамо належне» низці ЗМІ, які реагують на такі факти вибірково. Одне виносять на загальний огляд, а інше намагаються не помічати. Правильно було б, на мою думку, адекватно реагувати на всі ці моменти в однаковій мірі. Незалежно від того, яка назва клубу і хто за ним стоїть.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯМ — НІ!
— Виконком ФФУ своїм рішенням прибрав з регламенту змагань у формулюванні «перенос матчу за форс-мажорних обставин належить Бюро ПФЛ» фразу: «рішення є остаточним». До чого це може призвести?
— Бюро ПФЛ є органом швидкого реагування, метою роботи якого є оперативне вирішення питань, що виникають у ході змагань. Як можна питання вирішити оперативно, коли нас позбавляють цієї самої оперативності? Тим більше, що мова йде не про дисциплінарні санкції, а про форс-мажорні обставини, на які потрібно швидко реагувати. Чи піде це на користь — дуже сумніваюсь. Не виключаю, що цим моментом можуть скористатися клуби і навіть перенесення матчу за проханням ФФУ, його дати і часу, може бути оскарженим у КДК ФФУ. На це витратиться час, і питання втратить свою актуальність. Тож це патова ситуація, у яку нас загнав виконком, але, знову ж таки, члени виконкому ФФУ скористались своїм правом у повній мірі. На жаль. Оскільки таке рішення є зовсім недоречним.

— Плутанини у календарі не буде?
— Ні, але будь-якій організації, яка проводить змагання, треба дати можливість оперативного вирішення питання. Коли ж її позбавляють цієї можливості, то вступає в силу рутинна схема, яка вимагає певних часових параметрів. Незрозуміло, чому ФФУ не може надати ПФЛ відповідних повноважень, знову ж таки, з боку Федерації встановлюється певний контроль, щоб усе проходило під наглядом ФФУ. Якщо раніше з 1996 по 2000 у нас існувала тотальна відсутність контролю з боку ФФУ щодо ПФЛ (можна сказати, що ПФЛ контролювала Федерацію) і всі основні важелі керування професіональним футболом повністю були сконцентровані в руках тодішнього керівництва ПФЛ (а це, зокрема, суддівство, інспектування, дисциплінарна інстанція), то сьогодні ситуація кардинально змінилася. І навіть елементарні речі, потрібні для вирішення організаційних питань, ставляться під сумнів і ігноруються Федерацією футболу.

— А яка ситуація щодо перегравання матчу?
— Прийняте рішення, що зупинений поєдинок за форс-мажорних обставин повинен дограватися наступного дня з хвилини, коли він був зупинений. Але хочу сказати про інше — дехто з керівників ФФУ свідомо перекрутив текст правил гри, і це я розцінюю не інакше, як свідомі дії. З якою метою — питання не до мене. На екрані під час засідання було висвітлено, що перерваний матч повністю переграється, а в правилах є додаток: «…якщо регламентом змагань не передбачено іншого». Нашим регламентом і передбачено це саме «інше»: матч дограється з хвилини, на якій він був зупинений наступного дня тими ж складами, що й були на момент зупинення. В іншому випадку рішення щодо матчу приймає бюро ПФЛ. Ми записали таке трактування після зустрічі (у якості оцінки нашим діям) «Динамо» — «Іллічівець». Нас тоді звинуватили в усіх смертних гріхах. Та логіка підказує, що потрібно чинити саме так, оскільки б ми стали заручниками серйозних наслідків. Будь-яка людина може зателефонувати і повідомити, що на стадіоні бомба. Треба ж евакуювати людей, перевірити інформацію, а при цьому одна з команд перемагає з рахунком 4:0 або 5:0. Що тоді робити? Грати матч з нуля? А це може дати привід прихильникам однієї з команд діяти на її користь. Навіщо взагалі давати такий привід. Ми ж таким підходом виключаємо такі явища і уникаємо негативних наслідків. Але хтось лобіює незрозуміло чиї інтереси і, наголошую, займається фальсифікацією. Я вважаю, що керівництво ФФУ повинно провести службове розслідування — хто в Федерації займається фальсифікацією, представляючи інформацію членам виконкому не в повному обсязі, хто за цим стоїть і для чого це робиться.

pfl.com.ua