Под микроскопом: Гран При Канады

Канадська траса вкотре показала усім свою примхливість, чарівність своєї простоти, але найголовніше – події, що відбулися протягом  уїк-енду, не могли не нагадати про Жиля Вільньова чиїм іменем автодром і названо. Безсумнівно, що славетному канадцю така гонка сподобалася б.

 

Будь-які серії рано чи пізно завершуються, що звісно не може радувати тих, кому вони приносили задоволення. Так уже сталося, що відмова MGU-K одразу на обох машинах Mercedes «допомогла» команді перервати власну серію перемог, яка розпочалася в Австралії. Проте, продовжується серія подіумів у Росберга – німець досі залишається єдиним пілотом, який цього сезону незмінно бере участь в урочистій церемонії на подіумі. Не тяжко здогадатися, що Ніко був би абсолютно не проти аби його серія продовжувалася до завершення чемпіонату.

 

Закінчилася в Канаді ще одна серія – непримітна для багатьох, позаяк одна із найдовших в історії Формули 1 – Макс Чілтон, помилившись на вході в 3-й поворот, не тільки закінчив гонку для себе й напарника, а й завершив серію з 25 поспіль фінішів у гонках. Цей показник англійця став четвертим в історії, більше тільки у Росберга – 27 (ще за часів виступів за Williams у 2008-2009), Хайдфельда – 33 (в BMW протягом 2007-2009 років) та Ряйкконена – 38 (з Ferrari у 2009 та після в Формулу 1 з Lotus протягом 2012-2013). Тож Чілтон потрапив у достойну компанію, навіть попри те, що Макс свої фініші жодного разу не підкріпив бодай одним набраним очком.

 

Монреальське кільце вкотре підтвердило своє безжальне ставлення до моторів та гальм, як до найголовніших елементів машини саме на острові Нотр-Дам. І як не дивно, головними жертвами технічних проблем стала команда, від якої поламок чекали ледве не менше, ніж від інших. Пам’ятаєте, що в Австралії заздалегідь «ховали» клієнтів Renault (справедливості заради, тоді дійсно через проблеми з силовим агрегатом не фінішували 4 машини), та при цьому однією з перших жертв став Хемілтон? Аналогічні неприємності сталися і цього разу – про надзвичайну важливість гальм не згадував тільки ледачий і от саме проблеми з ними стали причиною сходу того ж таки Хемілтона, хоча до початку проблем з машиною Льюіс був близьким до повернення лідерства в особистому заліку.

 

Взагалі за еволюцією протистояння пілотів Mercedes з кожним наступним етапом спостерігати стає все цікавіше. Ні для кого не секрет, що Ніко з Льюісом мають доступ до телеметрії один одного, а отже можуть краще зрозуміти для себе в якому саме компоненті їм варто додати аби перемогти напарника. В Канаді, де британець серед нинішнього покоління пілотів виступає в ролі такого собі гуру траси, а Росберг жодного разу не кваліфікувався на першому ряді та й подіум бачив тільки знизу, німець зумів здивувати багатьох вже в суботу, забравши поул з-під носа у Хемілтона. Та на цьому історія їх протистояння не завершилася – Ніко засвоїв від Льюіса і уроки Бахрейна, коли британець, балансуючи на тоненькій лінії розумного і дозволеного, жорстко відбивав атаки більш швидкого напарника.

 

Тепер черга активно захищати власну позицію прийшла і до німця – в першому повороті він так само знаходився на тій самій невидимій лінії, перетнувши яку боліди №6 і №44 відправилися б у свій танок. Тоді Ніко достатньо добре показав напарнику, що також уміє діяти жорстко і просто так позиції Льюісу не віддасть. Британець звісно виклик прийняв і після повернення на другу позицію й аж до власного сходу тис на Росберга як тільки міг. Причому одного разу Ніко таки помилився й зрізав останній поворот перед тим добряче потерши гуму об асфальт.

 

Звісно шкода, що протистояння головних претендентів на цьогорічний титул закінчилося саме технічним сходом одного з них. Та при цьому варто звернути увагу на Росберга, який попри відмову MGU-K та серйозні проблеми з гальмами таки зумів не просто дотягнути до фінішу, а ще й набрати такі важливі в контексті титульної боротьби 18 очок. Хто зна – може саме вони в листопаді й стануть вирішальними? До  виступу Ніко напрошується одна цікава паралель – двадцять років тому в Барселоні його колишній напарник по Mercedes упевнено лідирував в гонці, та коробку передач заклинило на 5-й ступені. Шумахер зумів пристосуватися до таких обставин і довів машину до фінішу на другій позиції. Що у 1994-му, що й тепер – претендент на корону зумів підлаштуватися під несприятливі обставини, змінити стиль пілотажу та взяти можливий за таких обставин максимум очок. Тож з урахуванням усіх обставин Росберга по праву можна вважати одним із головних героїв гонки.

 

Цілком зрозуміло, що на звання найкращого пілота в Канаді претендує тріумфатор гонки, який відкрив власний список перемог (і відверто кажучи, хотілося б, щоб історія перемог Ріккардо не повторила історію Жана Алезі). Даніель здавалося ще в суботу зробив усе, аби навіть на подіум не потрапити – шосте місце у кваліфікації позаду не тільки прописних фаворитів сезону, а й Феттеля з обома Williams оптимізму не додавали. Проте австралієць довів усім, та насамперед собі, що безвихідних ситуацій не існує і гонка на такому кільці дозволить надолужити згаяне. Звісно якби не проблеми одразу обох машин Mercedes, то ніякої перемоги Ріккардо б не бачив, але є одне але – саме він на всі 100% зумів скористатися такими сприятливими обставинами. Феттель, опинившись після першого піт-стопа за Хюлькенбергом нічогісінько не зміг зробити зі своїм співвітчизником. Не секрет, що Ніко тримався попереду чотириразового чемпіона виключно за рахунок потужності двигуна Mercedes, який не залишав Себастіану з його Renault жодних шансів обігнати на прямих.

 

Тож коли після других піт-стопів виявилося, що тепер уже Ріккардо їде позаду іншої Force India здавалося, що історія повториться, тим паче, що Перес їхав не помиляючись і не залишаючи шансів Даніелю. Проте наполегливість австралійця принесла свої плоди – тактика одного піт-стопа Переса не могла не відбитися на стані його шин, але питання з обгоном це не надто полегшувало. Зрештою, те чого Феттель не зумів зробити в середині гонки наприкінці вдалося Ріккардо – обігнати непоступливого пілота Force India. Наздогнати ж і обігнати напівживий Mercedes Росберга залишалося справою техніки і часу, якого в австралійця було більше ніж достатньо. Даніель далеко не вчора став головним болем для свого напарника, проте після тріумфу в Канаді він ще більше посилився. Пара пілотів Red Bull протягом сезону обіцяє стати не менш цікавою, ніж дует Mercedes (звісно з поправкою на те, що уваги до Ніко з Льюісом буде прикуто більше через їх боротьбу за чемпіонство).

 

Людина-невидимка, яку протягом усієї гонки не було видно, але яка при цьому фінішувала за крок від подіуму стала ще одним великим сюрпризом гонки. Так, Баттону неймовірно пощастило з тим, що Масса з Пересом «прибралися» самі, проте навіть без їх сходу прогрес Дженсона на останніх трьох колах гонки не може не вражати. Ще по завершенні 68-го кола англієць був 8-м, але на передостанньому витку зумів пройти Алонсо і Хюлькенберга опинившись уже на 6-й позиції:

 

 

Аварія на початку останнього кола принесла Баттону прогрес у ще два місця. І як тут не згадати його перемогу тут в Канаді у 2011-му, здобуту саме на останньому колі. Схоже, що Дженсон про цю трасу знає щось, чого не знають інші, а головне користується з цього тоді, коли часу на виправлення ситуації в опонентів уже не залишається.

 

В стані Force India знову обрали альтернативну тактику одного піт-стопа, яка знову працювала на команду досить добре і якби не гаряча кров Переса з Массою, то в доробку «індійців» очок було б більше. Ніко Хюлькенберг провів гонку знову вище усіляких схвальних відгуків і залишається тільки дивуватися тому факту, що коли обставини складаються на користь команди і її пілот реально претендує на подіум, то цим претендентом є Перес. З іншого ж боку яскраві виступи Серхіо не компенсують його втрати під час інших Гран Прі, в той час як стабільний Хюлькенберг є головною рушійною силою команди з Сільверстоуна. Зрештою сухі цифри поточних 5-2 у кваліфікаціях та 57 очок проти 20 говорять на користь німця більш промовисто.

 

Один абзац в тексті заслуговує Ferrari – команда привезла черговий пакет оновлень машини, випробувала його у п’ятницю та повернулася до «надійних рішень». Іншими словами в Маранелло знову зробили те, що на реальній гоночній трасі адекватно працювати не може. Звісно від Марко Маттіаччі вимагати виправити все й одразу було б недоречним, проте тенденція, знайома прихильникам Скудерії, схоже, нікуди щезати не збирається. А це значить, що фанам «червоних» доведеться знову озброюватися великим запасом терпіння… Дивлячись на особистий залік після канадської гонки не можна не побачити поруч прізвища Ряйкконена і Масси, які мають однаковий доробок. От тільки бразильця на фіна Скудерія міняла не для того, аби її останній чемпіон набирав по 2,57 очка за гонку в середньому.

 

І на завершення не можна оминути увагою аварію Масси та Переса, яка перекреслила обом гарний уїк-енд та непогані очки.

 

 

Після медичного огляду в госпіталі стюарди заслухали обидві сторони і, визнавши мексиканця винним, покарали його штрафом у п’ять місць на старті в Австрії. Проте погодитися з таким трактуванням представників формульної Феміди непросто. Ще на 67-му колі Серхіо в радіообміні поскаржився на поганий стан гальм і команда сказала аби той сам вирішував чи може дотягнути до фінішу, чи варто їхати в бокси. Ця інформація не могла пройти повз вуха в стані Red Bull та Williams (інакше декому з інженерів не місце у цих колективах), тож і Феттель, і Масса мали знати про ці проблеми Серхіо. А що мусить робити пілот, який знає про проблеми з гальмами у свого опонента, якого при цьому намагається обігнати? Правильно, будь-який гонщик, який доріс до рівня Формули 1 знає, що за таких обставин його конкурент може раніше починати гальмування, а ще він знає, що при цьому машину може повести.

 

Праворуч або ліворуч. Що ж зробив Масса – взявся штурмувати Переса там, де для атаки місце далеко не найкраще на цьому автодромі. Крім того виникає чимало питань стосовно того як Феліпе збирався на тій швидкості потрапити на апекс повороту, розминувшись при цьому з Феттелем, і не виїхавши на зовнішній бік повороту. Шкода, що ці питання залишаться без відповіді. Проте, що ще мало викликати питання у стюардів, так це ракурс з повтором з гелікоптера, на якому дуже добре видно, що перед зіткненням Перес мінімально змістився ліворуч, а Масса одночасно із цим так само мінімально клюнув носом праворуч. За таких обставин зіткнення оминути було просто неможливо, але хіба вину за нього варто повністю покладати на пілота Force India? Схоже, що в цьому інциденті проти Серхіо зіграв його ж власний імідж. В цьому епізоді залишилося тільки одне невідоме – що відчував і думав Феттель в той момент, коли перед його носом проскочила некерована машина Масси?

 

P.S. Іще одне риторичне запитання стосується Льюіса Хемілтона: за кого вболівав британець після того, як зупинився в боксах?

 

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua